YLYulia Leheza

Yulia Leheza

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Yulia Leheza has a total of 51 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • СІМЕЙНЕ ПРАВО У СИСТЕМІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ПРИНЦИП МІЖПОКОЛІННОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ ТА НАЙКРАЩІ ІНТЕРЕСИ ДИТИНИ

    by Ю. О. Легеза, Л. О. Махова

    Стаття присвячена з’ясуванню місця сімейного права у системі правового забезпечення сталого розвитку та обґрунтуванню принципу міжпоколінної справедливості як методологічного базису, що поєднує ці дві, на перший погляд віддалені, сфери. Автор виходить із того, що концепція сталого розвитку у її класичному формулюванні побудована саме на міжпоколінній конструкції: роз- виток вважається сталим тоді, коли задоволення потреб теперішнього покоління не позбавляє майбутні покоління можливості задовольняти власні потреби. Ця конструкція є за своєю природою правовою проблемою розподілу благ і тягарів між суб’єктами, які не можуть вступити у переговори між собою, оскільки не існують одночасно. У роботі показано, що сімейне право є єдиною галуззю приватного права, яка історично і послідовно оперує саме такою конструкцією. Аліментні зобов’я- зання побудовані як двоспрямований міжпоколінний зв’язок: обов’язок бать- ків утримувати дітей доповнюється обов’язком повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків. Інститут обов’язкової частки у спадщині обмежує сво- боду заповіту на користь непрацездатних членів сім’ї. Правовий режим майна подружжя розподіляє результати спільної, зокрема й неоплачуваної, праці. Отже, сімейне право вже містить готовий юридичний інструментарій міжпоко- лінного перерозподілу, який доцільно осмислити у категоріях сталого розвитку. Досліджено співвідношення принципу найкращих інтересів дитини, закрі- пленого Конвенцією Організації Об’єднаних Націй про права дитини та Сімей- ним кодексом України, з ідеєю врахування інтересів майбутніх поколінь. Обґрунтовано, що цей принцип є найбільш розвиненим у позитивному праві механізмом юридичного представництва інтересів того покоління, яке ще не здатне самостійно їх обстоювати. Проаналізовано також завдання Цілей ста- лого розвитку, що безпосередньо реалізуються засобами сімейного права: досягнення гендерної рівності у сімейних відносинах, викорінення насильства щодо жінок і дітей, деінституціалізація догляду за дітьми.Окрему увагу приділено впливу двох чинників, що визначають порядок ден- ний української сімейно-правової науки у 2026 році, – правового режиму воєн- ного стану та рекодифікації приватного права. Розглянуто дискусію щодо вклю- чення сімейних відносин до книги шостої проєкту нового Цивільного кодексу України та збереження автономії Сімейного кодексу України. За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо закріплення принципу міжпо- колінної справедливості серед засад регулювання сімейних відносин, запро- вадження обов’язкової оцінки впливу законопроєктів на становище дитини та удосконалення правового режиму майна подружжя з урахуванням внеску у вигляді неоплачуваної домашньої праці.

  • Open Access

    ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

    by Юлія Легеза, Людмила Купіна

    У статті досліджено правове регулювання міграційних процесів як складову забезпечення соціально-демографічної безпеки України в умовах війни, повоєнного відновлення та європейської інтеграції. Розкрито взаємозв’язок міграційної політики зі збереженням людського капіталу, забезпеченням потреб ринку праці та утвердженням української національної ідентичності. Проаналізовано міжнародні стандарти захисту прав трудових мігрантів, положення національного законодавства та стратегічні документи у сферах національної безпеки, демографічного розвитку, зайнятості й громадянської ідентичності. Обґрунтовано необхідність узгодження міграційного і трудового законодавства на засадах верховенства права, людиноцентризму, рівності прав та недискримінації. Визначено напрями вдосконалення правового забезпечення залучення іноземної робочої сили з урахуванням потреб економіки та наближення законодавства України до права Європейського Союзу. Запропоновано диференціацію процедур працевлаштування іноземців залежно від категорії працівників, зокрема спрощення порядку залучення висококваліфікованих фахівців і науковців та запровадження окремого режиму внутрішньокорпоративного переведення. Наголошено на пріоритетності добровільного повернення українців з-за кордону, їх реінтеграції та збереження зв’язків із державою через підтримку українського освітнього й культурного простору. Аргументовано доцільність поєднання інтеграції трудових мігрантів з утвердженням національної ідентичності, розвитком мовної освіти та зміцненням соціальної згуртованості. Підкреслено значення взаємодії органів державної влади, роботодавців та інститутів громадянського суспільства для реалізації відповідних заходів. Зроблено висновок, що збалансована міграційна політика має поєднувати захист прав людини, відновлення трудового потенціалу та забезпечення національних інтересів України. Її втілення потребує комплексного правового забезпечення адаптації мігрантів до українського суспільства та посилення спроможності громад.

  • РОЗВИТОК ІНСТИТУЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

    by Ю. О. Легеза, О. Г. Циганов

    У статті здійснено генетико-функціональний аналіз розвитку інституційних механізмів забезпечення еко- логічних прав громадян в Україні під впливом європейської інтеграції. На відміну від суто структурного підходу, дослідження побудоване на – поєднанні методологічного, історико-генетичного та функціонального ракурсів. Запропоновано розмежування трьох методологічних підходів до розуміння інституційного механіз- му – організаційного, нормативно-процедурного та функціонального – і обґрунтовано доцільність їх синте- зу. Здійснено періодизацію розвитку національних інституційних механізмів, у межах якої виокремлено етап первинного формування (1991–2003), етап рецепції європейських стандартів (2004–2013), етап імплементації Угоди про асоціацію (2014–2021) та етап вступної трансформації (з 2022 р.). Оргуську конвенцію 1998 року розглянуто як стандарт-модель, «опори» якої проєктуються на відповідні блоки національного інституційного механізму. Проаналізовано вплив воєнного стану та відкриття переговорів про вступ до ЄС на функціонування відповідних інститутів. Сформульовано напрями оптимізації інституційного забезпечення екологічних прав. Визначено, що періодизація цього процесу – від етапу первинного формування (1991–2003 рр.) через ета- пи рецепції європейських стандартів (2004–2013 рр.) та імплементації Угоди про асоціацію (2014–2021 рр.) до етапу вступної трансформації (з 2022 р.) – виявляє послідовне посилення юридичної обов’язковості євро- пейського впливу. З’ясовано, що ключовою суперечністю розвитку залишається асиметрія між випереджаль- ною транспозицією норм і відставанням адміністративної спроможності, найвиразніша у сфері державного екологічного контролю. До пріоритетних напрямів оптимізації здійснення екологічних прав віднесено завер- шення реформи екологічного контролю, посилення координації, зміцнення судового захисту, розвиток моні- торингу та інституціоналізація участі громадськості – як необхідні умови реального забезпечення екологіч- них прав громадян в умовах європейської інтеграції.

  • Open Access

    Education as a Strategic Instrument for Human Rights Protection: Innovations and European Best Practices

    by Yevhen Leheza, Nataliia Zadyraka, Yuliia Leheza

    Education has increasingly become a strategic instrument for promoting, implementing, and safeguarding human rights amid rapid social transformation and democratic development. However, despite ongoing educational reforms, human rights education in Ukraine remains fragmented and insufficiently aligned with European standards, limiting its contribution to fostering legal awareness and democratic citizenship. This study aims to examine the role of education in ensuring human rights, analyze the implementation of human rights education across selected European Union countries, identify transferable best practices, and formulate policy recommendations to strengthen Ukraine's educational framework in line with European standards. This research employed a qualitative field research design using a comparative legal approach. Empirical data were collected through semi-structured interviews with educators, legal scholars, policymakers, and curriculum developers in Ukraine, complemented by field observations of educational institutions and document analysis of national legislation, educational policies, and European normative frameworks. The findings reveal that Germany, France, Finland, and Poland have institutionalized human rights education as an integral component of compulsory civic education through interdisciplinary curricula, participatory learning methods, teacher professional development, and digital educational resources. By contrast, Ukraine continues to implement human rights education inconsistently across educational levels, resulting in uneven legal literacy and civic competence. The study further demonstrates that adapting European educational practices requires contextualization within Ukraine's legal, institutional, and socio-cultural environment, supported by curriculum reform, teacher capacity building, digital innovation, and strengthened cooperation with European and international organizations. The originality of this research lies in integrating empirical field evidence with comparative legal analysis to develop a comprehensive framework for reforming human rights education in Ukraine. These findings advance legal education scholarship and provide practical guidance for policymakers, educational institutions, and curriculum developers seeking to modernize national education systems while reinforcing democratic values and sustainable human rights protection.

  • Open Access

    Education as a Strategic Instrument for Human Rights Protection: Innovations and European Best Practices

    by Yevhen Leheza, Nataliia Zadyraka, Yuliia Leheza

    Education has increasingly become a strategic instrument for promoting, implementing, and safeguarding human rights amid rapid social transformation and democratic development. However, despite ongoing educational reforms, human rights education in Ukraine remains fragmented and insufficiently aligned with European standards, limiting its contribution to fostering legal awareness and democratic citizenship. This study aims to examine the role of education in ensuring human rights, analyze the implementation of human rights education across selected European Union countries, identify transferable best practices, and formulate policy recommendations to strengthen Ukraine's educational framework in line with European standards. This research employed a qualitative field research design using a comparative legal approach. Empirical data were collected through semi-structured interviews with educators, legal scholars, policymakers, and curriculum developers in Ukraine, complemented by field observations of educational institutions and document analysis of national legislation, educational policies, and European normative frameworks. The findings reveal that Germany, France, Finland, and Poland have institutionalized human rights education as an integral component of compulsory civic education through interdisciplinary curricula, participatory learning methods, teacher professional development, and digital educational resources. By contrast, Ukraine continues to implement human rights education inconsistently across educational levels, resulting in uneven legal literacy and civic competence. The study further demonstrates that adapting European educational practices requires contextualization within Ukraine's legal, institutional, and socio-cultural environment, supported by curriculum reform, teacher capacity building, digital innovation, and strengthened cooperation with European and international organizations. The originality of this research lies in integrating empirical field evidence with comparative legal analysis to develop a comprehensive framework for reforming human rights education in Ukraine. These findings advance legal education scholarship and provide practical guidance for policymakers, educational institutions, and curriculum developers seeking to modernize national education systems while reinforcing democratic values and sustainable human rights protection.

  • Open Access

    ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ПРОВАЛЬНИХ ЗОН ШАХТ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА РОСЛИННИЙ ПОКРИВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МЕТОДІВ ДИСТАНЦІЙНОГО ЗОНДУВАННЯ

    by Михайло Володимирович Петльований, Юрій Володимирович Бучавий, Юлія Олександрівна Легеза

    Дослідження спрямоване на вивчення просторово-часових змін провальної зони залізорудної шахти та кількісну оцінку її довготривалого деструктивного впливу на рослинний покрив прилеглих територій. В основу методики покладено просторово-часовий аналіз даних дистанційного зондування Землі за період 1941–2025 рр., який включає опрацювання історичної аерофотозйомки, а також сучасних матеріалів супутників Landsat і Sentinel-2. Для оцінки стану фітоценозів у буферних зонах 0–50, 50–100 м та на контрольній ділянці розраховано нормалізований вегетаційний індекс NDVI. Встановлено, що розширення провалу з 7,8 до 38,5 га достовірно описується логарифмічною залежністю та чітко поділяється на дві фази: активну до 1990 р. та стадію затухання. Доведено наявність вираженого просторового градієнта деградації рослинного покриву: у ближній буферній зоні 0–50 м частка щільної фітомаси становить лише 8,8%, а середні показники NDVI за останнє десятиріччя мають стійкий негативний тренд. Визначено, що у фазі затухання геомеханічних процесів просторовий розвиток провалу не зупиняється, а продовжується у вигляді кумулятивного ефекту, формуючи стрес для рослинного покриву прилеглих територій. Рекомендовано розвивати напрям від переходу від низькоефективної засипки провалів пустими породами до застосування технологій монолітного закладання утворених відкритих техногенних пустот на основі відходів збагачення залізних руд для надійного блокування зсувів та консервації порушених земель