Ігор Віталійович Гущук
Research Subjects
Ігор Віталійович Гущук has a total of 70 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Андрій Вікторович Мокієнко
Національний університет «Острозька академія
5 shared publications Kulesha N.P.
2 shared publicationsN.V. Sedlyar
2 shared publications- O. M. Vivsiannyk
PhD in Public Administration, Director of the Department of Civil Protection and Healthcare of Rivne Regional State Administration
2 shared publications R.V. Safonov
2 shared publicationsResearch center of “Human Ecology and Public Health“ National University “Ostroh Academy”
2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 28 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 19-28
ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЛАБОРАТОРНА СПРАВА» В ОСТРОЗЬКІЙ АКАДЕМІЇ ЗДОБУВАЧАМИ ПЕРШОГО (БАКАЛАВРСЬКОГО) РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 229 (I9) «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ'Я»
Актуальність. У статті висвітлено стан дослідження проблеми вивчення навчальної дисципліни «Лабораторна справа» (далі – ВНДЛС) в Національному університеті “Острозька академія” (далі – НаУОА) здобувачами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 229 (І9) «Громадське здоров’я» на кафедрі громадського здоров’я та фізичного виховання (далі-КГЗ та ФВ).Особливої уваги в контексті підготовки фахівців з громадського здоров'я заслуговує питання доцільності включення дисципліни "Лабораторна справа" до обов'язкового переліку навчальних дисциплін, а саме на першому бакалаврському рівні. Це питання є принциповим, оскільки перший бакалаврський рівень закладає фундамент професійної підготовки та формує базові компетентності, які визначатимуть подальшу освітню та професійну траєкторію майбутніх фахівцівМета та завдання: проаналізувати стан ВНДЛС в НаУОА здобувачами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 229 (І9) «Громадське здоров’я» на КГЗ та ФВ за період 2017–2024 роки.Методи дослідження. У роботі використовувались аналітичні прийоми епідеміологічного методу, описовий, статистичний та графічні методи. Результати дослідження. Протягом періоду 2017–2024 рр. на КГЗ та ФВ НаУОА навчалися 209 (100 %) студентів, серед них здобувачами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 229 (І9) "Громадське здоров'я" були 115 (55,02 %) студентів. Анкетне опитування студентів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 229 (І9) «Громадське здоров’я» щодо актуальності ВНДЛС показало, що переважна більшість респондентів (72,73%) усвідомлюють фундаментальне значення даної дисципліни для формування професійних компетентностей фахівця з громадського здоров'я.Висновки. З метою забезпечення підвищення якості викладання навчальної дисципліни «Лабораторна справа» в Острозькій академії здобувачами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 229 (І9) «Громадське здоров’я» на кафедрі громадського здоров’я та фізичного виховання важливо забезпечити інтеграцію необхідних знань про роль та можливості лабораторної діагностики в контекст обов'язкових профільних дисциплін епідеміологічного та гігієнічного циклу.
- 28 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 19-28
Open AccessВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЛАБОРАТОРНА СПРАВА» В ОСТРОЗЬКІЙ АКАДЕМІЇ ЗДОБУВАЧАМИ ПЕРШОГО (БАКАЛАВРСЬКОГО) РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 229 (I9) «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ'Я»
Актуальність. У статті висвітлено стан дослідження проблеми вивчення навчальної дисципліни «Лабораторна справа» (далі – ВНДЛС) в Національному університеті “Острозька академія” (далі – НаУОА) здобувачами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 229 (І9) «Громадське здоров’я» на кафедрі громадського здоров’я та фізичного виховання (далі-КГЗ та ФВ).Особливої уваги в контексті підготовки фахівців з громадського здоров'я заслуговує питання доцільності включення дисципліни "Лабораторна справа" до обов'язкового переліку навчальних дисциплін, а саме на першому бакалаврському рівні. Це питання є принциповим, оскільки перший бакалаврський рівень закладає фундамент професійної підготовки та формує базові компетентності, які визначатимуть подальшу освітню та професійну траєкторію майбутніх фахівцівМета та завдання: проаналізувати стан ВНДЛС в НаУОА здобувачами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 229 (І9) «Громадське здоров’я» на КГЗ та ФВ за період 2017–2024 роки.Методи дослідження. У роботі використовувались аналітичні прийоми епідеміологічного методу, описовий, статистичний та графічні методи. Результати дослідження. Протягом періоду 2017–2024 рр. на КГЗ та ФВ НаУОА навчалися 209 (100 %) студентів, серед них здобувачами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 229 (І9) "Громадське здоров'я" були 115 (55,02 %) студентів. Анкетне опитування студентів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 229 (І9) «Громадське здоров’я» щодо актуальності ВНДЛС показало, що переважна більшість респондентів (72,73%) усвідомлюють фундаментальне значення даної дисципліни для формування професійних компетентностей фахівця з громадського здоров'я.Висновки. З метою забезпечення підвищення якості викладання навчальної дисципліни «Лабораторна справа» в Острозькій академії здобувачами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 229 (І9) «Громадське здоров’я» на кафедрі громадського здоров’я та фізичного виховання важливо забезпечити інтеграцію необхідних знань про роль та можливості лабораторної діагностики в контекст обов'язкових профільних дисциплін епідеміологічного та гігієнічного циклу.
- Open Access
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 85-96
ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЗАБРУДНЕННЯ НІТРАТАМИ ПИТНОЇ ВОДИ ІЗ ДЖЕРЕЛ НЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)
Актуальність. Забруднення питної води із джерел нецентралізованого водопостачання нітратами є актуальною невирішеною проблемою якості води для сільського населення України. Мета роботи – гігієнічна оцінка забруднення нітратами питної води із джерел нецентралізованого водопостачання. Матеріали та методи.Застосовано бібліометричні, аналітичні методи дослідження. Матеріалами досліджень слугували дані літератури та джерела офіційної статистичної інформації, зокрема Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні. Для аналізу стану води в Рівненській області використовували результати досліджень ДУ «Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб» щодо моніторингу якості води нецентралізованого водопостачання. Результати дослідження. Узагальнено результати моніторингу якості питної води із джерел нецентралізованого водопостачання в Україні за 2008–2023 рр., які свідчать про тенденцію до зростання відсотків невідповідності за санітарно-хімічними (зокрема, нітратами) та санітарно-мікробіологічними показниками. За результатами моніторингових досліджень якості питної води нецентралізованого водопостачання в Рівненській області за 2020–2004 рр. встановлено тенденцію до зростання відсотків невідповідності за санітарно-хімічними показниками. Показано, що основною складовою невідповідності питної води нормативним вимогам за санітарно-хімічними показниками є нітратне забруднення: з 2012 зразків у 1453 (72,2 %) виявлено перевищення концентрації нітратів. Виявлено, що забруднення нітратами питної води із джерел нецентралізованого водопостачання є причиною захворюваності на метгемоглобінемію. Встановлено, що надмірне використання сільськогосподарськими виробниками азотовмісних добрив є фактором забруднення ґрунтових вод, а отже, і джерел нецентралізованого водопостачання. Обґрунтовано необхідність санітарних паспортів на колодязі, відсутність яких є грубим порушенням санітарного законодавства, що унеможливлює інвентаризацію, систематичне дослідження стану нітратного забруднення питної води, виявлення й усунення джерел такого забруднення. Визнано терміновим завданням імплементацію європейських вимог щодо запобігання забрудненню внаслідок змиву нітратів із сільськогосподарських земель в екологічне законодавство України.
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 85-96
Open AccessГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЗАБРУДНЕННЯ НІТРАТАМИ ПИТНОЇ ВОДИ ІЗ ДЖЕРЕЛ НЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)
Актуальність. Забруднення питної води із джерел нецентралізованого водопостачання нітратами є актуальною невирішеною проблемою якості води для сільського населення України. Мета роботи – гігієнічна оцінка забруднення нітратами питної води із джерел нецентралізованого водопостачання. Матеріали та методи.Застосовано бібліометричні, аналітичні методи дослідження. Матеріалами досліджень слугували дані літератури та джерела офіційної статистичної інформації, зокрема Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні. Для аналізу стану води в Рівненській області використовували результати досліджень ДУ «Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб» щодо моніторингу якості води нецентралізованого водопостачання. Результати дослідження. Узагальнено результати моніторингу якості питної води із джерел нецентралізованого водопостачання в Україні за 2008–2023 рр., які свідчать про тенденцію до зростання відсотків невідповідності за санітарно-хімічними (зокрема, нітратами) та санітарно-мікробіологічними показниками. За результатами моніторингових досліджень якості питної води нецентралізованого водопостачання в Рівненській області за 2020–2004 рр. встановлено тенденцію до зростання відсотків невідповідності за санітарно-хімічними показниками. Показано, що основною складовою невідповідності питної води нормативним вимогам за санітарно-хімічними показниками є нітратне забруднення: з 2012 зразків у 1453 (72,2 %) виявлено перевищення концентрації нітратів. Виявлено, що забруднення нітратами питної води із джерел нецентралізованого водопостачання є причиною захворюваності на метгемоглобінемію. Встановлено, що надмірне використання сільськогосподарськими виробниками азотовмісних добрив є фактором забруднення ґрунтових вод, а отже, і джерел нецентралізованого водопостачання. Обґрунтовано необхідність санітарних паспортів на колодязі, відсутність яких є грубим порушенням санітарного законодавства, що унеможливлює інвентаризацію, систематичне дослідження стану нітратного забруднення питної води, виявлення й усунення джерел такого забруднення. Визнано терміновим завданням імплементацію європейських вимог щодо запобігання забрудненню внаслідок змиву нітратів із сільськогосподарських земель в екологічне законодавство України.
- Open Access
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 191-196
ВІДДАНІСТЬ НАУЦІ: СТОРІНКАМИ НАУКОВИХ ЗДОБУТКІВ ВІДОМОГО НАУКОВЦЯ ГІГІЄНІСТА, ТОКСИКОЛОГА ТА ПЕДАГОГА БОРИСА МИХАЙЛОВИЧА ШТАБСЬКОГО (ДО 95-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ (1929–2017))
Актуальність. У червні 2024 р. доктору медичних наук, професору Борису Михайловичу Штабському, відомому вченому гігієністу і токсикологу, педагогу вищої школи, лауреату премії імені Ю. С. Кагана Українського наукового товариства токсикологів, виповнилося б 95 років від дня народження. Його наукові праці мають науково-теоретичний і експериментально-прикладний характер. Мета роботи – простежити науковий шлях, висвітлити основні наукові напрями та здобутки проф. Б. М. Штабського. Матеріали та методи. Наукові праці проф. Б. М. Штабського та джерела життєпису науковця. Методи: пошуковий, описовий, аналітичний. Результати дослідження. Основними напрямами наукових досліджень у сфері гігієни та профілактичної токсикології проф. Б. М. Штабського є опрацювання фундаментальних методологічних проблем вивчення токсичності й небезпечності шкідливих хімічних речовин та їхнє гігієнічне нормування в об’єктах довкілля і харчових продуктах, профілактика хімічної екопатології. До найважливіших загальновизнаних наукових досягнень Бориса Михайловича належать опрацьовані оригінальні концепції кумуляції ксенобіотиків, їхньої комбінованої дії, системного регламентування ксенобіотиків за звичайних та екстремальних умов, розроблення методології аналізу дозових залежностей і донозологічних станів, методичних підходів до регламентації ксенобіотиків у воді водойм, повітрі, харчових продуктах, нових критеріїв і методів оцінки токсичності та кумуляції ксенобіотиків, хімічної безпеки дитячого й дорослого населення. Висновки. Наукові напрацювання проф. Б. М. Штабського використовуються під час проведення наукових досліджень, слугуватимуть прийдешнім поколінням науковців, лікарів-профілактиків, лікарів-клініцистів, студентів-медиків, здобувачів спеціальності «громадське здоров’я».
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 191-196
Open AccessВІДДАНІСТЬ НАУЦІ: СТОРІНКАМИ НАУКОВИХ ЗДОБУТКІВ ВІДОМОГО НАУКОВЦЯ ГІГІЄНІСТА, ТОКСИКОЛОГА ТА ПЕДАГОГА БОРИСА МИХАЙЛОВИЧА ШТАБСЬКОГО (ДО 95-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ (1929–2017))
Актуальність. У червні 2024 р. доктору медичних наук, професору Борису Михайловичу Штабському, відомому вченому гігієністу і токсикологу, педагогу вищої школи, лауреату премії імені Ю. С. Кагана Українського наукового товариства токсикологів, виповнилося б 95 років від дня народження. Його наукові праці мають науково-теоретичний і експериментально-прикладний характер. Мета роботи – простежити науковий шлях, висвітлити основні наукові напрями та здобутки проф. Б. М. Штабського. Матеріали та методи. Наукові праці проф. Б. М. Штабського та джерела життєпису науковця. Методи: пошуковий, описовий, аналітичний. Результати дослідження. Основними напрямами наукових досліджень у сфері гігієни та профілактичної токсикології проф. Б. М. Штабського є опрацювання фундаментальних методологічних проблем вивчення токсичності й небезпечності шкідливих хімічних речовин та їхнє гігієнічне нормування в об’єктах довкілля і харчових продуктах, профілактика хімічної екопатології. До найважливіших загальновизнаних наукових досягнень Бориса Михайловича належать опрацьовані оригінальні концепції кумуляції ксенобіотиків, їхньої комбінованої дії, системного регламентування ксенобіотиків за звичайних та екстремальних умов, розроблення методології аналізу дозових залежностей і донозологічних станів, методичних підходів до регламентації ксенобіотиків у воді водойм, повітрі, харчових продуктах, нових критеріїв і методів оцінки токсичності та кумуляції ксенобіотиків, хімічної безпеки дитячого й дорослого населення. Висновки. Наукові напрацювання проф. Б. М. Штабського використовуються під час проведення наукових досліджень, слугуватимуть прийдешнім поколінням науковців, лікарів-профілактиків, лікарів-клініцистів, студентів-медиків, здобувачів спеціальності «громадське здоров’я».
- Open Access
- 26 August 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Медсестринство
- No. 2,p. 4-10
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ МЕДСЕСТЕР ІЗ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ ТА ВЕТЕРАНАМИ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ТРАВМАТИЧНИХ ПОДІЙ
Вступ. Сучасна медсестринська практика вимагає подальшого розвитку, зокрема у сферах системного навчання, зміцнення кадрового потенціалу, а також активної участі у формуванні політики і дослідженнях, пов’язаних із медичним обслуговуванням військових та ветеранів. Мета роботи – дослідити досвід, труднощі й потреби медсестер під час надання допомоги військовим та ветеранам, які зазнали психотравмувальних або бойових переживань як у зоні бойових дій, так і за умов мирного часу. Основна частина. Дослідження ґрунтувалося на аналізі наукових джерел інформації із зазначеної тематики. Аналіз зібраних джерел підтверджує, що медсестри відіграють вирішальну роль у догляді за ветеранами, забезпечуючи як фізичну, так і психоемоційну підтримку. В системі охорони здоров’я США медсестринство у VA (Міністерстві у справах ветеранів) розвивається в межах цілісної моделі догляду, яка враховує унікальний військовий досвід пацієнтів. Медсестри беруть участь у скринінгу на посттравматичний стресовий розлад, координують мультидисциплінарну допомогу, формують довірливі стосунки з ветеранами та створюють безпечне середовище для розкриття їх потреб. Особливу увагу приділяють довготривалому і реабілітаційному догляду, профілактиці соціальної ізоляції, а також підтримці родин ветеранів. Однак дані вказують на низку викликів. Ветерани часто уникають звертатися до медсестер через недовіру і стриманість, спричинену військовою культурою. Медсестри повинні володіти не лише клінічними знаннями, але й культурною компетентністю: розуміти військову термінологію, структуру служби, типові психоемоційні стани. Освітні програми, незважаючи на ініціативи, ще не повністю інтегрували ці теми у навчальні плани. Висновки. Медсестри відіграють ключову роль у догляді за військовими та ветеранами, забезпечуючи як медичну, так і психоемоційну підтримку. Для підвищення ефективності цієї роботи необхідно розвивати культурну компетентність та інтегрувати військову тематику в освітні програми.
