Удосконалення інженерно-технічного облаштування державного кордону є одним з важливих чинників підвищення ефективності його охорони. На сучасному етапі розвитку охорони кордону спостерігається системне впровадження новітніх технічних засобів охорони, що базуються на застосуванні високочутливих сенсорів, здатних забезпечувати надійне виявлення ознак можливих порушень прикордонного режиму за різних умов експлуатації. Важливою складовою ефективного функціонування таких засобів є організація безперервного передавання даних, що надходять від сенсорів, їх оброблення та подальше ретранслювання до пунктів управління. Одним із перспективних підходів до вирішення цього завдання є створення сенсорних радіомереж, які забезпечують гнучке та швидке розгортання системи збору інформації. Використання радіоканалів у таких мережах дає змогу мінімізувати потребу в проводовій інфраструктурі, проте ефективність їх роботи залежить від дотримання просторових параметрів – зокрема, від неперевищення граничних відстаней між вузлами мережі, визначених технічними характеристиками радіопередавального обладнання та антенних систем. Система сенсорів у межах радіомережі, як правило, розміщується рівномірно по контрольованій території. Відстань між сусідніми вузлами такої мережі може розглядатися як випадкова величина, що описується певним законом розподілу. У роботі здійснено дослідження можливих розподілів відстаней між вузлами за різних густин розташування сенсорів, а також проведено аналітичну апроксимацію отриманих залежностей. Отриманий імовірнісний опис просторової структури мережі у поєднанні з відомими залежностями ймовірності встановлення зв’язку від відстані дозволяє побудувати узагальнену модель функціонування сенсорної радіомережі охорони кордону з метою оцінки ефективності її функціонування. Використання аналітичної моделі опису відстаней між вузлами безпроводової сенсорної радіомережі в якості базового критерію для систем самовідновлення дозволяє створити високоадаптивні мережеві структури, здатні ефективно функціонувати в умовах динамічного середовища та зовнішніх збурень. Запропонований підхід забезпечує підвищення живучості, автономності та ефективності сучасних кіберфізичних систем та роботизованих комплексів.