Alla Diachenko
Alla Diachenko has a total of 27 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
Ukraine Kyiv State Academy Of Decorative And Applied Arts And Design Named After Mikhail Boychuk
4 shared publicationsMykhailo Boichuk Kyiv State Academy Of Decorative Applied Arts And Design
2 shared publications- Dmytro Lievit
Borys Grinchenko Kyiv metropolitan University
1 shared publication - Iryna Sydorenko
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
1 shared publication - Ivan Nebesnyk
Transcarpathian Academy of Arts
1 shared publication Kyiv State Academy Of Decorative And Applied Arts And Design Named After Mikhail Boychuk
1 shared publication
Latest Publications
- 1 October 2026
- Published by International Educators and Scholars Foundation
- p. 137-172
DESIGN AND ART IN THE CONTEXT OF DIGITAL TRANSFORMATION NEW RESEARCH METHODOLOGIES AND DEVELOPMENT PROSPECTS
The chapter examines how digital transformation changes artistic form, design practice, authorship, audience participation, and the preservation of cultural heritage. Its research problem is the gap between the complex structure of digital works and methods that describe either their visible appearance or their technical operation in isolation. The study uses conceptual analysis and comparative modelling to integrate art historical interpretation, design research, digital humanities, and ethical assessment. It distinguishes a digital original, a digital copy of a material artefact, and a contemporary reinterpretation based on digitised sources. The main result is a four-level analytical model covering formal and semantic qualities, technological processes, communication and institutions, and ethical and heritage-related conditions. Three illustrative situations demonstrate how the model can guide the analysis of an interactive artwork, a cultural interface, and an online collection without presenting them as empirical case studies. The chapter proposes a documentation protocol for versions, data provenance, contributions, and the uncertainty of reconstruction. It argues that the artistic and scholarly value of a digital project depends on the clarity of its cultural interpretation and evidence, as well as its technological possibilities. The model requires further testing on documented projects and with independent researchers.
- 1 October 2026
- Published by International Educators and Scholars Foundation
- p. 137-172
DESIGN AND ART IN THE CONTEXT OF DIGITAL TRANSFORMATION NEW RESEARCH METHODOLOGIES AND DEVELOPMENT PROSPECTS
The chapter examines how digital transformation changes artistic form, design practice, authorship, audience participation, and the preservation of cultural heritage. Its research problem is the gap between the complex structure of digital works and methods that describe either their visible appearance or their technical operation in isolation. The study uses conceptual analysis and comparative modelling to integrate art historical interpretation, design research, digital humanities, and ethical assessment. It distinguishes a digital original, a digital copy of a material artefact, and a contemporary reinterpretation based on digitised sources. The main result is a four-level analytical model covering formal and semantic qualities, technological processes, communication and institutions, and ethical and heritage-related conditions. Three illustrative situations demonstrate how the model can guide the analysis of an interactive artwork, a cultural interface, and an online collection without presenting them as empirical case studies. The chapter proposes a documentation protocol for versions, data provenance, contributions, and the uncertainty of reconstruction. It argues that the artistic and scholarly value of a digital project depends on the clarity of its cultural interpretation and evidence, as well as its technological possibilities. The model requires further testing on documented projects and with independent researchers.
- 1 October 2026
- Published by International Educators and Scholars Foundation
INNOVATIONS IN EDUCATION AND SCIENCE: informational, economic, educational, artistic, legal, psychological, technical and managerial aspects
The collective monograph is the result of the generalisation of conceptual work by scientists who study current topics in fields such as Information Technology, Economics, Education, Law, Psychology, Engineering, and Management, viewed through the lens of innovations in education and science. It is intended for scientists, educators, PhD candidates, master's students, university staff, stakeholders, managers, employees of management bodies at various hierarchical levels, and anyone interested in current issues in Information Technology, Economics, Education, Law, Psychology, Engineering, and Management, all in the context of innovations in education and science.
- 1 October 2026
- Published by International Educators and Scholars Foundation
INNOVATIONS IN EDUCATION AND SCIENCE: informational, economic, educational, artistic, legal, psychological, technical and managerial aspects
The collective monograph is the result of the generalisation of conceptual work by scientists who study current topics in fields such as Information Technology, Economics, Education, Law, Psychology, Engineering, and Management, viewed through the lens of innovations in education and science. It is intended for scientists, educators, PhD candidates, master's students, university staff, stakeholders, managers, employees of management bodies at various hierarchical levels, and anyone interested in current issues in Information Technology, Economics, Education, Law, Psychology, Engineering, and Management, all in the context of innovations in education and science.
- Open Access
- 26 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Research and methodological works of the National Academy of Visual Arts and Architecture
- No. 39,p. 129-138
The Image of Tradition in Contemporary Artistic Thought: Reconstructions, Quotations, and Interpretations of Ukrainian Decorative and Applied Art of the 1900s–1930s
The purpose of the article is to analyze the processes of rethinking the heritage of Ukrainian industrial art of the first third of the 20th century. in the modern art space of Ukraine. It is important to reveal the continuity of artistic traditions hidden at first glance, which acquire new forms in modern cultural practices. The theoretical and practical aspects of the creative activity of O. Bogomazov, O. Ekster, K. Malevich are considered, as an example of the influence of Ukrainian industrial art in the specified period and their interpretation in the present. The methodological approach consists in applying a number of methods, which allowed us to look at Ukrainian industrial art as a synergy of industrial progress, ethnic factors and contemporary artistic trends. Comparative analysis was used to analyze artistic dialogue through time. Using an art historical approach, the mechanism of reception of avant-garde ideas as a universal artistic language was revealed, combining theoretical and practical steps both in the first third of the twentieth century and remaining relevant for today’s artistic practices. The main results and conclusions emphasize that the continuity of the traditions of Ukrainian industrial art is realized in Ukraine both at the conceptual and applied levels. The scientific novelty lies in the justification of the appeal to the theoretical and artistic heritage of O. Bogomazov, O. Ekster, K. Malevich as one of the examples of decolonization of Ukrainian culture and art thinking from Soviet-Russian clichés and stereotypes. It has been established that the modern interpretation of avant-garde ideas of the first third of the 20th century. into everyday objects, fashion and cultural practices is one of the markers of cultural identity, self-identification and representation in the international arena. The practical significance of the results of the article lies in the possibility of using them in the educational process, as well as for studying the history of Ukrainian design and its integration into pan-European cultural and artistic pro cesses. Мета статті полягає в аналізі процесів переосмислення спадщини українського промислового мистецтва першої третини ХХ ст. у сучасному мистецькому просторі України. Важливо виявити приховану на перший погляд тяглість художніх традицій, які набувають нових форм у сучасних культурних практиках. Розглянуто теоретичні та практичні аспекти мистецької діяльності Олександра Богомазова, Олександри Екстер та Казимира Малевича як приклад впливу українського промислового мистецтва означеного періоду, а також інтерпретацію їхньої творчості в сучасному культурно-мистецькому контексті. Методологічний підхід полягає у застосуванні низки методів, що дало змогу розглянути українське промислове мистецтво як синергію індустріального поступу, етнічного чинника та тогочасних мистецьких напрямків. Компаративний аналіз застосовано для дослідження мистецького діалогу крізь час. За допомогою мистецтвознавчого підходу розкрито механізм рецепції авангардистських ідей як універсальної мистецької мови, що поєднує теоретичні та практичні підходи як у першій третині ХХ ст., так і сьогодні залишається актуальною для сучасних мистецьких практик. У головних результатах і висновках наголошено, що тяглість традицій українського промислового мистецтва в Україні реалізується як на концептуальному, так і на прикладному рівнях. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні звернення до теоретичної та мистецької спадщини О. Богомазова, О. Екстер, К. Малевича як до одного з прикладів деколонізації української культури та артмислення від радянсько-російських кліше і стереотипів. Встановлено, що сучасна інтерпретація авангардистських ідей першої третини ХХ ст. у предмети побуту, моду та культурні практики є одним із маркерів культурної самобутності, самоідентифікації та репрезентації на міжнародній арені. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання в освітньому процесі, а також у вивченні історії українського дизайну та його інтеграції в загальноєвропейські культурно-мистецькі процеси.
- 26 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Research and methodological works of the National Academy of Visual Arts and Architecture
- No. 39,p. 129-138
Open AccessThe Image of Tradition in Contemporary Artistic Thought: Reconstructions, Quotations, and Interpretations of Ukrainian Decorative and Applied Art of the 1900s–1930s
The purpose of the article is to analyze the processes of rethinking the heritage of Ukrainian industrial art of the first third of the 20th century. in the modern art space of Ukraine. It is important to reveal the continuity of artistic traditions hidden at first glance, which acquire new forms in modern cultural practices. The theoretical and practical aspects of the creative activity of O. Bogomazov, O. Ekster, K. Malevich are considered, as an example of the influence of Ukrainian industrial art in the specified period and their interpretation in the present. The methodological approach consists in applying a number of methods, which allowed us to look at Ukrainian industrial art as a synergy of industrial progress, ethnic factors and contemporary artistic trends. Comparative analysis was used to analyze artistic dialogue through time. Using an art historical approach, the mechanism of reception of avant-garde ideas as a universal artistic language was revealed, combining theoretical and practical steps both in the first third of the twentieth century and remaining relevant for today’s artistic practices. The main results and conclusions emphasize that the continuity of the traditions of Ukrainian industrial art is realized in Ukraine both at the conceptual and applied levels. The scientific novelty lies in the justification of the appeal to the theoretical and artistic heritage of O. Bogomazov, O. Ekster, K. Malevich as one of the examples of decolonization of Ukrainian culture and art thinking from Soviet-Russian clichés and stereotypes. It has been established that the modern interpretation of avant-garde ideas of the first third of the 20th century. into everyday objects, fashion and cultural practices is one of the markers of cultural identity, self-identification and representation in the international arena. The practical significance of the results of the article lies in the possibility of using them in the educational process, as well as for studying the history of Ukrainian design and its integration into pan-European cultural and artistic pro cesses. Мета статті полягає в аналізі процесів переосмислення спадщини українського промислового мистецтва першої третини ХХ ст. у сучасному мистецькому просторі України. Важливо виявити приховану на перший погляд тяглість художніх традицій, які набувають нових форм у сучасних культурних практиках. Розглянуто теоретичні та практичні аспекти мистецької діяльності Олександра Богомазова, Олександри Екстер та Казимира Малевича як приклад впливу українського промислового мистецтва означеного періоду, а також інтерпретацію їхньої творчості в сучасному культурно-мистецькому контексті. Методологічний підхід полягає у застосуванні низки методів, що дало змогу розглянути українське промислове мистецтво як синергію індустріального поступу, етнічного чинника та тогочасних мистецьких напрямків. Компаративний аналіз застосовано для дослідження мистецького діалогу крізь час. За допомогою мистецтвознавчого підходу розкрито механізм рецепції авангардистських ідей як універсальної мистецької мови, що поєднує теоретичні та практичні підходи як у першій третині ХХ ст., так і сьогодні залишається актуальною для сучасних мистецьких практик. У головних результатах і висновках наголошено, що тяглість традицій українського промислового мистецтва в Україні реалізується як на концептуальному, так і на прикладному рівнях. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні звернення до теоретичної та мистецької спадщини О. Богомазова, О. Екстер, К. Малевича як до одного з прикладів деколонізації української культури та артмислення від радянсько-російських кліше і стереотипів. Встановлено, що сучасна інтерпретація авангардистських ідей першої третини ХХ ст. у предмети побуту, моду та культурні практики є одним із маркерів культурної самобутності, самоідентифікації та репрезентації на міжнародній арені. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання в освітньому процесі, а також у вивченні історії українського дизайну та його інтеграції в загальноєвропейські культурно-мистецькі процеси.
- Open Access
- 8 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Fine Art and Culture Studies
- No. 1,p. 214-223
РЕМІСНИЧА СПАДЩИНА ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ІНСТРУМЕНТ У ТВОРЧОСТІ СУЧАСНИХ ЗАРУБІЖНИХ МИТЦІВ
Мета роботи полягає в осмисленні ролі та місця ремісничої спадщини у сучасних мистецьких практиках закордонних митців у контексті утвердження метамодернізму як нової культурної парадигми, а також виявлення механізмів інтеграції ремісничих практик у концептуальне поле сучасного мистецтва. Для висвітлення практичних форматів використання ремісничої спадщини у сучасних мистецьких практиках запропоновано звернутися до творчого досвіду Тані Агіньїги, Брітти Маракатт-Лабби та Томаса Колсбенгтсона, чиї мистецькі твори базовані на ремісничих культурних досягненнях їхніх культур та народів (вузликове письмо кіпу, саамська вишивка, експерименти зі склом) є універсальною мовою, за допомогою якої митці демонструють проблеми еміграції, збереження пам’яті корінних народів, життя в несприятливих політичних умовах та обставинах. Окремо увагу зосереджено на технологічній інтеграції на прикладі творчості Олафура Едіассона, де в органічне ціле сплелися природні ландшафти, ремісничі практики, науково-технологічні підходи та мистецьке бачення. На прикладі творчості Тіастера Гейтса та його соціально-мистецькому проєкту «Dorchester Industries» запропоновано поглянути на потенціал ремісничої спадщини як модель соціального підприємництва, заснованого на етнічних, культурних та урбаністично-екологічних ідеях. Методологія. Як методи дослідження застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема: історико-культурний метод для аналізу витоків ремісничої спадщини; мистецтвознавчий та порівняльний аналіз для осмислення творчих практик сучасних митців; міждисциплінарний підхід для виявлення взаємодії ремесла, технології, соціальних і екологічних чинників; метод інтерпретації для розкриття смислового наповнення мистецьких творів. Наукова новизна полягає у концептуалізації ремісничої спадщини як активного, динамічного та рівноправного учасника сучасного мистецького процесу, а не як вторинного або традиційного елемента. Уперше реміснича спадщина розглядається як універсальний інструмент естетичного, соціального, політичного та екологічного висловлювання в контексті метамодерністського мислення. Висновки. Доведено, що реміснича спадщина у сучасному мистецтві функціонує як гнучка форма культурної пам’яті та матеріального мислення, що долає межі між ремеслом і мистецтвом, традицією і технологією. Вона постає засобом формування культурної ідентичності, соціальної педагогіки, політичного опору та гармонізації взаємин людини з навколишнім середовищем.
- 8 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Fine Art and Culture Studies
- No. 1,p. 214-223
Open AccessРЕМІСНИЧА СПАДЩИНА ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ІНСТРУМЕНТ У ТВОРЧОСТІ СУЧАСНИХ ЗАРУБІЖНИХ МИТЦІВ
Мета роботи полягає в осмисленні ролі та місця ремісничої спадщини у сучасних мистецьких практиках закордонних митців у контексті утвердження метамодернізму як нової культурної парадигми, а також виявлення механізмів інтеграції ремісничих практик у концептуальне поле сучасного мистецтва. Для висвітлення практичних форматів використання ремісничої спадщини у сучасних мистецьких практиках запропоновано звернутися до творчого досвіду Тані Агіньїги, Брітти Маракатт-Лабби та Томаса Колсбенгтсона, чиї мистецькі твори базовані на ремісничих культурних досягненнях їхніх культур та народів (вузликове письмо кіпу, саамська вишивка, експерименти зі склом) є універсальною мовою, за допомогою якої митці демонструють проблеми еміграції, збереження пам’яті корінних народів, життя в несприятливих політичних умовах та обставинах. Окремо увагу зосереджено на технологічній інтеграції на прикладі творчості Олафура Едіассона, де в органічне ціле сплелися природні ландшафти, ремісничі практики, науково-технологічні підходи та мистецьке бачення. На прикладі творчості Тіастера Гейтса та його соціально-мистецькому проєкту «Dorchester Industries» запропоновано поглянути на потенціал ремісничої спадщини як модель соціального підприємництва, заснованого на етнічних, культурних та урбаністично-екологічних ідеях. Методологія. Як методи дослідження застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема: історико-культурний метод для аналізу витоків ремісничої спадщини; мистецтвознавчий та порівняльний аналіз для осмислення творчих практик сучасних митців; міждисциплінарний підхід для виявлення взаємодії ремесла, технології, соціальних і екологічних чинників; метод інтерпретації для розкриття смислового наповнення мистецьких творів. Наукова новизна полягає у концептуалізації ремісничої спадщини як активного, динамічного та рівноправного учасника сучасного мистецького процесу, а не як вторинного або традиційного елемента. Уперше реміснича спадщина розглядається як універсальний інструмент естетичного, соціального, політичного та екологічного висловлювання в контексті метамодерністського мислення. Висновки. Доведено, що реміснича спадщина у сучасному мистецтві функціонує як гнучка форма культурної пам’яті та матеріального мислення, що долає межі між ремеслом і мистецтвом, традицією і технологією. Вона постає засобом формування культурної ідентичності, соціальної педагогіки, політичного опору та гармонізації взаємин людини з навколишнім середовищем.
- Open Access
- 27 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури
- No. 5,p. 160-167
КУРАТОРСЬКІ СТРАТЕГІЇ У ВИСТАВКОВИХ ПРАКТИКАХ УКРАЇНСЬКОГО ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА ЗА КОРДОНОМ
У статті здійснено комплексний аналіз кураторських стратегій у міжнародних виставкових практиках, присвячених українському декоративно-ужитковому мистецтву в умовах глобалізованого культурного простору. Метою дослідження є виявлення та систематизація сучасних підходів до кураторського моделювання, що забезпечують ефективну репрезентацію українського ремесла за кордоном і сприяють формуванню художньої дипломатії та національної культурної ідентичності. Методологічну основу станов‑ лять міждисциплінарний мистецтвознавчий і культурологічний аналіз, компаративне вивчення міжнародних виставкових практик, а також метод конкретних ситуацій для дослідження окремих проєктів. Дослідження фокусується на поєднанні традиційних ремісничих технік із інноваційними методами експозиційного проєктування, цифровими технологіями та етичними підходами, що формують нові моделі культурної репрезентації. Сучасне кураторство розглядається як багаторівнева система взаємодії технологічних, культурних, соціальних та етичних чинників, у межах якої виставка функціонує не лише як простір демонстрації об’єктів, але й як інструмент транскультурної комунікації. Особливу увагу приділено використанню 3D-сканування, цифрових архівів і каталогів, мультимедійних інсталяцій, віртуальних платформ та моделей штучного інтелекту, що розширюють доступ до мистецьких творів для міжнародної аудиторії та осіб, які не мають можливості фізичної присутності, формуючи гібридний експозиційний наратив. Результати дослідження засвідчують, що проєкти Craft × Tech (Тохоку, Токіо), Studio Swine, Red in Progress: Salone del Mobile.Milano meets Riyadh та Loading Ceramics в Естонському музеї архітектури демонструють різні моделі інтеграції фізичного й цифрового середовищ, баланс між автентичністю ремесла та інноваційними технологіями, а також високий потенціал міжнародної співпраці. Окремо проаналізовано етичні виклики цифрової кураторської практики, зокрема питання авторських прав на цифрові репліки, захисту персональних даних, інклюзивності доступу та екологічної відповідальності. Зроблено висновок, що поєднання декоративно-ужиткового мистецтва з досягненнями у сфері новітніх технологій та професійної етики створює нові платформи культурного представлення, сприяє утвердженню національної ідентичності України та відкриває перспективи міждисциплінарних інновацій у сучасному виставковому мистецтві.
- 27 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури
- No. 5,p. 160-167
Open AccessКУРАТОРСЬКІ СТРАТЕГІЇ У ВИСТАВКОВИХ ПРАКТИКАХ УКРАЇНСЬКОГО ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА ЗА КОРДОНОМ
У статті здійснено комплексний аналіз кураторських стратегій у міжнародних виставкових практиках, присвячених українському декоративно-ужитковому мистецтву в умовах глобалізованого культурного простору. Метою дослідження є виявлення та систематизація сучасних підходів до кураторського моделювання, що забезпечують ефективну репрезентацію українського ремесла за кордоном і сприяють формуванню художньої дипломатії та національної культурної ідентичності. Методологічну основу станов‑ лять міждисциплінарний мистецтвознавчий і культурологічний аналіз, компаративне вивчення міжнародних виставкових практик, а також метод конкретних ситуацій для дослідження окремих проєктів. Дослідження фокусується на поєднанні традиційних ремісничих технік із інноваційними методами експозиційного проєктування, цифровими технологіями та етичними підходами, що формують нові моделі культурної репрезентації. Сучасне кураторство розглядається як багаторівнева система взаємодії технологічних, культурних, соціальних та етичних чинників, у межах якої виставка функціонує не лише як простір демонстрації об’єктів, але й як інструмент транскультурної комунікації. Особливу увагу приділено використанню 3D-сканування, цифрових архівів і каталогів, мультимедійних інсталяцій, віртуальних платформ та моделей штучного інтелекту, що розширюють доступ до мистецьких творів для міжнародної аудиторії та осіб, які не мають можливості фізичної присутності, формуючи гібридний експозиційний наратив. Результати дослідження засвідчують, що проєкти Craft × Tech (Тохоку, Токіо), Studio Swine, Red in Progress: Salone del Mobile.Milano meets Riyadh та Loading Ceramics в Естонському музеї архітектури демонструють різні моделі інтеграції фізичного й цифрового середовищ, баланс між автентичністю ремесла та інноваційними технологіями, а також високий потенціал міжнародної співпраці. Окремо проаналізовано етичні виклики цифрової кураторської практики, зокрема питання авторських прав на цифрові репліки, захисту персональних даних, інклюзивності доступу та екологічної відповідальності. Зроблено висновок, що поєднання декоративно-ужиткового мистецтва з досягненнями у сфері новітніх технологій та професійної етики створює нові платформи культурного представлення, сприяє утвердженню національної ідентичності України та відкриває перспективи міждисциплінарних інновацій у сучасному виставковому мистецтві.
- Open Access
- 24 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Theory and practice of design
- No. 1 (39),p. 232-243
MODERNIST TRADITION IN THE VISUAL ARTS IN THE CONTEXT OF MODERN ARTISTIC PRACTICES OF FORM RENEWAL
Метою статті є комплексний аналіз еволюції та актуалізації принципів модернізму в сучасних пластичних мистецтвах на прикладі архітектури та скульптури, а також виявлення тяглості модерністської традиції в контексті переходу від модернізму через постмодернізм до метамодернізму. Особлива увага приділяється осмисленню параметризму, «рідкої архітектури» та технологічного хатеку як інструментів формування нової просторової парадигми, актуальної для відбудови українських міст. Методологія. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує історико-мистецький, компаративний, культурологічний та структурно-аналітичний методи. Застосовано принципи теоретичної реконструкції генези модерністської традиції: від школи Баухауз до сучасних алгоритмічних практик. Аналіз здійснено на основі концепцій Маркоса Новака, теорії параметризму в архітектурі, а також вивчення творчості Річарда Серри, Захи Хадід, Сантьяго Калатрави, Френка Гері, Нормана Фостера й українських митців О. Сая та І. Світличного. Результати. Встановлено, що модерністська традиція не втратила актуальності, а трансформувалася в інтелектуальний каркас сучасного мистецтва. Простежено еволюцію від геометричного пуризму та соціальної відповідальності Баухаузу до цифрового параметризму й алгоритмічних систем, де архітектурний об’єкт постає як динамічна інтелектуальна структура. Обґрунтовано, що мета-модернізм з його принципом осциляції та раціональної синкретики відображається в художніх практиках через поєднання технологічної складності й гуманістичних смислів. Показано, що сучасна скульптура (зокрема, у творчості Річарда Серри) перетворюється на простір антропологічного досвіду, а українські мистецькі практики демонструють життєздатність модерністських стратегій через індустріальні матеріали та дематеріалізацію форми. Наукова новизна. Наукова новизна полягає в системному осмисленні параметризму та «рідкої архітектури» як закономірної еволюції модерністської парадигми, а не її заперечення. Уперше в межах цілісного дослідження простежено зв’язок між модерністською раціональністю, метамодерністською осциляцією та сучасними цифровими практиками в архітектурі й монументальній пластиці, їнського міського середовища. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані у сфері архітектурного проєктування, мистецької освіти та стратегічного планування відбудови українських міст. Обґрунтовано доцільність застосування принципів раціональності, сталого розвитку, антропоцентризму та технологічного інжинірингу як основи формування нової якості міського простору. Матеріали статті можуть слугувати теоретичним підґрунтям для розроблення концепцій реконструкції зруйнованих територій та подальших наукових досліджень у галузі сучасного пластичного мистецтва.
- 24 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Theory and practice of design
- No. 1 (39),p. 232-243
Open AccessMODERNIST TRADITION IN THE VISUAL ARTS IN THE CONTEXT OF MODERN ARTISTIC PRACTICES OF FORM RENEWAL
Метою статті є комплексний аналіз еволюції та актуалізації принципів модернізму в сучасних пластичних мистецтвах на прикладі архітектури та скульптури, а також виявлення тяглості модерністської традиції в контексті переходу від модернізму через постмодернізм до метамодернізму. Особлива увага приділяється осмисленню параметризму, «рідкої архітектури» та технологічного хатеку як інструментів формування нової просторової парадигми, актуальної для відбудови українських міст. Методологія. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує історико-мистецький, компаративний, культурологічний та структурно-аналітичний методи. Застосовано принципи теоретичної реконструкції генези модерністської традиції: від школи Баухауз до сучасних алгоритмічних практик. Аналіз здійснено на основі концепцій Маркоса Новака, теорії параметризму в архітектурі, а також вивчення творчості Річарда Серри, Захи Хадід, Сантьяго Калатрави, Френка Гері, Нормана Фостера й українських митців О. Сая та І. Світличного. Результати. Встановлено, що модерністська традиція не втратила актуальності, а трансформувалася в інтелектуальний каркас сучасного мистецтва. Простежено еволюцію від геометричного пуризму та соціальної відповідальності Баухаузу до цифрового параметризму й алгоритмічних систем, де архітектурний об’єкт постає як динамічна інтелектуальна структура. Обґрунтовано, що мета-модернізм з його принципом осциляції та раціональної синкретики відображається в художніх практиках через поєднання технологічної складності й гуманістичних смислів. Показано, що сучасна скульптура (зокрема, у творчості Річарда Серри) перетворюється на простір антропологічного досвіду, а українські мистецькі практики демонструють життєздатність модерністських стратегій через індустріальні матеріали та дематеріалізацію форми. Наукова новизна. Наукова новизна полягає в системному осмисленні параметризму та «рідкої архітектури» як закономірної еволюції модерністської парадигми, а не її заперечення. Уперше в межах цілісного дослідження простежено зв’язок між модерністською раціональністю, метамодерністською осциляцією та сучасними цифровими практиками в архітектурі й монументальній пластиці, їнського міського середовища. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані у сфері архітектурного проєктування, мистецької освіти та стратегічного планування відбудови українських міст. Обґрунтовано доцільність застосування принципів раціональності, сталого розвитку, антропоцентризму та технологічного інжинірингу як основи формування нової якості міського простору. Матеріали статті можуть слугувати теоретичним підґрунтям для розроблення концепцій реконструкції зруйнованих територій та подальших наукових досліджень у галузі сучасного пластичного мистецтва.
- 22 April 2026
- Published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University in Humanities science current issues
- Vol. 1 (96) , 154-158
SAMIRA YANUSHKOVA'S WATERCOLOR PRACTICES: BETWEEN TRADITIONAL TECHNIQUE AND AUTHOR'S EXPERIMENT
- 22 April 2026
- Published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University in Humanities science current issues
- Vol. 1 (96) , 154-158
SAMIRA YANUSHKOVA'S WATERCOLOR PRACTICES: BETWEEN TRADITIONAL TECHNIQUE AND AUTHOR'S EXPERIMENT
- 31 March 2026
- Published by National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts in National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald
- No. 1
Watercolour of the Second Half of the 20th – First Quarter of the 21st Century: Evolution of Technique and Transformation of Artistic Language
The purpose of the article is to study the evolution of the technique of watercolour painting and to determine the main directions of transformation of its artistic language in the second half of the 20th – first quarter of the 21st century. The research methodology is based on the complex application of historical and art-historical, comparative and systemic methods, which allow analysing the evolution of watercolour technique, its artistic features and transformations in the context of the development of modern fine arts. The scientific novelty of the research lies in the complex analysis of the evolution of watercolour technique of the second half of the 20th – first quarter of the 21st century and determining the main directions of transformation of the artistic language of watercolour in the context of modern artistic processes. Conclusions. Watercolour painting is a dynamic and multifaceted type of fine art, the development of which occurs in the interaction of traditional techniques and modern artistic practices. The historical evolution of watercolour demonstrates its gradual transition from an auxiliary technique to an independent type of easel painting, characterised by a wide range of technical techniques, textural effects and materials. Watercolour underwent particularly significant changes in the second half of the 20th – early 21st centuries. The expansion of technical capabilities, the use of new materials and the combination of various artistic techniques contributed to the formation of a new artistic language. Modern watercolour combines traditional principles of transparency and lightness with experimental approaches to colour, texture and composition. Watercolour is also actively integrated with other artistic techniques and digital technologies, which expands its expressive capabilities. This allows artists to create works of various styles and nature that reflect current trends in the development of art. Watercolour appears as an artistic system open to experiments, combining tradition, innovation and the individual style of the artist.
- 31 March 2026
- Published by National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts in National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald
- No. 1
Watercolour of the Second Half of the 20th – First Quarter of the 21st Century: Evolution of Technique and Transformation of Artistic Language
The purpose of the article is to study the evolution of the technique of watercolour painting and to determine the main directions of transformation of its artistic language in the second half of the 20th – first quarter of the 21st century. The research methodology is based on the complex application of historical and art-historical, comparative and systemic methods, which allow analysing the evolution of watercolour technique, its artistic features and transformations in the context of the development of modern fine arts. The scientific novelty of the research lies in the complex analysis of the evolution of watercolour technique of the second half of the 20th – first quarter of the 21st century and determining the main directions of transformation of the artistic language of watercolour in the context of modern artistic processes. Conclusions. Watercolour painting is a dynamic and multifaceted type of fine art, the development of which occurs in the interaction of traditional techniques and modern artistic practices. The historical evolution of watercolour demonstrates its gradual transition from an auxiliary technique to an independent type of easel painting, characterised by a wide range of technical techniques, textural effects and materials. Watercolour underwent particularly significant changes in the second half of the 20th – early 21st centuries. The expansion of technical capabilities, the use of new materials and the combination of various artistic techniques contributed to the formation of a new artistic language. Modern watercolour combines traditional principles of transparency and lightness with experimental approaches to colour, texture and composition. Watercolour is also actively integrated with other artistic techniques and digital technologies, which expands its expressive capabilities. This allows artists to create works of various styles and nature that reflect current trends in the development of art. Watercolour appears as an artistic system open to experiments, combining tradition, innovation and the individual style of the artist.
- Open Access
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 6,p. 90-97
ПРОСТОРОВО-ПЛАСТИЧНІ ФОРМИ ІНСТАЛЯЦІЙ: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ У ТВОРАХ СУЧАСНИХ МИТЦІВ
У статті здійснено комплексний аналіз просторово-пластичних інсталяцій як однієї з найбільш концептуально насичених форм сучасного візуального мистецтва, що функціонує на перетині матеріального, семіотичного та культурно-пам’яттєвого вимірів. Основну увагу зосереджено на процесах художнього переосмислення народних традицій у практиках сучасних митців, де фольклорні мотиви, ритуальні патерни та архаїчні символи втрачають статус прямої репрезентації й постають як інтелектуалізований ресурс естетичної трансмутації. Просторово-пластична інсталяція розглядається як медіально-матеріальна конструкція, здатна активувати механізми колективної пам’яті через деконструкцію традиційних форм та їх подальшу реконтекстуалізацію в межах постмодерного художнього дискурсу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осмислення нових моделей візуальної ідентичності в умовах культурної фрагментації, глобалізаційних процесів та постколоніальних трансформацій. У статті доведено, що сучасна інсталяція не відтворює народну традицію в її автентичному вигляді, а інсценізує її як простір постперцептивного переживання, де матеріал, форма та простір набувають символічної багатозначності. Проаналізовано творчі стратегії Яйой Кусами та Жанни Кадирової як приклади різних моделей роботи з культурною пам’яттю, у яких інсталяція функціонує як поліфонічне поле взаємодії між архаїчним і сучасним. Зроблено висновок, що просторово-пластичні інсталяції є ефективним інструментом реконфігурації народних традицій, здатним формувати нові способи естетичної взаємодії з минулим та відкривати перспективи подальших міждисциплінарних досліджень у сфері сучасного мистецтва.
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ukrainian Art Discourse
- No. 6,p. 90-97
Open AccessПРОСТОРОВО-ПЛАСТИЧНІ ФОРМИ ІНСТАЛЯЦІЙ: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ У ТВОРАХ СУЧАСНИХ МИТЦІВ
У статті здійснено комплексний аналіз просторово-пластичних інсталяцій як однієї з найбільш концептуально насичених форм сучасного візуального мистецтва, що функціонує на перетині матеріального, семіотичного та культурно-пам’яттєвого вимірів. Основну увагу зосереджено на процесах художнього переосмислення народних традицій у практиках сучасних митців, де фольклорні мотиви, ритуальні патерни та архаїчні символи втрачають статус прямої репрезентації й постають як інтелектуалізований ресурс естетичної трансмутації. Просторово-пластична інсталяція розглядається як медіально-матеріальна конструкція, здатна активувати механізми колективної пам’яті через деконструкцію традиційних форм та їх подальшу реконтекстуалізацію в межах постмодерного художнього дискурсу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осмислення нових моделей візуальної ідентичності в умовах культурної фрагментації, глобалізаційних процесів та постколоніальних трансформацій. У статті доведено, що сучасна інсталяція не відтворює народну традицію в її автентичному вигляді, а інсценізує її як простір постперцептивного переживання, де матеріал, форма та простір набувають символічної багатозначності. Проаналізовано творчі стратегії Яйой Кусами та Жанни Кадирової як приклади різних моделей роботи з культурною пам’яттю, у яких інсталяція функціонує як поліфонічне поле взаємодії між архаїчним і сучасним. Зроблено висновок, що просторово-пластичні інсталяції є ефективним інструментом реконфігурації народних традицій, здатним формувати нові способи естетичної взаємодії з минулим та відкривати перспективи подальших міждисциплінарних досліджень у сфері сучасного мистецтва.
- Open Access
- 25 September 2025
- Published by National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts in National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald
- No. 3
International Positioning of Ukrainian Decorative and Applied Arts through Cultural and Diplomatic Art Projects
The purpose of the study is to identify the role of decorative and applied arts of Ukraine as a tool of cultural diplomacy in the process of forming the international image of the state. Research methodology. In the course of the scientific study, general scientific methods of cognition were used, in particular, analysis, synthesis, generalisation, comparison, systemic and culturological approaches. The scientific novelty lies in proving the thesis that decorative and applied arts continue to perform the function of preserving ethno-cultural codes, while adapting to the global context through the integration of digital technologies, new materials and design solutions. It has been studied that in the theoretical dimension, cultural diplomacy through art is based on the concepts of soft power, public diplomacy and nation branding, forming a platform for positioning Ukraine as a subject of the European cultural space. It has been shown that decorative and applied arts themselves become an effective tool of cultural communication, since they are able to represent national values through universal symbols. The examples of international exhibition projects ‘Amidst Cries from the Rubble’, ‘Beyond Tradition’, ‘Rushnyky: Sacred Ukrainian Textiles’, ‘Mariia Prymachenko: Paintings on Show in London’ are analysed, which confirm the significant potential of Ukrainian folk art in creating a positive cultural image of the state. Conclusions. It is concluded that through the symbolism of the towel, sunflower and Easter egg ornament, Ukraine broadcasts messages of humanism, resilience and spiritual revival to the world, affirming its own identity even in conditions of war. The results of the study show that the current state of decorative and applied arts in Ukraine is characterised by a harmonious combination of tradition and innovation, which is reflected in the synthesis of folk techniques with the latest artistic searches.
- 25 September 2025
- Published by National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts in National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald
- No. 3
Open AccessInternational Positioning of Ukrainian Decorative and Applied Arts through Cultural and Diplomatic Art Projects
The purpose of the study is to identify the role of decorative and applied arts of Ukraine as a tool of cultural diplomacy in the process of forming the international image of the state. Research methodology. In the course of the scientific study, general scientific methods of cognition were used, in particular, analysis, synthesis, generalisation, comparison, systemic and culturological approaches. The scientific novelty lies in proving the thesis that decorative and applied arts continue to perform the function of preserving ethno-cultural codes, while adapting to the global context through the integration of digital technologies, new materials and design solutions. It has been studied that in the theoretical dimension, cultural diplomacy through art is based on the concepts of soft power, public diplomacy and nation branding, forming a platform for positioning Ukraine as a subject of the European cultural space. It has been shown that decorative and applied arts themselves become an effective tool of cultural communication, since they are able to represent national values through universal symbols. The examples of international exhibition projects ‘Amidst Cries from the Rubble’, ‘Beyond Tradition’, ‘Rushnyky: Sacred Ukrainian Textiles’, ‘Mariia Prymachenko: Paintings on Show in London’ are analysed, which confirm the significant potential of Ukrainian folk art in creating a positive cultural image of the state. Conclusions. It is concluded that through the symbolism of the towel, sunflower and Easter egg ornament, Ukraine broadcasts messages of humanism, resilience and spiritual revival to the world, affirming its own identity even in conditions of war. The results of the study show that the current state of decorative and applied arts in Ukraine is characterised by a harmonious combination of tradition and innovation, which is reflected in the synthesis of folk techniques with the latest artistic searches.