- 26 August 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Медсестринство
- No. 2,p. 4-10
Open AccessОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ МЕДСЕСТЕР ІЗ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ ТА ВЕТЕРАНАМИ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ТРАВМАТИЧНИХ ПОДІЙ
Вступ. Сучасна медсестринська практика вимагає подальшого розвитку, зокрема у сферах системного навчання, зміцнення кадрового потенціалу, а також активної участі у формуванні політики і дослідженнях, пов’язаних із медичним обслуговуванням військових та ветеранів. Мета роботи – дослідити досвід, труднощі й потреби медсестер під час надання допомоги військовим та ветеранам, які зазнали психотравмувальних або бойових переживань як у зоні бойових дій, так і за умов мирного часу. Основна частина. Дослідження ґрунтувалося на аналізі наукових джерел інформації із зазначеної тематики. Аналіз зібраних джерел підтверджує, що медсестри відіграють вирішальну роль у догляді за ветеранами, забезпечуючи як фізичну, так і психоемоційну підтримку. В системі охорони здоров’я США медсестринство у VA (Міністерстві у справах ветеранів) розвивається в межах цілісної моделі догляду, яка враховує унікальний військовий досвід пацієнтів. Медсестри беруть участь у скринінгу на посттравматичний стресовий розлад, координують мультидисциплінарну допомогу, формують довірливі стосунки з ветеранами та створюють безпечне середовище для розкриття їх потреб. Особливу увагу приділяють довготривалому і реабілітаційному догляду, профілактиці соціальної ізоляції, а також підтримці родин ветеранів. Однак дані вказують на низку викликів. Ветерани часто уникають звертатися до медсестер через недовіру і стриманість, спричинену військовою культурою. Медсестри повинні володіти не лише клінічними знаннями, але й культурною компетентністю: розуміти військову термінологію, структуру служби, типові психоемоційні стани. Освітні програми, незважаючи на ініціативи, ще не повністю інтегрували ці теми у навчальні плани. Висновки. Медсестри відіграють ключову роль у догляді за військовими та ветеранами, забезпечуючи як медичну, так і психоемоційну підтримку. Для підвищення ефективності цієї роботи необхідно розвивати культурну компетентність та інтегрувати військову тематику в освітні програми.
- Open Access
- 30 May 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 10-16
ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА І ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я: ЩОДО АНАЛІЗУ ДЕЯКИХ ВЕКТОРІВ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ
Мета. Визначення медико-соціальних проблем суспільства та громадського здоров’я як рушійних сил демографічної кризи в Україні.Матеріали та методи. У роботі використані результати демографічних і медико-соціальних досліджень, які є у відкритому інтернет-доступі. Результати. У роботі проведено аналіз сучасної демографічної ситуації в Україні. Показано, що спосіб життя (неправильне харчування, зловживання алкоголем, тютюнопаління, шкідлива праця, стреси тощо) пересічних українців, особливо працездатних осіб, є пріоритетним фактором впливу на демографічну ситуацію. Основні фактори ризику виникнення неінфекційних захворювань (серцево-судинні захворювання, рак, діабет і хронічні захворювання легень) призводять до 91 % смертей в Україні. Понад 50 % українців нині мають надмірну вагу або ожиріння. 82 % українців вживають алкогольні напої, а 26 % кажуть, що зараз вживають алкоголю більше, ніж до війни. Усього в країні нара- ховується близько 9 мільйонів активних курців, що становлять третину всього працездатного населення країни. Понад 70 % українців відчувають стрес або сильну знервованість. Близько 80 % української молоді мають хронічні захворювання. Щорічно на виробництві травмується близько 50 тисяч осіб, з них 1,5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отримують професійні захворювання. Обґрунтовано, що основою здорового способу життя повинна стати здоров’язберігальна (профілактична) парадигма. Висловлено думки провідних демографів країни щодо значимості вкладу медицини у стан здоров’я населення (30–35 %). У 2021 році 17 % домогосподарств (або 2,5 млн сімей) зазнали катастрофічних витрат на охорону здоров’я. У 2020 році державні витрати на охорону здоров’я становили 8 % від загальних витрат (для країн – кандидатів на вступ до ЄС – 12 %, середній показник ЄС – 14 %). Визначено гостру необхідність серйозних змін і зрушень у механізмі фінансування та системі організації нинішньої системи охорони здоров’я. Висновки. Повоєнне відновлення й активний розвиток всіх сфер суспільного життя передбачає такі обов’язкові складові, як створення умов для здорового способу життя та доступність якісних медичних послуг.
- 30 May 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 10-16
Open AccessДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА І ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я: ЩОДО АНАЛІЗУ ДЕЯКИХ ВЕКТОРІВ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ
Мета. Визначення медико-соціальних проблем суспільства та громадського здоров’я як рушійних сил демографічної кризи в Україні.Матеріали та методи. У роботі використані результати демографічних і медико-соціальних досліджень, які є у відкритому інтернет-доступі. Результати. У роботі проведено аналіз сучасної демографічної ситуації в Україні. Показано, що спосіб життя (неправильне харчування, зловживання алкоголем, тютюнопаління, шкідлива праця, стреси тощо) пересічних українців, особливо працездатних осіб, є пріоритетним фактором впливу на демографічну ситуацію. Основні фактори ризику виникнення неінфекційних захворювань (серцево-судинні захворювання, рак, діабет і хронічні захворювання легень) призводять до 91 % смертей в Україні. Понад 50 % українців нині мають надмірну вагу або ожиріння. 82 % українців вживають алкогольні напої, а 26 % кажуть, що зараз вживають алкоголю більше, ніж до війни. Усього в країні нара- ховується близько 9 мільйонів активних курців, що становлять третину всього працездатного населення країни. Понад 70 % українців відчувають стрес або сильну знервованість. Близько 80 % української молоді мають хронічні захворювання. Щорічно на виробництві травмується близько 50 тисяч осіб, з них 1,5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отримують професійні захворювання. Обґрунтовано, що основою здорового способу життя повинна стати здоров’язберігальна (профілактична) парадигма. Висловлено думки провідних демографів країни щодо значимості вкладу медицини у стан здоров’я населення (30–35 %). У 2021 році 17 % домогосподарств (або 2,5 млн сімей) зазнали катастрофічних витрат на охорону здоров’я. У 2020 році державні витрати на охорону здоров’я становили 8 % від загальних витрат (для країн – кандидатів на вступ до ЄС – 12 %, середній показник ЄС – 14 %). Визначено гостру необхідність серйозних змін і зрушень у механізмі фінансування та системі організації нинішньої системи охорони здоров’я. Висновки. Повоєнне відновлення й активний розвиток всіх сфер суспільного життя передбачає такі обов’язкові складові, як створення умов для здорового способу життя та доступність якісних медичних послуг.
- Open Access
- 30 May 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 85-91
ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА СТАНУ ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ М. НІКОПОЛЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА 2019–2024 РОКИ
Актуальність. Після підриву Каховської ГЕС у м. Нікополі (Дніпропетровська область) централізоване водопостачання питної води припинилося, що обумовило пошук альтернативних джерел води, зокрема використання свердловин. Аналіз даних літератури показав обмеженість узагальнюючої інформації щодо водозабезпечення цього міста за 2019–2024 рр. Мета роботи – еколого-гігієнічна оцінка стану водозабезпечення населення м. Нікополя Дніпропетровської області за 2019–2024 рр.Методи дослідження: санітарно-гігієнічні, бібліометричні, аналітичні.Результати дослідження. Показано, що вода на ділянках водозабору Каховського водосховища у 2019 р. – першій половині 2023 р. була маломінералізована, помірно жорстка, нейтральної реакції. Встановлено невідповідність якості води нормативним вимогам за ХСК, кольоровістю, каламутністю, перманганатною окиснюваностю, ХСК, вмістом азоту нітритів, міді, марганцю та цинку. Вода питна із системи централізованого водопостачання не відповідала нормативним вимогам за показниками кольоровості, каламутності, перманганатної окиснюваності, хлороформу, заліза. У воді з децентралізованих джерел мали місце перевищення нормативів за показниками каламутності, кольоровості, присмаку, загальної жорсткості, сухого залишку, вмісту сульфатів, хлоридів, заліза. Моніторинг фізико-хімічних показників якості води нецентралізованого водопостачання у 2023–2024 рр. показав суттєві відхилення від нормативів для артезіанської води, яку населення вимушене вживати як питну, за сухим залишком, жорсткістю, сульфатами, хлоридами, амонієм. Вода водоймищ не відповідала нормативним вимогам за показниками ХСК, сухого залишку, сульфатів, хлоридів. Висновки. Визнано необхідним доочищення артезіанської води м. Нікополя методом зворотного осмосу та відновлення системи централізованого господарсько-питного водопостачання.
