Abstract
У статті проведено дослідження впливу продуктивності праці на розвиток сільського господарства. Визначено, що продуктивність праці є головним важелем створення додаткової вартості та джерелом економічного зростання аграрного виробництва. На основі економіко-статистичного аналізу проведено оцінку досягнутого рівня продуктивності праці в сільському господарстві України. Проведено моніторинг динаміки заробітної плати як головного соціально-економічного фактора підвищення продуктивності аграрної праці. Здійснено порівняльний аналіз темпів підвищення продуктивності праці та темпів зростання її оплати. Отримані результати дозволили виявити наявність диспропорцій в аграрній сфері України між цими показниками. Проведена порівняльна оцінка рівня продуктивності праці у вітчизняному сільському господарстві та в країнах ЄС довела значне відставання темпів зростання продуктивності аграрної праці України від середньоєвропейських індикаторів. За результатами досліджень обґрунтовано сукупність соціально-економічних мотиваторів підвищення продуктивності праці в аграрному виробництві. Визначено, що системи винагороди за найману працю залишаються головним соціально-економічним чинником стимулювання зростання продуктивності праці в аграрному бізнесі. Разом із тим, визначена сукупність соціально-економічних мотиваторів, які, крім оплати праці, можуть виявитись дієвими в питаннях стимулювання зростання продуктивності аграрної праці. Серед ключових із них у сучасній HR-політиці аграрних формувань запропоновано до використання такі: можливості професійного розвитку персоналу, можливості впливу працівників на ухвалення важливих управлінських рішень, підвищення престижності аграрної праці, визнання та самореалізацію робітників. Визначено, що важливою передумовою підвищення продуктивності праці в сільському господарстві України мають стати засади сталого розвитку та усунення інклюзивних розривів у галузі.

This publication has 17 references indexed in Scilit: