У статті представлено результати ретроспективного дослідження становлення та трансформації стратегічного управління регіональним розвитком в Україні, визначено його передумови, чинники та вектор подальшого руху. Розкрито (з визначенням чинників зовнішнього і внутрішнього впливу) взаємозв’язок між євроінтеграційним курсом України, процесом децентралізації, реформуванням регіональної політики та розбудовою національної моделі стратегічного управління регіональним розвитком. Проаналізовано в хронологічному порядку становлення нормативно-правової бази стратегічного управління регіональним розвитком. Визначено, що цей процес від початку до сьогодні проходив нерівномірно і дискретно. Помітне підвищення державної законотворчої активності відбулося після ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС, яка обумовила остаточний вибір базової методології для розвитку національної моделі регіонального стратегування. Зазначено, що активізація процесу реформування системи державного управління супроводжувалась вивченням та впровадженням кращих європейських практик стратегування, до яких зараз відносять підхід смартспеціалізації. Зроблено висновок, що доцільність подальшої імплементації зазначеного підходу визначена його можливістю не тільки вирішувати поточні проблеми українських регіонів, а й, використовуючи внутрішній потенціал, формувати їхню довгострокову конкурентоспроможність.