Н. І. Власюк
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Н. І. Власюк has a total of 8 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- О. І. Пікулик
Львівський національний університет імені Івана Франка
3 shared publications - І. Р. Чуй
Львівський торговельно-економічний університет
2 shared publications - Tetiana Andreikiv
Львівський торговельно-економічний університет
1 shared publication А. Р. Вовк
Львівський торговельно-економічний університет
1 shared publicationВ. А. Івахів
Львівський торговельно-економічний університет
1 shared publicationМ. Н. Моравська
1 shared publication
Latest Publications
- 31 August 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 87,p. 168-173
ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ЦІН
Вплив публічних закупівель на ринкові ціни має комплексний характер і залежить від обсягів публічного попиту, кількості та структури учасників, рівня конкуренції, концентрації постачальників, виду товару чи послуги, регіональних особливостей та загальної кон’юнктури ринку. Конкурентні закупівлі можуть сприяти зниженню цін через змагання постачальників за бюджетні ресурси, тоді як недостатній рівень конкуренції, обмежена кількість учасників або недостатня обґрунтованість очікуваної вартості можуть створювати ризики завищення цін. У зв’язку з цим оцінювання результативності закупівель доцільно здійснювати не лише за показником отриманої економії, а й з урахуванням ширшого спектра ринкових та конкурентних характеристик. Публічні закупівлі є не лише механізмом забезпечення потреб державних органів, бюджетних установ та територіальних громад, а й вагомим інструментом впливу держави на функціонування товарних ринків, рівень конкуренції та цінову поведінку суб’єктів господарювання. Значні обсяги публічного попиту, регулярність закупівель і концентрація бюджетних ресурсів створюють передумови для формування певних цінових орієнтирів на відповідних ринках та можуть впливати на співвідношення попиту і пропозиції. Ефективна система публічних закупівель може виконувати не лише фіскальну та забезпечувальну функції, а й сприяти формуванню конкурентного ринкового середовища та більш економічно обґрунтованого рівня цін. У процесі дослідження проаналізовано структуру публічних закупівель за основними видами процедур та встановлено особливості співвідношення їх кількості й очікуваної вартості. За підсумками узагальнення практики проведення публічних закупівель актуальним залишається формування та вдосконалення нормативно-правової бази, спрямованої на забезпечення ефективності, прозорості та належної організації закупівель в умовах воєнного стану й у період післявоєнного відновлення України. Водночас важливим завданням є забезпечення стабільного та результативного функціонування електронної системи закупівель. Отримані результати свідчать про позитивний ефект реалізованих реформ і підтверджують доцільність подальшого розвитку сфери на засадах цифровізації, професіоналізації та прозорості
- 31 August 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 87,p. 168-173
ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ЦІН
Вплив публічних закупівель на ринкові ціни має комплексний характер і залежить від обсягів публічного попиту, кількості та структури учасників, рівня конкуренції, концентрації постачальників, виду товару чи послуги, регіональних особливостей та загальної кон’юнктури ринку. Конкурентні закупівлі можуть сприяти зниженню цін через змагання постачальників за бюджетні ресурси, тоді як недостатній рівень конкуренції, обмежена кількість учасників або недостатня обґрунтованість очікуваної вартості можуть створювати ризики завищення цін. У зв’язку з цим оцінювання результативності закупівель доцільно здійснювати не лише за показником отриманої економії, а й з урахуванням ширшого спектра ринкових та конкурентних характеристик. Публічні закупівлі є не лише механізмом забезпечення потреб державних органів, бюджетних установ та територіальних громад, а й вагомим інструментом впливу держави на функціонування товарних ринків, рівень конкуренції та цінову поведінку суб’єктів господарювання. Значні обсяги публічного попиту, регулярність закупівель і концентрація бюджетних ресурсів створюють передумови для формування певних цінових орієнтирів на відповідних ринках та можуть впливати на співвідношення попиту і пропозиції. Ефективна система публічних закупівель може виконувати не лише фіскальну та забезпечувальну функції, а й сприяти формуванню конкурентного ринкового середовища та більш економічно обґрунтованого рівня цін. У процесі дослідження проаналізовано структуру публічних закупівель за основними видами процедур та встановлено особливості співвідношення їх кількості й очікуваної вартості. За підсумками узагальнення практики проведення публічних закупівель актуальним залишається формування та вдосконалення нормативно-правової бази, спрямованої на забезпечення ефективності, прозорості та належної організації закупівель в умовах воєнного стану й у період післявоєнного відновлення України. Водночас важливим завданням є забезпечення стабільного та результативного функціонування електронної системи закупівель. Отримані результати свідчать про позитивний ефект реалізованих реформ і підтверджують доцільність подальшого розвитку сфери на засадах цифровізації, професіоналізації та прозорості
- 19 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 86,p. 87-92
РОЛЬ МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФІСКАЛЬНОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНІВ
Ключовим інструментом перерозподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи виступають міжбюджетні трансферти, які покликані зменшувати диспропорції соціально-економічного розвитку територій та гарантувати надання базових публічних послуг незалежно від рівня дохідної бази місцевих бюджетів. Ускладнення бюджетних процесів в умовах воєнного стану, зростання видаткових зобов’язань та нерівномірність фінансових можливостей регіонів посилюють роль міжбюджетних трансфертів у забезпеченні стабільності бюджетної системи, водночас актуалізуючи проблему їх впливу на поглиблення фіскальної децентралізації. Тема міжбюджетних відносин є надзвичайно актуальною в умовах повномасштабної війни та економічної нестабільності, оскільки ефективне фінансування місцевих бюджетів безпосередньо впливає на життєзабезпечення громад та розвиток регіонів. Аналіз системи трансфертів і їх впливу на фінансову автономію органів місцевого самоврядування дозволяє визначити ключові проблеми та шляхи їх подолання, що є важливим для формування стійких механізмів державної підтримки територіальних громад. Міжбюджетні відносини в Україні підтримують життєздатність місцевих бюджетів, але посилюють регіональну нерівність, обмежують автономію місцевого самоврядування і потребують більш гнучких підходів до розподілу ресурсів, що враховують реальні потреби громад, особливо в умовах криз та війни. У статті проаналізовано динаміку та проблеми міжбюджетних відносин в Україні у період 2020–2024 рр. із акцентом на вплив на розвиток регіонів. Розглянуто зміну обсягів трансфертів, частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів та структурні особливості фінансування громад до та під час воєнного стану. Виявлено ключові проблеми: високу залежність місцевих бюджетів від трансфертів, фіскальну асиметрію між регіонами, переважання цільових субвенцій та обмежену фінансову автономію громад. Запропоновано напрями подолання недоліків системи, зокрема: збільшення власних доходів місцевих бюджетів, вдосконалення структури трансфертів, впровадження адресної підтримки постраждалих територій, резервних механізмів фінансової стабілізації та прозорого контролю використання коштів.
- 19 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 86,p. 87-92
РОЛЬ МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФІСКАЛЬНОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНІВ
Ключовим інструментом перерозподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи виступають міжбюджетні трансферти, які покликані зменшувати диспропорції соціально-економічного розвитку територій та гарантувати надання базових публічних послуг незалежно від рівня дохідної бази місцевих бюджетів. Ускладнення бюджетних процесів в умовах воєнного стану, зростання видаткових зобов’язань та нерівномірність фінансових можливостей регіонів посилюють роль міжбюджетних трансфертів у забезпеченні стабільності бюджетної системи, водночас актуалізуючи проблему їх впливу на поглиблення фіскальної децентралізації. Тема міжбюджетних відносин є надзвичайно актуальною в умовах повномасштабної війни та економічної нестабільності, оскільки ефективне фінансування місцевих бюджетів безпосередньо впливає на життєзабезпечення громад та розвиток регіонів. Аналіз системи трансфертів і їх впливу на фінансову автономію органів місцевого самоврядування дозволяє визначити ключові проблеми та шляхи їх подолання, що є важливим для формування стійких механізмів державної підтримки територіальних громад. Міжбюджетні відносини в Україні підтримують життєздатність місцевих бюджетів, але посилюють регіональну нерівність, обмежують автономію місцевого самоврядування і потребують більш гнучких підходів до розподілу ресурсів, що враховують реальні потреби громад, особливо в умовах криз та війни. У статті проаналізовано динаміку та проблеми міжбюджетних відносин в Україні у період 2020–2024 рр. із акцентом на вплив на розвиток регіонів. Розглянуто зміну обсягів трансфертів, частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів та структурні особливості фінансування громад до та під час воєнного стану. Виявлено ключові проблеми: високу залежність місцевих бюджетів від трансфертів, фіскальну асиметрію між регіонами, переважання цільових субвенцій та обмежену фінансову автономію громад. Запропоновано напрями подолання недоліків системи, зокрема: збільшення власних доходів місцевих бюджетів, вдосконалення структури трансфертів, впровадження адресної підтримки постраждалих територій, резервних механізмів фінансової стабілізації та прозорого контролю використання коштів.
- 17 March 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 85,p. 102-107
ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Дослідження інноваційного потенціалу на загальнодержавному рівні є базовою передумовою для формування інноваційних стратегій суб’єктів господарювання. Напрями та масштаби інноваційної діяльності підприємств значною мірою визначаються державною політикою, рівнем розвитку науково-технологічного потенціалу, станом інноваційної інфраструктури та сукупністю інших макроекономічних чинників. Оцінка інноваційного потенціалу країни дозволяє ідентифікувати її сильні та проблемні сторони, визначити перспективи розвитку окремих галузей і секторів економіки, а також проаналізувати ефективність механізмів державної підтримки інновацій. У процесі оцінювання та добору інструментів регулювання інноваційного розвитку національної економіки доцільним є формування системи показників, що забезпечують комплексну характеристику цього процесу. Мікроекономічний аналіз інноваційної діяльності суб’єктів господарювання доцільно здійснювати, починаючи з макроекономічного рівня, який передбачає оцінювання стану інноваційного потенціалу України та визначення рівня готовності бізнесу до реалізації стратегій розвитку інноваційного середовища в кризових умовах. Дослідження інноваційного клімату держави виступає методологічною основою для розроблення ефективних стратегій розвитку підприємств і механізмів їх практичної реалізації. Запропоновані у статті стратегії спрямовані на забезпечення адаптивності, стійкості та збереження життєздатності суб’єктів підприємницької діяльності в умовах нестабільного економічного середовища. Виділено ключові принципи формування ефективної системи фінансування інновацій. Розглядається роль держави, муніципальних органів, банківських установ та іноземних інвесторів у забезпеченні фінансування інноваційних проектів з виділенням основних проблем. Необхідною умовою забезпечення фінансування інновацій є наявність розвинутої інфраструктури фінансового ринку, зокрема небанківських фінансових установ – страхових, лізингових, факторингових, фінансових компаній, інститутів спільного інвестування, кредитних спілок. Резервом інноваційного розвитку є також фінансування через нетрадиційні (альтернативні) інструменти: венчурні фонди, бізнес-інкубатори, бізнес-ангели, краудфандінг. Обґрунтовується потреба у формуванні вітчизняної моделі інноваційного розвитку економіки, яка б враховувала національні особливості, рівень розвитку виробничого та науково-технологічного потенціалу, інституційні обмеження та стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку держави.
