Abstract
У статті досліджено особливості управління ефективністю використання публічних коштів в Україні в умовах повномасштабного воєнного стану та визначено ключову роль публічного менеджера у цьому процесі. Встановлено зсув ролі публічного менеджера від виконавця та радника до розпорядника, вчителя та дизайнера, що має інтегрувати політичний нагляд, експертизу та участь громадськості для генеративного навчання. Менеджер повинен володіти критичною компетенцією, працювати в середовищі VUCA та мати підхід, спрямований на стійкість і готовність до змін. Виявлено системні проблеми в управлінні публічними фінансами України в умовах війни. По-перше, проблеми мирного часу, що загострилися: низький рівень доходів населення, корупція та непрозорість, неоптимальна структура бюджету, недостатність ресурсів для інфраструктурних проєктів, кризовий стан пенсійної системи, слабкий контроль та аудит. По-друге, проблеми, що посилилися війною: висока тінізація економіки, податкова нестабільність, зростання зовнішнього боргу та його обслуговування, неефективне міжбюджетне вирівнювання, недостатній рівень фінансової децентралізації, вимушений перерозподіл ресурсів на оборону, низький рівень фінансової грамотності населення. Обґрунтовано надважливу роль публічного менеджера у забезпеченні ефективності публічних фінансів як посередника, здатного поєднати економічну раціональність із суспільною відповідальністю. Його функції охоплюють: встановлення мети, мобілізацію та організацію ресурсів, досягнення успіху, підтримку довіри, а також забезпечення інклюзії та інформаційну й реляційну роботу. Сформовано систематизовані шляхи вирішення існуючих проблем, де роль публічного менеджера визначено як ініціатора реформ, координатора, адвоката прозорості та розробника стратегій.