OGOlena Goncharova

Olena Goncharova

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Olena Goncharova has a total of 60 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Культурно-мистецькі практики Арканджели Паладіні в культурологічному дискурсі Італії

    by Олена Гончарова

    Проаналізовано культурно-мистецькі практики Арканджели Паладіні, італійської художниці та співачки доби Ренесансу і бароко, в межах культурологічного дискурсу Італії. Висвітлено соціокультурні, гендерні та інституційні умови, які впливали на можливості жінок-художниць, зокрема роль родинного середовища, доступ до мистецької освіти та підтримку покровителів. Охарактеризовано мистецьку спадщину Паладіні, її навчання, творчий шлях і вплив на придворне мистецтво флорентійського двору Медічі. Розкрито значення її культурно-творчої діяльності для трансформації уявлень про жінку не лише як об’єкт мистецтва, але і як активний суб’єкт культуротворення, що засвідчує зрушення у культурологічному сприйнятті жіночої ролі у мистецтві ранньомодерної Італії.

  • Open Access

    Сучасний мистецький простір як код митця: філософсько-культурологічний аспект

    by Інна Антіпіна, Тетяна Антіпіна-Фролова, Ксенія Антіпіна, Лариса Бабушка, Олександр Бондар, Наталія Бородіна, Олена Вдовіна, Дмитро Вітер, Ольга Волосатих, Микола Гамкало, et al.

    У виданні подано матеріали науково-практичної конференції «Сучасний мистецький простір як код митця: філософсько-культурологічний аспект». Збірник буде корисним для музикантів-фахівців, викладачів фахових дисциплін, науковцівгуманітаріїв, культурологів, диригентів та виконавців.

  • Open Access

    КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКІ ПРАКТИКИ ЛАВІНІЇ ФОНТАНИ В РАННЬОМОДЕРНІЙ БОЛОНЬЇ ТА РИМІ

    by Олена Гончарова

    Мета дослідження – виявити специфіку культурно-мистецьких практик болонської художниці Лавінії Фонтани у ранньомодерний період італійської культури. Методологія базується на комплексному підході, що складається з історичних методів дослідження: біографічного, історико-хронологічного, історико-порівняльного, а також іконографічного та іконологічного. Дослідження засновано на принципах об’єктивності та логічності в поєднанні з науковими підходами з позицій соціально-антропологічного детермінізму та діалектичного взаємозв’язку історико-культурного контексту та життєвого світу особистості, що дало змогу досягти обґрунтованих результатів дослідження. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні важливості культурно-мистецьких практик Лавінії Фонтани в ранньомодерній Болоньї та Римі для сучасної культурології, мистецтвознавства, музеєзнавства. Вперше здійснено комплексний розгляд її мистецьких творів у контексті музейних колекцій, поглиблення культурологічного дискурсу, розвитку музейних практик. У результаті проведеного дослідження проаналізовано культурно-мистецьку діяльність жінок у Болоньї, що засвідчує певну свободу виробництва в різних сферах. Виявлено особливу роль Болонського університету (1088 р.), в якому мали право навчатися дівчата, наголошено на культурному впливі меценатів мистецтва. Професійна реалізація жінок-художниць полягає не лише в природі індивідуального генія, а в наявності та доступі до мистецької освіти. Визначено, що у професійному становленні багатьох жінок-художниць значною є роль батька-художника, чоловіка, або коханця-художника. Відтак успішнішою художницею могла бути черниця в монастирі, або донька художника в майстерні свого батька. З’ясовано, що завдячуючи навчанню у школі маньєризму, мистецьким та меценатським контактам її батька, художника Просперо Фонтани, культурному академічному середовищу Болоньї, Лавінія Фонтана змогла отримати диплом Болонського університету, побудувати успішну кар’єру професійної художниці, отримувати престижні замовлення від італійського нобілітету, кардиналів, Римських пап, іспанського короля, короля та посла Персії на портретний, історичний, міфологічний, релігійний живопис, який нині перебуває у музейних та приватних колекціях світу. Культурно-мистецькі й соціально-гуманітарні реалії ранньомодерної Болоньї та Риму засвідчують трансформації парадигми сприйняття образу жінки-художниці.

  • Open Access

    ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ЖІНОЧОГО МИСТЕЦТВА ЕЛІЗАБЕТТИ СІРАНІ У РАННЬОМОДЕРНІЙ КУЛЬТУРІ БОЛОНЬЇ

    by Олена Гончарова

    На основі антропоцентричного підходу до аналізу візуальних самопрезентацій жінки-художниці ранньомодерного періоду культури Болоньї перш. пол. ХVІІ ст. заповнити пробіли, що існують у вітчизняній культурології та музеєзнавстві стосовно трансформаційних процесів жіночої творчості Елізабетти Сірані. Використано принципи і методи філософсько-антропологічного дослідження у поєднанні з біографічним, історико-порівняльним, хронологічним, іконографічним та образно-стилістичним методами. Наукова новизна полягає в авторській методиці аналізу творів візуального (образотворчого) мистецтва з точки зору антропоцентричного підходу, а також у розгляді творчості жінки-художниці ранньомодерного періоду культури Болоньї як її самооб’єктивацій, виявленні генези та іконографії її художньої творчості, що породжує нову культурну реальність. Встановлено, що трансформаційні процеси жіночого мистецтва Елізабетти Сірані в діахронічному розгортанні можна розглядати як її самооб’єктивацію та феномен ранньомодерної культури Болоньї. Результати проведеного дослідження не лише надають інформацію щодо стереотипів соціуму, специфіки ранньомодерної культури Болоньї, але й дають вихід на «авторську особистість» мисткині. Заперечено поширений стереотип щодо другорядності мистецтва, створеного жінками. З’ясовано, що професійний та соціальний статус художниці легше було здобути доньці художника у майстерні батька, черниці у монастирі, або дворянці, яка здобула клієнтуру завдяки зв’язкам батька при дворі короля, чи римського папи. Вдома жінці дозволяли брати уроки рисування і живопису, займатися різьбленням, але коли це ставало її професією, вона потребувала маркетингу, комерціалізації свого мистецтва, шукала замовників та меценатів серед нобілітету, долаючи їхній скептицизм та отримуючи меншу грошову оплату, ніж художники-чоловіки. Твори італійської художниці уособлювали парадигму її культурно-мистецької практики, пов’язаної з релігійною, біблійною, історичною, міфологічною, алегоричною тематикою. Е. Сірані очолила мистецьку майстерню батька, заснувала художню школу для дівчат, стала професором Академії Св. Луки у Римі. Відтак соціальний та професійний статус Елізабетти Сірані підвищувався і наближався до суспільного положення гуманістичної інтелігенції, аніж до статусу ремісника. На тлі трансформаційних процесів ранньомодерної культури Болоньї цей феномен можна вважати показником парадигмальних змін у суспільній свідомості у ставленні до соціального значення обдарованої жінки-художниці.

  • Open Access

    Establishment Of Cultural Industries In Ukraine: Implementation Of Foreign Practices

    by Serhii Vytkalov, Iryna Petrova, Adriana Skoryk, Olena Goncharova, Volodymyr Vytkalov, Inna Antipina

    Purpose:  The research aims to identify the main directions of implementation of foreign experience in the development of cultural industries in Ukraine. Theoretical framework: Cultural industries and their implementation in Ukraine are an integral part of the humanities research paradigm. This study focuses on cultural and creative industries and the implementation of foreign practices in Ukrainian realities. Design/methodology/approach: The research methodology is based on an integrated approach. We used a descriptive method, analysis, and synthesis, which helps with the theoretical foundations of the study. We also used statistical methods and the method of observation, which allows us to study the impact of the international cultural sector on the cultural environment in Ukraine. Findings:  The result of the study is the establishment of an algorithm for the introduction of cultural and creative industries into the country's cultural and economic space, which will transform the Ukrainian economy into a creative one. Research, Practical & Social implications: In the future, it is worth exploring ways and systematic approaches to ensure the unique and vital importance of creative industries for the development of national culture and economy. Originality/value: Moreover, it is necessary to highlight universal hypotheses for the further development of the country's cultural sector.


  • Open Access

    Establishment Of Cultural Industries In Ukraine: Implementation Of Foreign Practices

    by Serhii Vytkalov, Iryna Petrova, Adriana Skoryk, Olena Goncharova, Volodymyr Vytkalov, Inna Antipina

    Purpose:  The research aims to identify the main directions of implementation of foreign experience in the development of cultural industries in Ukraine. Theoretical framework: Cultural industries and their implementation in Ukraine are an integral part of the humanities research paradigm. This study focuses on cultural and creative industries and the implementation of foreign practices in Ukrainian realities. Design/methodology/approach: The research methodology is based on an integrated approach. We used a descriptive method, analysis, and synthesis, which helps with the theoretical foundations of the study. We also used statistical methods and the method of observation, which allows us to study the impact of the international cultural sector on the cultural environment in Ukraine. Findings:  The result of the study is the establishment of an algorithm for the introduction of cultural and creative industries into the country's cultural and economic space, which will transform the Ukrainian economy into a creative one. Research, Practical & Social implications: In the future, it is worth exploring ways and systematic approaches to ensure the unique and vital importance of creative industries for the development of national culture and economy. Originality/value: Moreover, it is necessary to highlight universal hypotheses for the further development of the country's cultural sector.

  • КІННІ ПЕРЕГОНИ ЯК МАСОВА ФОРМА ВИДОВИЩНОЇ КУЛЬТУРИ АНТИЧНОГО РИМУ

    by Олена Гончарова

    Метою статті є введення до культурологічного дискурсу аналітично обробленої та узагальненої інформації щодо генези та еволюції кінних перегонів як масової форми видовищної культури Античного Риму, специфіки та функціональних особливостей масових видовищ Античності. Методологічну основу склали методи критичного аналізу культурологічних, історичних та літературних джерел, конкретно-історичний аналіз та міждисциплінарний синтез, індукція та дедукція. Проблемні та хронологічні, системні й структурні, порівняльні і описові методи, метод соціального та феноменологічного аналізу застосовувались із конкретних і наукових методів. Наукова новизна. Проаналізовано ґенезу та еволюцію кінних перегонів як масової форми видовищної культури Античного Риму. Використовуючи античну літературну рефлексію, крізь призму творів культурологів, філософів, істориків, поетів, письменників Античного Риму Гая Светонія Транквілла, анналів Публія Корнелія Тацита, історичних праць Кассія Діона, моральних творів Луція Аннея Сенеки, імператора Марка Аврелія Антоніна, листів Гая Плінія Молодшого, елегій Публія Овідія Назона, епіграм Марка Валерія Марціала та ін., автор розкрив сутність та зміст кінних перегонів як масової форми видовищ Античного Риму, специфіку й функціональні особливості видовищних заходів як інструментів правління римських імператорів. Виявлено моральні аспекти кінних перегонів у контексті видовищної культури Античного Риму. Висновки. Розкрито місце видовищної культури Античного Риму в системі культурологічних знань та культурних традицій їх соціального універсуму. Досліджено трансформації кінних перегонів як соціального та гуманітарного досвіду античного суспільства, політичного інструменту управління в Античному Римі. Встановлено роль масових видовищ Античності для сучасних культурних практик.

  • Open Access

    Совгира Т. І. Роль техніки та технології у мистецтві : монографія

    by Олена Гончарова

    Сучасні культурні трансформації перебувають у тісному взаємозв’язку з технічним прогресом людства. Наукова проблема, на розв’язання якої спрямована монографія Т. І. Совгири «Роль техніки та технології у мистецтві», має незаперечну актуальність для вітчизняної гуманітаристики. Рецензована монографія Т. І. Совгири презентує теоретичне осмислення значення техніки й технології в організації художньої творчості, вивчення сучасного стану культури та передового досвіду використання новітніх технологій у культурно-мистецькому процесі.

  • The Image of the Other in the Cultural Practices of the Modernity

    by Serhii Vytkalov, Rivne State Humanitarian University, Lesia Smyrna, Iryna Petrova, Adriana Skoryk, Olena Goncharova, National Academy Of Arts Of Ukraine, Kyiv National University of Culture and Arts, Petro Tcnaikovsry National Academy Of Music


  • ФЕНОМЕН ЖІНОЧОГО МИСТЕЦТВА СКУЛЬПТОРКИ ПРОПЕРЦІЇ ДЕ РОССІ У КУЛЬТУРІ ЧИНКВЕЧЕНТО БОЛОНЬЇ

    by Олена Гончарова

    На основі антропоцентричного підходу до аналізу візуальних самопрезентацій Проперції де Россі у творах скульптури, які виступають й засобами пізнання сутності людини, представлено художню творчість як феномен культури чинквеченто Болоньї. Проведене дослідження не лише надає інформацію про «авторську особистість» скульпторки, але й дають вихід на стереотипи соціуму певної історичної доби. Використано низку методів історичного дослідження: біографічний, історико-хронологічний, історико-порівняльний. До них додано іконографічний та іконологічний методи. Наукова новизна полягає в авторській методиці аналізу творів образотворчого мистецтва з точки зору антропоцентричного підходу, а також розгляді генези та іконографії художньої творчості Проперції де Россі у стилістиці М. Раймонді, Рафаеля, Мікеланджело, що породжує нову культурну реальність. Заперечено стереотип щодо другорядності мистецтва, створеного жінками. Встановлено, що соціалізація жінки скульпторки в культурі чинквеченто Болоньї відбувалася складніше, ніж чоловіка. Значний вплив на культурний розвиток Болоньї і жінок-мисткинь здійснював Болонський університет (1088 р.), у якому дозволялося вчитися жінкам. З’ясовано, що більш успішною у професії мисткині могла стати черниця у монастирі, або донька художника у майстерні батька. Вдома жінці дозволяли брати уроки рисування і живопису, займатися різьбленням, але коли це ставало її професією, вона потребувала маркетингу, комерціалізації свого мистецтва, шукала замовників та меценатів серед нобілітету, долаючи їхній скептицизм та отримуючи меншу грошову оплату, ніж художники-чоловіки. Твори цієї скульпторки уособлювали філософію її жіночого мистецтва, пов’язаного з релігійною тематикою. Її соціальне становище підвищувалося і наближалося до соціального статусу гуманістичної інтелігенції, ніж до статусу ремісниці культури чинквеченто в Болоньї.