Volodymyr Kossak
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
Volodymyr Kossak has a total of 7 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- A. A. Herts3 shared publications
Alla Herts
Department Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine
1 shared publication- Inna Zaitseva-Kalaur
Department West Ukrainian National University, Ternopil, Ukraine
1 shared publication - Mykola Stefanchuk
Комітет Верховної Ради України з питань правової політики
1 shared publication - Svitlana Senyk
Associate professor of the department of civil and legal disciplines at the Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine
1 shared publication - Uliana Andrusiv
Lviv State University of Internal Affairs, Lviv, Ukraine
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 14 June 2023
- Published by Uzhhorod National University in Uzhhorod National University Herald. Series: Law
- Vol. 1 (76) , 169-175
Requisition as a ground for termination of property rights under conditions of martial law
Статтю присвячено дослідженню особливостей здійснення реквізиції в умовах воєнного стану. Акцентовано, що незважаючи на принцип непорушності права власності, на законодавчому рівні закріплена можливість примусового оплатного відчуження права власності. Констатовано, що для визначення правомірності втручання у право приватної власності шляхом реквізиції необхідно враховувати критерії трискладового тесту: законність втручання, суспільна необхідність і пропорційність. Підтримано позицію науковців, які стверджують, що підставою реквізиції в умовах воєнного стану є юридичний склад. На основі проведеного аналізу законодавчих положень виокремлено основні ознаки, притаманні реквізиції: покликана задовольняти суспільні інтереси; здійснюється за умови настання чи ймовірності настання надзвичайних обставин; проводиться в адміністративному, а не судовому порядку; спеціальний суб’єкт, уповноважений на прийняття рішення про примусове відчуження; є підставою виникнення права державної власності та припинення права приватної власності; має оплатний характер (попереднє або наступне відшкодування вартості); після припинення надзвичайних обставин колишній власник наділений правом вимоги повернення реквізованого майна, якщо воно збереглося. Підкреслено, що реквізиція повинна супроводжуватися чітким документальним оформленням: для підтвердження факту примусового відчуження майна складається акт, невід’ємним додатком до якого є документ, що містить висновок про вартість майна. Констатовано, що момент припинення права власності у власника та виникнення його у держави пов’язується з датою підписання акту про примусове відчуження майна. Встановлено, що об’єктом реквізиції може бути як індивідуально визначене майно, так і майно, наділене родовими ознаками. Тому запропоновано уніфікувати положення Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» з приписами ЦК України. Підкреслено, що незважаючи на відсутність прямої вказівки у Земельному кодексі України, реквізиція є однією з підстав примусового припинення права власності на земельні ділянки. Зроблено висновок, що здійснення реквізиції є підставою припинення не лише права власності, а й речових прав на чуже майно. Визначено, що власник може оскаржити оцінку реквізованого майна шляхом пред’явлення позову про відшкодування його вартості. Розкрито особливості повернення майна, яке було примусово відчужено поза волею власника. Констатовано, що спір про оскарження актів про примусове відчуження є приватноправовим, оскільки має місце посягання на речове право особи.
- 14 June 2023
- Published by Uzhhorod National University in Uzhhorod National University Herald. Series: Law
- Vol. 1 (76) , 169-175
Open AccessRequisition as a ground for termination of property rights under conditions of martial law
Статтю присвячено дослідженню особливостей здійснення реквізиції в умовах воєнного стану. Акцентовано, що незважаючи на принцип непорушності права власності, на законодавчому рівні закріплена можливість примусового оплатного відчуження права власності. Констатовано, що для визначення правомірності втручання у право приватної власності шляхом реквізиції необхідно враховувати критерії трискладового тесту: законність втручання, суспільна необхідність і пропорційність. Підтримано позицію науковців, які стверджують, що підставою реквізиції в умовах воєнного стану є юридичний склад. На основі проведеного аналізу законодавчих положень виокремлено основні ознаки, притаманні реквізиції: покликана задовольняти суспільні інтереси; здійснюється за умови настання чи ймовірності настання надзвичайних обставин; проводиться в адміністративному, а не судовому порядку; спеціальний суб’єкт, уповноважений на прийняття рішення про примусове відчуження; є підставою виникнення права державної власності та припинення права приватної власності; має оплатний характер (попереднє або наступне відшкодування вартості); після припинення надзвичайних обставин колишній власник наділений правом вимоги повернення реквізованого майна, якщо воно збереглося. Підкреслено, що реквізиція повинна супроводжуватися чітким документальним оформленням: для підтвердження факту примусового відчуження майна складається акт, невід’ємним додатком до якого є документ, що містить висновок про вартість майна. Констатовано, що момент припинення права власності у власника та виникнення його у держави пов’язується з датою підписання акту про примусове відчуження майна. Встановлено, що об’єктом реквізиції може бути як індивідуально визначене майно, так і майно, наділене родовими ознаками. Тому запропоновано уніфікувати положення Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» з приписами ЦК України. Підкреслено, що незважаючи на відсутність прямої вказівки у Земельному кодексі України, реквізиція є однією з підстав примусового припинення права власності на земельні ділянки. Зроблено висновок, що здійснення реквізиції є підставою припинення не лише права власності, а й речових прав на чуже майно. Визначено, що власник може оскаржити оцінку реквізованого майна шляхом пред’явлення позову про відшкодування його вартості. Розкрито особливості повернення майна, яке було примусово відчужено поза волею власника. Констатовано, що спір про оскарження актів про примусове відчуження є приватноправовим, оскільки має місце посягання на речове право особи.
