Сергій Лазоренко
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Previous Organizations / Institutes
The organizations / institutes from the scholar's other articles in the past ten years
Сергій Лазоренко has a total of 41 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Микола Чхайло
Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, Україна
8 shared publications - Віта Вікторівна Ворона
Сумський державний університет
7 shared publications Сумський Державний Педагогічний Університет Імені А. С. Макаренка
6 shared publications- Наталія Володимирівна Петренко
Сумський державний університет
4 shared publications - Наталія Скачедуб
Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, Україна
4 shared publications - Andriy Leonenko
Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка
2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 30 June 2026
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 14 (6) , 156-162
ІГРОВІ ТА СПОРТИВНІ ПРАКТИКИ ЛІТНЬОГО ТАБІРНОГО ЗБОРУ
Літній табірний збір для студентів спеціальності А7 «Фізична культура і спорт» – це інноваційна комунікативна платформа, спеціалізований захід, який детермінує професійний розвиток майбутнього тренера, наставника чи інструктора, створює об’єктивний базис для обміну теоретичними знаннями між суб’єктами освітнього процесу та формує умови практичної реалізації фахових компетентностей фахівців сфери фізичної культури та спорту. Такі збори, фактично виступають інтеграційним конструктом, який поєднав у структуровану систему інтерактивні обговорення актуальних проблем, інновації у фізичній культурі, практичні тренінги, методичну роботу з оптимізації фізкультурно-оздоровчої активності українського учнівства тощо. Тому, авторський колектив, даної публікації, на основі аналізу нормативно-правових актів та науково-методичної літератури, визначив проблемні аспекти підготовки здобувачів вищої освіти, які констатують недостатність використання інноваційних можливостей сучасної фізичної культури та спорту. Говорячи мовою філософії, підготовка майбутніх тренерів, потребує активного модернізму. Літній табірний збір, необхідно розглядати як період активної креативної педагогіки майбутнього фахівця сфери фізичної культури і спорту, як фундамент формування їхньої дидактичної компетентності та реалізації методологічних принципів підготовки атлетів у спорті і підвищенні рухової активності учнівства усіх ланок національної освіти. Обов’язковим лейтмотивом літнього табірного збору має стати процес формування патріотичної моралі у здобувачів вищої освіти, формування національної свідомості, активної громадянської позиції, заснованих на традиційних культурних цінностях і волелюбності українського народу, на повазі до державної мови та прагненні до збереження національної ідентичності. Форми вирішення прогностичних завдань літнього табірного збору у закладах вищої освіти обумовлені диверсифікацією поєднання відпочинку, праці, спорту з пізнавальною, етичною, екологічною, оздоровчою активністю як науково-педагогічних працівників, так і студентів.
- 30 June 2026
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 14 (6) , 156-162
Open AccessІГРОВІ ТА СПОРТИВНІ ПРАКТИКИ ЛІТНЬОГО ТАБІРНОГО ЗБОРУ
Літній табірний збір для студентів спеціальності А7 «Фізична культура і спорт» – це інноваційна комунікативна платформа, спеціалізований захід, який детермінує професійний розвиток майбутнього тренера, наставника чи інструктора, створює об’єктивний базис для обміну теоретичними знаннями між суб’єктами освітнього процесу та формує умови практичної реалізації фахових компетентностей фахівців сфери фізичної культури та спорту. Такі збори, фактично виступають інтеграційним конструктом, який поєднав у структуровану систему інтерактивні обговорення актуальних проблем, інновації у фізичній культурі, практичні тренінги, методичну роботу з оптимізації фізкультурно-оздоровчої активності українського учнівства тощо. Тому, авторський колектив, даної публікації, на основі аналізу нормативно-правових актів та науково-методичної літератури, визначив проблемні аспекти підготовки здобувачів вищої освіти, які констатують недостатність використання інноваційних можливостей сучасної фізичної культури та спорту. Говорячи мовою філософії, підготовка майбутніх тренерів, потребує активного модернізму. Літній табірний збір, необхідно розглядати як період активної креативної педагогіки майбутнього фахівця сфери фізичної культури і спорту, як фундамент формування їхньої дидактичної компетентності та реалізації методологічних принципів підготовки атлетів у спорті і підвищенні рухової активності учнівства усіх ланок національної освіти. Обов’язковим лейтмотивом літнього табірного збору має стати процес формування патріотичної моралі у здобувачів вищої освіти, формування національної свідомості, активної громадянської позиції, заснованих на традиційних культурних цінностях і волелюбності українського народу, на повазі до державної мови та прагненні до збереження національної ідентичності. Форми вирішення прогностичних завдань літнього табірного збору у закладах вищої освіти обумовлені диверсифікацією поєднання відпочинку, праці, спорту з пізнавальною, етичною, екологічною, оздоровчою активністю як науково-педагогічних працівників, так і студентів.
- Open Access
- 23 June 2026
- Published by Sumy State University in Eastern Ukrainian Medical Journal
- Vol. 14 (2) , 471-481
CLINICAL MANAGEMENT AND REHABILITATION STRATEGY FOR WRESTLERS WITH PRE-EXISTING POST-TRAUMATIC GONARTHROSIS IN THE POST-ACUTE REHABILITATION PHASE AFTER RE-INJURY OR SURGICAL INTERVENTION
Introduction. Post-traumatic knee osteoarthritis in combat sports athletes is characterized by an aggressive clinical course due to constant axial and rotational overloads. Traditional rehabilitation approaches often neglect the specificity of the autonomic status and neuromuscular control in the post-acute period, leading to early disability. The study aimed to trace the dynamics of functional and structural changes in wrestlers with PTOA under the influence of the developed "Wrestle-Knee Rehab" clinical management strategy. Material and methods. A prospective study involved 32 wrestlers aged 22–35 with verified Stage I–II PTOA. The 8-week rehabilitation program was based on the International Classification of Functioning, Disability and Health (ICF) architecture and included four stages: immobilization, early and late post-immobilization, and pre-training. Assessment was performed using high-frequency ultrasonography, goniometry, the Lovett scale, and KOOS and WOMAC questionnaires. Statistical analysis was conducted using Wilcoxon and Spearman criteria (p<0.05). Results. The implementation of the strategy allowed for the elimination of active extension deficit (p < 0.01) and restoration of flexion range to 142.3°. Ultrasound monitoring showed regression of synovitis (reduction of effusion from 8.5 mm to<1.5 mm) and an increase in hyaline cartilage thickness from 1.8 mm to 2.2 mm. Muscle strength on the Lovett scale increased from 0.58 to 4.48. The most significant improvement on the KOOS scale was recorded in the “Sport and Recreation” subscale (from 22.4 to 79.8 points), indicating the restoration of the specific motor stereotype. Conclusions. It has been proven that the combination of structural damage and proprioceptive deficit necessitates active clinical management specifically during the post-acute period. The implementation of a four-stage rehabilitation program ensured the complete elimination of extension deficit and the attainment of physiological range of motion. A significant increase in muscle strength on the Lovett scale, alongside a decrease in the WOMAC index, confirmed the restoration of neuromuscular control. The most substantial improvement in KOOS scores within the «Sport and Recreation» domain verified the wrestlers’ readiness for a safe return to professional sports.
- 23 June 2026
- Published by Sumy State University in Eastern Ukrainian Medical Journal
- Vol. 14 (2) , 471-481
Open AccessCLINICAL MANAGEMENT AND REHABILITATION STRATEGY FOR WRESTLERS WITH PRE-EXISTING POST-TRAUMATIC GONARTHROSIS IN THE POST-ACUTE REHABILITATION PHASE AFTER RE-INJURY OR SURGICAL INTERVENTION
Introduction. Post-traumatic knee osteoarthritis in combat sports athletes is characterized by an aggressive clinical course due to constant axial and rotational overloads. Traditional rehabilitation approaches often neglect the specificity of the autonomic status and neuromuscular control in the post-acute period, leading to early disability. The study aimed to trace the dynamics of functional and structural changes in wrestlers with PTOA under the influence of the developed "Wrestle-Knee Rehab" clinical management strategy. Material and methods. A prospective study involved 32 wrestlers aged 22–35 with verified Stage I–II PTOA. The 8-week rehabilitation program was based on the International Classification of Functioning, Disability and Health (ICF) architecture and included four stages: immobilization, early and late post-immobilization, and pre-training. Assessment was performed using high-frequency ultrasonography, goniometry, the Lovett scale, and KOOS and WOMAC questionnaires. Statistical analysis was conducted using Wilcoxon and Spearman criteria (p<0.05). Results. The implementation of the strategy allowed for the elimination of active extension deficit (p < 0.01) and restoration of flexion range to 142.3°. Ultrasound monitoring showed regression of synovitis (reduction of effusion from 8.5 mm to<1.5 mm) and an increase in hyaline cartilage thickness from 1.8 mm to 2.2 mm. Muscle strength on the Lovett scale increased from 0.58 to 4.48. The most significant improvement on the KOOS scale was recorded in the “Sport and Recreation” subscale (from 22.4 to 79.8 points), indicating the restoration of the specific motor stereotype. Conclusions. It has been proven that the combination of structural damage and proprioceptive deficit necessitates active clinical management specifically during the post-acute period. The implementation of a four-stage rehabilitation program ensured the complete elimination of extension deficit and the attainment of physiological range of motion. A significant increase in muscle strength on the Lovett scale, alongside a decrease in the WOMAC index, confirmed the restoration of neuromuscular control. The most substantial improvement in KOOS scores within the «Sport and Recreation» domain verified the wrestlers’ readiness for a safe return to professional sports.
- Open Access
- 29 May 2026
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 14 (5) , 43-48
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ СПОРТИВНОГО ОБЛАДНАННЯ ТА ІНФРАСТРУКТУРИ АДАПТИВНОГО СПОРТУ
У статті проведено системний аналіз та узагальнення ключових напрямів технологічної трансформації в адаптивному спорті. Встановлено, що сучасний етап розвитку галузі характеризується переходом від базової компенсації фізичних дефіцитів до створення складних людино-машинних систем. Досліджено матеріалознавчий аспект інновацій, зокрема ефективність застосування вуглецевих полімерів та титанових сплавів у конструюванні протезів і спортивних крісел колісних. На основі аналізу літературних джерел з’ясовано, що використання енергозберігаючих композитів дозволяє пара-атлетам досягати рівня енергоефективності, порівнянного з показниками елітного олімпійського спорту. Окрему увагу приділено практичній ергономіці: описано роль допоміжних засобів стабілізації (спеціалізованих блоків, адаптивних сидінь, ременів із множинними петлями), які критично важливі для забезпечення автономності та зниження ризику травматизації під час реабілітації ветеранів війни. Наукову новизну роботи становить обґрунтування концепції «адаптивної синергії», яка інтегрує індивідуальне екіпірування у цифрову екосистему тренувального простору. Проаналізовано потенціал інерційних сенсорів, нейроінтерфейсів та VR-симуляторів як інструментів дата-орієнтованого управління підготовкою. Висвітлено архітектурно-технологічний аспект: спортивна споруда розглядається не лише як безбар’єрний об’єкт, а як інтелектуальне середовище з впровадженими системами контролю мікроклімату та цифровою навігацією. На основі опрацьованого масиву джерел систематизовано критерії доцільності впровадження інновацій, що включають нозологічну відповідність, ергономічну автономність, цифрову інтегрованість та інфраструктурну сумісність. У висновках акцентовано увагу на необхідності подолання існуючого в Україні «інфраструктурного бар’єру» в освітніх закладах через впровадження мобільних адаптивних модулів та підготовку фахівців, здатних працювати з високотехнологічним обладнанням.
- 29 May 2026
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 14 (5) , 43-48
Open AccessОСНОВНІ НАПРЯМИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ СПОРТИВНОГО ОБЛАДНАННЯ ТА ІНФРАСТРУКТУРИ АДАПТИВНОГО СПОРТУ
У статті проведено системний аналіз та узагальнення ключових напрямів технологічної трансформації в адаптивному спорті. Встановлено, що сучасний етап розвитку галузі характеризується переходом від базової компенсації фізичних дефіцитів до створення складних людино-машинних систем. Досліджено матеріалознавчий аспект інновацій, зокрема ефективність застосування вуглецевих полімерів та титанових сплавів у конструюванні протезів і спортивних крісел колісних. На основі аналізу літературних джерел з’ясовано, що використання енергозберігаючих композитів дозволяє пара-атлетам досягати рівня енергоефективності, порівнянного з показниками елітного олімпійського спорту. Окрему увагу приділено практичній ергономіці: описано роль допоміжних засобів стабілізації (спеціалізованих блоків, адаптивних сидінь, ременів із множинними петлями), які критично важливі для забезпечення автономності та зниження ризику травматизації під час реабілітації ветеранів війни. Наукову новизну роботи становить обґрунтування концепції «адаптивної синергії», яка інтегрує індивідуальне екіпірування у цифрову екосистему тренувального простору. Проаналізовано потенціал інерційних сенсорів, нейроінтерфейсів та VR-симуляторів як інструментів дата-орієнтованого управління підготовкою. Висвітлено архітектурно-технологічний аспект: спортивна споруда розглядається не лише як безбар’єрний об’єкт, а як інтелектуальне середовище з впровадженими системами контролю мікроклімату та цифровою навігацією. На основі опрацьованого масиву джерел систематизовано критерії доцільності впровадження інновацій, що включають нозологічну відповідність, ергономічну автономність, цифрову інтегрованість та інфраструктурну сумісність. У висновках акцентовано увагу на необхідності подолання існуючого в Україні «інфраструктурного бар’єру» в освітніх закладах через впровадження мобільних адаптивних модулів та підготовку фахівців, здатних працювати з високотехнологічним обладнанням.
- Open Access
- 30 April 2026
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 14 (4) , 50-55
ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ІНКЛЮЗИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Педагогіка осіб з особливими освітніми потребами – це галузь знань, спрямована на навчання, виховання та соціалізацію людей із порушеннями психофізичного розвитку. Але, указана галузь, не завжди була такою толерантною до суб’єктів освітньої діяльності. Педагогіка осіб з особливими потребами еволюціонувала від античного несприйняття та абстрагування від осіб з інвалідністю до сучасного інклюзивного підходу. Історична онтологія фіксує перехід від «моделі відсторонення» через «середньовічну релігійну милосердність» до «соціального конструкту», де освіта базується на рівних правах усіх учасників цього процесу, критичному мисленні та індивідуальній підтримці, забезпечуючи інтеграцію до умов звичайного суспільства. За доби античності, особливі потреби трактувалися як кара Господня, а такі люди або знищувалися, або ізолювалися від соціуму. Принципові зміни в ставленні до людей з різними хворобами приходять із християнством та закликом Ісуса Христа до милосердя і любові до ближнього. У монотеїстичному віровченні обов’язком кожної людини визначено наступні милосердні вчинки: голодного нагодувати, спраглого напоїти, голого одягнути, недужого відвідати, померлого поховати. В епоху Відродження та Нового часу, фактично було закладено підґрунтя сучасної моделі інклюзивної освіти і інклюзивного фізичного виховання у тому числі. Кінець XX – початок ХХІ століть ознаменувався формуванням методології інклюзивної освіти. Особа з особливими потребами розглядається не як «інвалід», а як учень, що потребує підтримки. В Україні вона базується на інклюзивному підході, забезпечуючи індивідуальні програми розвитку, спеціальні умови, супровід асистента та роботу інклюзивно-ресурсних центрів для адаптації учнівства з особливими освітніми потребами до навчального процесу. Тому, у даній науковій публікації, авторський колектив вирішив визначити дидактичні аспекти національного інклюзивного фізичного виховання.
