Abstract
Стаття присвячена аналізу діяльності кафедри соціальної роботи в контексті глобальних трансформацій, соціальних проблем та особливостей воєнного стану в Україні. Розкрито роль соціальної роботи як ключового інструменту підтримки населення, відновлення соціальних зв’язків та інтеграції в суспільство в умовах зростання нерівності, соціальної ізоляції, міграційних процесів, наслідків воєнних конфліктів та екологічних криз. Особливу увагу приділено діяльності викладачів кафедри в історичному аспекті, починаючи з ліцензування спеціальності «Соціальна педагогіка» у 2002 році та подальшої трансформації у кафедру соціальної роботи у 2019 році, що відображало актуальні суспільні потреби. Зроблено акцент на специфіці освітніх програм Соціальна робота з підготовки здобувачів освіти на рівнях вищої освіти. Підкреслено їхню спрямованість на підготовку компетентних фахівців, здатних ефективно працювати з різними категоріями клієнтів з урахуванням принципів соціальної справедливості, недискримінації та інклюзивності. Значну частину статті присвячено науково-дослідній діяльності кафедри. Проаналізовано результати виконання наукової теми «Розвиток соціальності різних категорій осіб в умовах трансформаційних змін в українському соціумі» (2017-2022 рр.), її теоретичне та прикладне значення для розвитку соціальної сфери. Представлено основні напрями поточної наукової роботи кафедри, сфокусованої на соціалізації, розвитку соціально-емоційної компетентності та підтримці стійкості особистості й громад в умовах воєнних викликів і повоєнної відбудови України. У статті висвітлено діяльність працівників Центру гендерної освіти, Інформаційно-соціального центру допомоги внутрішньо переміщеним особам і представникам приймаючої громади, співпрацю кафедри з Громадською організацією «ЕДКЕМП УКРАЇНА» та створення Лабораторії соціально-емоційного навчання. Визначено перспективні напрямки подальшого розвитку кафедри соціальної роботи, зокрема, активізацію наукових досліджень у сфері соціалізації, соціально-емоційної компетентності та стійкості в контексті воєнних і повоєнних реалій, інтеграція принципів СЕН та стійкісного підходу в освітні програми, розробка психосоціальних інтервенцій для вразливих груп, а також підготовка фахівців до роботи з наслідками війни із застосуванням відповідних підходів.