Abstract
У статті розглянуто проблему аварійних витоків природного газу з трубопроводів, спричинених корозійним руйнуванням стінок, а також їхній вплив на довкілля. Показано, що під час утворення витоку газ надходить у ґрунтове середовище, формуючи зону загазованості, яка поступово поширюється до поверхні та призводить до забруднення атмосфери. Розміри та динаміка цієї зони залежать від інтенсивності витоку, глибини залягання трубопроводу та властивостей ґрунту, насамперед його проникності та опору руху газу в поровому просторі. Це створює складний взаємозв’язок між процесами витікання та закономірностями фільтрації. Окрім втрат газу, що спричиняють економічні збитки, витоки погіршують екологічний стан ґрунтів і створюють вибухонебезпечні умови за підвищених концентрацій метану. Проаналізовано попередні дослідження, присвячені діагностиці витоків за температурними аномаліями, визначенню фільтраційних властивостей ґрунтів і моделюванню нестаціонарної фільтрації. Водночас наголошено, що комплексні роботи, які одночасно враховують процес виходу газу та розвиток зони забруднення, практично відсутні. У статті виконано аналітичний опис витікання газу через корозійний дефект та змодельовано процес формування ареалу загазованості. Запропонована математична модель дає змогу визначити час проходження газу до поверхні, обсяг забрудненої зони та величину втрат. Окрема увага приділена двофазному характеру процесу – періоду прориву газу на поверхню та подальшому стаціонарному режиму фільтрації. Отримані результати можуть бути використані для оцінювання технічного стану газопроводів, прогнозування наслідків аварій, удосконалення систем моніторингу витоків і підвищення екологічної безпеки газорозподільних мереж.