- 30 April 2026
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 14 (4) , 50-55
Open AccessДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ІНКЛЮЗИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Педагогіка осіб з особливими освітніми потребами – це галузь знань, спрямована на навчання, виховання та соціалізацію людей із порушеннями психофізичного розвитку. Але, указана галузь, не завжди була такою толерантною до суб’єктів освітньої діяльності. Педагогіка осіб з особливими потребами еволюціонувала від античного несприйняття та абстрагування від осіб з інвалідністю до сучасного інклюзивного підходу. Історична онтологія фіксує перехід від «моделі відсторонення» через «середньовічну релігійну милосердність» до «соціального конструкту», де освіта базується на рівних правах усіх учасників цього процесу, критичному мисленні та індивідуальній підтримці, забезпечуючи інтеграцію до умов звичайного суспільства. За доби античності, особливі потреби трактувалися як кара Господня, а такі люди або знищувалися, або ізолювалися від соціуму. Принципові зміни в ставленні до людей з різними хворобами приходять із християнством та закликом Ісуса Христа до милосердя і любові до ближнього. У монотеїстичному віровченні обов’язком кожної людини визначено наступні милосердні вчинки: голодного нагодувати, спраглого напоїти, голого одягнути, недужого відвідати, померлого поховати. В епоху Відродження та Нового часу, фактично було закладено підґрунтя сучасної моделі інклюзивної освіти і інклюзивного фізичного виховання у тому числі. Кінець XX – початок ХХІ століть ознаменувався формуванням методології інклюзивної освіти. Особа з особливими потребами розглядається не як «інвалід», а як учень, що потребує підтримки. В Україні вона базується на інклюзивному підході, забезпечуючи індивідуальні програми розвитку, спеціальні умови, супровід асистента та роботу інклюзивно-ресурсних центрів для адаптації учнівства з особливими освітніми потребами до навчального процесу. Тому, у даній науковій публікації, авторський колектив вирішив визначити дидактичні аспекти національного інклюзивного фізичного виховання.
- Open Access
- 31 March 2026
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 14 (3) , 88-94
СОЦІАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ АДАПТИВНОГО СПОРТУ
Адаптивний спорт в умовах участі України у війні, її незламного населення у боротьбі за збереження історичної ідентифікації став ключовим конструктом фізичної та психологічної реабілітації ветеранів і постраждалих від війни. Адаптивний спорт – це багатофакторна система модифікованих видів спорту для людей з інвалідністю, яка детермінована реаліями нинішньої боротьби українського народу та позиціонується як фундаментальний ключовий інструмент соціальної реінтеграції до соціуму, особливо для ветеранів війни. Адаптивний спорт, з морально-етичної точки зору, дає можливість людям з особливими потребами засвоїти нові цінності життя та визнати, що інвалідність – це не вирок, а новий етап їх життєвої діалектики. Адаптивний спорт – дозволяє людям з інвалідністю не лише відновити фізичну форму, а й соціалізуватися, повернувшись до активного життя в громаді через формування спільноти «своїх» та подолання психологічних бар’єрів, стати творцями матеріальних і духовних цінностей суспільства. Наша країна, отримавши статус незалежності, обрала вектор інтеграції до прогресивного європейського простору, у якому діють правові норми підтримки людей з інвалідністю. Тому в Україні адаптивний спорт офіційно визнано окремим напрямом фізичної культури згідно із законом №9485, ухваленим у 2024 році, який релевантно характеризує державну політику щодо підтримки спорту інвалідів та створення адекватних місць для їх тренувань, та безбар’єрних просторів – середовищ, де кожна людина, незалежно від фізичних, когнітивних, вікових чи соціальних особливостей, має рівний, комфортний та безперешкодний доступ до всіх соціальних та спортивних об’єктів, медичних будівель і закладів освіти та усіх інших сфер суспільного життя. Тому, авторський колектив даної наукової публікації, у тексті статті, презентує соціальні аспекти адаптивного спорту, які дають можливість підкреслити глибокий гуманізм українського суспільства на противагу радянському, де герої війни мали статус безхатченків та жебраків.
- 31 March 2026
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 14 (3) , 88-94
Open AccessСОЦІАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ АДАПТИВНОГО СПОРТУ
Адаптивний спорт в умовах участі України у війні, її незламного населення у боротьбі за збереження історичної ідентифікації став ключовим конструктом фізичної та психологічної реабілітації ветеранів і постраждалих від війни. Адаптивний спорт – це багатофакторна система модифікованих видів спорту для людей з інвалідністю, яка детермінована реаліями нинішньої боротьби українського народу та позиціонується як фундаментальний ключовий інструмент соціальної реінтеграції до соціуму, особливо для ветеранів війни. Адаптивний спорт, з морально-етичної точки зору, дає можливість людям з особливими потребами засвоїти нові цінності життя та визнати, що інвалідність – це не вирок, а новий етап їх життєвої діалектики. Адаптивний спорт – дозволяє людям з інвалідністю не лише відновити фізичну форму, а й соціалізуватися, повернувшись до активного життя в громаді через формування спільноти «своїх» та подолання психологічних бар’єрів, стати творцями матеріальних і духовних цінностей суспільства. Наша країна, отримавши статус незалежності, обрала вектор інтеграції до прогресивного європейського простору, у якому діють правові норми підтримки людей з інвалідністю. Тому в Україні адаптивний спорт офіційно визнано окремим напрямом фізичної культури згідно із законом №9485, ухваленим у 2024 році, який релевантно характеризує державну політику щодо підтримки спорту інвалідів та створення адекватних місць для їх тренувань, та безбар’єрних просторів – середовищ, де кожна людина, незалежно від фізичних, когнітивних, вікових чи соціальних особливостей, має рівний, комфортний та безперешкодний доступ до всіх соціальних та спортивних об’єктів, медичних будівель і закладів освіти та усіх інших сфер суспільного життя. Тому, авторський колектив даної наукової публікації, у тексті статті, презентує соціальні аспекти адаптивного спорту, які дають можливість підкреслити глибокий гуманізм українського суспільства на противагу радянському, де герої війни мали статус безхатченків та жебраків.
- Open Access
- 2 September 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Олімпійський та паралімпійський спорт
- No. 2,p. 70-74
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ СПОРТИВНОГО ТРАВМАТИЗМУ
У статті розглянуті питання контролю технічної підготовки спортсменів в контексті проблем спортивного травматизму як складного багатофакторного явища, що включає фізичні, психологічні, катастрофічні та летальні наслідки для спортсменів. Підкреслюється значення профілактики травм у забезпеченні безпеки та збереженні спортивної кар’єри атлетів. Автори простежують історичні приклади раптової смерті у спорті від античності до сучасності, демонструючи, що ця проблема має давні корені й актуальна й нині. Особливу увагу приділено причинам спортивних ушкоджень, серед яких – недостатній рівень фізичної підготовки, порушення техніки виконання вправ, перевтома, недотримання правил безпеки, використання зношеного інвентарю, несприятливі умови тренувань і змагань. У статті розкривається зарубіжний досвід управління ризиками у спорті, що ґрунтується на визначенні, мінімізації та прогнозуванні можливих небезпек у навчально-тренувальному процесі. Наголошується на значенні впровадження сучасних інформаційно-цифрових технологій і спеціалізованих діагностичних комплексів у систему підготовки спортсменів. Зокрема, аналізуються можливості таких систем, як Qualisys mocap, Vicon Motion Capture, Weightlifting analyzer 3.0, OptoJump, Dartfish та Delos Postural System, які дозволяють проводити біомеханічний аналіз рухів, оцінювати техніку, оптимізувати відновлення й реабілітацію, а також підвищувати рівень координаційних здібностей атлетів. Використання інноваційних технологій сприяє інтеграції досягнень науки і техніки у спортивну практику, створює умови для зниження ризиків травмування, підвищення ефективності тренувального процесу та продовження змагальної кар’єри спортсменів. У висновках підкреслюється, що раціонально організований тренувальний процес із застосуванням діагностичного обладнання й цифрових систем є запорукою безпеки, стабільності та високих результатів у спорті.
- 2 September 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Олімпійський та паралімпійський спорт
- No. 2,p. 70-74
Open AccessМЕТОДИ КОНТРОЛЮ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ СПОРТИВНОГО ТРАВМАТИЗМУ
У статті розглянуті питання контролю технічної підготовки спортсменів в контексті проблем спортивного травматизму як складного багатофакторного явища, що включає фізичні, психологічні, катастрофічні та летальні наслідки для спортсменів. Підкреслюється значення профілактики травм у забезпеченні безпеки та збереженні спортивної кар’єри атлетів. Автори простежують історичні приклади раптової смерті у спорті від античності до сучасності, демонструючи, що ця проблема має давні корені й актуальна й нині. Особливу увагу приділено причинам спортивних ушкоджень, серед яких – недостатній рівень фізичної підготовки, порушення техніки виконання вправ, перевтома, недотримання правил безпеки, використання зношеного інвентарю, несприятливі умови тренувань і змагань. У статті розкривається зарубіжний досвід управління ризиками у спорті, що ґрунтується на визначенні, мінімізації та прогнозуванні можливих небезпек у навчально-тренувальному процесі. Наголошується на значенні впровадження сучасних інформаційно-цифрових технологій і спеціалізованих діагностичних комплексів у систему підготовки спортсменів. Зокрема, аналізуються можливості таких систем, як Qualisys mocap, Vicon Motion Capture, Weightlifting analyzer 3.0, OptoJump, Dartfish та Delos Postural System, які дозволяють проводити біомеханічний аналіз рухів, оцінювати техніку, оптимізувати відновлення й реабілітацію, а також підвищувати рівень координаційних здібностей атлетів. Використання інноваційних технологій сприяє інтеграції досягнень науки і техніки у спортивну практику, створює умови для зниження ризиків травмування, підвищення ефективності тренувального процесу та продовження змагальної кар’єри спортсменів. У висновках підкреслюється, що раціонально організований тренувальний процес із застосуванням діагностичного обладнання й цифрових систем є запорукою безпеки, стабільності та високих результатів у спорті.
