Liudmyla Ilich
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
Liudmyla Ilich has a total of 86 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Olena Akilina
Borys Grinchenko Kyiv metropolitan University
11 shared publications - Alla Panchenko
Borys Grinchenko Kyiv University
5 shared publications О. В. Акіліна
5 shared publications- Alla Mykhatska
Boris Grinchenko Kyiv University
3 shared publications - Oksana Hlushak
Borys Grinchenko Kyiv metropolitan University
2 shared publications - Olha Ilyash
National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute
2 shared publications
Latest Publications
- 30 September 2026
- Published by European Scientific Journal Of Economic And Financial Innovation in Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій
- Vol. 3 (21) , 518-531
GAP-АНАЛІЗ ЦИФРОВІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
У статті досліджено нерівномірність цифровізації управлінських процесів закладів загальної середньої освіти на основі анкетних даних із п’яти областей України. Метою дослідження є виявлення функціонального, процесного та ресурсного розривів, оцінювання зв’язків функціонального та процесного розривів із ресурсними умовами, а також зіставлення заявлених практик електронного діловодства й фінансової відкритості з нормативними положеннями України. Концептуальною основою формування авторських аналітичних категорій слугувала рамка DigCompOrg, тоді як емпіричну базу становили відповіді керівників 672 шкіл та 12 527 відповідей учителів, які було зібрано з 22 травня до 16 червня 2024 року. Аналіз проведено із застосуванням описової статистики, GAP-аналізу та двох моделей бінарної логістичної регресії, до кожної з яких включено індикатори області, а в моделі 2 стандартні похибки кластеризовано за школами. Функціональний розрив, який визначено як використання електронного журналу без зазначення електронного ведення річного плану роботи, виявлено у 73,5–83,4% шкіл з електронним журналом залежно від області. Про паралельне ведення електронного й паперового журналів, що характеризує процесний розрив, повідомили 22,8% учителів, які використовують електронний журнал, тоді як ресурсний розрив, визначений як використання електронного журналу за одночасної недостатності комп’ютерів за оцінкою керівника відповідно до критерію анкети «один учитель — один комп’ютер», виявлено у 29,4–89,2% шкіл з електронним журналом залежно від області. Регресійний аналіз, проведений для уточнення зв’язків досліджуваних розривів із ресурсними умовами, не виявив у моделі 1 статистично значущого зв’язку між недостатністю комп’ютерів і функціональним розривом (OR = 1,39; 95% CI: 0,90–2,15; p = 0,140). Водночас у моделі 2 серед учителів, які користувалися шкільною технікою, обмежені умови користування нею були пов’язані з вищими шансами паралельного ведення електронного й паперового журналів порівняно з постійним користуванням (OR = 1,45; 95% CI: 1,25–1,68; p < 0,001). Оскільки відомості про розміщення фінансових документів на сайтах ґрунтуються на відповідях респондентів, вони характеризують заявлену інформаційну відкритість, проте не дають достатніх підстав для висновку про дотримання законодавчих вимог. Отримані результати вказують на потребу узгодження цифровізації управлінських документів та забезпечення належних умов доступу до техніки, хоча встановлені зв’язки не можуть тлумачитися як причинні, а висновки — поширюватися на всі школи України.
- 30 September 2026
- Published by European Scientific Journal Of Economic And Financial Innovation in Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій
- Vol. 3 (21) , 518-531
GAP-АНАЛІЗ ЦИФРОВІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
У статті досліджено нерівномірність цифровізації управлінських процесів закладів загальної середньої освіти на основі анкетних даних із п’яти областей України. Метою дослідження є виявлення функціонального, процесного та ресурсного розривів, оцінювання зв’язків функціонального та процесного розривів із ресурсними умовами, а також зіставлення заявлених практик електронного діловодства й фінансової відкритості з нормативними положеннями України. Концептуальною основою формування авторських аналітичних категорій слугувала рамка DigCompOrg, тоді як емпіричну базу становили відповіді керівників 672 шкіл та 12 527 відповідей учителів, які було зібрано з 22 травня до 16 червня 2024 року. Аналіз проведено із застосуванням описової статистики, GAP-аналізу та двох моделей бінарної логістичної регресії, до кожної з яких включено індикатори області, а в моделі 2 стандартні похибки кластеризовано за школами. Функціональний розрив, який визначено як використання електронного журналу без зазначення електронного ведення річного плану роботи, виявлено у 73,5–83,4% шкіл з електронним журналом залежно від області. Про паралельне ведення електронного й паперового журналів, що характеризує процесний розрив, повідомили 22,8% учителів, які використовують електронний журнал, тоді як ресурсний розрив, визначений як використання електронного журналу за одночасної недостатності комп’ютерів за оцінкою керівника відповідно до критерію анкети «один учитель — один комп’ютер», виявлено у 29,4–89,2% шкіл з електронним журналом залежно від області. Регресійний аналіз, проведений для уточнення зв’язків досліджуваних розривів із ресурсними умовами, не виявив у моделі 1 статистично значущого зв’язку між недостатністю комп’ютерів і функціональним розривом (OR = 1,39; 95% CI: 0,90–2,15; p = 0,140). Водночас у моделі 2 серед учителів, які користувалися шкільною технікою, обмежені умови користування нею були пов’язані з вищими шансами паралельного ведення електронного й паперового журналів порівняно з постійним користуванням (OR = 1,45; 95% CI: 1,25–1,68; p < 0,001). Оскільки відомості про розміщення фінансових документів на сайтах ґрунтуються на відповідях респондентів, вони характеризують заявлену інформаційну відкритість, проте не дають достатніх підстав для висновку про дотримання законодавчих вимог. Отримані результати вказують на потребу узгодження цифровізації управлінських документів та забезпечення належних умов доступу до техніки, хоча встановлені зв’язки не можуть тлумачитися як причинні, а висновки — поширюватися на всі школи України.
- 2 September 2026
- Published by Springer Nature
- p. 55-65
HR-Analytics of Corporate Culture: A Conceptual Model and Practical Tools for University Management
- 2 September 2026
- Published by Springer Nature
- p. 55-65
HR-Analytics of Corporate Culture: A Conceptual Model and Practical Tools for University Management
- Open Access
- 30 June 2026
- Published by V. N. Karazin Kharkiv National University in Financial and Credit Systems: Prospects for Development
- Vol. 2 (21) , 216-227
Citizen-centric E-Governance: G2C ecosystems and the transformation of citizen–state interaction in the EU
Object of the study is the transformation of models of citizen–state interaction in the context of public sector digital transformation, particularly within the Government-to-Citizen (G2C) paradigm in the European Union. Problem statement. The digital transformation of the public sector leads to significant changes in the ways citizens interact with the state. In European Union countries, these processes are increasingly associated with the transition from traditional e-government models to integrated human-centric digital governance ecosystems. Unresolved issues. Despite the active implementation of digital governance tools, the evolution of citizen–state interaction models and the systemic development of human-centric G2C ecosystems remain insufficiently conceptualized, especially in the context of their adaptation to Ukrainian realities. The purpose of the study is to analyze the evolution of citizen–state interaction models in the context of digital transformation, to examine the development of G2C ecosystems in the European Union, and to identify opportunities for applying this experience in Ukraine. Research methodology and main results. The study employs methods of comparative analysis, generalization of European digital governance policies, and conceptual modeling of G2C ecosystem development. The article systematizes the evolution of citizen–state interaction models –from e-government to human-centric digital governance—and provides a preliminary mapping of G2C ecosystems across EU countries. Key development trends are identified, including the expansion of proactive public services, the emergence of platform-based governance models, the use of artificial intelligence for the personalization of public services, and the development of interoperable digital infrastructures. Particular attention is given to the analysis of key challenges, such as the fragmentation of government information systems, uneven development of electronic identification mechanisms, the digital divide among population groups, and regulatory challenges related to the use of artificial intelligence in the public sector. Scientific novelty lies in the conceptualization of the evolution of citizen–state interaction models in the context of public sector digital transformation and in the systematization of European experience in the development of human-centric G2C ecosystems. Conclusions. The findings indicate that the transition to human-centric digital governance requires not only technological modernization but also deep institutional transformation, integration of public services, and adherence to the principles of interoperability and proactivity. The results define practical directions for applying European experience in Ukraine, particularly in the integration of digital public services, the development of proactive services, and the enhancement of interoperability among government information systems.
- 30 June 2026
- Published by V. N. Karazin Kharkiv National University in Financial and Credit Systems: Prospects for Development
- Vol. 2 (21) , 216-227
Open AccessCitizen-centric E-Governance: G2C ecosystems and the transformation of citizen–state interaction in the EU
Object of the study is the transformation of models of citizen–state interaction in the context of public sector digital transformation, particularly within the Government-to-Citizen (G2C) paradigm in the European Union. Problem statement. The digital transformation of the public sector leads to significant changes in the ways citizens interact with the state. In European Union countries, these processes are increasingly associated with the transition from traditional e-government models to integrated human-centric digital governance ecosystems. Unresolved issues. Despite the active implementation of digital governance tools, the evolution of citizen–state interaction models and the systemic development of human-centric G2C ecosystems remain insufficiently conceptualized, especially in the context of their adaptation to Ukrainian realities. The purpose of the study is to analyze the evolution of citizen–state interaction models in the context of digital transformation, to examine the development of G2C ecosystems in the European Union, and to identify opportunities for applying this experience in Ukraine. Research methodology and main results. The study employs methods of comparative analysis, generalization of European digital governance policies, and conceptual modeling of G2C ecosystem development. The article systematizes the evolution of citizen–state interaction models –from e-government to human-centric digital governance—and provides a preliminary mapping of G2C ecosystems across EU countries. Key development trends are identified, including the expansion of proactive public services, the emergence of platform-based governance models, the use of artificial intelligence for the personalization of public services, and the development of interoperable digital infrastructures. Particular attention is given to the analysis of key challenges, such as the fragmentation of government information systems, uneven development of electronic identification mechanisms, the digital divide among population groups, and regulatory challenges related to the use of artificial intelligence in the public sector. Scientific novelty lies in the conceptualization of the evolution of citizen–state interaction models in the context of public sector digital transformation and in the systematization of European experience in the development of human-centric G2C ecosystems. Conclusions. The findings indicate that the transition to human-centric digital governance requires not only technological modernization but also deep institutional transformation, integration of public services, and adherence to the principles of interoperability and proactivity. The results define practical directions for applying European experience in Ukraine, particularly in the integration of digital public services, the development of proactive services, and the enhancement of interoperability among government information systems.
- 6 April 2026
- Published by SHEE Prydniprovska State Academy of Civil Engineering and Architecture in Economic scope
- No. 211
RISK ANALYSIS IN HUMAN RESOURCE ADMINISTRATION: CASE-BASED LEARNING FOR FUTURE MANAGERS
The article examines risk analysis in human resource administration through a case-based learning approach designed to strengthen future managers’ ability to interpret organizational processes. The study adopts an organizational-process perspective, viewing risks in HR management as emerging from how procedures are structured, responsibilities distributed, and control mechanisms implemented rather than from isolated individual decisions. Its aim is to provide both a conceptual justification and an empirical examination of a case-based approach that supports a systemic understanding of organizational functions, control practices, and compliance in HR administration.The research follows an intervention design grounded in experiential and case-based learning. Four original cases were developed to represent successive levels of risk interpretation, ranging from process dysfunctions and procedural control to compliance mechanisms and the analysis of a real organizational context. Empirical data were collected through a post-intervention student survey, and the measurement instrument demonstrated high internal consistency (Cronbach’s alpha = 0.94). The findings indicate that case-based learning encourages a shift from viewing management primarily as individual decision-making to understanding it as a configuration of interrelated processes, procedures, and institutional controls. Participants reported a clearer grasp of process vulnerabilities, the stabilizing role of control, and the place of compliance within organizational infrastructure.In general terms, one can speak of the emergence of a systemic perspective on HR administration. Within this approach, the functions of organization, control, and compliance are viewed as interrelated, while properly structured procedures are treated as a condition for reducing institutional risks. This supports the rationale for using case studies in educational programs as a tool for developing skills in process analysis and the design of HR procedures. Further research should be directed toward developing instruments for measuring risk-oriented managerial thinking and toward comparing the effects of different practice-oriented learning formats across diverse educational contexts.
- 6 April 2026
- Published by SHEE Prydniprovska State Academy of Civil Engineering and Architecture in Economic scope
- No. 211
RISK ANALYSIS IN HUMAN RESOURCE ADMINISTRATION: CASE-BASED LEARNING FOR FUTURE MANAGERS
The article examines risk analysis in human resource administration through a case-based learning approach designed to strengthen future managers’ ability to interpret organizational processes. The study adopts an organizational-process perspective, viewing risks in HR management as emerging from how procedures are structured, responsibilities distributed, and control mechanisms implemented rather than from isolated individual decisions. Its aim is to provide both a conceptual justification and an empirical examination of a case-based approach that supports a systemic understanding of organizational functions, control practices, and compliance in HR administration.The research follows an intervention design grounded in experiential and case-based learning. Four original cases were developed to represent successive levels of risk interpretation, ranging from process dysfunctions and procedural control to compliance mechanisms and the analysis of a real organizational context. Empirical data were collected through a post-intervention student survey, and the measurement instrument demonstrated high internal consistency (Cronbach’s alpha = 0.94). The findings indicate that case-based learning encourages a shift from viewing management primarily as individual decision-making to understanding it as a configuration of interrelated processes, procedures, and institutional controls. Participants reported a clearer grasp of process vulnerabilities, the stabilizing role of control, and the place of compliance within organizational infrastructure.In general terms, one can speak of the emergence of a systemic perspective on HR administration. Within this approach, the functions of organization, control, and compliance are viewed as interrelated, while properly structured procedures are treated as a condition for reducing institutional risks. This supports the rationale for using case studies in educational programs as a tool for developing skills in process analysis and the design of HR procedures. Further research should be directed toward developing instruments for measuring risk-oriented managerial thinking and toward comparing the effects of different practice-oriented learning formats across diverse educational contexts.
- 31 March 2026
- Published by European Scientific Journal Of Economic And Financial Innovation in Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій
- Vol. 1 (19) , 633-647
КАР’ЄРНИЙ КОУЧИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ В УМОВАХ SHIVA
У статті досліджено проблему вибору кар’єрного вектору студентами-менеджерами в умовах зростаючої невизначеності ринку праці, нелінійності кар’єрних траєкторій та трансформації вимог до професійної ідентичності. Обґрунтовано обмеженість традиційних підходів до професійного самовизначення, які фокусуються на ізольованому аналізі індивідуальних характеристик або зовнішніх можливостей і не забезпечують формування цілісного та стійкого кар’єрного вибору. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпірична верифікація моделі кар’єрного коучингу як інструменту формування професійної ідентичності майбутніх менеджерів із фокусом на вибір професійної ніші в умовах SHIVA-середовища. Для досягнення мети розроблено методику коучингової навігації (Career Vector Navigation Method, CVNM), яка враховує специфіку внутрішньо-менеджерського позиціонування та забезпечує інтеграцію внутрішніх характеристик особистості з типами управлінської діяльності. Методика передбачає поетапний процес, що включає самодіагностику професійних схильностей, їх кореляцію з типами управлінської діяльності та апробацію обраного кар’єрного вектору через проживання професійних ролей. Результати апробації на вибірці студентів спеціальності «Менеджмент» Київського столичного університету імені Бориса Грінченка засвідчили зниження рівня кар’єрної невизначеності, підвищення усвідомленості професійних інтересів і зростання обґрунтованості кар’єрних рішень. Наукова новизна полягає у концептуалізації вибору кар’єрного вектору через призму типу діяльності та розробленні інструментальної моделі коучингового супроводу цього процесу. Практичне значення визначається можливістю імплементації методики у системі вищої освіти, HR-менеджменті та кар’єрному консультуванні.
- 31 March 2026
- Published by European Scientific Journal Of Economic And Financial Innovation in Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій
- Vol. 1 (19) , 633-647
КАР’ЄРНИЙ КОУЧИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ В УМОВАХ SHIVA
У статті досліджено проблему вибору кар’єрного вектору студентами-менеджерами в умовах зростаючої невизначеності ринку праці, нелінійності кар’єрних траєкторій та трансформації вимог до професійної ідентичності. Обґрунтовано обмеженість традиційних підходів до професійного самовизначення, які фокусуються на ізольованому аналізі індивідуальних характеристик або зовнішніх можливостей і не забезпечують формування цілісного та стійкого кар’єрного вибору. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпірична верифікація моделі кар’єрного коучингу як інструменту формування професійної ідентичності майбутніх менеджерів із фокусом на вибір професійної ніші в умовах SHIVA-середовища. Для досягнення мети розроблено методику коучингової навігації (Career Vector Navigation Method, CVNM), яка враховує специфіку внутрішньо-менеджерського позиціонування та забезпечує інтеграцію внутрішніх характеристик особистості з типами управлінської діяльності. Методика передбачає поетапний процес, що включає самодіагностику професійних схильностей, їх кореляцію з типами управлінської діяльності та апробацію обраного кар’єрного вектору через проживання професійних ролей. Результати апробації на вибірці студентів спеціальності «Менеджмент» Київського столичного університету імені Бориса Грінченка засвідчили зниження рівня кар’єрної невизначеності, підвищення усвідомленості професійних інтересів і зростання обґрунтованості кар’єрних рішень. Наукова новизна полягає у концептуалізації вибору кар’єрного вектору через призму типу діяльності та розробленні інструментальної моделі коучингового супроводу цього процесу. Практичне значення визначається можливістю імплементації методики у системі вищої освіти, HR-менеджменті та кар’єрному консультуванні.
- 31 March 2026
- Published by European Scientific Journal Of Economic And Financial Innovation in Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій
- Vol. 1 (19) , 242-251
КАДРОВЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ЯК МЕХАНІЗМ ЧАСОВОЇ КООРДИНАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ І ФОРМУВАННЯ ВІДКЛАДЕНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЕФЕКТІВ
У статті обґрунтовано доцільність переосмислення кадрового адміністрування як механізму узгодження управлінських рішень у часі. Вихідною тезою є те, що в сучасній управлінській практиці кадрове адміністрування переважно трактується як допоміжна технічна функція, зосереджена на дотриманні нормативних вимог і документальному супроводі кадрових процесів. Натомість запропоновано розглядати його як інституційне середовище, у межах якого управлінські наміри набувають адміністративної форми, фіксуються в кадрових процесах і згодом трансформуються у відкладені організаційні ефекти. Ключовим елементом запропонованого підходу є врахування часової дистанції між моментом ухвалення рішення та проявом його наслідків. Така розбіжність пояснює накопичувальний характер кадрових проблем, які часто виявляються із запізненням і не можуть бути зведені до окремих процедурних помилок. Відкладені ефекти розглядаються як закономірний результат послідовного нашарування управлінських рішень у межах різних кадрових процесів та на різних рівнях управління. На цій основі сформульовано узагальнену аналітичну модель кадрового адміністрування. Вона поєднує в межах однієї логіки управлінські рішення, перебіг кадрових процесів, часові горизонти та організаційні наслідки. Йдеться не про перелік окремих факторів, а про спробу вибудувати причинно-наслідкову конструкцію, у якій рішення розглядаються як точки запуску довготривалих змін. Пояснювальні можливості моделі продемонстровано на трьох різних кейсах: нормативному впорядкуванні посад, масових вивільненнях персоналу та диджиталізації кадрових процедур. Кожен із них висвітлює окремий аспект управлінської дії. Аналіз показує, що адміністративні рішення поступово формують конфігурацію кадрової системи. У кризових ситуаціях вони визначають характер і масштаб наслідків для організації. У цифровому середовищі додається ще один вимір. З’являється ризик алгоритмічної формалізації оцінювання, коли показники починають впливати на зміст рішень. Паралельно зростають вимоги до захисту персональних даних і контролю за їх використанням. У такій інтерпретації модель дозволяє розглядати кадрове адміністрування як динамічний процес, у якому кожне рішення має відкладений ефект і може трансформувати середовище управління. Зроблено висновок про доцільність розгляду кадрового адміністрування як цілісного механізму координації рішень у часі, що розширює аналітичні можливості дослідження управління персоналом, дозволяє інтегрувати стабілізаційні, кризові та цифрові управлінські ситуації в єдину концептуальну рамку та створює основу для подальших емпіричних досліджень відкладених організаційних ефектів у різних секторах економіки.
- 31 March 2026
- Published by European Scientific Journal Of Economic And Financial Innovation in Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій
- Vol. 1 (19) , 242-251
КАДРОВЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ЯК МЕХАНІЗМ ЧАСОВОЇ КООРДИНАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ І ФОРМУВАННЯ ВІДКЛАДЕНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЕФЕКТІВ
У статті обґрунтовано доцільність переосмислення кадрового адміністрування як механізму узгодження управлінських рішень у часі. Вихідною тезою є те, що в сучасній управлінській практиці кадрове адміністрування переважно трактується як допоміжна технічна функція, зосереджена на дотриманні нормативних вимог і документальному супроводі кадрових процесів. Натомість запропоновано розглядати його як інституційне середовище, у межах якого управлінські наміри набувають адміністративної форми, фіксуються в кадрових процесах і згодом трансформуються у відкладені організаційні ефекти. Ключовим елементом запропонованого підходу є врахування часової дистанції між моментом ухвалення рішення та проявом його наслідків. Така розбіжність пояснює накопичувальний характер кадрових проблем, які часто виявляються із запізненням і не можуть бути зведені до окремих процедурних помилок. Відкладені ефекти розглядаються як закономірний результат послідовного нашарування управлінських рішень у межах різних кадрових процесів та на різних рівнях управління. На цій основі сформульовано узагальнену аналітичну модель кадрового адміністрування. Вона поєднує в межах однієї логіки управлінські рішення, перебіг кадрових процесів, часові горизонти та організаційні наслідки. Йдеться не про перелік окремих факторів, а про спробу вибудувати причинно-наслідкову конструкцію, у якій рішення розглядаються як точки запуску довготривалих змін. Пояснювальні можливості моделі продемонстровано на трьох різних кейсах: нормативному впорядкуванні посад, масових вивільненнях персоналу та диджиталізації кадрових процедур. Кожен із них висвітлює окремий аспект управлінської дії. Аналіз показує, що адміністративні рішення поступово формують конфігурацію кадрової системи. У кризових ситуаціях вони визначають характер і масштаб наслідків для організації. У цифровому середовищі додається ще один вимір. З’являється ризик алгоритмічної формалізації оцінювання, коли показники починають впливати на зміст рішень. Паралельно зростають вимоги до захисту персональних даних і контролю за їх використанням. У такій інтерпретації модель дозволяє розглядати кадрове адміністрування як динамічний процес, у якому кожне рішення має відкладений ефект і може трансформувати середовище управління. Зроблено висновок про доцільність розгляду кадрового адміністрування як цілісного механізму координації рішень у часі, що розширює аналітичні можливості дослідження управління персоналом, дозволяє інтегрувати стабілізаційні, кризові та цифрові управлінські ситуації в єдину концептуальну рамку та створює основу для подальших емпіричних досліджень відкладених організаційних ефектів у різних секторах економіки.
- 31 December 2025
- Published by European Scientific Journal Of Economic And Financial Innovation in Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій
- Vol. 4 (18) , 423-435
HR-БРЕНДИНГ 4.0: НОВИЙ ЕТАП ЕВОЛЮЦІЇ БРЕНДУ РОБОТОДАВЦЯ В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА ЛЮДИНОЦЕНТРИЧНОГО ЛІДЕРСТВА
У статті представлено концепцію HR-брендингу 4.0 як нового етапу еволюції бренду роботодавця, що інтегрує людиноцентричне лідерство, технології штучного інтелекту та принципи сталого розвитку. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування моделі HR-брендинг 4.0 як системи інтеграції цінностей, досвіду й технологій у контексті стратегічного управління людським капіталом. Розроблена модель ґрунтується на синергії шести ключових складових: ціннісної пропозиції роботодавця (EVP), досвіду співробітників (EX), культури лідерства (LC), технологічної зрілості (TR), різноманіття та інклюзії (DI) і соціальної відповідальності бізнесу (ESG). Визначено, що HR-брендинг 4.0 відображає взаємозв’язок між внутрішніми та зовнішніми драйверами конкурентоспроможності організації, поєднуючи гуманістичні цінності з інтелектуальними цифровими інструментами. Методологічну основу становить міждисциплінарний і системний підхід, що поєднує методи аналізу, порівняння, контент-аналізу, синтезу й кейс-стаді. На основі сучасних аналітичних звітів (Deloitte, Gartner, LinkedIn, UGEN, EY) обґрунтовано концептуальні відмінності HR-брендингу 4.0 від класичних моделей — від функції комунікацій до стратегічної архітектури довіри, інновацій та штучного інтелекту. Доведено, що HR-брендинг 4.0 є новим типом управлінської системи, у якій технології не витісняють людяність, а підсилюють її, забезпечуючи баланс між ефективністю, етикою та емоційною глибиною взаємодії. Практична значущість запропонованої моделі полягає у можливості її застосування для діагностики поточного стану HR-бренду, стратегічного планування його розвитку, побудови системи аналітичних показників (HR-b Index) та підвищення привабливості роботодавця на ринку праці. Запропонована модель може бути використана як аналітична рамка для стратегічного планування, побудови системи оцінювання HR-бренду.
