AVAnton O. Volosovets

Anton O. Volosovets

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Anton O. Volosovets has a total of 112 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Exploratory Functional MRI Assessment of Trigeminal System Activation in Asymptomatic Individuals With Temporomandibular Joint Disc Displacement

    by Nataliia O. Savychuk, Vitalii I. Bida, Anton O. Volosovets, Roman V. Sulik, V. Pekhnyo, Roman G. Osnach, Ivan B. Riabko

    Background: Temporomandibular disorders appear to involve central sensory processing, including the thalamus and brainstem trigeminal complex. Objective: To explore task‐based fMRI activity of the trigeminal system in asymptomatic individuals with MRI‐confirmed temporomandibular joint disc displacement versus controls. Methods: Seventeen asymptomatic participants were included: controls without temporomandibular complaints or MRI evidence of disc displacement (Group 1, n = 10) and individuals with disc displacement without pain or functional limitation (Group 2, n = 7). fMRI was acquired during centric‐occlusion clenching versus relaxed jaw (block design; cluster‐corrected z > 3.1). Activation maps were intersected voxel‐wise with trigeminally relevant ROIs of the Adil et al. brainstem atlas. In an exploratory case‐level approach, overlap volume, peak z and percentage BOLD signal change were reported per activated ROI; group comparisons were descriptive only. Results: In Group 1, trigeminally relevant activation was limited to the atlas region ‘thalamus excluding pulvinar’ (substantive in 4/10 controls; bilateral in one; peak z 4.24–5.15; BOLD change 0.79%–1.28%). In Group 2, one participant with right‐sided complete anterior disc displacement showed a medullary cluster overlapping the left spinal trigeminal tract (24 voxels, peak z 5.06, 0.95%) and nucleus interpolaris (35 voxels, peak z 5.60, 1.13%), among several adjacent structures; no thalamic activation occurred in this group. No between‐group difference was statistically significant. Conclusions: A medullary activation cluster overlapping the left spinal trigeminal tract and nucleus interpolaris, among several adjacent medullary structures, was observed in one participant with asymptomatic TMJ disc displacement. This single‐case, hypothesis‐generating observation requires confirmation in larger cohorts using brainstem‐optimized fMRI.

  • Невідкладні стани в стоматології та щелепно-лицьовій хірургії. Надання екстреної медичної допомоги

    by Волосовець А.о., Волосовець Т.м., Зозуля І.с., Тростянський Я.в., Юнакова Н.м.

    Сьогодні у зв’язку з воєнними діями в Україні значно зросла кількість постраждалих із травмами щелепно-лицьової ділянки. Працівники екстреної медичної допомоги, парамедики, лікарі відділень невідкладної допомоги повин­ні чітко володіти алгоритмами діагностики таких травм, оцінки стану життєво важливих систем та надання своєчасної допомоги з подальшою госпіталізацією до профільних закладів. Анатомічною особливістю щелепно-лицьової ділянки є розгалужена судинна сітка на тлі значного об’єму пухкої підшкірної клітковини. Це, своєю чергою, спричиняє виражений набряк та гематоми навіть при незначних ушкодженнях. Поранення обличчя часто поєднуються з ураженням гілок трійчастого нерва, слинних залоз, великих судин, нервів гортані та глотки. У частці випадків ці ураження супроводжуються черепно-мозковою травмою різного ступеня тяжкості, що суттєво ускладнює діагностику та надання медичної допомоги.

  • Невідкладні стани при гострій патології органів черевної порожнини. Надання екстреної медичної допомоги

    by Вербицький І.в., Волосовець А.о., Зозуля І.с.

    Невідкладні стани при патології органів черевної порожнини виникають як у воєнний, так і у мирний час. Вони спричинені гострою крововтратою, травмою або пораненнями різних ділянок тіла (автодорожні травми, вибухові поранення, розриви печінки, селезінки, кишечнику). Симптоми гострої патології органів черевної порожнини включають гострий біль, блювання, порушення функції кишечнику та кровотечу. Остання може супроводжуватися загальносоматичною неспецифічною симптоматикою, як-от запаморочення, колапс та кома. Завдання цієї публікації — запропонувати чіткий алгоритм дій для бригади екстреної медичної допомоги, лікаря загальної практики, сімейного лікаря та медичних працівників на етапах евакуації. У більшості випадків гострої хірургічної патології органів черевної порожнини необхідне термінове оперативне лікування. Велике значення має своєчасна діагностика ще до огляду хірурга.

  • Невідкладні стани в неврології. Діагностика, надання екстреної медичної допомоги та лікування

    by Волосовець А.о., Зозуля А.і., Зозуля І.с.