- 24 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Олімпійський та паралімпійський спорт
- No. 1,p. 53-58
ІСТОРИЧНІ ПРОЛЕГОМЕНИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ ГІМНАСТИКИ
Останнім часом, почала прогресувати активність і зацікавленість широкого кола молоді заняттями різними видами масового спорту та рухової активності з метою відпочинку та відновленню працездатності, для забезпечення ефективного та релевантного рівня фізичної підготовленості та адекватного стану індивідуального здоров’я. Урбанізація і глобалізація процесів розвитку сучасного суспільства, призвели до активних пошуків людством інноваційних фізкультурно-оздоровчих систем, які б вирішували, указану проблематику. Під дію такої активності потрапила і гімнастика, яка за доби Античності, Середньовіччя та епоху Просвітництва виконувала загальноосвітні функції – формування фізичного та інтелектуального розвитку; у Нові часи набула статусу виду спорту і у теперішній час продовжує розвиватися у напрямку забезпечення здоров’я нинішнього населення у різних країнах земної кулі. У даній науковій статті, представлений матеріал аналізу авторським колективом науково-методичної літератури щодо історичних чинників розвитку, становлення та подальших перспектив гімнастики як олімпійського виду спорту та фізкультурно-оздоровчої системи. На думку науковців Античності, Середньовіччя та епохи Просвітництва, гімнастика була позитивним аспектом удосконалення фізичних якостей та рухових навичок, вона сприяла виробництву матеріальних цінностей суспільства та перетворила фізичну і естетичну природу людини. Гімнастика як навчальна дисципліна виховує, розвиває та формує спортивну і фізичну культуру майбутнього фахівця сфери фізичної культури і спорту. В Україні, гімнастика є пріоритетним видом спорту, національна збірна команда завжди виборює медалі на Олімпійських іграх. Популярність сучасних спортивної і художньої гімнастики, акробатики і аеробіки серед молоді фундаментує перспективність їх подальшого історичного розвитку.
- 24 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Олімпійський та паралімпійський спорт
- No. 1,p. 53-58
ІСТОРИЧНІ ПРОЛЕГОМЕНИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ ГІМНАСТИКИ
Останнім часом, почала прогресувати активність і зацікавленість широкого кола молоді заняттями різними видами масового спорту та рухової активності з метою відпочинку та відновленню працездатності, для забезпечення ефективного та релевантного рівня фізичної підготовленості та адекватного стану індивідуального здоров’я. Урбанізація і глобалізація процесів розвитку сучасного суспільства, призвели до активних пошуків людством інноваційних фізкультурно-оздоровчих систем, які б вирішували, указану проблематику. Під дію такої активності потрапила і гімнастика, яка за доби Античності, Середньовіччя та епоху Просвітництва виконувала загальноосвітні функції – формування фізичного та інтелектуального розвитку; у Нові часи набула статусу виду спорту і у теперішній час продовжує розвиватися у напрямку забезпечення здоров’я нинішнього населення у різних країнах земної кулі. У даній науковій статті, представлений матеріал аналізу авторським колективом науково-методичної літератури щодо історичних чинників розвитку, становлення та подальших перспектив гімнастики як олімпійського виду спорту та фізкультурно-оздоровчої системи. На думку науковців Античності, Середньовіччя та епохи Просвітництва, гімнастика була позитивним аспектом удосконалення фізичних якостей та рухових навичок, вона сприяла виробництву матеріальних цінностей суспільства та перетворила фізичну і естетичну природу людини. Гімнастика як навчальна дисципліна виховує, розвиває та формує спортивну і фізичну культуру майбутнього фахівця сфери фізичної культури і спорту. В Україні, гімнастика є пріоритетним видом спорту, національна збірна команда завжди виборює медалі на Олімпійських іграх. Популярність сучасних спортивної і художньої гімнастики, акробатики і аеробіки серед молоді фундаментує перспективність їх подальшого історичного розвитку.
- Open Access
- 24 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Олімпійський та паралімпійський спорт
- No. 1,p. 59-63
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ У СПОРТСМЕНІВ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Успіх під час спортивних змагань у значній мірі залежить від емоційного статусу та настрою їх учасників. Сучасна спортивна психологія вивчає вплив психологічних факторів на спортивні звершення атлетів, а саме, як їх ментальний стан і настрій можуть детермінувати демонстрацію максимальних можливостей спортивної майстерності. На думку тренерів з різних видів одноборств, опитаних у Сумській області, успішні спортивні досягнення неможливі без налагодженої релевантної психологічної підготовки, що сприяє підвищенню мотивації, концентрації та впевненості спортсмена у власних можливостях.Психологічний настрій атлета визначається його емоційним станом, мотивацією та вірою у власні здібності демонструвати готовність до виконання змагальних настанов тренера. Позитивний настрій сприяє зосередженості на завданні, підвищує рівень енергетичного забезпечення виконання фізичного навантаження та впливає на прийняття виважених і раціональних рішень під час відповідальних стартів. У такому стані атлет готовий до подолання складнощів та демонстрації високих спортивних здобутків. Негативний настрій, натомість, може призвести до зниження мотивації, тривожності, страху перед результатом, встановленим на майбутнє змагання та помилок які зведуть нанівець усю попередню тренувальну активність атлета. Результати спортивного змагання часто залежать від того, як спортсмен контролює свої емоції та стресові ситуації. Психологія спорту навчає спортсменів технікам релаксації, візуалізації та концентрації, які допомагають підтримувати оптимальний психологічний стан. Це дозволяє атлету зберігати спокій та зосередженість навіть у складних ситуаціях, що сприяє демонстрації ним кращих результатів. Авторський колектив даної наукової статті, представив інформацію для тренерів щодо методів визначення негативних психічних станів як в лабораторних умовах так і у змагальній обстановці.
