Abstract
Інтенсивний технологічний процес вирощування хмелю традиційно передбачає утри- мання міжрядь хмеленасаджень у стані, вільному від рослинності за рахунок міжряд- них культивацій. Це зумовлює до порушення природного процесу відтворення родючості ґрунту, зниження стабільності функціонування та продуктивності агробіоценозу. У хмелярстві проблему сталості хумулоценозу вітчизняні та зарубіжні вчені частково вирішують шляхом сидерації міжрядь, що дає можливість поповнити запаси органічної речовини ґрунту в умовах дефіциту органічних добрив та зменшити антропогенний тиск на довкілля. Це питання вивчається більш широко, і публікації на цю тему зустрічаються у фахових виданнях. Однак фактично невисвітленою є проблема зас- тосування травосумішок для залуження міжрядь як з точки зору впливу на фактор родючості ґрунту, водно-фізичні та хімічні властивості, так і на продуктивність хмелю. Мета досліджень полягає у розробленні основних агроекологічних складових сталого функціонування агробіоценозу хмеленасаджень із метою запобігання детеріо- рації внаслідок антропогенного навантаження. Методи досліджень — польові, лабо- раторні, метеорологічні, статистичні. Встановлено, що ефективне функціонування агробіоценозу хмеленасаджень можна забезпечити енергоощадними регламентами застосування добрив, які базуються на: сидерації міжрядь (олійна редька) з внесенням 20 т/га перегною + N180Р160К220; подвійній сидерації міжрядь (редька олійна і люпин почергово) + N100Р60К120; залуженні міжрядь із внесенням 20 т/га перегною перед залуженням + N180Р160К220. При цьому урожайність шишок хмелю залишається на рівні загальноприйнятого регламенту застосування добрив, а на варіанті з сидерацією та внесенням 20 т/га перегною + N180Р160К220 має перевагу на 9–10%. Еколого-економічна ефективність свідчить про доцільність формування агробіоценозу хмеленасаджень, який ґрунтується на таких складових, як сидерація та залуження міжрядь. Він має менш затратний характер, наближує природний процес ґрунтовідновлення, а по рентабельності перевищує традиційну технологію на 1,0–10,5%.

This publication has 1 reference indexed in Scilit: