Постпрандіальний гіпоглікемічний синдром
Open Access
- 6 June 2017
- journal article
- Published by Publishing House Zaslavsky in CHILD`S HEALTH
- Vol. 12 (2.1) , 273-278
Abstract
Постпрандіальний гіпоглікемічний синдром, або реактивна гіпоглікемія, — вегетативні симптоми, такі як слабкість, втома, голод, нудота, серцебиття, занепокоєння, тремор, пітливість, що виникають через одну-дві години після прийому їжі. Синдром досить слабо висвітлений у літературі, більшість відомостей є розрізненими. Лабораторні критерії діагностики постпрандіальної реактивної гіпоглікемії досить контроверсивні, але більшість авторів схиляються до того, що це рівень глюкози крові нижче тощакової або ≤ 3,9 ммоль/л протягом двох годин після прийому їжі. Гіпоглікемія є результатом дисбалансу між надходженням глюкози в кров (від ендогенної продукції глюкози або екзогенної доставки) і використанням глюкози тканинами. Баланс між надходженням і витрачанням глюкози контролюється складною рівновагою глікорегулюючих гормонів. Інсулін, глюкагон і адреналін діють протягом кількох хвилин, а кортизол і гормон зросту — кілька годин. Це пояснює наявність негайних і відстрочених різноманітних ефектів: адренергічного, нейроглікопенічного, гастроінтестинального дискомфорту. Відомо, що в генезі постпрандіального синдрому лежать механізми, подібні до постгастректомічних у пацієнтів, оперованих з приводу морбідного ожиріння. Найбільш імовірним чинником формування реактивної гіпоглікемії є постпрандіальна гіперсекреція інсуліну під впливом глюкози і глюкагоноподібного пептиду (GLP-1), що є компонентом ентероендокринної системи, основна дія якого спрямована на цефалічну фазу формування насичення. Як у оперованих пацієнтів, так і у відносно здорових осіб симптоми виникають після прийому їжі, багатої простими вуглеводами. Симптоми досить ефективно лікуються прийомом їжі з вживанням вуглеводів із низьким глікемічним індексом і харчовими волокнами. При недостатності ефекту використовують препарати акарбози, інгібуючої α-глюкозидази тонкого кишечника, що є основним стимулом для секреції GLP-1. Таким чином, при епідемічній швидкості поширення ожиріння в умовах неадекватних харчових пріоритетів у дитячій популяції ймовірність значної поширеності постпрандіального синдрому досить вірогідна, що вимагає додаткового дослідження. При цьому зниження в раціоні простих вуглеводів може істотно поліпшити якість життя дітей із постпрандіальним дискомфортом.Keywords
This publication has 23 references indexed in Scilit:
- Critical role for GLP-1 in symptomatic post-bariatric hypoglycaemiaDiabetologia, 2016
- Glycogen metabolism in humansBBA Clinical, 2016
- A 24‐week study to evaluate the efficacy and safety of once‐weekly dulaglutide added on to glimepiride in type 2 diabetes ( AWARD ‐8)Diabetes, Obesity and Metabolism, 2016
- Hypoglycaemia after gastric bypass: mechanisms and treatmentDiabetes, Obesity and Metabolism, 2016
- Hypoglycemia After Gastric Bypass: The Dark Side of GLP-1Gastroenterology, 2014
- Blockade of Glucagon-like Peptide 1 Receptor Corrects Postprandial Hypoglycemia After Gastric BypassGastroenterology, 2014
- Acarbose Improves Hypoglycaemia Following Gastric Bypass Surgery Without Increasing Glucagon-Like Peptide 1 LevelsObesity Surgery, 2011
- Postprandial glucagon-like peptide-1 (GLP-1) response is positively associated with changes in neuronal activity of brain areas implicated in satiety and food intake regulation in humansNeuroImage, 2007
- Idiopathic reactive hypoglycemia: a role for glucagon?Journal of Endocrinological Investigation, 1992
- HYPERINSULINISM AND DYSINSULINISMJAMA, 1924