Abstract
У статті проведено комплексний аналіз основних підходів до формування та реалізації регіональної екологічної політики в Україні в умовах післявоєнного відновлення та переходу до моделі сталого розвитку. Висвітлено екологічні виклики, що стоять перед регіонами внаслідок збройної агресії. Автори обґрунтовують необхідність переосмислення пріоритетів екологічної політики в регіональному вимірі – від екологічного контролю до системного екологічного менеджменту. Доведено необхідність застосування механізмів стратегічної екологічної оцінки під час післявоєнного відновлення територій з метою максимального врахування всіх особливостей стану та шкоди, заподіяної навколишньому середовищу. Встановлено, що розвиток екологічної інфраструктури вимагає значних інвестицій, що є проблематичним в умовах обмежених коштів, тому доцільно залучати інвестиції, міжнародні фінансові та заохочувати бізнес і громадськість до активної участі. Проаналізовано природно-ресурсний потенціал як один з найважливіших чинників сталого розвитку. Підкреслюються функції місцевих органів влади та регіональних органів влади щодо координації дій між зацікавленими сторонами, моніторингу стану навколишнього середовища, контролю за дотриманням екологічного законодавства, забезпечення участі громадськості та залучення інвестицій в екологічну модернізацію. Автори підкреслюють важливість активної ролі місцевих громад та неурядових організацій у розробці та реалізації екологічних програм, що зміцнює елементи демократичного врядування та соціальної відповідальності. Показано, що наближення до політики Європейського Союзу створює додаткові інституційні та фінансові інструменти для реалізації принципів сталого розвитку.

This publication has 17 references indexed in Scilit: