У статті проаналізовано основні напрями дослідження смислових відношень, репрезентованих прийменниками в українській та англійській мовах, проаналізовано основні методи дослідження семантики прийменників та найважливіші здобутки в галузях відповідних досліджень, окреслено структурну багатозначність семантичних прийменникових варіантів в англійській та українській мовах. Семантика прийменника як окремого слова ґрунтується на значені відношення, характер якого випливає із взаємодії лексичних значень слів у контексті. Опис семантики прийменника вимагає обліку всієї різноманітності його контекстних вживань, виявлення ієрархії і взаємодії елементів його значення. Визначено основні критерії у встановлюванні семантичних відношень, репрезентованих прийменниками. Відібрано основні відношення, об’єднуючи семантично споріднені значення. Для кожного визначеного відношення встановлено прийменники, які можуть їх передавати. Ці відношення та споріднені прийменники дають вихідну точку для виявлення почуттів, які можуть бути об'єднаними через прийменники. Перелік семантичних ролей ще недостатньо повний, але деякі семантичні ролі окреслено доволі чітко. Семантична невмотивованість прийменників абстрактного рівня часом призводить до вагань у виборі того чи іншого прийменника навіть серед самих носіїв мови. Про це свідчить і неусталеність їх ужитку в одному й тому ж прийменниковому звороті. Усе це підтверджує, що нині чинні класифікації смислових відношень у прийменникових конструкціях потребують доповнення й уточнення з урахуванням нових семантичних функцій прийменників. У роботі також охарактеризовано умови для визначення категорій відношень, репрезентованих у прийменникових конструкціях в українській та англійській мовах.