- 31 December 2025
- Published by European Scientific Journal Of Economic And Financial Innovation in Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій
- Vol. 4 (18) , 423-435
HR-БРЕНДИНГ 4.0: НОВИЙ ЕТАП ЕВОЛЮЦІЇ БРЕНДУ РОБОТОДАВЦЯ В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА ЛЮДИНОЦЕНТРИЧНОГО ЛІДЕРСТВА
У статті представлено концепцію HR-брендингу 4.0 як нового етапу еволюції бренду роботодавця, що інтегрує людиноцентричне лідерство, технології штучного інтелекту та принципи сталого розвитку. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування моделі HR-брендинг 4.0 як системи інтеграції цінностей, досвіду й технологій у контексті стратегічного управління людським капіталом. Розроблена модель ґрунтується на синергії шести ключових складових: ціннісної пропозиції роботодавця (EVP), досвіду співробітників (EX), культури лідерства (LC), технологічної зрілості (TR), різноманіття та інклюзії (DI) і соціальної відповідальності бізнесу (ESG). Визначено, що HR-брендинг 4.0 відображає взаємозв’язок між внутрішніми та зовнішніми драйверами конкурентоспроможності організації, поєднуючи гуманістичні цінності з інтелектуальними цифровими інструментами. Методологічну основу становить міждисциплінарний і системний підхід, що поєднує методи аналізу, порівняння, контент-аналізу, синтезу й кейс-стаді. На основі сучасних аналітичних звітів (Deloitte, Gartner, LinkedIn, UGEN, EY) обґрунтовано концептуальні відмінності HR-брендингу 4.0 від класичних моделей — від функції комунікацій до стратегічної архітектури довіри, інновацій та штучного інтелекту. Доведено, що HR-брендинг 4.0 є новим типом управлінської системи, у якій технології не витісняють людяність, а підсилюють її, забезпечуючи баланс між ефективністю, етикою та емоційною глибиною взаємодії. Практична значущість запропонованої моделі полягає у можливості її застосування для діагностики поточного стану HR-бренду, стратегічного планування його розвитку, побудови системи аналітичних показників (HR-b Index) та підвищення привабливості роботодавця на ринку праці. Запропонована модель може бути використана як аналітична рамка для стратегічного планування, побудови системи оцінювання HR-бренду.
- Open Access
- 31 December 2025
- Published by V. N. Karazin Kharkiv National University in Financial and Credit Systems: Prospects for Development
- Vol. 4 (19) , 229-239
Employee value proposition as the core of HR branding: a strategy of trust, authenticity and talent development
Introduction. The object of the study is the HR branding system of modern organizations, which reflects the interrelation between the Employee Value Proposition (EVP), corporate culture, and managerial practices for personnel development. HR branding is viewed as a multidimensional phenomenon that integrates marketing, psychological, and social components, fostering trust, loyalty, and employee engagement. Its key characteristics include authenticity, strategic orientation, human-centeredness, and alignment with business objectives. Problem statement. In the modern context of intense competition for talent, business digitalization, and the growing importance of employee engagement, HR branding is transforming from a marketing tool into a strategic system of human capital management. At the core of this system lies the Employee Value Proposition (EVP), which builds trust, loyalty, and a culture of shared responsibility between the company and its people. Unresolved aspects of the problem. Despite the growing interest in HR branding, the role of an authentic EVP as a driver of organizational competitiveness and its integration into managerial practices remain insufficiently explored. Purpose of the article. The purpose of the study is to theoretically substantiate the Employee Value Proposition (EVP) as the strategic core of a modern organization’s HR brand and to identify its key dimensions that ensure trust, authenticity, and talent development. Presentation of the main material. Based on an interdisciplinary approach combining the concepts of management, marketing, and organizational behavior, the study systematizes scientific approaches to HR branding and identifies its main components: EVP, corporate culture, employee experience, reputation, innovation, and corporate social responsibility. The analysis of international and Ukrainian research (2020 – 2025) demonstrates that an effective EVP integrates mission, values, employee experience, and social responsibility into a unified system of mutual commitments. Five key dimensions of modern EVP are highlighted: meaningful work and mission, professional growth, supportive corporate culture, flexibility and work-life balance, and social responsibility. Conclusions. The results confirm that a strong HR brand enhances organizational attractiveness, reduces staff turnover, and creates long-term competitive advantages. HR branding should be considered a comprehensive system that combines internal management practices with external communications, aligning business goals with employee expectations. Future research should focus on developing a next-generation HR branding model that integrates EVP, leadership culture, employee experience, technological maturity, inclusiveness, and ESG principles into a unified strategic architecture.
- 31 December 2025
- Published by V. N. Karazin Kharkiv National University in Financial and Credit Systems: Prospects for Development
- Vol. 4 (19) , 229-239
Open AccessEmployee value proposition as the core of HR branding: a strategy of trust, authenticity and talent development
Introduction. The object of the study is the HR branding system of modern organizations, which reflects the interrelation between the Employee Value Proposition (EVP), corporate culture, and managerial practices for personnel development. HR branding is viewed as a multidimensional phenomenon that integrates marketing, psychological, and social components, fostering trust, loyalty, and employee engagement. Its key characteristics include authenticity, strategic orientation, human-centeredness, and alignment with business objectives. Problem statement. In the modern context of intense competition for talent, business digitalization, and the growing importance of employee engagement, HR branding is transforming from a marketing tool into a strategic system of human capital management. At the core of this system lies the Employee Value Proposition (EVP), which builds trust, loyalty, and a culture of shared responsibility between the company and its people. Unresolved aspects of the problem. Despite the growing interest in HR branding, the role of an authentic EVP as a driver of organizational competitiveness and its integration into managerial practices remain insufficiently explored. Purpose of the article. The purpose of the study is to theoretically substantiate the Employee Value Proposition (EVP) as the strategic core of a modern organization’s HR brand and to identify its key dimensions that ensure trust, authenticity, and talent development. Presentation of the main material. Based on an interdisciplinary approach combining the concepts of management, marketing, and organizational behavior, the study systematizes scientific approaches to HR branding and identifies its main components: EVP, corporate culture, employee experience, reputation, innovation, and corporate social responsibility. The analysis of international and Ukrainian research (2020 – 2025) demonstrates that an effective EVP integrates mission, values, employee experience, and social responsibility into a unified system of mutual commitments. Five key dimensions of modern EVP are highlighted: meaningful work and mission, professional growth, supportive corporate culture, flexibility and work-life balance, and social responsibility. Conclusions. The results confirm that a strong HR brand enhances organizational attractiveness, reduces staff turnover, and creates long-term competitive advantages. HR branding should be considered a comprehensive system that combines internal management practices with external communications, aligning business goals with employee expectations. Future research should focus on developing a next-generation HR branding model that integrates EVP, leadership culture, employee experience, technological maturity, inclusiveness, and ESG principles into a unified strategic architecture.
- 17 October 2025
- Published by Springer Nature
- p. 353-364
Methodology and Analytical Support for the Peace Education of Managers
- 17 October 2025
- Published by Springer Nature
- p. 353-364
Methodology and Analytical Support for the Peace Education of Managers
- 17 October 2025
- Published by Springer Nature
- p. 339-352
Modeling Strategic Interactions in Education Quality Management: A Game Theory Approach
- 17 October 2025
- Published by Springer Nature
- p. 339-352
Modeling Strategic Interactions in Education Quality Management: A Game Theory Approach