- 30 May 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 85-91
Open AccessЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА СТАНУ ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ М. НІКОПОЛЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА 2019–2024 РОКИ
Актуальність. Після підриву Каховської ГЕС у м. Нікополі (Дніпропетровська область) централізоване водопостачання питної води припинилося, що обумовило пошук альтернативних джерел води, зокрема використання свердловин. Аналіз даних літератури показав обмеженість узагальнюючої інформації щодо водозабезпечення цього міста за 2019–2024 рр. Мета роботи – еколого-гігієнічна оцінка стану водозабезпечення населення м. Нікополя Дніпропетровської області за 2019–2024 рр.Методи дослідження: санітарно-гігієнічні, бібліометричні, аналітичні.Результати дослідження. Показано, що вода на ділянках водозабору Каховського водосховища у 2019 р. – першій половині 2023 р. була маломінералізована, помірно жорстка, нейтральної реакції. Встановлено невідповідність якості води нормативним вимогам за ХСК, кольоровістю, каламутністю, перманганатною окиснюваностю, ХСК, вмістом азоту нітритів, міді, марганцю та цинку. Вода питна із системи централізованого водопостачання не відповідала нормативним вимогам за показниками кольоровості, каламутності, перманганатної окиснюваності, хлороформу, заліза. У воді з децентралізованих джерел мали місце перевищення нормативів за показниками каламутності, кольоровості, присмаку, загальної жорсткості, сухого залишку, вмісту сульфатів, хлоридів, заліза. Моніторинг фізико-хімічних показників якості води нецентралізованого водопостачання у 2023–2024 рр. показав суттєві відхилення від нормативів для артезіанської води, яку населення вимушене вживати як питну, за сухим залишком, жорсткістю, сульфатами, хлоридами, амонієм. Вода водоймищ не відповідала нормативним вимогам за показниками ХСК, сухого залишку, сульфатів, хлоридів. Висновки. Визнано необхідним доочищення артезіанської води м. Нікополя методом зворотного осмосу та відновлення системи централізованого господарсько-питного водопостачання.
- Open Access
- 30 May 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 92-101
ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ ГРИПУ ТА ГРВІ У ВОЛИНСЬКІЙ І МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (2020–2022 РОКИ)
Актуальність дослідження зумовлена високим рівнем захворюваності на грип та ГРВІ в Україні, які щороку становлять до 90 % усіх інфекційних хвороб. Незважаючи на поширеність і тяжкі ускладнення, рівень вакцинації залишається критично низьким. Вивчення регіональних особливостей епідемічного процесу, зокрема в умовах відмінного клімату Волинської та Миколаївської областей, дає змогу глибше зрозуміти вплив природних і соціально-демографічних чинників на динаміку респіраторних інфекцій та вдосконалити підходи до профілактики. Мета роботи – проаналізувати регіональні особливості поширення та діагностики грипу й гострих респіраторних вірусних інфекцій у Волинській і Миколаївській областях упродовж 2020–2022 років.Матеріали та методи. Використано епідеміологічний аналіз офіційних статистичних даних ЦГЗ щодо захворюваності на грип та ГРВІ в Україні, Волинській і Миколаївській областях (2020–2022 рр.). Ураховано інтенсивні показники, епідемічні пороги, вікову структуру, рівні госпіталізації та охоплення щепленнями. Проведено порівняльний аналіз даних лабораторного моніторингу з обласних ОЦКПХ із застосуванням ПЛР, ІФА та МФА для виявлення збудників. Зіставлення регіональних даних дало змогу виявити особливості перебігу епідемічного процесу. Результати дослідження. У 2020–2022 рр. грип та ГРВІ залишалися провідними інфекційними патологіями в Україні, становлячи до 90 % інфекційної захворюваності. Волинська область мала вищі показники зареєстрованих випадків, тоді як у Миколаївській частка лабораторно підтверджених випадків була вищою. Виявлено, що кліматичні умови впливають на сезонність: у Волині епідемії розпочинаються раніше, порівняно з Миколаївщиною. Пандемія COVID-19 і воєнні події зумовили зміну структури збудників, зростання питомої ваги SARS- CoV-2, а у 2021–2022 рр. – повернення циркуляції грипу A(H1N1)pdm09 та B. Діагностика базувалася переважно на ПЛР, доповнена ІФА та МФА в Миколаєві. Вакцинальне покриття в обох регіонах залишалося критично низьким. Отримані результати підкреслюють доцільність регіоналізованого підходу до епіднагляду й профілактики. Висновки. Грип та ГРВІ залишаються основними інфекційними захворюваннями в Україні, щороку охоплюючи до 90 % випадків. У 2020–2022 рр. рівень захворюваності був стабільно високим. Пандемія COVID-19 змінила сезонну динаміку: у 2020–2021 рр. домінував SARS-CoV-2, у 2021–2022 рр. частково повернувся грип. У Волинській області зареєстровано більше випадків захворюваності, тоді як у Миколаївській – вищий відсоток лабораторно підтверджених. Установлено вплив кліматичних відмінностей: на Волині епідемії починаються раніше, на Миколаївщині – пізніше, що варто враховувати, плануючи профілактику. Основним методом діагностики залишалася ПЛР, додатково на півдні використовували ІФА і МФА. Визначені збудники містили SARS-CoV-2, грип A(H1N1) pdm09, H3N2 та B/Victoria. Низький рівень вакцинації потребує підвищення доступності щеплень і просвітницької роботи. Дослідження підтвердило ефективність регіоналізованого підходу до контролю респіраторних інфекцій.
