Abstract
У статті визначені та проаналізовані ключові виклики та напрямки розвитку післядипломної медичної освіти в Україні, яка охоплює інтернатуру, резидентуру, безперервний професійний розвиток і підготовку докторів філософії. Аналіз наукових джерел і практичного досвіду свідчать про необхідність гармонізації післядипломної медичної освіти з міжнародними стандартами та усунення розриву між очікуваннями стейкголдерів і реальним рівнем професійних компетентностей лікарів. Наголошено на важливості формування сучасних клінічних, діагностичних, комунікативних, етичних, управлінських, цифрових і психологічних компетентностей, а також травма-інформованої, гендерно-чутливої, педагогічної та інтерпрофесійної. Описано основні напрямки післядипломної медичної освіти, проаналізоване нормативно-правове підґрунтя організації післядипломної медичної освіти. Схарактеризовано особливості первинної та вторинної спеціалізації, резидентури та безперервного професійного розвитку лікарів згідно зі останніми нормативними документами. Наголошено на викликах, що наразі є актуальними, для післядипломної медичної освіти України: вартістю освіти та механізмами оплати, надто звуженим переліком спеціальностей резидентури, необхідністю розширення змісту та тематики програм післядипломної медичної освіти згідно із світовими критеріями. Проаналізовані наявні ризики проявів недоброчесності й формального ставлення до безперервного професійного розвитку. Запропоновано стратегічні рішення, зокрема розробку національної стратегії післядипломної медичної освіти, цифрову трансформацію, модернізацію освітніх програм та забезпечення рівного доступу до якісної підготовки для лікарів усіх регіонів України. Автори наголошують на зміні пріоритетів стосовно форм безперервного професійного розвитку: дистанційний характер навчання, проходження спеціалізацій фахівцями, навчання на майстер-класах, тематичних школах, навчання на симуляційних тренінгах.