Метою роботи є всебічний аналіз літератури щодо гідродинаміки процесів фракціонування зернистих матеріалів у гідрокласифікаторах з висхідним потоком рідини та оцінка сучасного стану знань про механізми розділення частинок за розміром і густиною. Гідрокласифікація є ключовою технологією у гірничій, хімічній, харчовій та інших галузях, оскільки забезпечує очищення, сортування й підготовку сипких матеріалів. Її ефективність визначається взаємодією частинок із висхідним потоком: дрібні фракції виносяться вгору, крупніші осаджуються. Узагальнено результати понад семи десятиліть досліджень (1954–2025 рр.), включно з класичними моделями руху частинок, конструктивними рішеннями гідрокласифікаторів, CFD-моделюванням та експериментами. Показано вплив геометрії апарата, швидкості потоку, фізико-механічних властивостей частинок, критичних швидкостей псевдозрідження та зон гідродинамічної стабілізації. Сучасні обчислювальні методи (CFD, візуалізація потоків) дозволяють описувати турбулентність і багатофазні взаємодії, проте зберігаються розбіжності між теоретичними прогнозами та експериментами. Це зумовлює потребу у створенні моделей, що поєднують мікро- та макрорівні опису. Перспективним напрямом визначено застосування алгоритмів машинного навчання для калібрування CFD-моделей, виявлення прихованих закономірностей та прогнозування поведінки складних зернистих систем. Водночас глобальні виклики сучасності, такі як зміна клімату, виснаження ресурсів, зростання вимог до енергоефективності та циркулярності виробництва – зумовлюють потребу у переосмисленні процесів гідрокласифікації. Технології повинні не лише забезпечувати високу якість розділення, а й знижувати витрати води та енергії, інтегруватися в системи замкненого водопостачання та екологічного моніторингу. Низка досліджень останніх років акцентує увагу на необхідності Life Cycle Assessment для оцінки впливу гідрокласифікаційних процесів на довкілля та ресурсну ефективність. Найбільш перспективними векторами розвитку є: удосконалення CFD-моделей на основі експериментальної валідації; розробка адаптивних конструкцій гідрокласифікаторів із можливістю регулювання режимів у реальному часі; використання штучного інтелекту для прогнозування ефективності фракціонування та оптимізації енергоспоживання. Такий міждисциплінарний підхід створює умови для формування нового покоління класифікаційних технологій, що поєднують високу продуктивність із мінімальним екологічним слідом.