Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та встановленню можливих форм державно-приватного партнерства як складової стратегічного управління виноградарсько-виноробним комплексом України. Проаналізовано теоретичні підходи до трактування, різноманітність форм державно-приватного партнерства в різних галузях та на різних рівнях управління, визначено його переваги, недоліки та ключові вигоди для стейкголдерів. Охарактеризовано нормативно-законодавчі особливості регулювання форм державно-приватного партнерства в Україні. Запропоновано можливі форми розвитку державно-приватного партнерства у сфері інфраструктурних проєктів, співпраці у сфері трансферу інновацій, маркетингу, туризму та сталого розвитку. Обґрунтовані пропозиції сприятимуть задоволенню інтересів ключових стейкхолдерів виноградарсько-виноробної галузі.