У статті досліджено еволюцію уявлень про сутність і призначення права в історії пра- вової думки. Актуальність проблематики зумовлена плюралізмом сучасного праворозуміння та необхідністю з’ясування історико-теоретичних передумов формування нормативного, соціального й ціннісного вимірів права. Методологічну основу дослідження становить поєднання історико-правового, порів- няльно-правового, системно-структурного та формально-логічного методів. Історико- правовий метод застосовано для простеження генези та трансформації уявлень про право на різних етапах розвитку правової думки; порівняльно-правовий – для виявлення спільних і відмінних концептуальних засад основних типів праворозуміння; системно-структурний – для встановлення взаємозв’язку нормативних, соціальних і ціннісних характеристик права. Аналіз, синтез, узагальнення та теоретична систематизація використані для визначення наступності правових ідей і напрямів зміни критеріїв осмислення права та його суспільного призначення. Простежено розвиток праворозуміння від античних уявлень про закон, природу, розум і справедливість до середньовічної правової думки, природно-правових концепцій Нового часу, юридичного позитивізму, соціологічної юриспруденції та правового реалізму. Окрему увагу приділено сучасному плюралізму та інтегративним тенденціям у юридичній науці. Встанов- лено, що зміна історичних типів праворозуміння супроводжувалася не лише переосмисленням критеріїв юридичної чинності та належності права, а й поступовим розширенням уявлень про його суспільне призначення. Виявлено взаємозв’язок між нормативним, соціальним і цін- нісним способами осмислення права, сформованими в межах різних правових традицій та збереженими в сучасному праворозумінні. Систематизовано зміни концептуальних засад розуміння права та його суспільного при- значення на різних історичних етапах. Розкрито наступність правових ідей та особливості їх переосмислення відповідно до зміни суспільних і світоглядних орієнтирів. Запропоноване узагальнення дає змогу представити історію праворозуміння як взаємопов’язаний процес трансформації способів осмислення природи, змісту та суспільної ролі права.