    Більшість захворювань центральної нервової системи у своєму перебігу можуть супроводжуватися станами, що потребують екстреного втручання. Такі ситуації виникають при гострому порушенні мозкового кровообігу, запальних процесах, новоутвореннях, черепно-мозковій травмі, тромбозі венозних синусів, епілептичному нападі, метаболічній енцефалопатії (печінковій, уремічній, діабетичній), кризах при міастенії, хворобі Паркінсона, гострому пара- та тетрапарезі (зокрема при синдромі Гієна — Барре), а також при правці. Метою цієї публікації є висвітлення сучасних підходів до діагностики, надання невідкладної допомоги та лікування найпоширеніших невідкладних станів у неврологічній практиці.

  • Забезпечення діяльності дихальної та серцево-судинної системи при невідкладних станах

    by Волосовець А.о., Зозуля І.с., Крамарева О.г.

    Лікарі (парамедики) екстреної медичної допомоги можуть стикнутися з різними невідкладними станами (травма, захворювання), за яких слід негайно надати допомогу задля порятунку постраждалого. Разом із обстеженням (первинним, експрес-обстеженням, вторинним, повторним) працівники екстреної медичної допомоги відновлюють функцію життєво важливих органів (дихальна, серцево-судинна системи). Існує етапність надання екстреної медичної допомоги, що визначається клінічним станом пацієнта та наявними ресурсами.

  • Профілактика і лікування гіпер- та гіпоглікемії як можливої причини порушення свідомості. Невідкладна допомога

    by Волосовець А.о., Зозуля І.с.

    У практиці екстреної медичної допомоги, сімейного лікаря, невролога, ендокринолога та терапевта можуть відмічатися випадки гострої гіпоглікемії, і за відсутності своєчасної допомоги можлива смерть пацієнта. Гіпоглікемія — небезпечний стан, що виникає при зниженні рівня глюкози в крові нижче 3,9 ммоль/л (тривожний рівень згідно з рекомендаціями Американської діабетичної асоціації (American Diabetes Association — ADA, 2025), супроводжується слабкістю, підвищеним потовиділенням, тремтінням та запамороченням. Найчастіше цей стан відзначають у пацієнтів із цукровим діабетом, але він може виникати через голодування, фізичні навантаження або пухлини підшлункової залози. Стан розвивається раптово, потребує негайного вживання вуглеводів, а в тяжких випадках — викликає судоми та втрату свідомості. Можливі дратівливість, тривога, погіршення зору. Зниження рівня глюкози в крові найчастіше виникає через перевищення дози інсуліну, пропуск прийому їжі, недостатнє споживання вуглеводів. Причиною гіпоглікемії можуть бути зловживання алкоголем, захворювання печінки, нирок. Гіпоглікемія може створити дуже важкі умови для роботи головного мозку, життєдіяльності людини і мати катастрофічні наслідки для нервової системи, навіть при короткочасному перебігу. Тому при неможливості виключити стан гіпоглікемії в обов’язковому порядку проводять екстрені заходи з метою її купірування. Якщо причина коматозного стану — гіпоглікемія, хворий приходить до тями. В усіх інших випадках глюкоза буде засвоюватися як енергетичний продукт і не зумовить погіршення стану. Якщо навіть у хворого в подальшому буде виявлено кетоацидотичну кому, введення такої кількості глюкози не спричинить погіршення стану хворого.

  • Дії працівників екстреної медичної допомоги при набряку головного мозку

    by Волосовець А.о., Зозуля А.і., Зозуля І.с.

    Набряк головного мозку — патологічне збільшення його об’єму внаслідок накопичення рідини в міжклітинному просторі (інтерстиції). Набухання головного мозку (інтрацелюлярний набряк) характеризується збільшенням об’єму клітин за рахунок внутрішньоклітинної рідини. У клінічній практиці ці стани часто відмічають одночасно, тому зазвичай використовують узагальнений термін «набряк головного мозку». Набряк головного мозку є вторинним симптомом, що ускладнює перебіг багатьох захворювань нервової системи: черепно-мозкової травми, ішемічного та геморагічного інсульту, пухлин, абсцесу, енцефаліту, менінгіту, гіпоксії, оклюзійної гідроцефалії, порушень осмотичної рівноваги, інтоксикацій, опіків та злоякісної артеріальної гіпертензії.

  • Вікові особливості церебральної гемодинаміки і метаболізму мозку у відновний період після перенесеного інсульту

    by Волосовець А.о., Зозуля І.с.

