У статті розглядається туристично-рекреаційний потенціал як чинник зміцнення економічної безпеки регіону. Мета — виявити та систематизувати ключові напрямки впливу туризму на макро- та мікроекономічні показники, що визначають стійкість економіки до зовнішніх та внутрішніх шоків. Теоретичну основу складають концепції економічної безпеки, кластеризації туристичних потоків, мультиплікативних ефектів туризму та диверсифікації економічної структури. Методологія поєднує кількісні та якісні методи: моніторинг туристичних потоків, оцінку мультиплікаторів витрат у сфері послуг, експертні оцінки за методикою Delphi для визначення пріоритетів розвитку інфраструктури та бізнес-моделей. У роботі визначено механізми збереження та збільшення економічної безпеки регіону через туризм: стабілізацію доходів місцевих господарств за рахунок сезонних та міжсезонних потоків, розвиток МСП у гостинності, підтримку локальних виробників через партнерські мережі з мікро-логістикою та цифровими рішеннями. Аналіз регіональних переваг підкреслює значення природних та культурних ресурсів, транспортної доступності, рівня сервісу та якості управління інфраструктурою. Розглядаються ризики зносу ресурсів, залежності від зовнішніх факторів та криз у суміжних секторах. Практичні рекомендації: інтегрована стратегія регіонального туризму з акцентом на сталий туризм та адаптивні бізнес-моделі; цифрові платформи для просування та управління потоками; інвестиції в інфраструктуру та кадри; стимулювання кооперації між аграрно-промисловим комплексом, культурними та природними ресурсами; моніторинг та оцінка впливу на економічну безпеку. У кінці — кількісні сценарії розвитку за регіональними контекстами та критерії ефективності реалізації заходів. Раціоналізований потенціал туризму може стати міцним підмурівком економічної безпеки за умови системного планування та диверсифікації пропозицій. Висновки дослідження підтверджують гіпотезу про те, що цілеспрямоване використання туристично-рекреаційного потенціалу є потужним інструментом для зміцнення економічної безпеки регіону. Однак, для досягнення максимального ефекту необхідно враховувати не лише прямі економічні вигоди, а й синергетичні ефекти від взаємодії туристичного сектора з іншими галузями економіки. Зокрема, подальші дослідження можуть бути сфокусовані на розробці детальних моделей оцінки соціально-економічних наслідків впровадження інноваційних туристичних продуктів, а також на аналізі впливу глобальних трендів (наприклад, розвиток віртуального туризму, зміна клімату) на сталість туристично-рекреаційної діяльності та її внесок у регіональну економічну безпеку.