- 17 March 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 85,p. 102-107
ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Дослідження інноваційного потенціалу на загальнодержавному рівні є базовою передумовою для формування інноваційних стратегій суб’єктів господарювання. Напрями та масштаби інноваційної діяльності підприємств значною мірою визначаються державною політикою, рівнем розвитку науково-технологічного потенціалу, станом інноваційної інфраструктури та сукупністю інших макроекономічних чинників. Оцінка інноваційного потенціалу країни дозволяє ідентифікувати її сильні та проблемні сторони, визначити перспективи розвитку окремих галузей і секторів економіки, а також проаналізувати ефективність механізмів державної підтримки інновацій. У процесі оцінювання та добору інструментів регулювання інноваційного розвитку національної економіки доцільним є формування системи показників, що забезпечують комплексну характеристику цього процесу. Мікроекономічний аналіз інноваційної діяльності суб’єктів господарювання доцільно здійснювати, починаючи з макроекономічного рівня, який передбачає оцінювання стану інноваційного потенціалу України та визначення рівня готовності бізнесу до реалізації стратегій розвитку інноваційного середовища в кризових умовах. Дослідження інноваційного клімату держави виступає методологічною основою для розроблення ефективних стратегій розвитку підприємств і механізмів їх практичної реалізації. Запропоновані у статті стратегії спрямовані на забезпечення адаптивності, стійкості та збереження життєздатності суб’єктів підприємницької діяльності в умовах нестабільного економічного середовища. Виділено ключові принципи формування ефективної системи фінансування інновацій. Розглядається роль держави, муніципальних органів, банківських установ та іноземних інвесторів у забезпеченні фінансування інноваційних проектів з виділенням основних проблем. Необхідною умовою забезпечення фінансування інновацій є наявність розвинутої інфраструктури фінансового ринку, зокрема небанківських фінансових установ – страхових, лізингових, факторингових, фінансових компаній, інститутів спільного інвестування, кредитних спілок. Резервом інноваційного розвитку є також фінансування через нетрадиційні (альтернативні) інструменти: венчурні фонди, бізнес-інкубатори, бізнес-ангели, краудфандінг. Обґрунтовується потреба у формуванні вітчизняної моделі інноваційного розвитку економіки, яка б враховувала національні особливості, рівень розвитку виробничого та науково-технологічного потенціалу, інституційні обмеження та стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку держави.
- Open Access
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 84,p. 162-168
СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
В умовах серйозних макроекономічних викликів та дії воєнного стану Україна має застосовувати дієві інструменти регулювання соціально-економічних процесів. Саме тому проблема формування результативної фінансової політики з урахуванням труднощів її впровадження у сучасних умовах набуває особливої актуальності. Така політика має враховувати інтереси всіх учасників фінансових відносин, і цей аспект сьогодні є ключовим. Водночас здійснювати аналіз і прогнозування фінансового стану підприємства у воєнний період надзвичайно складно, адже війна створює форс-мажорні обставини, які можуть призводити не лише до скорочення масштабів його діяльності, а й до повного зупинення роботи з безповоротною втратою активів чи ресурсів. Воєнні реалії посилюють невизначеність і підвищують різноманітні ризики. За таких умов увага керівників та аналітиків часто зосереджується не стільки на збереженні фінансової стабільності бізнесу, скільки на його базовому виживанні у складному макроекономічному середовищі. Управління фінансовими ресурсами підприємств в умовах воєнного стану зумовлене необхідністю подолання ризиків і загроз, які негативно впливають на формування й використання таких джерел фінансування, як чистий прибуток, статутний та резервний капітал. За умови воєнного стану проблематично відбувається формування чистого прибутку підприємств, що пов’язано із такими чинниками: зміна системи логістики, неможливість провадити фінансово-господарську діяльність підприємства в умовах окупації або повного знищення, потреба й можливості релокації бізнесу, відтік робочої сили тощо. Усі ці фактори знижують доходи суб’єктів господарювання та підвищують витрати на ведення господарської діяльності, що негативно позначається на ефективності діяльності. Матриця фінансової стратегії Франшона-Романе дозволяє оцінювати не лише поточний стан фінансування підприємства, а й прогнозувати можливі варіанти розвитку його стратегічної фінансової політики. Водночас цей інструмент має і певні обмеження: по-перше, прийняття рішень фінансовим аналітиком щодо переміщення підприємства між квадрантами матриці значною мірою залежить від суб’єктивних оцінок; по-друге, у ній не враховується галузева специфіка діяльності підприємства, що може знижувати точність та практичну цінність отриманих результатів.
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 84,p. 162-168
Open AccessСТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
В умовах серйозних макроекономічних викликів та дії воєнного стану Україна має застосовувати дієві інструменти регулювання соціально-економічних процесів. Саме тому проблема формування результативної фінансової політики з урахуванням труднощів її впровадження у сучасних умовах набуває особливої актуальності. Така політика має враховувати інтереси всіх учасників фінансових відносин, і цей аспект сьогодні є ключовим. Водночас здійснювати аналіз і прогнозування фінансового стану підприємства у воєнний період надзвичайно складно, адже війна створює форс-мажорні обставини, які можуть призводити не лише до скорочення масштабів його діяльності, а й до повного зупинення роботи з безповоротною втратою активів чи ресурсів. Воєнні реалії посилюють невизначеність і підвищують різноманітні ризики. За таких умов увага керівників та аналітиків часто зосереджується не стільки на збереженні фінансової стабільності бізнесу, скільки на його базовому виживанні у складному макроекономічному середовищі. Управління фінансовими ресурсами підприємств в умовах воєнного стану зумовлене необхідністю подолання ризиків і загроз, які негативно впливають на формування й використання таких джерел фінансування, як чистий прибуток, статутний та резервний капітал. За умови воєнного стану проблематично відбувається формування чистого прибутку підприємств, що пов’язано із такими чинниками: зміна системи логістики, неможливість провадити фінансово-господарську діяльність підприємства в умовах окупації або повного знищення, потреба й можливості релокації бізнесу, відтік робочої сили тощо. Усі ці фактори знижують доходи суб’єктів господарювання та підвищують витрати на ведення господарської діяльності, що негативно позначається на ефективності діяльності. Матриця фінансової стратегії Франшона-Романе дозволяє оцінювати не лише поточний стан фінансування підприємства, а й прогнозувати можливі варіанти розвитку його стратегічної фінансової політики. Водночас цей інструмент має і певні обмеження: по-перше, прийняття рішень фінансовим аналітиком щодо переміщення підприємства між квадрантами матриці значною мірою залежить від суб’єктивних оцінок; по-друге, у ній не враховується галузева специфіка діяльності підприємства, що може знижувати точність та практичну цінність отриманих результатів.
- Open Access
- 20 May 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 82,p. 120-127
ЗНАЧЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Фінансова децентралізація внесла вагомі корективи у процеси розвитку територій України, сформувавши умови для розширення фіскального простору та повноважень місцевого самоврядування, досягнення фінансової автономії та стійкості місцевих бюджетів, прозорості та ефективності використання їх коштів з орієнтацією на потреби кожної громади індивідуально, що прямо пропорційно вплинуло на зростання та підвищення рівня життя й добробуту населення регіонів. Особливості розвитку територій України за умов фінансової децентралізації продемонстрували, що при запровадження реформи місцеві громади зіткнулися зі значними фінансовими, матеріально-технічними, гуманітарними та адміністративними проблемами.Більшість із них мають довготривалий характер, що негативно впливає на повноцінне впровадження децентралізації на місцях та є бар’єром для ефективного соціально-економічного розвитку регіонів вже протягом тривалого терміну. Спричинені війною масштабні руйнування інфраструктури та обстріли, окупація, міграція, зниження економічної активності та скорочення виробництва, падіння ділової активності, антикризові заходи уряду щодо послаблення податкового тиску суттєво вплинули на місцеві бюджети, особливо в регіонах, де ведуться активні бойові дії. У зв’язку з цим, дослідження місцевих бюджетів України та аналіз особливостей формування їхніх доходів і витрат в умовах війни є актуальним питанням, що потребує детального вивчення і має важливе значення для вирішення соціально-економічних проблем країни у військовий час. Проведений аналіз доходів і видатків місцевих бюджетів України в умовах війни показав, що, незважаючи на те, що початок війни підірвав фінансову і матеріальну основи місцевого самоврядування, загалом громади довели, що здатні гідно протистояти будь-яким загрозам та викликам. Проте, незважаючи на адаптування місцевого самоврядування до сучасних складних умов та його підтримки економіку країни загалом, існує низка проблем, які надалі можуть вплинути на забезпечення фіскальної самостійності та незалежності місцевих бюджетів та знизити конкурентоспроможність регіонів. Для пом’якшення їхнього впливу місцевим органам влади необхідно активізувати співпрацю з міжнародними партнерами (гранти міжнародних організацій чи іноземних урядів на виконання певних проектів) для того, щоб отримати додаткові фінансові ресурси, а уряду під час розрахунку міжбюджетних трансфертів важливо враховувати, що місцевим бюджетам необхідно збільшувати обсяги фінансової підтримки або ж скорочувати видаткові повноваження.
- 20 May 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 82,p. 120-127
Open AccessЗНАЧЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Фінансова децентралізація внесла вагомі корективи у процеси розвитку територій України, сформувавши умови для розширення фіскального простору та повноважень місцевого самоврядування, досягнення фінансової автономії та стійкості місцевих бюджетів, прозорості та ефективності використання їх коштів з орієнтацією на потреби кожної громади індивідуально, що прямо пропорційно вплинуло на зростання та підвищення рівня життя й добробуту населення регіонів. Особливості розвитку територій України за умов фінансової децентралізації продемонстрували, що при запровадження реформи місцеві громади зіткнулися зі значними фінансовими, матеріально-технічними, гуманітарними та адміністративними проблемами.Більшість із них мають довготривалий характер, що негативно впливає на повноцінне впровадження децентралізації на місцях та є бар’єром для ефективного соціально-економічного розвитку регіонів вже протягом тривалого терміну. Спричинені війною масштабні руйнування інфраструктури та обстріли, окупація, міграція, зниження економічної активності та скорочення виробництва, падіння ділової активності, антикризові заходи уряду щодо послаблення податкового тиску суттєво вплинули на місцеві бюджети, особливо в регіонах, де ведуться активні бойові дії. У зв’язку з цим, дослідження місцевих бюджетів України та аналіз особливостей формування їхніх доходів і витрат в умовах війни є актуальним питанням, що потребує детального вивчення і має важливе значення для вирішення соціально-економічних проблем країни у військовий час. Проведений аналіз доходів і видатків місцевих бюджетів України в умовах війни показав, що, незважаючи на те, що початок війни підірвав фінансову і матеріальну основи місцевого самоврядування, загалом громади довели, що здатні гідно протистояти будь-яким загрозам та викликам. Проте, незважаючи на адаптування місцевого самоврядування до сучасних складних умов та його підтримки економіку країни загалом, існує низка проблем, які надалі можуть вплинути на забезпечення фіскальної самостійності та незалежності місцевих бюджетів та знизити конкурентоспроможність регіонів. Для пом’якшення їхнього впливу місцевим органам влади необхідно активізувати співпрацю з міжнародними партнерами (гранти міжнародних організацій чи іноземних урядів на виконання певних проектів) для того, щоб отримати додаткові фінансові ресурси, а уряду під час розрахунку міжбюджетних трансфертів важливо враховувати, що місцевим бюджетам необхідно збільшувати обсяги фінансової підтримки або ж скорочувати видаткові повноваження.
- Open Access
- 14 February 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 81,p. 72-79
ГАЛУЗЕВІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
Сучасний стан функціонування підприємств України характеризується суттєвими кризовими явищами у фінансовому забезпеченні їхнього розвитку як з позиції напрямів формування, розміщення і використання капіталу підприємств, так і стосовно наявних методик оцінювання ефективності його використання. Це проявляється у неможливості швидкого та адекватного реагування на виклики часу як загальною системою управління на макрорівні, так і невідповідності сучасним вимогам управлінських рішень на мікрорівні у сфері фінансового управління капіталом. У статті розглядаються галузеві аспекти оцінювання фінансової стійкості підприємств, її вплив на оцінку ризиковості й конкурентоздатності діяльності, фінансовий стан і рівень фінансово-економічної безпеки. Більшість дослідників визначають фінансову стійкість підприємства як певне співвідношення власного, оборотного та сукупного капіталу, яке дозволяє підприємствам стабільно функціонувати, зберігаючи фінансову рівновагу в умовах конкурентного середовища соціально-економічної системи країни з метою збільшення прибутку та забезпечення розширеного відтворення. Здійснено розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості та їхні відхилення від оптимальних значень для підприємств різних галузей економіки та виявлено закономірності для певних видів діяльності підприємств. Окреслено необхідність диференціації оптимальних значень показників фінансової стійкості для підприємств різних галузей за умов трансформаційних процесів в економічній системі та періоду післявоєнного відновлення. Доведено, що методика оцінювання фінансової стійкості підприємств має відображати специфіку різних галузей діяльності. Проведене оцінювання фінансової незалежності підприємств у галузевому розрізі відобразило критичну ситуацію щодо досягнення рекомендованих значень коефіцієнтів фінансової незалежності в усіх галузях економіки, оскільки на кінець 2022 року в жодній галузі її значення не досягло оптимального рівня, а за деякими показниками знизилося до катастрофічних значень з позиції рівня ризиковості фінансування за рахунок джерел формування капіталу. Таким чином, оцінювати фінансову стійкість підприємств, враховуючи лише розмір і частку власного капіталу, недоцільно, оскільки можливості мобілізації значного обсягу власного капіталу на ранніх етапах життєвого циклу підприємства об’єктивно обмежені, а процеси залучення додаткового капіталу з фінансового ринку тимчасово ускладнені. Автори вважають, що оптимальне значення частки постійного капіталу для підприємств торгівлі доцільно визначати в межах 30-35% від загального капіталу, для підприємств машинобудування та легкої та харчової промисловості – не менше 50%.
- 14 February 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 81,p. 72-79
Open AccessГАЛУЗЕВІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
Сучасний стан функціонування підприємств України характеризується суттєвими кризовими явищами у фінансовому забезпеченні їхнього розвитку як з позиції напрямів формування, розміщення і використання капіталу підприємств, так і стосовно наявних методик оцінювання ефективності його використання. Це проявляється у неможливості швидкого та адекватного реагування на виклики часу як загальною системою управління на макрорівні, так і невідповідності сучасним вимогам управлінських рішень на мікрорівні у сфері фінансового управління капіталом. У статті розглядаються галузеві аспекти оцінювання фінансової стійкості підприємств, її вплив на оцінку ризиковості й конкурентоздатності діяльності, фінансовий стан і рівень фінансово-економічної безпеки. Більшість дослідників визначають фінансову стійкість підприємства як певне співвідношення власного, оборотного та сукупного капіталу, яке дозволяє підприємствам стабільно функціонувати, зберігаючи фінансову рівновагу в умовах конкурентного середовища соціально-економічної системи країни з метою збільшення прибутку та забезпечення розширеного відтворення. Здійснено розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості та їхні відхилення від оптимальних значень для підприємств різних галузей економіки та виявлено закономірності для певних видів діяльності підприємств. Окреслено необхідність диференціації оптимальних значень показників фінансової стійкості для підприємств різних галузей за умов трансформаційних процесів в економічній системі та періоду післявоєнного відновлення. Доведено, що методика оцінювання фінансової стійкості підприємств має відображати специфіку різних галузей діяльності. Проведене оцінювання фінансової незалежності підприємств у галузевому розрізі відобразило критичну ситуацію щодо досягнення рекомендованих значень коефіцієнтів фінансової незалежності в усіх галузях економіки, оскільки на кінець 2022 року в жодній галузі її значення не досягло оптимального рівня, а за деякими показниками знизилося до катастрофічних значень з позиції рівня ризиковості фінансування за рахунок джерел формування капіталу. Таким чином, оцінювати фінансову стійкість підприємств, враховуючи лише розмір і частку власного капіталу, недоцільно, оскільки можливості мобілізації значного обсягу власного капіталу на ранніх етапах життєвого циклу підприємства об’єктивно обмежені, а процеси залучення додаткового капіталу з фінансового ринку тимчасово ускладнені. Автори вважають, що оптимальне значення частки постійного капіталу для підприємств торгівлі доцільно визначати в межах 30-35% від загального капіталу, для підприємств машинобудування та легкої та харчової промисловості – не менше 50%.
- Open Access
- 25 November 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 79,p. 87-93
ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Важливим вектором функціонування вітчизняних суб’єктів господарювання повинна стати активізація інноваційної діяльності як чинник досягнення успіху на ринку, а також як запорука виживання в умовах загострення конкурентної боротьби та за умов воєнного стану. Незадовільний стан інноваційної активності переважної більшості підприємств України пояснюється обмеженістю фінансових ресурсів, спрямованих до інноваційної сфери, підвищеним ризиком будь-якого інвестування, відсутністю у країні дієвої політики, що стимулює нововведення. Забезпечення розвитку промислових інновацій потребує створення та функціонування відповідних інституцій, які впливатимуть на інноваційну діяльність у промисловому секторі та сприятимуть впровадженню та поширенню інновацій. Тому формування та розвиток національної інноваційної системи є надзвичайно важливим аспектом промислово-інноваційного розвитку та неодмінною логікою реалізації національної інноваційної політики. Активізація інноваційної діяльності можлива тільки на основі розвиненої системи фінансування, що покликана забезпечувати вирішення таких найголовніших завдань: створення необхідних передумов для швидкого та ефективного впровадження нововведень у всіх ланках народно-господарського комплексу країни, забезпечення її структурно-технологічної перебудови; збереження і розвиток стратегічного науково-технологічного потенціалу в пріоритетних напрямах розвитку; створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його відтоку за кордон. Для вдосконалення стимулювання інноваційної діяльності в Україні потрібен новий комплексний механізм стимулювання всього інноваційного процесу – від фундаментальних досліджень до впровадження розробок у виробництво. Створення такого механізму є доцільним не тільки на державному, а й на регіональному рівні. У перспективі основним джерелом фінансування інноваційної діяльності мають стати приватні фінансові ресурси вітчизняних та іноземних інвесторів за законодавчої підтримки інноваційної сфери з боку держави.
- 25 November 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 79,p. 87-93
Open AccessОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Важливим вектором функціонування вітчизняних суб’єктів господарювання повинна стати активізація інноваційної діяльності як чинник досягнення успіху на ринку, а також як запорука виживання в умовах загострення конкурентної боротьби та за умов воєнного стану. Незадовільний стан інноваційної активності переважної більшості підприємств України пояснюється обмеженістю фінансових ресурсів, спрямованих до інноваційної сфери, підвищеним ризиком будь-якого інвестування, відсутністю у країні дієвої політики, що стимулює нововведення. Забезпечення розвитку промислових інновацій потребує створення та функціонування відповідних інституцій, які впливатимуть на інноваційну діяльність у промисловому секторі та сприятимуть впровадженню та поширенню інновацій. Тому формування та розвиток національної інноваційної системи є надзвичайно важливим аспектом промислово-інноваційного розвитку та неодмінною логікою реалізації національної інноваційної політики. Активізація інноваційної діяльності можлива тільки на основі розвиненої системи фінансування, що покликана забезпечувати вирішення таких найголовніших завдань: створення необхідних передумов для швидкого та ефективного впровадження нововведень у всіх ланках народно-господарського комплексу країни, забезпечення її структурно-технологічної перебудови; збереження і розвиток стратегічного науково-технологічного потенціалу в пріоритетних напрямах розвитку; створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його відтоку за кордон. Для вдосконалення стимулювання інноваційної діяльності в Україні потрібен новий комплексний механізм стимулювання всього інноваційного процесу – від фундаментальних досліджень до впровадження розробок у виробництво. Створення такого механізму є доцільним не тільки на державному, а й на регіональному рівні. У перспективі основним джерелом фінансування інноваційної діяльності мають стати приватні фінансові ресурси вітчизняних та іноземних інвесторів за законодавчої підтримки інноваційної сфери з боку держави.
- Open Access
- 1 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Підприємництво і торгівля
- No. 41,p. 7-14
АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ БЮДЖЕТІВ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНИ
Податкова система визначає рівень та структуру доходів бюджету, які використовуються для фінансування громадських потреб та стимулювання економічної активності. Однак податкова система не є статичною, а змінюється під впливом різних внутрішніх та зовнішніх чинників, таких як глобалізація, інтеграція, технологічний прогрес, соціальні вимоги тощо. У статті досліджено теоретичні підходи українських та зарубіжних учених щодо взаємозв’язку рівня економічного розвитку країни та централізації частини ВВП за допомогою податкових інструментів, фіскальної ефективності прямого та непрямого оподаткування, його впливу на економічні процеси, а також окреслено окремі переваги та недоліки прямих і непрямих податків з точки зору реалізації пріоритетів соціально-економічної політики держави. Досліджено динаміку частки податкових надходжень окремих бюджетів країн ЄС (Польщі, Угорщини, Румунії) та Державного бюджету України у ВВП за 2020-2022 рр. Проведено порівняльний аналіз структури податкових надходжень бюджетів окремих країн ЄС (Польщі, Угорщини, Румунії) та Державного бюджету України в розрізі прямих (податок на прибуток) і непрямих податків (податки на товари та послуги). Дослідження зосереджується на порівнянні податкових систем, визначенні основних джерел доходів державного бюджету, а також аналізі ефективності податкового адміністрування. Важлива увага відводиться впливу податкової політики на соціально-економічний розвиток країн, а також на інтеграційні процеси в межах ЄС. Зроблено висновок, що актуальним визначення ідеального балансу між прямими та непрямими податками, який би забезпечив фіскальні потреби уряду та одночасно гарантував достатній залишок фінансових ресурсів для споживачів та бізнесу з метою задоволення їхніх споживчих та інвестиційних потреб. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення податкової системи, підвищення її прозорості та ефективності. Окрім того, аналіз надає можливість для гармонізації податкового законодавства з європейськими стандартами, що є важливим на шляху до євроінтеграції.
- 1 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Підприємництво і торгівля
- No. 41,p. 7-14
Open AccessАНАЛІЗ СТРУКТУРИ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ БЮДЖЕТІВ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНИ
Податкова система визначає рівень та структуру доходів бюджету, які використовуються для фінансування громадських потреб та стимулювання економічної активності. Однак податкова система не є статичною, а змінюється під впливом різних внутрішніх та зовнішніх чинників, таких як глобалізація, інтеграція, технологічний прогрес, соціальні вимоги тощо. У статті досліджено теоретичні підходи українських та зарубіжних учених щодо взаємозв’язку рівня економічного розвитку країни та централізації частини ВВП за допомогою податкових інструментів, фіскальної ефективності прямого та непрямого оподаткування, його впливу на економічні процеси, а також окреслено окремі переваги та недоліки прямих і непрямих податків з точки зору реалізації пріоритетів соціально-економічної політики держави. Досліджено динаміку частки податкових надходжень окремих бюджетів країн ЄС (Польщі, Угорщини, Румунії) та Державного бюджету України у ВВП за 2020-2022 рр. Проведено порівняльний аналіз структури податкових надходжень бюджетів окремих країн ЄС (Польщі, Угорщини, Румунії) та Державного бюджету України в розрізі прямих (податок на прибуток) і непрямих податків (податки на товари та послуги). Дослідження зосереджується на порівнянні податкових систем, визначенні основних джерел доходів державного бюджету, а також аналізі ефективності податкового адміністрування. Важлива увага відводиться впливу податкової політики на соціально-економічний розвиток країн, а також на інтеграційні процеси в межах ЄС. Зроблено висновок, що актуальним визначення ідеального балансу між прямими та непрямими податками, який би забезпечив фіскальні потреби уряду та одночасно гарантував достатній залишок фінансових ресурсів для споживачів та бізнесу з метою задоволення їхніх споживчих та інвестиційних потреб. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення податкової системи, підвищення її прозорості та ефективності. Окрім того, аналіз надає можливість для гармонізації податкового законодавства з європейськими стандартами, що є важливим на шляху до євроінтеграції.
- Open Access
- 18 April 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Підприємництво і торгівля
- No. 40,p. 28-36
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Дивідендна політика підприємства є важливим аспектом фінансового управління, яке визначає спосіб розподілу прибутку між акціонерами у вигляді дивідендів. Ця тема привертає увагу як науковців, так і практикуючих фахівців, оскільки вона має прямий вплив на фінансовий стан підприємства, його відносини з інвесторами і загальну стратегію управління. Дослідження, спрямовані на формування ефективної дивідендної політики, залишаються актуальними, оскільки невирішені окремі аспекти формування такої політики суб’єктів господарювання. У статті систематизовано та проаналізовано сучасні теоретичні та практичні аспекти дивідендної політики вітчизняних підприємств. Основний акцент робиться на вивчення взаємозв’язку фінансового результату діяльності підприємства та його дивідендної політики. Стаття узагальнює види та теорії дивідендної політики, розкриває основні принципи її формування у акціонерному товаристві, аналізує інструменти впливу на рішення щодо виплати дивідендів, а також визначає основні напрямки удосконалення цього процесу у контексті максимізації вартості підприємства та задоволення інтересів акціонерів. Крім цього, окреслюються чинники, що формують дивідендну політику акціонерних товариств. У статті проведене дослідження ефективності дивідендної політики ПрАТ «Київстар» за 2017-2021 рр. Використання кореляційно-регресійного аналізу показало, що залежність між показниками отриманого товариством чистого прибутку та сумою виплачених дивідендів є прямо пропорційною і доволі суттєвою (щільність зв’язку між показниками є високою). Оцінювання ефективності дивідендної політики є складним завданням, оскільки вона повинна враховувати різні потреби власників, кредиторів та менеджменту підприємства. Оптимальна дивідендна політика має мінімізувати конфлікти та враховувати загальні фінансові цілі компанії. У результаті виваженої та ефективної дивідендної політики досягається оптимальний розподіл ресурсів, що сприяє успішному функціонуванню підприємства та зростанню привабливості його акцій для інвесторів.
