Abstract
У статті проаналізовано основні напрями дослідження смислових відношень, репрезентованих прийменника­ми в українській та англійській мовах, проаналізовано основні методи дослідження семантики прийменників та найважливіші здобутки в галузях відповідних досліджень, окреслено структурну багатозначність семантичних прийменникових варіантів в англійській та українській мовах. Семантика прийменника як окремого слова ґрунту­ється на значені відношення, характер якого випливає із взаємодії лексичних значень слів у контексті. Опис семан­тики прийменника вимагає обліку всієї різноманітності його контекстних вживань, виявлення ієрархії і взаємодії елементів його значення. Визначено основні критерії у встановлюванні семантичних відношень, репрезентованих прийменниками. Відібрано основні відношення, об’єднуючи семантично споріднені значення. Для кожного визначе­ного відношення встановлено прийменники, які можуть їх передавати. Ці відношення та споріднені прийменники дають вихідну точку для виявлення почуттів, які можуть бути об'єднаними через прийменники. Перелік семантич­них ролей ще недостатньо повний, але деякі семантичні ролі окреслено доволі чітко. Семантична невмотивова­ність прийменників абстрактного рівня часом призводить до вагань у виборі того чи іншого прийменника навіть серед самих носіїв мови. Про це свідчить і неусталеність їх ужитку в одному й тому ж прийменниковому звороті. Усе це підтверджує, що нині чинні класифікації смислових відношень у прийменникових конструкціях потребують доповнення й уточнення з урахуванням нових семантичних функцій прийменників. У роботі також охарактеризовано умови для визначення категорій відношень, репрезентованих у приймен­никових конструкціях в українській та англійській мовах.