Abstract
У статті розкрито особливості втрат у системі освіти, зокрема вищої. Указано, що це складне, комплексне явище, яке охоплює академічні, практичні, психологічні, соціальні, мотиваційні та організаційні аспекти. Акцентовано, що їх вплив є багатовекторним у майбутній професійній підготовці та формуванні ключових компетенцій здобувачів освіти. Зокрема психологічні втрати становлять окремий вимір проблем, які впливають на результати навчання. Під впливом хронічного стресу, переживань, почуття небезпеки, розлуки з родиною, нестабільності або втрати житла студенти можуть втрачати здатність до ефективної когнітивної діяльності. Акцентовано, що соціальні втрати виявляються в порушенні міжособистісних зв’язків між студентами, зниженні рівня соціальної взаємодії, обмеженні групової діяльності. Ціннісно-мотиваційні втрати охоплюють сферу ставлення здобувачів освіти до навчання, професійного вибору, студенти можуть втратити інтерес до обраної спеціальності, змінити життєві орієнтири. Звернено увагу на подальше подолання освітніх втрат, зокрема впровадження адаптивних освітніх програм, цифрових технологій, системну психологічну підтримку, дуальну освіту, модернізацію матеріально-технічної бази, підвищення професійної майстерності викладачів. Гнучкі траєкторії навчання, модульність освітніх програм, індивідуальні графіки, змішане та дистанційне навчання дають можливість компенсувати прогалини у знаннях без перевантаження здобувачів. Важливим є використання цифрових технологій для подолання освітніх утрат. Сьогодні цифрові платформи, електронні ресурси, відеолекції та онлайн-курси розширюють доступ студентів до освітніх можливостей.