Мета статті — розглянути проблему мобінгу як одну з найбільш небезпечних форм психологічного тиску в трудових колективах, що негативно впливає на добробут працівників і стабільність організацій. Для досягнення поставленої мети застосовано загальнонаукові методи: спостереження, порівняння, абстракцію, аналіз, синтез, моделювання тощо. Підкреслено, що, попри закріплення поняття «цькування (мобінг)» у Кодексі законів про працю України, наявні правові механізми потребують деталізації, а антидискримінаційне законодавство — посилення практичного інструментарію. У цьому контексті особливого значення набуває колективний договір як локальний превентивний інструмент, що дає змогу закріпити правила корпоративної етики, передбачити чіткі механізми розгляду скарг і гарантії захисту від необґрунтованих санкцій та визначити відповідальність сторін. Водночас наголошено на ролі судової експертизи як основного доказового механізму у справах про мобінг. Саме експертні дослідження — психологічні, лінгвістичні й соціологічні — забезпечують об’єктивне підтвердження фактів психологічного тиску, аналізування комунікацій та оцінювання його впливу на психічне здоров’я працівника. Поєднання превентивної функції колективного договору й доказової сили судової експертизи створює комплексну систему захисту від мобінгу. Проаналізовано також міжнародні стандарти, зокрема Конвенцію Міжнародної організації праці № 190, її Рекомендацію № 206 і Директиву Ради Європи 2000/78/ЄC, які визначають принципи рівності й недопущення психологічного насильства у сфері праці. Обґрунтовано їх фундаментальне значення для гармонізації національного законодавства та побудови багаторівневої системи превенції мобінгу, що має ґрунтуватися на синергії правових гарантій, організаційних заходів, соціально-психологічних методів і судово-експертних досліджень.