Abstract
Сучасний етап розвитку Збройних Сил України характеризується інтенсивним упровадженням безпілотних систем у всі сфери воєнного управління, розвідки, вогневого ураження, логістики та забезпечення. Безпілотні, робототехнічні й роботизовані комплекси перетворилися на невіддільну складову бойових дій, визначаючи якісно нові підходи до ведення війни, побудови систем управління та застосування військових підрозділів. Однак активний розвиток і практичне застосування таких систем супроводжуються відсутністю єдності у понятійно-термінологічному апараті, що призводить до неоднозначного тлумачення понять, документальних розбіжностей і складнощів у стандартизації. Отже, головною метою статті є спроба уніфікації термінології та забезпечення єдності термінології в офіційних документах в процесі розвитку безпілотних систем в Збройних Силах України на основі закордонного та українського досвіду. Основними результатами статті є те, що в ній: зроблена спроба уніфікації і систематизації термінологічного апарату у сфері розвитку та застосування безпілотних (робототехнічних, роботизованих) систем військового призначення, на підставі українського та закордонного досвіду, із забезпеченням чіткого розмежування понять “робот”, “роботизована система (комплекс)”, “безпілотна система (комплекс)”; аргументовано обґрунтуванням доцільності застосування терміна “безпілотна система”, а не “безекіпажна”, у військовому контексті; визначена ієрархія термінологічних понять у робототехніці; наведено обґрунтування щодо розмежування між поняттями автоматична, автоматизована та автономна система (комплекс). Матеріали статті можуть бути корисними для військових теоретиків та практиків, які займаються розвитком озброєння та військової техніки (особливо розвитком безпілотних систем (комплексів), а також фахівцям органів військового управління, які залучаються до розроблення офіційних документів за напрямом розвитку безпілотних систем у сфері безпеки та оборони.

This publication has 5 references indexed in Scilit: