У статті проаналізовано європейський досвід формування педагогічної майстерності майбутніх учителів мистецьких дисциплін і можливості його адаптації до професійної підготовки в Україні. Актуальність дослідження зумовлена потребою поєднання мистецької компетентності зі здатністю організовувати навчання та підтримувати творче самовираження учнів. Дослідження здійснено із застосуванням аналізу наукових джерел, порівняння, систематизації та узагальнення.Педагогічну майстерність визначено як інтегративну професійно-особистісну якість, що поєднує художньо-фахову підготовленість із методично обґрунтованою організацією навчання, діалогічною взаємодією, творчим розв’язанням педагогічних завдань і рефлексією. На основі авторського узагальнення виокремлено художньо-фаховий, методичний, комунікативний, творчий та рефлексивний складники, розкрито їхній взаємозв’язок у професійному становленні вчителя.Розглянуто практики підготовки вчителів музичного й образотворчого мистецтва, представлені в дослідженнях Німеччини, Польщі, Норвегії, Фінляндії, Швеції та Іспанії. Визначено спільні орієнтири: інтеграцію теорії та практики, підтримку самостійності, творчу взаємодію, рефлексію й професійне самовдосконалення. Охарактеризовано відмінності в організації наставництва, студентської участі та проєктної діяльності, розмежовано загальні засади й специфіку мистецьких спеціалізацій. Виявлено суперечності між художніми досягненнями та педагогічною підготовленістю, традиціями й інноваціями, наставницькою підтримкою та самостійністю, формальним залученням студентів і реальною участю в ухваленні рішень. Обґрунтовано напрями адаптації європейських практик: узгодження дисциплін через спільні завдання; посилення наставництва й рефлексивного супроводу практики; реалізацію проєктів зі школами та установами культури; розширення методичного вибору; оцінювання здатності навчати мистецтва поряд із художніми вміннями. Умовами адаптації визначено відповідність цілям освітньої програми, підготовленість викладачів і наставників, сталі партнерства та ресурсне забезпечення. Перспективи досліджень пов’язано з розробленням діагностичного інструментарію й емпіричною перевіркою запропонованих напрямів.