Вступ. Усвідомлення ментально-психологічних відмінностей між українцями і росіянами є важливим складником розвитку колективної свідомости українців під впливом російсько-української війни. Вивчення психологічного змісту оцінних ставлень українців до росіян дає змогу пояснити природу радикальних і асертивних колективних постав. Мета дослідження полягає у висвітленні емпіричних показників і теоретичній інтерпретації психологічних рис диференціяції колись майже спільного, а тепер дедалі більш окремішнього українсько-російського символічного простору. Методологія та наукові підходи. На основі когнітивно-психосемантичного підходу виявлено думку респондентів щодо схожости/несхожости українців і росіян. За результатами попередніх опитувань визначено п’ять когнітивних та поведінкових упереджень, за якими українці і росіяни здаються найменш відмінними. Ці ознаки використано під час опитування 1209 респондентів за всеукраїнською (на підконтрольних територіях) вибіркою. Загальний предмет опитування становив символічний зміст колективних уявлень українців про реалії сьогодення. За ознакою схожости/несхожости українців і росіян отримано змістові відповіді від 837 респондентів, яких поділено на три групи: адепти істотної схожости – 94 особи; адепти помірної схожости/несхожости – 258 осіб; адепти істотної несхожости – 485 осіб. Вирахувано кореляцію цього показника з рештою ознак анкети, значущу кореляцію зафіксовано за 29 ознаками. У просторі цих ознак здійснено єрархічний кластерний аналіз. Результати. Утворилися шість кластерів, зміст яких відображає постави респондентів щодо сучасних політичних процесів: активно-патріотичні, традиційно-патріотичні, воєнно-патріотичні, історично-патріотичні, пацифістськи-претензійні та компромісно-поступливі (масковано проросійські). Увиразнилася специфіка оцінок, до яких схильні респонденти, які приділяють увагу когнітивно-поведінковим відмінностям між українцями і росіянами. По-перше, це відмова від традиціоналізму: вони меншого значення надають традиційно-стереотипним ознакам українського патріотизму. По-друге, це схвалення жорстких антирадянських та антиросійських рольових моделей: в уявленнях відносно більшу позитивну роль відіграють образи беззастережно проукраїнських діячів колишнього радянського і теперішнього воєнного часу. Висновки. Оцінка когнітивно-поведінкових ознак схожости/несхожости українців і росіян дала змогу виявити структуру символічних уявлень українців про реалії політичного сьогодення та увиразнити уявлення проукраїнської більшости і проросійської меншости. Виявлено дві важливі тенденції зміни проукраїнських постав – відмову від традиціоналізму і схвалення жорстких рольових моделей. Урахування цих особливостей сприяє кращому розумінню настроїв українців в умовах російсько-української війни, виробленню способів регуляції колективної поведінки та соціяльно-психологічної адаптації. Перспективи досліджень полягають у вдосконаленні методики виявлення когнітивного змісту ставлень українців до росіян та їхньої динаміки в просторі українсько-російських відносин.