- 18 April 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Підприємництво і торгівля
- No. 40,p. 28-36
Open AccessПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Дивідендна політика підприємства є важливим аспектом фінансового управління, яке визначає спосіб розподілу прибутку між акціонерами у вигляді дивідендів. Ця тема привертає увагу як науковців, так і практикуючих фахівців, оскільки вона має прямий вплив на фінансовий стан підприємства, його відносини з інвесторами і загальну стратегію управління. Дослідження, спрямовані на формування ефективної дивідендної політики, залишаються актуальними, оскільки невирішені окремі аспекти формування такої політики суб’єктів господарювання. У статті систематизовано та проаналізовано сучасні теоретичні та практичні аспекти дивідендної політики вітчизняних підприємств. Основний акцент робиться на вивчення взаємозв’язку фінансового результату діяльності підприємства та його дивідендної політики. Стаття узагальнює види та теорії дивідендної політики, розкриває основні принципи її формування у акціонерному товаристві, аналізує інструменти впливу на рішення щодо виплати дивідендів, а також визначає основні напрямки удосконалення цього процесу у контексті максимізації вартості підприємства та задоволення інтересів акціонерів. Крім цього, окреслюються чинники, що формують дивідендну політику акціонерних товариств. У статті проведене дослідження ефективності дивідендної політики ПрАТ «Київстар» за 2017-2021 рр. Використання кореляційно-регресійного аналізу показало, що залежність між показниками отриманого товариством чистого прибутку та сумою виплачених дивідендів є прямо пропорційною і доволі суттєвою (щільність зв’язку між показниками є високою). Оцінювання ефективності дивідендної політики є складним завданням, оскільки вона повинна враховувати різні потреби власників, кредиторів та менеджменту підприємства. Оптимальна дивідендна політика має мінімізувати конфлікти та враховувати загальні фінансові цілі компанії. У результаті виваженої та ефективної дивідендної політики досягається оптимальний розподіл ресурсів, що сприяє успішному функціонуванню підприємства та зростанню привабливості його акцій для інвесторів.
- Open Access
- 19 January 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 74,p. 72-77
ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
У зв’язку з початком активних військових дій Росією зовнішня загроза порушення суверенітету й цілісності України, втрати частин території має системний характер і загрожує функціонуванню всієї системи національної безпеки. На часі – вирішення державою низки першочергових проблем, в тому числі і у сфері зовнішньоекономічної політики. Важливими завданнями, серед інших, є стабілізація зовнішньоторговельної діяльності, забезпечення збуту продукції вітчизняних виробників на зарубіжних ринках і надходження товарів критичного імпорту в достатньому обсязі з урахуванням змін функціонування економіки держави в умовах воєнного стану. До основних недоліків у сфері провадження зовнішньої торгівлі до початку повномасштабної війни більшість науковців відносили такі: низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукції, високу енерго- та матеріаломісткість галузей народного господарства, недостатній рівень інвестування в промисловість України, відсутність механізму ефективного впровадження новітніх технологій у промисловість, ризикову кредитно-грошову політику держави в банківській сфері, на фондовому та валютному ринках, неефективну податкову систему, зростання інфляції, втрату державного контролю над природними монополіями тощо. Сучасна вільна міжнародна торгівля відкриває потужні ринки для підприємств кожної країни, спонукає до розвитку технологій та інновацій у всьому світі, що стимулює до підвищення продуктивності діяльності загалом. У статті проаналізовано сучасний стан зовнішньої торгівлі України за умов нестабільного середовища, здійснено розрахунок показників, що характеризують ефективність зовнішньоекономічної політики держави. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу проведено оцінювання щільності зв’язку між експортною та імпортною квотами. Розраховані показники оцінювання ефективності зовнішньої політики України за 2018-2021 рр. засвідчили низьку її ефективність, зокрема: зниження частки зовнішньоторговельного обороту у ВВП, від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі, нестійку динаміку експорту та імпорту, а також коливання їх часток у зовнішньоторговельному обороті держави. Вирішення проблем у сфері зовнішньої торгівлі України лежить у площині налагодження економічно-політичних зв’язків із провідними країнами світу шляхом збільшення зусиль у розвитку найбільш перспективних галузей сьогодення.
- 19 January 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences
- No. 74,p. 72-77
Open AccessПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
У зв’язку з початком активних військових дій Росією зовнішня загроза порушення суверенітету й цілісності України, втрати частин території має системний характер і загрожує функціонуванню всієї системи національної безпеки. На часі – вирішення державою низки першочергових проблем, в тому числі і у сфері зовнішньоекономічної політики. Важливими завданнями, серед інших, є стабілізація зовнішньоторговельної діяльності, забезпечення збуту продукції вітчизняних виробників на зарубіжних ринках і надходження товарів критичного імпорту в достатньому обсязі з урахуванням змін функціонування економіки держави в умовах воєнного стану. До основних недоліків у сфері провадження зовнішньої торгівлі до початку повномасштабної війни більшість науковців відносили такі: низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукції, високу енерго- та матеріаломісткість галузей народного господарства, недостатній рівень інвестування в промисловість України, відсутність механізму ефективного впровадження новітніх технологій у промисловість, ризикову кредитно-грошову політику держави в банківській сфері, на фондовому та валютному ринках, неефективну податкову систему, зростання інфляції, втрату державного контролю над природними монополіями тощо. Сучасна вільна міжнародна торгівля відкриває потужні ринки для підприємств кожної країни, спонукає до розвитку технологій та інновацій у всьому світі, що стимулює до підвищення продуктивності діяльності загалом. У статті проаналізовано сучасний стан зовнішньої торгівлі України за умов нестабільного середовища, здійснено розрахунок показників, що характеризують ефективність зовнішньоекономічної політики держави. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу проведено оцінювання щільності зв’язку між експортною та імпортною квотами. Розраховані показники оцінювання ефективності зовнішньої політики України за 2018-2021 рр. засвідчили низьку її ефективність, зокрема: зниження частки зовнішньоторговельного обороту у ВВП, від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі, нестійку динаміку експорту та імпорту, а також коливання їх часток у зовнішньоторговельному обороті держави. Вирішення проблем у сфері зовнішньої торгівлі України лежить у площині налагодження економічно-політичних зв’язків із провідними країнами світу шляхом збільшення зусиль у розвитку найбільш перспективних галузей сьогодення.