Abstract
Сучасна педагогічна наука переосмислює традиційні підходи до розвитку дитини, інтегруючи знання з різних галузей для формування цілісного освітнього простору. Особливу увагу в контексті дошкільної освіти зосереджено на мовленнєвому розвитку, оскільки саме мова є ключовим інструментом пізнання, соціалізації та самовираження.У старшому дошкільному віці, коли дитина активно експериментує з мовленнєвими структурами та розширює сферу комунікативних можливостей, формування словникового багатства стає пріоритетним завданням. Актуальним залишається питання про вибір лексичних пластів, які не лише збагатять мовлення, але й сприятимуть розвитку когнітивних, емоційних та соціальних компетентностей дитини дошкільного віку.Як специфічний сегмент мови, спортивна лексика, постає перспективним інструментом для досягнення означех вище цілей, адже вона об’єднує поняття пов’язані з руховою активністю, правилами гри,інструктажем, командною взаємодією та здоров’ям. Власне це і робить спортивну лексику вагомою частиною повсякденного досвіду дитини. Використання спортивних термінів у комунікації не лише розширює словниковий запас, але й формує в дітей дошкільного віку уявлення про здоровий спосіб життя, розвиває просторову уяву, логічне мислення та вміння діяти за алгоритмом. Крім того, спорт як соціокультурний феномен створює природний контекст для вдосконалення мовленнєвих навичок через ігрові ситуації, емоційну включеність і прагнення дітей імітувати поведінку дорослих. Актуальність наукового пошуку зумовлена потребою у створенні інноваційних педагогічних технологій, які поєднували б рухову активність із мовленнєвими дидактичними вправами, що відповідає діяльнісному та компетентнісному підходам у освіті.