The article is devoted to the study of the methodological potential of synergetics for the philosophical understanding of the phenomenon of national security in the context of contemporary sociocultural dynamics. The authors highlight the need for a holistic philosophical interpretation of national security that goes beyond sectoral approaches. The work offers a comparative analysis of the evolution of scientific approaches to understanding historical dynamics, highlighting classical, non-classical and post-non-classical (synergetic) ways of thinking. Based on the synergetic approach, it is argued that the historical process is fundamentally uncertain and devoid of fatal predetermination. The source of stable structures is the instability and uncertainty of processes, which allows peripheral elements to suddenly take on a central role. It is argued that within the framework of the synergistic conceptual model, progress is uneven, and in times of crisis, it is the spiritual sphere that takes the lead, setting new meanings and mobilising society. The authors consider political power to be responsible for monitoring socio-entropic processes (e.g., anomie) in order to prevent the system from entering an irreversible bifurcation zone. It is noted that the capacity for risk and historical creativity requires national and state consolidation and faith in one's own historical calling. Synergetics provides the theoretical foundation for the creation of a new national ideology capable of mobilising society to implement its historical security mission. It is concluded that the synergistic approach has high heuristic potential for philosophical analysis and the practice of ensuring national security, establishing it as a space where spiritually oriented, creative and risky historical choices are made. With regard to Ukrainian realities and the situation of civilisational challenge, synergistic reflection on the security sphere makes it possible to establish that the fundamental values, ideals and spiritual meanings of Ukrainian culture can acquire the status of a powerful sociocultural superattractor in the contemporary sociocultural environment. Стаття присвячена дослідженню методологічного потенціалу синергетики для філософського осмислення феномена національної безпеки в контексті сучасної соціокультурної динаміки. Автори актуалізують необхідність цілісного філософського тлумачення національної безпеки, що виходить за межі галузевих підходів. Робота пропонує порівняльний аналіз еволюції наукових підходів до розуміння історичної динаміки, виділяючи класичний, некласичний та постнекласичний (синергетичний) способи мислення. На основі синергетичного підходу обґрунтовується, що історичний процес є принципово невизначеним і позбавленим фатальної наперед визначеності. Джерелом формування стійких структур є нестійкість і невизначеність процесів, що дозволяє периферійним елементам раптово набувати центральної ролі. Обґрунтовується, що у рамках синергетичної понятійної моделі прогрес є нерівномірним і в моменти криз провідну роль бере на себе саме духовна сфера, яка задає нові сенси й мобілізує суспільство. Автори розглядають політичну владу як відповідальну за моніторинг соціоентропійних процесів (наприклад, аномії), щоб не допустити переходу системи до незворотної біфуркаційної зони. Зазначається, що здатність до ризику та історичної творчості вимагає національно-державної консолідації та віри у власне історичне покликання. Синергетика забезпечує теоретичний фундамент для створення нової національної ідеології, що здатна мобілізувати соціум на реалізацію історичної безпекової місії. Робиться висновок, що синергетичний підхід має високий евристичний потенціал для філософського аналізу та практики забезпечення національної безпеки, утверджуючи її як простір, де здійснюється духовно орієнтований, творчий та ризикований історичний вибір. Стосовно українських реалій, ситуації цивілізаційного виклику, синергетична рефлексія безпекової сфери уможливлює встановити, що фундаментальні цінності, ідеали та духовні смисли української культури можуть набути статусу потужного соціокультурного суператрактора у сучасному соціокультурному середовищі.