У статті наведено аналіз всіх законопроєктів щодо правового врегулювання допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) в Україні, які подавались до Верховної Ради України та були опубліковані науковцями. Виявлено недоліки цих проєктів нормативно-правових актів, зокрема акцентовано на застосуванні в чинному законодавстві терміна «репродуктивний вік» у контексті надання можливості використання ДРТ, який фактично обмежує можливість скористатись цими технологіями особам, які вже фізіологічно вийшли з цього віку. Також надані пропозиції щодо удосконалення правового врегулювання правовідносин у сфері ДРТ. Пропоновано не обмежувати коло суб’єктів, які можуть скористатись програмою сурогатного материнства (СМ), цивільно-правовим статусом та їх статтю; обмежити допустиму кількість одночасно пересаджених ембріонів одним; закріпити заборону статевої селекції ембріонів, за винятком певних обставин; окремо передбачити порядок застосування програми СМ для дискордантних пар; положення договору сурогатного материнства включити до ЦК, а не в окремий закон; передбачити компенсаційну виплату потенційними батьками на користь народженої у програмі дитини певної суми, яку потенційні батьки можуть тимчасово покласти на зберігання на банківський рахунок або на депозит нотаріуса; не звужувати кількість сторін договору СМ; включити до переліку обов’язкових документів з боку потенційних батьків у програмах СМ документи, які вимагаються в разі усиновлення дитини; в основу нового закону покласти наявний Порядок застосування ДРТ.