- 1 January 2023
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Європейські перспективи
- No. 2,p. 88-92
МІСЦЕ ДОГОВОРУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В СИСТЕМІ ІННОВАЦІЙНИХ ДОГОВОРІВ
- 1 January 2023
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Європейські перспективи
- No. 2,p. 88-92
МІСЦЕ ДОГОВОРУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В СИСТЕМІ ІННОВАЦІЙНИХ ДОГОВОРІВ
- Open Access
- 1 January 2023
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Право.ua
- No. 2,p. 90-96
СУБ’ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН З НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В СФЕРІ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ
- 1 January 2023
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Право.ua
- No. 2,p. 90-96
Open AccessСУБ’ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН З НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В СФЕРІ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ
- 1 January 2023
- Published by Publishing House Helvetica (Publications)
- No. 2,p. 115-120
ПРЕДМЕТ ІННОВАЦІЙНОГО ДОГОВОРУ
- 1 January 2023
- Published by Publishing House Helvetica (Publications)
- No. 2,p. 115-120
ПРЕДМЕТ ІННОВАЦІЙНОГО ДОГОВОРУ
- Open Access
- 29 December 2022
- Published by Universidad del Zulia in Cuestiones Políticas
- Vol. 40 (75) , 180-197
Analysis of court decisions in cases on provision of in vitro fertilization services in Ukraine and Europe
The main reason for the rapid development and promotion of reproductive technologies is the desire to have children of people who, for certain reasons, create such an opportunity. When writing the article, such methods were used as: historical, analysis, synthesis, systemic, functional, special-legal. It is argued that two types of reproductive technologies are of particular importance for medical law: in vitro fertilization and surrogacy. It is argued that such reproductive technologies as in vitro fertilization are an auxiliary introduction of donor material (sperm or egg) into all forms of a woman. It is also noted that not all researchers today support and consider optimal the formulations established in the main legislative acts of Ukraine on health care, regarding the right of every woman capable of fertilizing and implanting an embryo. The conclusions emphasize the importance of providing legislative guarantees for the possibility of introducing certain reproductive technologies for people who need such interventions for medical reasons. It is proposed to classify the principles of donation of reproductive cells such as sperm, oocytes and embryos. For this purpose, court rulings in cases involving the provision of in vitro fertilization services were also analyzed.
- 29 December 2022
- Published by Universidad del Zulia in Cuestiones Políticas
- Vol. 40 (75) , 180-197
Open AccessAnalysis of court decisions in cases on provision of in vitro fertilization services in Ukraine and Europe
The main reason for the rapid development and promotion of reproductive technologies is the desire to have children of people who, for certain reasons, create such an opportunity. When writing the article, such methods were used as: historical, analysis, synthesis, systemic, functional, special-legal. It is argued that two types of reproductive technologies are of particular importance for medical law: in vitro fertilization and surrogacy. It is argued that such reproductive technologies as in vitro fertilization are an auxiliary introduction of donor material (sperm or egg) into all forms of a woman. It is also noted that not all researchers today support and consider optimal the formulations established in the main legislative acts of Ukraine on health care, regarding the right of every woman capable of fertilizing and implanting an embryo. The conclusions emphasize the importance of providing legislative guarantees for the possibility of introducing certain reproductive technologies for people who need such interventions for medical reasons. It is proposed to classify the principles of donation of reproductive cells such as sperm, oocytes and embryos. For this purpose, court rulings in cases involving the provision of in vitro fertilization services were also analyzed.
- 1 January 2022
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Право.ua
- No. 4,p. 141-148
ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
- 1 January 2022
- Published by Public Policy and Social Sciences Research Institute in Право.ua
- No. 4,p. 141-148
ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
- 1 January 2019
- Published by LLC Publishing House In Jure in Право України
- No. 2019/01
Правосуб’єктність державних органів і створюваних ними юридичних осіб у механізмі регулювання цивільної відповідальності
Стаття присвячена дослідженню проблем цивільно-правової відповідальності держави і створюваних нею юридичних осіб у приватних відносинах. Цивільне законодавство закріплює один з основних принципів, що випливає з методу цивільно-правового регулювання, – юридичну рівність учасників приватних відносин. Юридична рівність полягає у тому, що кожна зі сторін цивільних відносин має свій комплекс прав та обов’язків і є незалежною, непідпорядкованою іншій. Держава як учасник цивільних правовідносин має універсальну правосуб’єктність, яку реалізує через систему своїх органів та юридичних осіб публічного і приватного права. Метою статті є аналіз особливостей цивільно-правової відповідальності держави та створених нею юридичних осіб публічного і приватного права. Критерієм визначення статусу державного органу як суб’єкта права є порядок виникнення і наявність владних повноважень, необхідних для виконання передбачених нормативними актами функцій. Юридичні особи публічного і приватного права, які створюються державою, є самостійними учасниками цивільного обороту. Такими ж суб’єктами приватного права будуть органи державної влади в цивільних правовідносинах. Тому важливе значення має встановлення суб’єкта і розміру відповідальності у відносинах за участю органів державної влади і створюваних ними юридичних осіб. Для цього законодавець у нормативних актах повинен конкретизувати правовий статус орга нів державної влади та юридичних осіб, створених органами державної влади. При цьому необхідно враховувати певні передумови. До них належать: 1) законодавче визначення правового статусу органів державної влади; 2) встановлення їх компетенції як регулятора суспільних відносин; 3) функціональні повноваження та обов’язки; 4) можливість бути самостійним суб’єктом цивільної відповідальності. Встановлено, що особливості правосуб’єктності органу державної влади у відносинах цивільної відповідальності охоплюють: 1) встановлення обставин, які є підставою для виникнення майнової відповідальності; 2) з’ясування правомірності дій органів державної влади; 3) визначення меж майнової відповідальності; 4) заборону застосування окремих штрафних санкцій до органів державної влади. Заходи цивільної відповідальності повинні застосовуватися з однакових засад для всіх суб’єктів приватних відносин. Для цього в законодавстві необхідно змінити підхід до розмежування цивільної відповідальності органів державної влади і створюваних ними юридичних осіб. У цивільних відносинах, у разі необхідності, субсидіарну майнову відповідальність повинні нести органи державної влади за зобов’язаннями юридичних осіб, які створені у розпорядчому порядку.
- 1 January 2019
- Published by LLC Publishing House In Jure in Право України
- No. 2019/01
Правосуб’єктність державних органів і створюваних ними юридичних осіб у механізмі регулювання цивільної відповідальності
Стаття присвячена дослідженню проблем цивільно-правової відповідальності держави і створюваних нею юридичних осіб у приватних відносинах. Цивільне законодавство закріплює один з основних принципів, що випливає з методу цивільно-правового регулювання, – юридичну рівність учасників приватних відносин. Юридична рівність полягає у тому, що кожна зі сторін цивільних відносин має свій комплекс прав та обов’язків і є незалежною, непідпорядкованою іншій. Держава як учасник цивільних правовідносин має універсальну правосуб’єктність, яку реалізує через систему своїх органів та юридичних осіб публічного і приватного права. Метою статті є аналіз особливостей цивільно-правової відповідальності держави та створених нею юридичних осіб публічного і приватного права. Критерієм визначення статусу державного органу як суб’єкта права є порядок виникнення і наявність владних повноважень, необхідних для виконання передбачених нормативними актами функцій. Юридичні особи публічного і приватного права, які створюються державою, є самостійними учасниками цивільного обороту. Такими ж суб’єктами приватного права будуть органи державної влади в цивільних правовідносинах. Тому важливе значення має встановлення суб’єкта і розміру відповідальності у відносинах за участю органів державної влади і створюваних ними юридичних осіб. Для цього законодавець у нормативних актах повинен конкретизувати правовий статус орга нів державної влади та юридичних осіб, створених органами державної влади. При цьому необхідно враховувати певні передумови. До них належать: 1) законодавче визначення правового статусу органів державної влади; 2) встановлення їх компетенції як регулятора суспільних відносин; 3) функціональні повноваження та обов’язки; 4) можливість бути самостійним суб’єктом цивільної відповідальності. Встановлено, що особливості правосуб’єктності органу державної влади у відносинах цивільної відповідальності охоплюють: 1) встановлення обставин, які є підставою для виникнення майнової відповідальності; 2) з’ясування правомірності дій органів державної влади; 3) визначення меж майнової відповідальності; 4) заборону застосування окремих штрафних санкцій до органів державної влади. Заходи цивільної відповідальності повинні застосовуватися з однакових засад для всіх суб’єктів приватних відносин. Для цього в законодавстві необхідно змінити підхід до розмежування цивільної відповідальності органів державної влади і створюваних ними юридичних осіб. У цивільних відносинах, у разі необхідності, субсидіарну майнову відповідальність повинні нести органи державної влади за зобов’язаннями юридичних осіб, які створені у розпорядчому порядку.
- 7 September 2016
- Published by Springer Nature
- p. 2921-2936
§ 119 Ukraine