Abstract
Актуальність проблеми. Спортивне тренування, прикметне тривалою в часі адаптацією організму спортсменів до фізичних навантажень, супроводжується морфофункціональними змінами стану їхнього опорно-рухового апарату (ОРА). Досить часто функціональні відхилення ОРА є наслідком багаторічних навчально-тренувальних занять певними видами спорту, специфіка яких полягає в недостатній увазі до анатомо-біомеханічних властивостей організму юного спортсмена, який росте, та застосуванні значної кількості фізичних навантажень, які відзначаються одноманітністю. Мета дослідження – визначити особливості гоніометричних показників у регбістів з різними типами постави на етапі початкової підготовки. Методи дослідження: аналіз й узагальнення спеціальної наукової літератури. Для визначення типів постави регбістів використовувалась програма «Тоrsо». Експериментальні дослідження проводилися на кафедри фізичної культури та спорту Волинського національного університету імені Лесі Українки, ДЮСШ (м. Івано-Франківськ). У них взяли участь 30 регбістів 9–10-ти років. Встановлено, що регбісти з різними типами постави мали специфічні особливості гоніометрії тіла. В групі з нормальною поставою середнє значення кута α2, яке знаходилося у точці 86,93° з довірчим інтервалом (95% ДІ 86,23 – 86,63), було меншим на 3° з високим рівнем достовірності (t=8,287; р<0,0001), який перевірявся за критерієм t Стьюдента для одної вибірки. У групі спортсменів із сутулою спиною медіана цього кута дорівнювала 80° (79°; 81°), у порівнянні з нормою вона було нижчою на 10°, що також визначено за одновибірковим критерієм знакових рангів Вілкоксона як статистично значуща різниця (Z=-3,419; р<0,001). У групі зі сколіотичною поставою середнє значення кута було 84,14° (95% ДІ 83,31 – 84,97), у порівнянні з нормою воно було вищим на 5,5°, що також визначено як статистично значуща різниця (t=16,08 при р<0,0001). А отже, у спортсменів всіх трьох груп зафіксовано суттєві відхилення від норми у розташуванні кута α2 у бік зменшення, що свідчить про нахил голови вгору. Встановлено, що юні регбісти з нормальною поставою мають мінімальні відхилення від норми. Досліджувані нами регбісти із сутулою спиною відрізняються найбільшим нахилом голови уперед і вгору. Спортсмени зі сколіотичною поставою мали менш виражене загострення кута α2, порівняно з регбістами з нормальною поставою, проте воно було кращим, ніж, у групи із сутулою спиною.

This publication has 6 references indexed in Scilit: