В статті проаналізовано усноісторичні спогади про Голокост, Чорнобиль, Фукусіму в контексті простежння змін у світосприйнятті людини, яка пережила травму. Основою статті стали біографічні інтерв’ю свідків подій, котрі надали тло для аргуменації та виявлення травми в спогадах оповідачів. До тексту статті включено аналіз таких питань: чи існує строк давності у травми, чи по-різному природа отримання травми впливає на людину та її подальше життя. Ключові слова: пам’ять, усна історія, травма, свідчення, Голокост, Чорнобиль, Фукусіма