- 24 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Олімпійський та паралімпійський спорт
- No. 1,p. 59-63
Open AccessМЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ У СПОРТСМЕНІВ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Успіх під час спортивних змагань у значній мірі залежить від емоційного статусу та настрою їх учасників. Сучасна спортивна психологія вивчає вплив психологічних факторів на спортивні звершення атлетів, а саме, як їх ментальний стан і настрій можуть детермінувати демонстрацію максимальних можливостей спортивної майстерності. На думку тренерів з різних видів одноборств, опитаних у Сумській області, успішні спортивні досягнення неможливі без налагодженої релевантної психологічної підготовки, що сприяє підвищенню мотивації, концентрації та впевненості спортсмена у власних можливостях.Психологічний настрій атлета визначається його емоційним станом, мотивацією та вірою у власні здібності демонструвати готовність до виконання змагальних настанов тренера. Позитивний настрій сприяє зосередженості на завданні, підвищує рівень енергетичного забезпечення виконання фізичного навантаження та впливає на прийняття виважених і раціональних рішень під час відповідальних стартів. У такому стані атлет готовий до подолання складнощів та демонстрації високих спортивних здобутків. Негативний настрій, натомість, може призвести до зниження мотивації, тривожності, страху перед результатом, встановленим на майбутнє змагання та помилок які зведуть нанівець усю попередню тренувальну активність атлета. Результати спортивного змагання часто залежать від того, як спортсмен контролює свої емоції та стресові ситуації. Психологія спорту навчає спортсменів технікам релаксації, візуалізації та концентрації, які допомагають підтримувати оптимальний психологічний стан. Це дозволяє атлету зберігати спокій та зосередженість навіть у складних ситуаціях, що сприяє демонстрації ним кращих результатів. Авторський колектив даної наукової статті, представив інформацію для тренерів щодо методів визначення негативних психічних станів як в лабораторних умовах так і у змагальній обстановці.
- Open Access
- 28 February 2025
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 13 (2) , 94-99
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ВИТРИВАЛОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ БІГУНІВ НА СЕРЕДНІ ДИСТАНЦІЇ
Легка атлетика – найстарший вид спорту на нашій планеті. Біг – вид рухової активності, який зародився в надрах людської цивілізації тисячі років тому та допоміг зберегти біологічну ідентифікацію виду вищих приматів Homo sapiens. На думку відомих філософів, таких як Йохан Гейзинга, Йоган-Кристоф-Фрідріх фон Шиллер, Жана Бодріяра, Валерій Косяк біг був ключовим фактором трансформації Homo sapiens до статусу Homo sроrticus. Тому сучасні спортивні науковці досліджують проблематичні питання діалектики легкої атлетики у тісній інтеграції з еволюцією сучасної людини. Найбільшого піднесення у добу античності легка атлетика набула у системі змагальної практики древніх греків, яка носила назву агоністика. Усі найвідоміші змагання тієї пори – Олімпійські, Істмійські, Піфійські та Немейські агони розпочиналися протистояннями майстрів бігу. Біг входив і до програми мультиспортивний випробовувань таких як пентатлон. Грекині, правда окремо від чоловіків, теж змагалися у майстерності бігу на іграх присвячених богиням Гері, Деметрі та Афіні. Сучасна історія олімпійської легкої атлетики розпочинається від моменту відродження інтернаціонального проєкту 1896 року. Результати виступів легкоатлетів на міжнародних спортивних аренах сьогодення демонструють досить прогресивні тенденції, що указує на оптимальну організацію навчально-тренувального вишколу спортсменів, який включає в себе багатофакторність елементів вишколу. Саме останній аспект, покликана забезпечити спортивна наука, яка досить скрупульозно і раціонально повинна формувати рекомендації для тренерів у легкій атлетиці черз високу конкуренцію у цьому виді спорту. Тому у даній науковій публікації, авторський колектив презентує інформацію перевірки ефективності моделі тренувальної системи щодо розвитку витривалості та її впливу на функціональні можливості легкоатлетів-бігунів на, які спеціалізуються у бігові на середні дистанції, розробленої на основі аналізу науково-методичної літератури. Для вирішення прогностичних завдань автори використали адекватні методи дослідження та довели перспективність власних наукових поглядів.
- 28 February 2025
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 13 (2) , 94-99
Open AccessМЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ВИТРИВАЛОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ БІГУНІВ НА СЕРЕДНІ ДИСТАНЦІЇ
Легка атлетика – найстарший вид спорту на нашій планеті. Біг – вид рухової активності, який зародився в надрах людської цивілізації тисячі років тому та допоміг зберегти біологічну ідентифікацію виду вищих приматів Homo sapiens. На думку відомих філософів, таких як Йохан Гейзинга, Йоган-Кристоф-Фрідріх фон Шиллер, Жана Бодріяра, Валерій Косяк біг був ключовим фактором трансформації Homo sapiens до статусу Homo sроrticus. Тому сучасні спортивні науковці досліджують проблематичні питання діалектики легкої атлетики у тісній інтеграції з еволюцією сучасної людини. Найбільшого піднесення у добу античності легка атлетика набула у системі змагальної практики древніх греків, яка носила назву агоністика. Усі найвідоміші змагання тієї пори – Олімпійські, Істмійські, Піфійські та Немейські агони розпочиналися протистояннями майстрів бігу. Біг входив і до програми мультиспортивний випробовувань таких як пентатлон. Грекині, правда окремо від чоловіків, теж змагалися у майстерності бігу на іграх присвячених богиням Гері, Деметрі та Афіні. Сучасна історія олімпійської легкої атлетики розпочинається від моменту відродження інтернаціонального проєкту 1896 року. Результати виступів легкоатлетів на міжнародних спортивних аренах сьогодення демонструють досить прогресивні тенденції, що указує на оптимальну організацію навчально-тренувального вишколу спортсменів, який включає в себе багатофакторність елементів вишколу. Саме останній аспект, покликана забезпечити спортивна наука, яка досить скрупульозно і раціонально повинна формувати рекомендації для тренерів у легкій атлетиці черз високу конкуренцію у цьому виді спорту. Тому у даній науковій публікації, авторський колектив презентує інформацію перевірки ефективності моделі тренувальної системи щодо розвитку витривалості та її впливу на функціональні можливості легкоатлетів-бігунів на, які спеціалізуються у бігові на середні дистанції, розробленої на основі аналізу науково-методичної літератури. Для вирішення прогностичних завдань автори використали адекватні методи дослідження та довели перспективність власних наукових поглядів.
