В умовах браку наукових публікацій, у яких поєднуються питання реалізації національних економічних інтересів та розвитку міжнародних фінансових організацій, в роботі поглиблено розкриття системи чинників, тенденцій та конкурентної взаємодії держав з міжнародними фінансовими організаціями для підвищення ефективності реалізації національних економічних інтересів у процесі загострення кризових, посткризових та трансформаційних викликів. Окреслено теоретико-методологічні рамки, системну трансформацію моделі фінансової трилеми реалізації національних економічних інтересів та запропоновано авторське визначення формули національних економічних інтересів у фінансовому секторі. Визначено, що прагнення реалізації національних економічних інтересів в умовах глобалізації та глобальної конкуренції штовхає держави до взаємодії з іншими державами як на двосторонній основі, так і на платформах міжнародних фінансових організацій. Виявлено, що особливо яскраво виражених кількісних та якісних змін забезпеченість світової економіки фінансовим ресурсами зазнала в останні два десятиліття, коли зросли як обсяги доступних ресурсів, так і різноманіття їх джерел. Продемонстровано, що технології, особливо цифрові, призводять як до зростання кількості та обсягів міжнародних фінансових операцій, так і зменшення їх собівартості, що у сукупності призводить до зростання конкуренції та централізації капіталу у фінансовому секторі. Підсумовано, що міжнародні фінансові організації долучені до створення глобального публічного блага та намагаються діяти в інтересах світової економіки; найбільший внесок у розвиток міжнародних фінансових організацій зробили США, що обумовило їх унікальну лідерську позицію в глобальній фінансовій архітектурі; МВФ робить найбільший внесок у забезпечення глобальної монетарної стабільності.