APAnatoliy Pysaruk

Anatoliy Pysaruk

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Anatoliy Pysaruk has a total of 21 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Estimation of biological age using HRV data: comparison of the Klemera-Dubal method with the multiple linear regression method

    by Anatoliy Pysaruk

    The aim of this study was to compare three methods for estimating biological age (BA) based on heart rate variability (HRV) indices recorded in the supine position: multiple linear regression (MLR), MLR corrected for regression-to-the-mean bias using the Dubina method (1984), and the Klemera-Doubal Method (KDM, 2006). A total of 343 subjects were examined (193 women and 150 men aged 20-90 years); nine time- and frequency-domain HRV indices were analyzed (NN, lnSDNN, lnRMSSD, lnVLF, lnLF, lnHF, VLF%, LF%, HF%). The association between HRV indices and chronological age was substantially in women and men (p<0.01). KDM produced the lowest estimation error (MAE=4.34 years in women, 3.67 years in men), whereas uncorrected MLR produced the largest error (MAE=6.57 and 7.47 years, respectively); the Dubina correction substantially improved MLR accuracy (MAE=4.22 and 4.82 years) but relied directly on actual chronological age, which limits its independent diagnostic value. The strengths and limitations of each method and recommendations for their application are discussed. Keywords: biological age, heart rate variability, Klemera-Doubal method, multiple linear regression.

  • Open Access

    Relationship between body mass index, waist circumference and clinical and laboratory parameters in men of different ages with type 2 diabetes

    by Y. A. Saienko, A. V. Pysaruk, N. M. Koshel, Б. М. Маньковський, Я. А. Саєнко

    The relationship between obesity and type 2 diabetes mellitus (T2DM) has long been recognized and clearly explains the high prevalence of T2DM in many countries. T2DM is a major risk factor for cardiovascular diseases (CVD). However, the development of various T2DM complications depending on body mass index (BMI) and waist circumference (WC) has not been sufficiently explored. Additionally, the role of age in the development of T2DM complications in obese individuals remains understudied. Objective — to investigate the relationship between BMI, waist circumference, and clinical laboratory parameters in men of different ages with T2DM. Materials and methods. A total of 230 men with T2DM, aged 30—80 years, were examined. The study analyzed BMI, waist‑to‑hip ratio (WHR), blood pressure, glycemia, glycated hemoglobin (HbA1c), lipid profile, liver and kidney function parameters, and the presence of cardiovascular complications of T2DM. Results. An increase in BMI was associated with higher blood pressure, triglyceride levels, and C‑peptide levels. A higher WHR was also linked to increased blood cholesterol levels. However, total cholesterol remained within the normal range, and its fractions did not show significant changes. Similarly, kidney and liver function parameters remained unchanged. In men under 60 years of age with T2DM, significant correlations were found between BMI, WHR, and blood pressure, C‑peptide, cholesterol, low‑density lipoprotein cholesterol (LDL‑C), triglycerides, and alanine aminotransferase (ALT). In contrast, in individuals over 60 years old, the only statistically significant correlation observed was between BMI, WHR, and C‑peptide levels. A significant increase in the incidence of coronary artery disease (CAD) and stage II chronic heart failure (HF) was observed with increasing WHR. Conclusions. Obesity increases the risk of cardiovascular complications in T2DM. In men under 60 years old, obesity is associated with adverse changes in carbohydrate and lipid metabolism. However, this association is minimal in older individuals. It can be assumed that weight gain with aging is metabolically less detrimental compared to younger individuals, as it is a natural process.

  • Open Access

    Клініко-демографічні характеристики пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу різних вікових груп та їх взаємозв’язок із ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень

    by Ya.A. Sayenko, A.V. Pysaruk, N.M. Koshel, B.M. Mankovsky

    Резюме. Цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) значно підвищує ризик виникнення серцево-судинних ускладнень, таких як інфаркт міокарда, інсульт, серцева недостатність (СН) та інші. Мета роботи – проаналізувати клініко-демографічні характеристики пацієнтів із ЦД2 різних вікових груп та їх взаємозв’язок із ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень. Матеріал і методи. Обстежено 233 хворих на ЦД2 віком 30-80 років. Усім обстежуваним проводили антропометричні вимірювання, артеріальний тиск, визначали рівень глюкози, глікованого гемоглобіну, С-пептиду, загального холестерину (ХС), тригліцеридів, ХС ліпопротеїдів низької та високої щільності. Порівнювалися групи пацієнтів різного віку та тривалості захворювання на ЦД2 за допомогою критерію Стьюдента та критерію Пірсона (хі-квадрат). Результати. Середній рівень глюкози в крові натще, глікованого гемоглобіну та C-пептиду істотно вищі за норму, але вірогідно не відрізняються у хворих на ЦД2 в різних вікових групах, а також із різною тривалістю захворювання. Це свідчить про однакову тяжкість перебігу ЦД2 у хворих різних вікових груп. Серед показників ліпідного обміну лише рівень тригліцеридів у крові перевищує норму в обох вікових групах, а також із різною тривалістю захворювання. Рівень загального ХС нижчий у хворих ЦД2 у віці ≥60 років. Це обумовлено прийманням статинів хворими похилого віку. Частота ішемічної хвороби серця (ІХС) (відношення шансів (odds ratio, OR) OR=3,46; 95% довірчий інтервал (ДI) 1,99-6,02; p<0,0001), інфаркту (OR=3,58; 95% ДI 1,78-7,23; p=0,0004), СН (OR=5,5; 95% ДI 2,66-11,12; p<0,0001) та інсульту (OR=3,96; 95% ДI 1,11-14,07; p=0,03) вірогідно вища в людей старшої вікової групи. Частота ІХС (OR=1,8; 95% ДI1,04-3,20; p=0,037), інфаркту (OR=2,22; 95% ДI 1,20-4,09; p=0,011) та СН (OR=2,97; 95% ДI 1,62-5,45; p<0,0004) достовірно вища в людей, які хворіють ≥10 років. Висновок. Аналіз отриманих нами даних показав, що розвиток ускладнень ЦД2 залежить від віку пацієнта та тривалості діабету, які є незалежними предикторами розвитку ускладнень ЦД2.

  • Open Access

    Вплив с тресу, пов’язаного з війною, на стан вуглеводного й ліпідного обмінів та темп метаболічного старіння в жінок різног о віку

    by V.B. Shatylo, S.S. Naskalova, A.V. Pysaruk, E.O. Asanov, O.V. Bondarenko, N.M. Koshel, I.A. Dyba, V.G. Slipchenko

    Хронічний стрес є фактором ризику розвитку порушень ліпідного та вуглеводного обміну, ожиріння та цукрового діабету 2-го типу (ЦД2). Мета роботи полягала в оцінці стану вуглеводного і ліпідного обмінів та темпу метаболічного старіння (МС) у цивільних жінок різного віку під час війни. Матеріал і методи. Обстежено 91 жінку різного віку, які під час активних бойових дій у лютому й березні 2022 р. зазнали впливу таких факторів війни як ракетні та артилерійські обстріли, перебування в бомбосховищах чи інших укриттях. Для порівняння використано дані 79 жінок різного віку, обстежених до російсько-української війни. Визначали антропометричні показники, концентрацію глюкози в плазмі крові натще та через 2 год стандартного глюкозотолерантного тесту (ГТТ), рівень інсуліну та кортизолу в плазмі крові, розраховували індекс інсулінорезистентності HOMA-IR. Результати. У жінок, обстежених під час війни, статистично значимо вища концентрація глюкози в крові як натще, так і через 2 год стандартного ГТТ, інсуліну та вищий індекс інсулінорезистентності НОМА-IR порівняно з групою жінок, обстежених до війни. Загальний бал опитувальника FINDRISK вказує на збільшення в них ризику розвитку ЦД2 в найближчі 10 років. У жінок усіх трьох вікових груп, обстежених під час війни, статистично значимо вища концентрація в плазмі крові кортизолу, ніж у відповідних групах жінок, обстежених до війни. Виявлено зростання частоти предіабетичних порушень вуглеводного обміну порівняно з їх частотою під час війни. Пришвидшення темпу МС під час війни відбулось у молодих жінок (до 45 років) та жінок похилого віку (60-74 років). Висновок. Посттравматичний стрес, пов’язаний із війною, призвів до порушення вуглеводного та ліпідного обміну. Більш значні зміни спостерігались у жінок старшого віку. Під час війни в жінок зростає частота предіабетичних порушень вуглеводного обміну, підвищується ризик розвитку ЦД2 в найближчі 10 років, пришвидшується темп МС.


  • Open Access

    Біологічний вік жінок із метаболічним синдромом

    by A.V. Pysaruk, V.P. Chyzhova, V.B. Shatylo

    Пришвидшене старіння в людей похилого віку часто пов’язано з вікзалежними захворюваннями, такими як серцево-судинні захворювання, цукровий діабет 2-го типу (ЦД2). При пришвидшеному старінні розвиваються метаболічні порушення, які характеризуються як метаболічний синдром (МС). Мета роботи полягала в оцінці темпу метаболічного старіння жінок із МС. Матеріал і методи. Обстежено 68 практично здорових жінок та 62 жінки з МС у віці від 30 до 80 років. Проводили вимірювання антропометричних показників та метаболічних біомаркерів старіння. Проводили стандартний тест толерантності до глюкози з визначенням інсуліну імуноферментним методом та глюкози в плазмі крові. У сироватці крові визначали загальний холестерин (ХС), тригліцериди, холестерин ліпопротеїдів низької (ХС ЛПНЩ), дуже низької (ХС ЛПДНЩ) та високої (ХС ЛПВЩ) щільності. Розраховували індекс інсулінорезистентності HOMA. Формула для визначення біологічного віку (БВ) отримана методом покрокової множинної регресії. Результати. Показано, що більшість антропометричних і біохімічних показників у жінок молодше 60 років із МС вірогідно відрізняються від контрольної групи. Так, у жінок із МС вірогідно більші окружність талії та індекс маси тіла. У них знижена толерантність до вуглеводів: підвищений рівень глюкози та інсуліну через 2 години ГТТ, збільшений індекс HOMA. Також відзначаються порушення жирового обміну: підвищений рівень тригліцеридів та атерогенних фракцій холестерину (ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ) у крові, а також індекс атерогенності та відношення ХС/ХС ЛПВЩ. Водночас концентрація ХС ЛВЩ знижена. У жінок старше 60 років із МС відзначаються менш виражені відмінності з контрольною групою того ж віку: немає вірогідних відмінностей рівнів інсуліну, індексу HOMA та ХС. Разом із тим, фракції холестерину, індекс атерогенності та відношення ХС/ ХС ЛПВЩ вірогідно вищі, а ХС ЛПВЩ нижче порівняно з контрольною групою. Формула для розрахунку метаболічного віку (МВ) отримана на підставі антропометричних та біохімічних показників здорових жінок різного віку. Використання покрокової множинної регресії дозволило відібрати найбільш інформативні показники та отримати рівняння, що зв’язує вік жінок без МС з низкою показників (R=0,81; p<0,0001). Розрахунок МВ у здорових людей показав, що середня абсолютна похибка становить 6,19 року. Серед здорових жінок частка осіб із пришвидшеним типом старіння (різниця між МВ і хронологічним віком (ХВ) 10 років і більше) становила 10,1%, тоді як серед жінок із МС частка осіб із пришвидшеним старінням становила 52,4% (p<0,05). Це дозволяє вважати критерій МВ предиктором розвитку МС. Висновок. У жінок наявність МС сприяє розвитку пришвидшеного старіння.


  • Open Access

    Development and lifespan duration of Drosophila melanogaster at the larval development under hypoxia and hyperoxia

    by А. В. Писарук, Г. С. Караман, Н. М. Кошель, Л. В. Мєхова, О. М. Вайсерман, І. А. Козерецька, О. Г. Чака, І. Г. Літовка, М. І. Левашов

    Various environmental factors can affect metabolic processes, physiological parameters and the lifespan of the whole organism. Since aging can be considered as part of development in accordance with the "developmental theory of aging", we can assume that development duration correlates with adult lifespan. Understanding how organisms react to different concentrations of O2 is an area of intense scientific study. It is known that ambient oxygen level affects body size, growth and development rates, cell cycle duration in Drosophila melanogaster, but data on the impact on lifespan remain controversial. In this study, we studied the influence of hypoxia (10% O2) and hyperoxia (40% O2) at the larval stage of development on the duration of Drosophila development and lifespan. Drosophila kept in atmospheric air (21% O2) was used as control. At the imago stage all the flies were kept in atmospheric air conditions. The results were presented as survival curves and average and maximum lifespan were calculated. The development duration of Drosophila melanogaster, which were kept under hypoxia, increased by one day compared to control and did not change at hyperoxia. Average and maximum life span significantly decreased at hyperoxia (average – by 17% in males and 10% in females, maximum – by 17% in males, p<0,001). Hypoxia in different ways influenced males and females. The average lifespan of males did not significantly change and the maximum – increased by 11% (p<0.001). In females, hypoxia during development led to a decrease in average lifespan by 18% and in maximum life span by 8%. The data obtained during our investigation allow us to conclude that the concentration of oxygen in the environment at the stage of development of Drosophila affects their life expectancy at the stage of imago, which can be explained by epigenetic mechanisms. Hyperoxia at the developmental stage adversely affected the life expectancy of fruit flies, probably due to the adverse effects of free-radical processes. Sex differences in the effects of hypoxia at the developmental stage were revealed. In female flies, it led to negative effects, while in males development under hypoxic conditions extended life span, probably due to the phenomenon of hormesis.