В статті проведено системний аналіз сучасних моделей, методів і технологій використання штучного інтелекту в освітньому процесі закладів вищої освіти та визначено особливості їх застосування у вищих військових навчальних закладах. Узагальнено іноземні нормативні, методичні й наукові джерела, документи United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, Organisation for Economic Co-operation and Development, Європейського Союзу та NATO, а також національні рекомендації й публікації. Виділено 7 базових моделей застосування штучного інтелекту: інтелектуальне навчальне середовище, адаптивне навчання, інтелектуальний тьюторинг, навчальна аналітика, автоматизоване оцінювання, генеративний освітній асистент та інтелектуальне моделювання професійних ситуацій. Систематизовано методи персоналізації, адаптивного подання матеріалу, діалогового навчання, генерування контенту, автоматизованого зворотного зв’язку, прогнозування результатів, сценарного моделювання та підтримки оцінювання. Встановлено, що наявні підходи переважно спрямовані на підвищення доступності, персоналізації та продуктивності освітнього процесу, але фрагментарно враховують достовірність оцінювання, межі особистого інтелектуального внеску, інформацію з обмеженим доступом і наслідки помилки в умовах військової освіти. Виявлено невідповідність між широкими функціональними можливостями штучного інтелекту та відсутністю цілісного методичного механізму визначення допустимого режиму його використання у конкретному навчальному завданні. Сформульована невідповідність визначає необхідність розроблення спеціальних методичних засад використання штучного інтелекту у вищому військовому навчальному закладі з дотриманням академічної доброчесності.