    Інсульт є високоінвалідизуючим захворюванням, що визначає медико-соціальну актуальність проблеми. Відомо, що одним із важливих факторів ризику як розвитку, так і перебігу інсульту є артеріальна гіпертензія і вік. Артеріальна гіпертензія — основний фактор ризику передчасного старіння, інсульту і летального наслідку. Підвищення артеріального тиску напряму пов’язано з такими серцево-судинними ускладненнями, як інфаркт міокарда, раптова серцева смерть, інсульт і ниркова недостатність. Всесвітня організація охорони здоров’я — Міжнародне товариство з вивчення артеріальної гіпертензії (World Health Organization–International Society of Hypertension — WHO–ISH) наголошують на активному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію, особливо при поєднанні її з цукровим діабетом, діабетичною нефропатією та іншими супутніми ураженнями органів-мішеней. На сьогодні встановлено наявність вікових особливостей патогенетичних механізмів клінічного становлення і перебігу інсульту, що диктує необхідність розробки ефективних методів профілактики, лікування та реабілітації, враховуючи вікові особливості метаболічної, гемодинамічної і морфометричної реорганізації головного мозку у хворих, що перенесли інсульт.

  • Черепно-мозкова травма, в тому числі у воєнних умовах: діагностика, клініка, надання невідкладної допомоги

    by Вербицький І.в., Волосовець А.о., Зозуля І.с., Камінський А.о., Крамарева О.г.

    У результаті воєнних дій в Україні від травм (зокрема черепно-мозкової) страждають сотні тисяч людей, як військових, так і цивільних. Частіше відмічається політравма, рідше — ізольована черепно-мозкова травма (ЧМТ). Як правило, ЧМТ являє собою ураження не тільки черепа, але й головного мозку, з більш або менш стійкою дисфункцією і симптоматикою. У воєнних умовах летальність при тяжкій ЧМТ становить близько 30–40%, при цьому значна частина пацієнтів має стійкі неврологічні наслідки. У більшості випадків травма голови поєднується з ураженням інших частин тіла і характеризується тяжким клінічним перебігом і високою смертністю, особливо в 1-шу добу після травми. ЧМТ відрізняється знач­ним поліморфізмом. Це пов’язано з варіабельністю механізмів травмувального впливу, особливостями клінічного перебігу, структурним різновидом ураження тканин: м’яких покривів голови, черепа, оболонок, судин, речовини головного мозку. Історично існує декілька теорій механізму ЧМТ: вібраційна, молекулярна, теорія струсу, теорія лікворного удару, теорія інерційного внутрішньочерепного зміщення мозку, ротаційна теорія, теорія градієнту тиску, теорія кавітаційного ураження мозку і теорія деформації. Ці теорії не використовують в сучасній клінічній практиці. Наразі вважають, що патофізіологія ЧМТ включає первинне механічне ушкодження та вторинні процеси (гіпоксія, ішемія, набряк, ексайтотоксичність, запалення), які визначають прогноз. Мета статті: вивчення етіопатогенетичних механізмів, клініки, перебігу ЧМТ в умовах воєнних дій, лікування і прогноз. Описані особливості етіопатогенетичних механізмів ЧМТ в мирний та воєнний час, клінічної картини та діагностики дають можливість працівникам екстреної медичної допомоги і медичному персоналу стаціонарів правильно оцінити стан травмованого на етапах евакуації і надати екстрену медичну допомогу.

  • Open Access

    ARTIFICIAL INTELLIGENCE IN PEDIATRICS: CURRENT STATUS AND PROSPECTS

    by O. Volosovets, S. Kryvopustov, M. Prokhorova, I. Burlaka, A. Volosovets, I. Loginova, M. Kryvopustova, N. Slyusar

    Artificial intelligence (AI) has brought about a technological revolution in post-industrial society, education, and science, and now holds significant potential to improve medical care for children. Objective: To summarize the latest achievements in research and clinical application of AI in pediatrics and to identify promising areas for its application, based on a review of the published literature. Materials and methods. Scientific sources were identified and analyzed through a systematic search of the PubMed database (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/), restricted to publications from the preceding 10 years. Pediatrics currently ranks among the top five medical fields by the number of research projects and innovations involving AI tools implemented in 2025. Leading specialties, from oncology to pediatrics, are substantially ahead of other clinical fields, reflecting a concentration of investment and research effort in these areas. During the preceding decade, the number of scientific publications on AI applications in pediatrics increased 22.5-fold — from 145 in 2016 to 3,271 in 2025. he highest publication volumes were recorded in pediatric surgery (596), pediatric hematology (485), pediatric radiology (373), and oncology (273), confirming that AI tools are being adopted most rapidly in subspecialties where large volumes of digital diagnostic data are generated — including plain radiographs, computed tomography, magnetic resonance imaging, and intraoperative video streams. Nevertheless, AI implementation continues to face technical challenges associated with data quality and bias, as well as ethical, privacy, regulatory, economic, and accessibility concerns. Priority areas for AI application encompass diagnostic and prognostic analytics based on neural networks, remote patient monitoring via digital health applications, epidemiological research utilizing large-scale datasets, robotic-assisted surgery and rehabilitation, and three-dimensional (3D) printing for the fabrication of personalized medical devices and drug delivery systems.