Abstract
У статті представлено адаптивну модель професійної підготовки соціальних працівників до кризового втручання та психосоціального супроводу ветеранів у громадах, яка враховує вікові особливості цільової групи та специфіку регіонального контексту. Модель розроблена й апробована у місті Запоріжжі – прифронтовому регіоні, що зазнає постійних гуманітарних викликів в умовах повномасштабної війни. Автори, поєднуючи науковий і практичний досвід, обґрунтовують необхідність переосмислення змісту підготовки фахівців соціальної сфери відповідно до сучасних умов, які вимагають від них здатності працювати в умовах невизначеності, моральної складності та соціальної турбулентності.Запропонована модель базується на поєднанні компетентнісного, партисипативного та суб’єктно-орієнтованого підходів і складається з чотирьох компонентів: концептуально-аналітичного, практико-орієнтованого, етико-особистісного та інституційно-організаційного. Особливу увагу приділено формуванню навичок кризового втручання, первинної психологічної допомоги, розвитку психоемоційної стійкості та здатності до фасилітаційного супроводу ветеранів різного віку з урахуванням їхніх потреб та життєвих ситуацій. Емпіричною основою дослідження є результати реалізації навчального курсу для соціальних працівників у Центрі професійних кваліфікацій Запорізького національного університету. Показано відповідність моделі положенням професійного стандарту фахівця з соціальної роботи у сфері підтримки ветеранів, а також виявлено прогалини в чинному нормативному регулюванні, що потребують оновлення. Представлені результати свідчать про зростання професійної готовності слухачів, посилення їхньої мотивації до соціальних інновацій та налагодження партнерської взаємодії з громадою. Запропоновано напрями подальших досліджень, зокрема у сфері оцінювання ефективності реінтеграції, профілактики професійного вигорання та залучення досвіду самих ветеранів до процесу підготовки фахівців.