- Open Access
- 28 February 2025
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 13 (2) , 66-71
НЕГАТИВНІ ПСИХІЧНІ СТАНИ СПОРТСМЕНІВ ТА МЕТОДИКИ ЇХ ДІАГНОСТУВАННЯ У ПЕРЕДСТАРТОВОМУ ПЕРІОДІ
У даній науковій публікації надається інформація щодо особливостей та класифікації психічних станів спортсменів у передстартовому періоді безпосередньої участі у змаганнях різного організаційного статусу. На основі аналізу науково-методичної літератури, авторський колектив визначив ефективні методики діагностування психічного стану атлетів з урахуванням їх інформативності та ефективності застосування в умовах змагальної діяльності. Логіка дослідження побудована на аналізі сучасної науково-методичної літератури з психології спорту, який дозволив визначити критерії систематизації негативних психічних станів, що впливають на змагальну ефективність атлетів. На першому етапі автори окреслили поняття «психодіагностика спортивна», «психічний стан» та «психорегуляція». Зокрема, психодіагностика спортивна визначається як наука, що досліджує психологічні особливості спортсменів, оцінює їхній психічний стан і готовність до змагань. Психічний стан трактується як поточна активність психіки, зумовлена як зовнішніми обставинами, так і індивідуальними особливостями особистості. Психорегуляція – це вплив на психіку атлета з метою оптимізації його стану, що здійснюється або самостійно (саморегуляція), або з допомогою тренерів (наставників) та фахівців у разі їх наявності (гетерорегуляція). Представлена характеристика найбільш розповсюджених негативних станів, які практично систематично зустрічаються у більшості спортсменів, особливо школярів і атлетів кадетського віку перед змагальною активністю. До них належать: тривожність, страх, монотонія, фрустрація, стрес, надмірна впевненість, тощо. На другому етапі дослідження визначено валідні методики діагностування психічних станів. Описано прості, але ефективні тести діагностування, що можуть застосовуватися безпосередньо перед змаганнями. Серед них: динамометрія, вимірювання дозованого м’язового зусилля, оцінка коротких проміжків часу. Методики характеризуються простотою використання, швидкістю отримання результатів і практичністю в умовах стадіону чи спортивного залу. У статті подано рекомендації для тренерів, які допоможуть ефективно оцінювати і корегувати психічний стан атлетів.
- 28 February 2025
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 13 (2) , 66-71
Open AccessНЕГАТИВНІ ПСИХІЧНІ СТАНИ СПОРТСМЕНІВ ТА МЕТОДИКИ ЇХ ДІАГНОСТУВАННЯ У ПЕРЕДСТАРТОВОМУ ПЕРІОДІ
У даній науковій публікації надається інформація щодо особливостей та класифікації психічних станів спортсменів у передстартовому періоді безпосередньої участі у змаганнях різного організаційного статусу. На основі аналізу науково-методичної літератури, авторський колектив визначив ефективні методики діагностування психічного стану атлетів з урахуванням їх інформативності та ефективності застосування в умовах змагальної діяльності. Логіка дослідження побудована на аналізі сучасної науково-методичної літератури з психології спорту, який дозволив визначити критерії систематизації негативних психічних станів, що впливають на змагальну ефективність атлетів. На першому етапі автори окреслили поняття «психодіагностика спортивна», «психічний стан» та «психорегуляція». Зокрема, психодіагностика спортивна визначається як наука, що досліджує психологічні особливості спортсменів, оцінює їхній психічний стан і готовність до змагань. Психічний стан трактується як поточна активність психіки, зумовлена як зовнішніми обставинами, так і індивідуальними особливостями особистості. Психорегуляція – це вплив на психіку атлета з метою оптимізації його стану, що здійснюється або самостійно (саморегуляція), або з допомогою тренерів (наставників) та фахівців у разі їх наявності (гетерорегуляція). Представлена характеристика найбільш розповсюджених негативних станів, які практично систематично зустрічаються у більшості спортсменів, особливо школярів і атлетів кадетського віку перед змагальною активністю. До них належать: тривожність, страх, монотонія, фрустрація, стрес, надмірна впевненість, тощо. На другому етапі дослідження визначено валідні методики діагностування психічних станів. Описано прості, але ефективні тести діагностування, що можуть застосовуватися безпосередньо перед змаганнями. Серед них: динамометрія, вимірювання дозованого м’язового зусилля, оцінка коротких проміжків часу. Методики характеризуються простотою використання, швидкістю отримання результатів і практичністю в умовах стадіону чи спортивного залу. У статті подано рекомендації для тренерів, які допоможуть ефективно оцінювати і корегувати психічний стан атлетів.