VBVasyl Budzhak

Vasyl Budzhak

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Vasyl Budzhak has a total of 168 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Reynoutria x bohemica (Polygonaceae): modeling potential changes in its secondary range in Ukraine

    by Vasyl V. Budzhak, Myroslav V. Shevera, Tetiana V. Budzhak, Antonina Y. Shelyfist, Roman A. Volkov

    Reynoutria × bohemica Chrtek et Chrtková (Polygonaceae) is one of the most aggressive invasive plant species in Europe, posing significant ecological risks to native ecosystems. In Ukraine, there is currently a more active spread of the species than of one of its parent forms ( R. japonica Hout). In this study, species distribution modelling (SDM) was applied for the territory of Ukraine using climatic variables across three temporal projections (2025, 2021–2040, 2041–2060). Principal component analysis (PCA) and clustering of variables identified the key environmental factors shaping the species’ potential distribution. The highest contribution to the models was associated with precipitation seasonality (bio_14), minimum temperature of the coldest month (bio_6), and temperature seasonality (bio_4), reflecting the species’ sensitivity to the interaction between moisture availability and temperature extremes. Heat maps of percent contribution (PC) and permutation importance (PI) revealed temporal shifts in variable relevance: while precipitation-related parameters remained consistently important, temperature-related predictors gained greater influence under future climate scenarios. The results indicate that the northern and north-eastern regions of Ukraine are the most vulnerable to further invasion. The findings provide a robust methodological basis for predicting invasion risks and justify the need for regionally differentiated monitoring and biosecurity strategies.


  • Open Access

    PORTULACA SOCOTRANA (PORTULACACEА) У ФЛОРІ УКРАЇНИ

    by Olena Bulakh, Василь Буджак

    Мета роботи. З’ясувати місце Portulaca socotrana в комплексі P. oleracea на підставі макро- та мікроморфологічного дослідження і узагальнити його сучасне поширення в Україні. Методологія. Об’єкт дослідження P. oleracea aggr. та його внутрішньовидові таксони. Було вивчено зразки з майже 450 локалітетів P. oleracea, матеріали по яким представлено з гербарних колекцій України (KW, CHER, CHU, YALT, UU, LWKS) та у польових зборах, отриманих з територій окремих регіонів України. Досліджено по 15–20 насінин з рослин кожного гербарного аркуша. Визначення таксонів виконувалось на підставі макро- та мікроморфологічних ознак насінин за допомогою скануючого електронного мікроскопа (СЕМ), для визначення діаметру насінин було проведено вимірювання довжини полярної та екваторіальної осей за допомогою програми AxioVision Rel.4.8 для кожної зафіксованої на столику для СЕМ насінини. Наукова новизна. Вперше узагальнено відомості про поширення P. socotrana в Україні, одного з таксонів аналізованого комплексу, зафіксовано 13 його локалітетів з Житомирської, Полтавської, Рівненської, Чернігівської областей та АР Крим. Нові місця зростання P. socotrana, виявлені на території країни, свідчать про розширення його вторинного ареалу. Висновки. Поширення P. socotrana в Україні характеризується спорадичністю та віддаленістю локалітетів дослідженого таксону як від основного центру походження (Північно–Східна Африка), так і локалітетів між собою на території країни. Потрапляння P. socotrana в Україну спостерігається лише останніми роками, що свідчить про його недавнє занесення та майже одночасне розповсюдження у різні регіони. Найближчим часом можливо з’являться нові спонтанні місця зростання рослин цього таксону в регіонах України, тому фіксація нових локалітетів і моніторинг подальшого поширення, а також встановлення його участі у різних біотопах є актуальним завданням для подальших досліджень.


  • Актуальні напрями досліджень cинантропізації рослинного покриву України

    by Мирослав Васильович Шевера, Віра Вікторівна Протопопова, Людмила Володимирівна Зав’ялова, Раїса Іванівна Бурда, Василь Васильович Буджак, Віталій Петрович Коломійчук, Наталія Сергіївна Бойко, Наталія Михайлівна Дойко, Оксана Олександрівна Кучер, Сергій Миколайович Конякін, et al.

    У статті наведено огляд сучасного стану досліджень синантропної фракції флори, фітоінвазій, урбанофлори, процесів cинантропізації рослинності об’єктів природно-заповідного фонду України. На основі узагальнення праць за період 2020—2025 рр., присвячених вивченню cинантропізації рослинного покриву України, проаналізовано доробок українських науковців, передусім ботаніків та екологів, окреслено актуальні напрями досліджень за цією тематикою, розглянуто вплив воєнних дій на стан рослинного покриву. Як цитувати: Шевера М.В., Протопопова В.В., Зав’ялова Л.В., Бурда Р.І., Буджак В.В., Коломійчук В.П., Бойко Н.С., Дойко Н.М., Кучер О.О., Двірна Т.С., Конякін С.М., Мордатенко І.Л., Міськова О.В. Актуальні напрями досліджень cинантропізації рослинного покриву України. Вісник НАН України. 2025. № 11. С. 78—94. https://doi.org/10.15407/visn2025.11.078

  • Open Access

    МОНІТОРИНГОВІ ДІЛЯНКИ РОСЛИННОСТІ ТАРУТИНСЬКОГО СТЕПУ ТА ПРИЛЕГЛИХ ТЕРИТОРІЙ

    by А.а. Куземко, О.м. Бронскова, О.є. Ходосовцев, Д.в. Боровик, І.і. Мойсієнко, В.в. Буджак, Т.а. Казанцев, В.в. Шаповал

    Ландшафтний заказник місцевого значення "Тарутинський степ", що знаходиться у межах Болградського району Одеської області, є одним із найбільших цілісних масивів цілинних та відновлених степів в Україні та має винятково важливе значення у збереженні степового біорізноманіття. Окрім заказника, значний природоохоронний інтерес мають прилеглі до нього природні угіддя, зокрема балки з цілинними схилами поруч з с. Весела Долина, передані у постійне користування Біосферного заповідника "Асканія-Нова". У статті представлені результати геоботанічних обстежень модельних полігонів, закладених на цих територіях. Усього досліджено 14 моніторингових ділянок, закладених за методикою ділянок біорізноманіття, що складаються з 28 серій описів. Описи включають по сім ділянок розміром від 0,0001 м2 до 100 м2 та обʹєднані у сім груп: група 1 – молоді задерновані перелоги / сінокоси з випасом по отаві (незначне пасовищне навантаження); група 2 – постмілітарна територія колишнього полігону зі збереженими у мезорельєфі директрисами та бутами / пасовищно-сінокісні площі; група 3 – цілина / помірне пасовищне навантаження природними видами копитних; група 4 – цілина / помірне пасовищне навантаження природними видами копитних, поруч із колонією бабаків; група 5 – умовно еталонні ділянки з найменшим ступенем господарчої експлуатації (випаси, епізодичні сінокоси та спорадичні пали); група 6 – цілинні ділянки у стані постпірогенного відновлення; група 7 – цілинні яружно-балкові місцевості (водозбірний басейн річки Сака на західній околиці с. Весела Долина) / пасовища, що заростають чагарниками. Визначено синтаксономічну та біотопічну приуроченість виконаних описів. На підставі оригінальних геоботанічних описів, їх фітоіндикаційної оцінки та аналізу відібраних ґрунтових зразків зафіксовано вихідний стан, розкрито ключові структурні характеристики дослідних ділянок та виявлено попередні закономірності еколого-ценотичної диференціації, повʹязаної з історією та поточним режимом природокористування, едафічними та кліматичними характеристиками території. Результати досліджень підтверджують вагому роль ландшафтного заказника "Тарутинський степ" та прилеглих цілинних угідь у збереженні степового біорізноманіття та можуть бути використані при обґрунтуванні оптимального режиму збереження степових біотопів та застосуванні активного менеджменту з метою оптимізації стану та відновлення природної степової рослинності.

  • Open Access

    Spatiotemporal Variability of Dendroecological Indicators in Pedunculate Oak ( Quercus robur L.) Tree‐Rings Across Europe in Relation to Species Distribution Models

    by Andrei Popa, Jernej Jevšenak, Marcin Dyderski, Radosław Puchałka, Allan Buras, Ionel Popa, Martin Wilmking, Aleksandra Kalisty, Catalin‐Constantin Roibu, Marcin Jakubowski, et al.

    Climate is a primary, but non‐stationary, driver of tree growth. Climate change is altering the sensitivity of forest growth to water availability and temperature over time. It is considered that pedunculate oak ( Quercus robur L.) will cope with the changing climatic conditions in Europe in the near future. However, while species distribution models project expansion zones, they also identify reductions in occurrence at the dry and warm distribution margins. Whereas species distribution models primarily rely on occurrence data, tree rings—given their long‐term perspective and their use in empirical models—can provide a mechanistic view of forest growth dynamics, including temporally changing climate responses. Increased climate sensitivity and growth synchrony are key dendroecological indicators of tree stress. Here, we used an unprecedented network of 150 Q. robur sites (over 3300 trees), covering the full projected range of contracting to persistent areas across Europe, to assess the dendroecological indicators over recent decades in relation to species distribution model predictions. We reveal that oaks in areas projected to experience range contraction exhibited greater sensitivity to current growing season climatic conditions, whereas those in persistence areas responded more strongly to previous season conditions. Growth synchrony among trees was higher in the contraction areas, but showed no significant increasing trend over the last 70 years, as expected from ecotone theory. Temporal shifts in climate sensitivity were stronger for temperature and vapor pressure deficit in the persistence areas, whereas the climatic water balance gained importance in the contraction zones. These findings suggest that Q. robur growth is not yet being severely affected by climate change, and that the species is currently coping well with the climate changes, even in regions with projected range contractions, thereby challenging statistically derived scenarios of range shift based on species distribution models.


  • Open Access

    Евнеофіти урбанофлори Київської міської агломерації: нові знахідки, доповнення та уточнення

    by С.м. Конякін, Р.і. Бурда, В.в. Буджак

    Розглядається новітнє поповнення видового складу флори Київської міської агломерації, зареєстроване протягом 2000–2024 років. Відомості наведені для наступних 47 видів та гібридів, а саме: Acer monspessulanum, Allium nutans., A. rosenorum, Cardamine hirsutа, С. occulta, Castanea sativa, Chaerophyllum nodosum, Chrozophora tinctoria, Coreopsis tinctoria, Cosmos sulphureus, Сotoneaster acutifolius, Crataegus submollis, Cydonia oblonga, Суmbalaria muralis, Eleutherococcus senticosus, Еriochloa villosa, Equisetum × moorei, E. ramosissimum, Exochorda racemosа, Fumaria rostellata, Galatella sеdifolia subsp. dracunculoides, Gymnocarpium robertianum, Hedera canariensis, Helleborus orientalis subsp. orientalis, H. purpurascens, H. caucasicus × H. purpurascens, Hesperis matronalis, Hylotelephium spectabile × H. telephium s. lat. 'Herbstfreude', Kickxia spuria, Knautia macedonica, Koelreuteria paniculatа, Lepidium campestre, Limonium sinuatum, Lonicera caprifolium, L. maackii, Mesembryanthemum cordifolium, Muscari armeniacum, Oenothera pilosella, Phedimus aizoon, Prunus persica, Rubus hirtus, Rumex kioviensis, Sedum album, Smyrnium olusatrum, × Sorbaronia fallax, Stellaria neglecta та Taxus × media. Для флори Київської міської агломерації вперше наводиться південоєвропейський вид Knautia macedonica, вперше публікуються два північноамериканські антропофіти: Coreopsis tinctoria, Cosmos sulphurea; доповнено 1-2 локалітетами флористичних знахідок для 9 видів. За атрибутивними категоріями евнеофіти перебувають у рамках, характерних для спонтанної флори чужорідних видів Київської міської агломерації в цілому. Підтвердженням цьому служить, наприклад, наявність серед новітніх евнеофітів-D 5 міжвидових та 1 міжродової гібридних комбінацій.


  • Open Access

    Scale‐Dependent Effects of Plant Diversity Drivers Across Different Grassland Habitats in Ukraine

    by Oksana Buzhdygan, Selina Baldauf, Dariia Borovyk, Denys Vynokurov, Emma Ladouceur, Olha Chusova, Svitlana Iemelianova, Vasyl Budzhak, Britta Tietjen, Olga Bezrodnova, et al.

    Understanding the factors governing grassland biodiversity across different spatial scales is crucial for effective conservation and management. However, most studies focus on single grain sizes, leaving the scale‐dependent mechanisms of biodiversity drivers unclear. We investigated how climate, soil properties, abiotic disturbance, and land use influence plant diversity across two fine spatial scales in various grassland types in Ukraine. Using spatially explicit data on plant species presence and their cover, collected at smaller (10 m 2 ) and larger (100 m 2 ) grain sizes, we assessed spatial β ‐diversity—the variability of biodiversity between scales. We analyzed whether the effects of ecological drivers on β ‐diversity are mediated by changes in species evenness, density (total cover), and intraspecific aggregation in plant community. In our study, the most influential factors of local plant diversity at both grain sizes were climate variables, followed by soil humus content, litter cover, and soil pH. Soil and litter effects were primarily driven by the response of locally rare species, while climate and grazing effects were driven by locally common species. The strength of most of these effects varied between spatial scales, affecting β ‐diversity. Soil properties influenced β ‐diversity through changes in total plant community cover, while the effects of climate and litter operated via changes in species evenness and aggregation. Our findings highlight that biodiversity responses to climate, soil factors, and litter depend on the size of the sampled area and reveal the role of total plant cover, evenness, and aggregation in driving fine‐scale β ‐diversity in grasslands across different habitat types.


  • Open Access

    КАРТУВАННЯ ПОШИРЕННЯ РАРИТЕТНИХ ВИДІВ ФЛОРИ ПРИРОДНОГО ЯДРА БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА "АСКАНІЯ-НОВА" МЕТОДАМИ ГІС

    by В.в. Буджак, В.в. Шаповал

    Викладено результати картування поширення раритетних видів флори природного ядра Біосферного заповідника "Асканія-Нова" із використанням геоінформаційних систем (ГІС). Описано підходи до збору та інтеграції даних із польових досліджень, гербарних колекцій, літературних джерел і онлайнбаз даних (UkrBIN, iNaturalist, GBIF). Для створення карт використано програмне забезпечення QGIS і MapInfo, а також багатошарові електронні карти масштабу 1:200000. Територію природного ядра поділено на сітку квадратів площею 1 км², для кожного з 42 раритетних видів сформовано окремий картографічний шар. Підготовлені точкові карти демонструють просторовий розподіл видів у межах заповідника, що дозволяє оцінити стан популяцій. Результати дослідження демонструють перспективність застосування ГІС для моніторингу і оцінки впливу воєнних дій на біорізноманіття, що є важливим етапом у визначенні завданої шкоди та розробці стратегії відновлення природних екосистем степового регіону.

  • Open Access

    АНТРОПОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА АДВЕНТИЗАЦІЯ ТРАВʹЯНОЇ РОСЛИННОСТІ БАСЕЙНІВ ПРУТУ І СІРЕТУ

    by В.в. Буджак

    Викладено результати вивчення стану адвентизації природної травʹяної рослинності в межах басейнів Пруту і Сірету. На основі аналізу видового різноманіття травʹяних угруповань регіону (2736 геоботанічних описів) та матеріалів літературних джерел встановлено, що у складі їх ценофлори налічується 101 вид адвентивних рослин, які належать до 94 родів, 36 родин та 2 відділів. Це складає 8,5% від загального числа видів, що формують травʹяні угруповання басейнів Пруту і Сірету. Провідні позиції у родинному спектрі адвентивної фракції флори займають Asteraceae (21,7%), Brassicaceae (13,7%), Fabaceae (9,2%), Poaceae (7,6%) та Lamiaceae (7,6%). Родовий спектр чітко не виражений. Першу позицію обіймає рід Vicia (5 видів) на другому місці – Lamium (3 види), 6 родів містять по 2 види і 86 родів представлені одним видом. За походженням переважають середземноморські (41%), європейські (12%), ірано-туранські (12%) та північноамериканські (11%) види. Розподіл адвентивних видів за ступенем натуралізації ілюструє значне переважання у спектрі епекофітів (69%) та агріофітів (19%). У складі адентивної фракції ценофлори травʹяних угруповань регіону досліджень нами виявлено 3 високоактивних інвазійних види: Ambrosia artemisiifolia L., Cardaria draba (L.) Desv. та Lupinus polyphyllus Lindl., а також 6 видів-трансформерів: Elaeagnus angustifolia L., Heracleum mantegazzianum Sommier & Levier, Phalacroloma annuum (L.) Dumort., Robinia pseudoaсаcia L, Rudbeckia laciniata L., Solidago canadensis L. Розраховано значення модифікованого коефіцієнту деструкції, на основі якого встановлено, що досліджені угруповання травʹяної рослинності басейнів Пруту і Сірету перебувають на початкових стадіях адвентизації. Оцінено боморфологічну структуру адвентивної фракції ценофлори травʹяних угруповань. На основі аналізу кількісних показників структури біоморф аборигенної та адвентивної фракції ценофлор травʹяних угруповань регіону досліджень встановлено пряму кореляційну залежність між кількісними показниками окремих життєвих форм аборигенних видів у складі угруповань та часткою адвентивних видів у їх складі. Отримані залежності можуть бути використані для прогнозування та передбачення можливих інвазій адвентивних рослин у травʹяні угруповання.

  • Open Access

    Spatial ratios of native and alien species of vascular plants in forests in the southwest of Kyiv and the adjacent areas

    by S.M. Burda, R.I. Burda, V.V. Budzhak

    Using the case of isolated oak-hornbeam forests in the green zone of the Kyiv Urban Area, spatial ratios of native and alien species of vascular plants were determined. The sampling method used by Whittaker (1980) made it possible to discover the following: the abundance of 134 species per 60 m2 in 12 localities varied from 880 to 1 individual/m2 with an average of 106.5 individuals/m2. The total species abundance of alien species ranged from 423 to 1 individual/m2. The highest total abundance values were observed in Adoxa moschatelliana – 880, Impatiens parviflora – 423, Galium odoratum – 371, Rabelera holostea – 367, and Prunus avium – 254 individuals/m2. At five spatial levels in 12 localities, 230 species from 142 genera and 58 families of vascular plants were found, including 48 alien species from 38 genera and 23 families. High species occurrence along with aboriginal forest species (Adoxa moschatelliana in 12 localities, Acer platanoides, Carpinus betulus, Galium odoratum, Prunus avium, Tilia cordata, Viola odorata in 10 localities) is characteristic only of Impatiens parviflora – 12 localities and Acer negundo – 10 localities. In general, the spatial ratios of native and alien species confirm the trends of recreational digression of hornbeam-oak forests in the green zone of the Kyiv Urban Area.