- 30 May 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 92-101
Open AccessЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ ГРИПУ ТА ГРВІ У ВОЛИНСЬКІЙ І МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (2020–2022 РОКИ)
Актуальність дослідження зумовлена високим рівнем захворюваності на грип та ГРВІ в Україні, які щороку становлять до 90 % усіх інфекційних хвороб. Незважаючи на поширеність і тяжкі ускладнення, рівень вакцинації залишається критично низьким. Вивчення регіональних особливостей епідемічного процесу, зокрема в умовах відмінного клімату Волинської та Миколаївської областей, дає змогу глибше зрозуміти вплив природних і соціально-демографічних чинників на динаміку респіраторних інфекцій та вдосконалити підходи до профілактики. Мета роботи – проаналізувати регіональні особливості поширення та діагностики грипу й гострих респіраторних вірусних інфекцій у Волинській і Миколаївській областях упродовж 2020–2022 років.Матеріали та методи. Використано епідеміологічний аналіз офіційних статистичних даних ЦГЗ щодо захворюваності на грип та ГРВІ в Україні, Волинській і Миколаївській областях (2020–2022 рр.). Ураховано інтенсивні показники, епідемічні пороги, вікову структуру, рівні госпіталізації та охоплення щепленнями. Проведено порівняльний аналіз даних лабораторного моніторингу з обласних ОЦКПХ із застосуванням ПЛР, ІФА та МФА для виявлення збудників. Зіставлення регіональних даних дало змогу виявити особливості перебігу епідемічного процесу. Результати дослідження. У 2020–2022 рр. грип та ГРВІ залишалися провідними інфекційними патологіями в Україні, становлячи до 90 % інфекційної захворюваності. Волинська область мала вищі показники зареєстрованих випадків, тоді як у Миколаївській частка лабораторно підтверджених випадків була вищою. Виявлено, що кліматичні умови впливають на сезонність: у Волині епідемії розпочинаються раніше, порівняно з Миколаївщиною. Пандемія COVID-19 і воєнні події зумовили зміну структури збудників, зростання питомої ваги SARS- CoV-2, а у 2021–2022 рр. – повернення циркуляції грипу A(H1N1)pdm09 та B. Діагностика базувалася переважно на ПЛР, доповнена ІФА та МФА в Миколаєві. Вакцинальне покриття в обох регіонах залишалося критично низьким. Отримані результати підкреслюють доцільність регіоналізованого підходу до епіднагляду й профілактики. Висновки. Грип та ГРВІ залишаються основними інфекційними захворюваннями в Україні, щороку охоплюючи до 90 % випадків. У 2020–2022 рр. рівень захворюваності був стабільно високим. Пандемія COVID-19 змінила сезонну динаміку: у 2020–2021 рр. домінував SARS-CoV-2, у 2021–2022 рр. частково повернувся грип. У Волинській області зареєстровано більше випадків захворюваності, тоді як у Миколаївській – вищий відсоток лабораторно підтверджених. Установлено вплив кліматичних відмінностей: на Волині епідемії починаються раніше, на Миколаївщині – пізніше, що варто враховувати, плануючи профілактику. Основним методом діагностики залишалася ПЛР, додатково на півдні використовували ІФА і МФА. Визначені збудники містили SARS-CoV-2, грип A(H1N1) pdm09, H3N2 та B/Victoria. Низький рівень вакцинації потребує підвищення доступності щеплень і просвітницької роботи. Дослідження підтвердило ефективність регіоналізованого підходу до контролю респіраторних інфекцій.
- Open Access
- 27 December 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 61-69
РОЗРОБКА І ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМ У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я НА ДЕРЖАВНОМУ І МІСЦЕВОМУ (РЕГІОНАЛЬНОМУ) РІВНЯХ: ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ ПІДХІД
Актуальність. Проблематика формування та фінансування державних, місцевих (регіональних) програм з охорони громадського здоров’я, їх стратегічного планування, оцінки результативності впровадження, розмежування повноважень у цій сфері між зацікавленими сторонами, оптимізації прийняття відповідних рішень в умовах обмеженості фінансових ресурсів є актуальною тематикою наукових досліджень та практичної реалізації. Мета роботи – дослідити зміст програмно-цільового методу державного управління та його використання в розробці програм у сфері громадського здоров’я на державному, регіональному та місцевому рівнях. Матеріали та методи. Для оцінки результативності організації діяльності та фінансування програм у сфері громадського здоров’я на державному і місцевому (регіональному) рівні застосовувалися методи спостереження, аналізу, синтезу, порівняння, групування та узагальнення. Результати дослідження. Розкрита роль державних і місцевих (регіональних) програм громадського здоров’я як інструмента реалізації цілей і завдань держави щодо розв’язання актуальних проблем на основі концентрації та оптимізації ресурсів, досягнення цільових показників стану здоров’я населення. Через програми формуються проєкти профілактичного, лікувального, організаційного, наукового характеру. Показана роль Центру громадського здоров’я в їх координації. На прикладі ДУ «Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» розкрито специфіку розбудови вертикалі епідемічного контролю в регіонах з метою посилення потенціалу в напрямках комунікації, профілактики та контролю неінфекційних захворювань. Запропоновано застосовувати SWOT-аналіз як інструмент бізнес-планування для виявлення сильних і слабких сторін медичної організації в процесі удосконалення програм. Обґрунтовано заходи щодо підвищення ефективності реалізації програм громадського здоров’я на місцевому (регіональному) рівні. Висновки. Розробка та впровадження державних і місцевих (регіональних) програм вимагає високого рівня компетентності усіх учасників процесу, постійного контролю органів виконавчої влади усіх рівнів, розвитку регіональної системи моніторингу й оцінки у сфері охорони здоров’я, готовності інфраструктури для успішної реалізації завдань.
