Self-management as a component of professional mastery of a social worker

Authors:
  • N"National Technical University of Ukraine "
    National Technical University of Ukraine "
  • IIIgor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute"
    Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute"

Abstract
The article establishes that self-management is a process of conscious management of one’s own activities and involves the ability of a specialist to self-motivate, plan, make decisions, manage emotions, time, energy, and resources, set priorities, and control actions to achieve success in personal and professional life. The significance of the concept of self-management for a social worker is revealed through his ability to self-regulate, plan, communicate, and manage stress, as it helps him to be more productive, maintain psychological comfort, and improve the quality of his work. It is clarified that the professional competence of a social worker includes the necessary knowledge, skills, and personal qualities required to perform his professional duties, and the professional mastery of a social worker is determined by his ability to successfully apply this competence in practice, which means the ability of a professional to effectively use his knowledge and skills to achieve positive results in working with clients, as well as adapt to different circumstances and develop his professional skills based on practical experience. It is determined that the professional mastery of a social worker increases along with the productivity and efficiency of his work in terms of planning working time, identifying priority tasks, organizing the work process, and managing energy. The techniques of stress management and psychological self-regulation (establishing boundaries between professional and personal life, effective communication with clients and colleagues, breathing exercises, meditation, physical activity, planning regular breaks, muscle relaxation, self-observation and self-reflection, etc.) that contribute to the improvement of professional mastery in particular, and the quality of work of a social worker in general, are analyzed and disclosed. У статті встановлено, що самоменеджмент є процесом свідомого керування власною діяльністю й передбачає уміння фахівця самостійно мотивувати себе, планувати, приймати рішення, управляти своїми емоціями, часом, енергією та ресурсами, встановлювати пріоритети та контролювати свої дії для досягнення успіху в особистому та професійному житті. Розкрито значущість поняття самоменеджменту для соціального працівника через його здатність до саморегуляції, планування, спілкування і стрес-менеджменту, оскільки це допомагає йому бути більш продуктивним, зберігати психологічний комфорт і покращувати якість своєї роботи. З’ясовано, що професійна компетентність соціального працівника включає необхідні знання, вміння та особисті якості, необхідні для виконання його професійних обов’язків, а професійна майстерність соціального працівника визначається його здатністю успішно застосовувати цю компетентність на практиці, що означає можливість фахівця ефективно використовувати свої знання та навички для досягнення позитивних результатів у роботі з клієнтами, а також спроможність адаптуватися до різних обставин та розвивати свої професійні навички на основі практичного досвіду. Визначено, що професійна майстерність соціального працівника зростає разом із продуктивністю та ефективністю результатів його роботи в аспекті планування робочого часу, визначення пріоритетних завдань, доцільній організації робочого процесу та керування енергією. Проаналізовано й розкрито техніки стрес-менеджменту й психологічної саморегуляції (встановлення меж між професійним та особистим життям; ефективне спілкування з клієнтами та колегами, дихальні вправи, медитація, фізична активність, планування регулярних перерв, розслаблення м’язових груп, самоспостереження і саморефлексія та ін.), які впливають на підвищення професійної майстерності загалом та якісні результати роботи соціального працівника зокрема.