DSD. M. Surkov

D. M. Surkov

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

D. M. Surkov has a total of 37 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Damage Control Resuscitation Ukraine: Small Unit Training in Large Scale Combat Operations, Lessons Learned/Shared and Future Directions

    by John Quinn, Anna Onderková, Eirik Holmstrøm, Anastasiia Chumachenko, Vladyslav Chumachenko, Mykhailo Tielieshev, Antonina Nifantieva, Vitaly Shevel, Michael Wilinski, Sevan Gerard, et al.

    In the summer of 2024, the College of Remote and Offshore Medicine, in partnership with TacMed North, conducted a Damage Control Resuscitation (DCR) training program in Ukraine, designed to address the challenges of prehospital care in large-scale combat operations. This review outlines the training structure, key outcomes, and lessons learned, highlighting the integration of bilingual instruction, competency-based skill reinforcement, and a train-the-trainer approach to enhance local medical capacity. Given the realities of prolonged casualty care and evacuation delays in Ukraine, the curriculum incorporated elements of prolonged field care alongside core DCR principles. The findings emphasize the clinical need for standardized pre-hospital training, continuous skills assessment, and, in future, should expand on these foundations to further develop scalable, adaptable medical training in conflict zones.


  • Enhancing Prehospital Care During the Conflict in Ukraine: NATO’s Role in Global Health Engagement

    by Anna Onderková, John Quinn, Michael Meoli, Daniel Taylor, Sergiy Nesterenko, Jessica M Schramm, A J Gimpelson, Aebhric O’kelly, Steven Parks, Jamla Rizek, et al.

    Introduction: The conflict in Ukraine, ongoing since 2014 and escalating with the Russian invasion in 2022, has unveiled profound challenges in prehospital care essential for the survival and recovery of warfighters and civilians alike, necessitating a detailed examination of the current medical response mechanisms and their effectiveness. Materials and Methods: This study provides an overview of these challenges and examines how these critical vulnerabilities have impacted the delivery of medical care in war-torn regions. It also explores the role of NATO and its member states in addressing these challenges, focusing on the efforts to standardize prehospital care, enhance training, and foster interoperability among medical services. Furthermore, it explores the role of global heath engagement through NGOs in addressing these prehospital care gaps within the Ukrainian conflict zone, drawing from direct observations, expert testimonials, and secondary data. Results: Findings reveal significant enhancements in prehospital care through improved training, interoperability, and logistics management, despite ongoing challenges in medical infrastructure and extended evacuation times, which continue to impact the quality of care. Conclusions: The study underscores the critical role of international collaboration and standardized protocols in bolstering prehospital medical responses in conflict settings, highlighting the need for continuous adaptation and support to mitigate the complexities of modern warfare. The insights gained from the Ukraine conflict offer valuable lessons for future military and humanitarian medical responses in similar conflict settings.


  • Open Access

    Morphological characteristic of premature infants’s kidneys with opened Ductus Arteriosis (by the autopsy).

    by T.P. Borysova, I.V. Tverdokhlib, O.YU. Obolonska, A.S Korolenko, K.I. Diahovets, D.M. Surkov, T.V. Usenko, І.в. Твердохліб, К.і. Дяговець

    Background. Kidney has protracted nephrogenesis and depend on hemodynamic changes on the highest level in support of natural transition to extrauterine circulation. Fetal communications like Ductus Arteriosus take part in the shunting from the aorta to the pulmonary artery. Increase of this shunting of the blood leads to hyperperfusion with hypoxic changes of some development systems of organs with protracted morphogenesis so like kidneys. Objective. To determine the features of postnatal morphogenesis of the kidneys in premature infants with a gestational age of 25 to 35 weeks on the background of an open ductus arteriosus. Methods. 21 autopsy material premature infant’s kidney which were fixed by 10%-formalin and then were subjected to the standard histological procedures. Slides were stained by hematoxylin and eosin. We used the complex of histological and morphometric methods. There were created 3-demenshional models of kidney’s fragments. We carried out biometrical and statistical analysis. Results. During our research it was determines that the changes of the volume of the functional parenchyma of the kidney and the diameter of the Ductus Arteriosus became in inverse relationship. The wider the duct the smaller the volume of the functional parenchyma because of atrophic and necrotic changes during the late stages of glomerulo- and tubulogenesis. These changes could be distinguished by the quantitative density of development on three germinate layers of the cortex of kidney. Сonclusion. Summing up, it determined the retardation of glomerulogenesis particularly superficial area of the cortex because of the opened Ductus Arteriosus.

  • Open Access

    MICROBIAL LANDSCAPE OF THE NEONATAL INTENSIVE CARE UNIT: A RETROSPECTIVE ANALYSIS

    by Д. М. Сурков, O. Kapustina

    Мета роботи. Дослідити структуру, антенатальні та інтранатальні фактори ризику та результати лікування неона-тального сепсису. Матеріали і методи. У цьому дослідженні був використаний аналіз 137 історій хвороби новонароджених з 2015 по 2019 рік. Ми оцінили фактори ризику для матері, інтранатальну асфіксію, тривалість лікування, кількість днів на ШВЛ, наявність сепсису, некротичний ентероколіт, смертність. Результати і обговорення. Більшість дітей мали вагу понад 2500 г (69,3%). Немовлят з масою тіла при народженні менше 1500 г становило 10,9%. 70,8% новонароджених надійшли протягом перших 24 годин після народження. З моменту надходження у відділення серед усіх досліджуваних дітей з контамінацією флорою було 71%. Загальна летальність серед досліджуваних становила 14%. У дітей до 29 тижнів вагітності ризик розвитку сепсису в 17,2 рази був вищий. (р˂0,001) У дітей до 1 кг ваги ризик прояву сепсису в 42,2 рази вищий. (р˂0,001) Колонізація мікрофлорою матерів мала ризик розвитку інфекції у дітей в 4,36 рази вище. (р˂0,001) З діагнозом сепсис більшість немовлят перевищували 2,5 кг, а смертність залишалася значно високою - 31,6-36,8% у всіх вагових групах (р=0,00001) незалежно від ваги при народженні. Більшість досліджуваних були дітьми старше 37 тижнів, але смертність була значно вищою в групі з 29-37 тижнів (р=0,00001), залежно від терміну вагітності. Материнська мікробна контамінація нараховувала до 38,7%, а наявність висхідного інфікування плаценти та хоріо-амніоніту до 18,2% та достовірно пропорційно підвищували летальність у немовлят при материнських інфекціях до 23% (р=0,020), а при інфекціях плаценти до 32% (р=0,008). Висновки. Ризик розвитку неонатального сепсису підвищувався при висхідній інфекції (хоріоамніоніт) у 6,65 рази (р˂0,01), при контамінації коагулазонегативною флорою в 5,83 (р˂0,011) та інвазивній респіраторній підтримці у 18,52 рази. (р˂0,002) На рівень смертності впливають гестаційний вік менше 37 тижнів OR=13,81 (р˂0,001), маса тіла при народженні 1-1,5 кг OR=13,15 (р˂0,001), 1,5-2,5 кг OR=2,86 (р=0,043), материнські фактори (вагінальна колонізація, висхідна інфекція) OR=3,22 (р˂0,023), висхідне інфікування плаценти OR = 4,32 (р˂0,008), наявність сепсису OR=15,56 (р˂0,001), некротичний ентероколіт OR=8,06 (р˂0,001) та CoNS OR=4,98 (р˂0,033).

  • Open Access

    IMPACT OF 6% HYDROXYETHYLSTARCH 130/0.42 ON BRAIN PERFUSION IN TERM NEONATES WITH HYPOXIC-ISCHEMIC ENCEPHALOPATHY

    by D. Surkov

    ВПЛИВ 6% РОЗЧИНУ ГІДРОКСИЕТИЛКРОХМАЛЮ НА СТАН МОЗКОВОЇ ПЕРФУЗІЇ У ДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ З ВАЖКОЮ ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНОЮ ЕНЦЕФАЛОПАТІЄЮ

  • Open Access

    Management of patent ductus arteriosus in premature infants.

    by A. Obolonskyi, V. Snisar, D. Surkov, O. Obolonska, O. Kapustina, K. Dereza

    Management of patent ductus arteriosus in premature infants.


  • Open Access

    Using of dexmedetomidine in term neonates with hypoxic-ischemic encephalopathy.

    by D. Surkov

    Using of dexmedetomidine in term neonates with hypoxic-ischemic encephalopathy.


  • Open Access

    КОНТРОЛЬ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЛІКУВАЛЬНОЇ ГІПОТЕРМІЇ У НОВОНАРОДЖЕНИХ З ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНОЮ ЕНЦЕФАЛОПАТІЄЮ

    by D. M. Surkov, O. M. Mochulska

    Мета дослідження – визначити вплив коливань температури тіла під час проведення лікувальної гіпотермії на перебіг та наслідки помірної і тяжкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Матеріали та методи. У дослідження включено 205 доношених новонароджених з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією II–IIІ ст. за шкалою Sarnat у термін ≤72 год після пологів. Методом стратифікації немовлят було поділено за часом прийняття у ВАІТН на групу 0–6 год після народження (n=56) та групу понад 6 год життя (n=149). Проаналізовано вплив пасивної гіпотермії 33–35 °С на перебіг та результати лікування гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Результати дослідження та їх обговорення. Не виявлено достовірної відмінності поміж досліджуваними групами щодо загальної тривалості респіраторної підтримки (р=0,296), строків, коли було проведено екстубацію трахеї (р=0,468), та тривалості перебування у ВАІТН (р=0,165). Отримано достовірну різницю в загальній тривалості лікування до виписування зі стаціонару між групою до 6 год після народження та групою понад 6 год життя (відповідно, 25 [18,3–33] днів проти 22 [14–29], р=0,032). Крім того, було порівняно профілі температури тіла протягом 72 год лікувальної гіпотермії у новонароджених, в яких у подальшому виникла або не розвинулась церебральна лейкомаляція. Результати проведеного мультиваріантного дисперсійного аналізу (ANOVA) не виявили достовірної відмінності між групами (р=0,890). Висновок. Пасивна гіпотермія з підтримкою температури тіла 33–35 °С є ефективною процедурою. Коливання температури тіла ±0,5 °С за межі цього коридору, а також початок проведення гіпотермії в термін понад 6 год після народження не мають істотного впливу на перебіг та наслідки помірної і тяжкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії.

  • Open Access

    Сравнение влияния разных режимов искусственной вентиляции легких на церебральную перфузию у новорожденных с гипоксически-ишемической энцефалопатией

    by D.M. Surkov

    Актуальность. На сегодняшний день нет опубликованных результатов крупных рандомизированных контролируемых исследований, которые сравнивали бы дифференцированное влияние различных режимов искусственной вентиляции легких на состояние церебральной перфузии у новорожденных с гипоксически-ишемической энцефалопатией (ГИЭ). Перспективным является применение нового режима вентиляции Neurally Adjusted Ventilatory Assist (NAVA), который уже доказал свои преимущества у недоношенных младенцев. Цель исследования: сравнить влияние Neurally Adjusted Ventilatory Assist и других режимов искусственной вентиляции легких на состояние мозгового кровотока в остром периоде ГИЭ у доношенных новорожденных. Материалы и методы. В исследование включено 205 доношенных новорожденных с гипоксически-ишемической энцефалопатией по Sarnat II–III ст. в сроке ≤ 72 часов после родов. Младенцы были рандомизированы на исследуемую группу с применением NAVA (n = 16) и группу контроля (n = 189), в которую вошли такие режимы вентиляции, как PC, SIMV/PSV и PRVC. Проведен мультивариантный дисперсионный анализ влияния NAVA и других режимов вентиляции на состояние церебральной перфузии в остром периоде неонатальной гипоксически-ишемической энцефалопатии. Результаты. На третий день лечения в конце периода терапевтической гипотермии и начала согревания получено достоверное различие между группами в отношении допплеровского индекса мозгового кровотока RI (0,70 [0,67–0,74] в группе NAVA и 0,66 [0,58–0,72] в группе контроля, р = 0,021) и пульсационного индекса РІ (1,3 [1,2–1,5] в группе NAVA и 1,2 [1,0–1,40] в группе контроля, р = 0,032). Также результаты теста ANOVA подтвердили, что по сравнению с другими режимами вентиляции NAVA имел статистически достоверное положительное влияние на 2-й и 3-й день наблюдения как на величину RI (р = 0,009), так и на РІ (р = 0,012). Выводы. Режим вентиляции Neurally Adjusted Ventilatory Assist продемонстрировал положительное влияние на индексы церебральной перфузии у доношенных новорожденных в остром периоде ГИЭ по сравнению с традиционными режимами PC, SIMV/PSV и PRVC.

  • Open Access

    Гипоксически-ишемическая энцефалопатия у доношенных новорожденных: современное состояние проблемы

    by D.M. Surkov

    В статье представлен обзор литературы по гипоксически-ишемической энцефалопатии (ГИЭ), которая развивается у младенцев после перенесенной перинатальной ишемии. Она остается существенной проблемой интенсивной терапии у новорожденных в связи с высоким уровнем смертности и неврологической инвалидности с детства, несмотря на достигнутые определенные успехи в отношении диагностики, мониторинга и методов лечения. Главной целью терапии следует считать обеспечение церебральной перфузии и предупреждение вторичных повреждений нейронов, в том числе развития апоптоза. Среди методов диагностики и мониторинга состояния центральной нервной системы у новорожденных ведущую роль играют: нейросонография с допплеровским определением паттернов мозгового кровотока, мониторинг NIRS в сочетании с амплитудно-интегрированной электроэнцефалографией. Сегодня единственным методом интенсивной терапии с доказанным нейропротективным действием остается терапевтическая гипотермия 33–35 °С в течение 72 часов. Ее эффективность пока остается недостаточной: она снижает долю комбинированного результата «смерть/тяжелое нарушение неврологического развития» с 65 до 40–50 %, поэтому продолжаются поиски методов лечения, которые могли бы улучшить последствия умеренной и тяжелой ГИЭ. Среди методов респираторной поддержки, перспективным выглядит применение Neurally Adjusted Ventilatory Assist. До сих пор не решен вопрос идеального раствора для восстановления дефицита объема циркулирующей крови у новорожденных. Кристаллоиды из-за низкого волемического коэффициента оказывают нестойкое воздействие на сердечный выброс. Использование альбумина ограничено из-за нарушенной проницаемости гематоэнцефалического барьера при ГИЭ. Рассмотрена возможность использования 6% гидроксиэтилкрахмала 130/0,42, поскольку последние исследования не продемонстрировали дополнительных рисков по сравнению с применением кристаллоидов. Основным препаратом кардиотропного действия пока считается допамин, однако несколько работ доказывают преимущества добутамина относительно его влияния на системную и церебральную гемодинамику. Поиск других лекарственных средств для вторичной нейропротекции пока показал определенные результаты по эритропоэтину, но количество исследуемых случаев небольшое. Другие препараты находятся преимущественно на стадии доклинических и клинических исследований I и II фазы.