У статті розглянуто концептуальні та прикладні засади оцінювання інвестиційної привабливості із використанням інструментарію адаптивної економічної статистики, що забезпечує підвищену чутливість аналітичних моделей до швидкоплинних змін економічного середовища та дає змогу оперативно виявляти ключові тренди й ризики, релевантні для прийняття інвестиційних рішень. З огляду на високий рівень динамічності та нестабільності економічного середовища в Україні, традиційні підходи до оцінювання інвестицій часто не забезпечують належного рівня чутливості до змін. У дослідженні запропоновано адаптивну модель, що базується на багаторівневій системі індикаторів (макроекономічних, регіональних, мікроекономічних), нормалізації показників, застосуванні гнучких вагових коефіцієнтів та побудові інтегрального індексу інвестиційної привабливості. На прикладі Харківської області за період 2021–2024 рр. продемонстровано поступове зростання індексу інтегральної інвестиційної привабливості, що свідчить про його середньо-високий рівень. Встановлено ключовий вплив таких індикаторів, як інституційна прозорість, рентабельність активів, обсяг прямих іноземних інвестицій. Натомість слабшими виявилися показники кадрового потенціалу та законодавчої стабільності. Деталізацію структурних взаємозв’язків здійснено через виокремлення релевантних чинників, що формують інвестиційну привабливість регіонів в умовах воєнних ризиків, причому їх урахування є визначальним для формування результативних стратегій соціально-економічного розвитку та підвищення стійкості регіональних економічних систем. Запропонована модель з використанням набору індикаторів, нормалізації, адаптивних ваг і побудови інтегрального індексу дозволяє охопити як макро‐, так і мікро‑ та регіональні рівні інтересу інвестора, що є важливим з точки зору практичного управління, що може бути використано для аналітичного супроводу регіональної інвестиційної політики та порівняльного аналізу інвестиційного клімату.