Розглянуто та досліджено статтю 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка встановлює відповідальність за поширювання неправдивих чуток. Проаналізовано судові рішення, винесені за результатами розгляду справ, порушених за даною статтею, та встановлено низку недоліків під час її застосування в сучасних умовах. З‟ясовано, що дані проблеми спричинені визначенням об‟єктивної сторони правопорушення через ряд оціночних категорій таких як «неправдиві чутки», «паніка» та «громадський порядок». Зроблено висновок про невідповідність розуміння поняття «неправдиві чутки» та його тлумачення в судових рішеннях сучасним тенденціям розвитку суспільства та сформульовано проблеми із кваліфікацією діянь як таких, що можуть спричинити паніку та порушення громадського порядку. Запропоновано замінити визначення діяння з «поширювання неправдивих чуток» на «поширення недостовірної інформації». Висловлено пропозицію додати формування уявлення про подію, що відбувається, яке не відповідає дійсності, як один із кваліфікуючих наслідків даного правопорушення.