Abstract
У статті обґрунтовано, що кадровий потенціал є ключовим стратегічним чинником забезпечення стійкості розвитку аграрних підприємств в умовах цифровізації. Авторами акцентовано увагу на тому, що стійкість розвитку аграрних підприємств формується не стільки за рахунок технічної модернізації, скільки через якісні характеристики людського капіталу, рівень цифрових компетентностей, мотивацію до навчання та готовність до організаційних змін. У статті уточнено зміст поняття «кадровий бар’єр цифровізації» та обґрунтовано, що даний бар’єр має системний характер і формується на стику взаємодії людських ресурсів, управлінських практик та інституційного середовища. Авторами запропоновано концептуальну модель, у якій кадровий потенціал виконує функцію інтегратора між цифровими технологіями та стійкістю розвитку підприємства, сформовано механізм подолання кадрового бар’єру цифровізації, реалізація якого дозволяє перетворити кадровий потенціал з обмежувального фактора цифровізації на її ключовий рушій.

This publication has 7 references indexed in Scilit: