Abstract
У цьому дослідженні запропоновано підхід для здійснення розрахункового оцінювання значень комплексного палив­но-екологічного критерію проф. І.В. Парсаданова як показника рівня екологічної безпеки про­­цесу експлуатації енерго­ус­тановок з дизельним двигуном з урахуванням масових годинних викидів пари моторного палива, спричинених явищами великого та малого дихання резервуарів. Метою дослід­ження є розробка способу для врахування параметрів викиду в навколишнє природне середовище такого полютанта, як парів моторного палива, зумовленого явищами великого та ма­лого дихання паливних баків енергоустановки, як самос­тій­ного чинника екологічної безпеки при комплексному критеріальному оцінюванні рівня екологічної безпеки про­цесу екс­плуатації таких технічних об’єктів. Здійснено розрахункове оцінювання згідно до запропонованої методики з ура­ху­ванням властивостей моторного палива, ступеня заповнення па­ливного баку, особливостей моделі експлуатації двигу­на, добового перепаду температури атмосферного повітря та налаштувань дихального клапана резервуара, та вста­новлено, що врахування викиду парів моторного палива, спричине­ного явищем малого дихання, майже не чинить впливу на показники рівня екологічної безпеки, проте для варіанту вра­хування ефекту від явища великого дихання такий вплив є суттєвим. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше запропоновано спосіб для вра­ху­вання викиду парів моторного палива, спричиненого явищами великого та малого дихання паливних баків енергоус­та­нов­ок з поршневим двигуном внутрішнього згоряння при комплексному критеріальному оцінюванні показників рівня еко­логічної безпеки процесу їх експлуатації. Практична значимість отрима­них результатів полягає у тому, що отримані резу­ль­тати придатні для надання кількісної і якісної оцінки досліджува­них ефектів та розробки на цій основі техніч­них рі­шень і організаційних заходів щодо їх зменшення чи зведення нанівець шляхом розробки відповідної технології захисту навколишнього середовища з виконавчими органами на методологічній основі системи управління екологічною без­пе­кою, у тому числі й при застосуванні інших стаціонарних стандартизо­ва­них випробувальних циклів як моделей екс­плуа­тації двигунів.