- 27 December 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 61-69
Open AccessРОЗРОБКА І ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМ У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я НА ДЕРЖАВНОМУ І МІСЦЕВОМУ (РЕГІОНАЛЬНОМУ) РІВНЯХ: ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ ПІДХІД
Актуальність. Проблематика формування та фінансування державних, місцевих (регіональних) програм з охорони громадського здоров’я, їх стратегічного планування, оцінки результативності впровадження, розмежування повноважень у цій сфері між зацікавленими сторонами, оптимізації прийняття відповідних рішень в умовах обмеженості фінансових ресурсів є актуальною тематикою наукових досліджень та практичної реалізації. Мета роботи – дослідити зміст програмно-цільового методу державного управління та його використання в розробці програм у сфері громадського здоров’я на державному, регіональному та місцевому рівнях. Матеріали та методи. Для оцінки результативності організації діяльності та фінансування програм у сфері громадського здоров’я на державному і місцевому (регіональному) рівні застосовувалися методи спостереження, аналізу, синтезу, порівняння, групування та узагальнення. Результати дослідження. Розкрита роль державних і місцевих (регіональних) програм громадського здоров’я як інструмента реалізації цілей і завдань держави щодо розв’язання актуальних проблем на основі концентрації та оптимізації ресурсів, досягнення цільових показників стану здоров’я населення. Через програми формуються проєкти профілактичного, лікувального, організаційного, наукового характеру. Показана роль Центру громадського здоров’я в їх координації. На прикладі ДУ «Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» розкрито специфіку розбудови вертикалі епідемічного контролю в регіонах з метою посилення потенціалу в напрямках комунікації, профілактики та контролю неінфекційних захворювань. Запропоновано застосовувати SWOT-аналіз як інструмент бізнес-планування для виявлення сильних і слабких сторін медичної організації в процесі удосконалення програм. Обґрунтовано заходи щодо підвищення ефективності реалізації програм громадського здоров’я на місцевому (регіональному) рівні. Висновки. Розробка та впровадження державних і місцевих (регіональних) програм вимагає високого рівня компетентності усіх учасників процесу, постійного контролю органів виконавчої влади усіх рівнів, розвитку регіональної системи моніторингу й оцінки у сфері охорони здоров’я, готовності інфраструктури для успішної реалізації завдань.
- Open Access
- 27 December 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 46-60
АНАЛІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
Актуальність. Протягом останнього століття з’явилися національні інститути громадського здоров’я (NPHIs) для вирішення постійних і надзвичайних проблем охорони здоров’я. Зважаючи на історичну спадщину та внесок у охорону здоров’я, є нагальна потреба в узагальненні даних літератури щодо досвіду роботи NPHIs. Мета – аналіз даних літератури щодо узагальнення досвіду роботи національних інститутів громадського здоров’я. Методи дослідження. Бібліометричні, аналітичні. Результати. В огляді проаналізовано точки зору лідерів громадського здоров’я та авторів з різних регіонів світу про історичну спадщину, досвід, внески та переваги NPHI. Систематичний пошук у базах даних Medline OVID та Scopus виявив 5731 запис. Загалом 43 статті відповідали критеріям прийнятності та включали точки зору з понад 20 країн Африки, Європи, Північної та Південної Америки. Отримані дані свідчать про давню міжнародну зацікавленість у залученні національних інститутів для вирішення складних проблем охорони здоров’я. Відсутність методів звітності про дослідження свідчить про необхідність використання надійної методології. Кілька статей рекомендують інвестиції в національні інститути громадського здоров’я як стратегію реагування на кризи та зміцнення систем громадського здоров’я в країнах. Результати показують, що сфери, пов’язані з розбудовою потенціалу громадського здоров’я, переплітаються в літературі NPHI. Однак нестача емпіричних якісних або кількісних досліджень вказує на необхідність більш надійних досліджень NPHI у майбутньому. Висновок. Результати показують явні прогалини в таких питаннях, як наукова незалежність, автономія та фінансові ресурси, які заслуговують на подальшу увагу. Наявні та нові проблеми охорони здоров’я (наприклад, неінфекційні захворювання, зміна клімату, резистентність до антимікробних препаратів та потенційні епідемії в майбутньому) підкреслюють важливість і необхідність інвестицій у дослідження, орієнтовані на NPHI.
- 27 December 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 46-60
Open AccessАНАЛІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
Актуальність. Протягом останнього століття з’явилися національні інститути громадського здоров’я (NPHIs) для вирішення постійних і надзвичайних проблем охорони здоров’я. Зважаючи на історичну спадщину та внесок у охорону здоров’я, є нагальна потреба в узагальненні даних літератури щодо досвіду роботи NPHIs. Мета – аналіз даних літератури щодо узагальнення досвіду роботи національних інститутів громадського здоров’я. Методи дослідження. Бібліометричні, аналітичні. