Abstract
У статті досліджено перспективні напрями удосконалення нормативногорегулювання діяльності клінічних психологів з урахуванням досвіду й найкращих практик провіднихєвропейських держав – членів Європейського Союзу. Проведено аналіз законодавчих актів та актівсамоврядних професійних об’єднань, що регламентують засади діяльності клінічних психологів уєвропейських країнах, здійснено їх порівняльну характеристику, виявлено спільні підходи, перевагита недоліки. Актуальність дослідження зумовлена недостатньою системністю національногозаконодавства у сфері регулювання діяльності клінічних психологів, а також необхідністю йогогармонізації з європейськими стандартами в умовах реформування системи психічного здоров’я.Встановлено, що чинна нормативно-правова база в Україні переважно зосереджена на питанняхосвітньої підготовки фахівців, водночас недостатньо врегульованими залишаються аспектипрофесійного становлення, доступу до практичної діяльності, післядипломної підготовки таспеціалізації. Обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення вимог щодо достатньої зачасом післядипломної практики, орієнтованої на клінічне стажування під наглядом супервізора якневід’ємної складової умов доступу клінічних психологів до практичної діяльності. Запропонованонапрями вдосконалення системи професійної підготовки та спеціалізації клінічних психологів,зокрема шляхом розширення критеріїв присвоєння кваліфікаційних категорій. Наголошено нанеобхідності посилення законодавчого регулювання діяльності клінічних психологів на рівні закону,зокрема через внесення змін до профільного законодавства у сфері психічного здоров’я.Перспективним напрямом визначено формування суспільних запитів, організаційних, економічнихта правових передумов для визнання клінічних психологів як суб’єктів незалежної професійноїдіяльності з подальшим нормативним закріпленням їхнього статусу на рівні окремого закону.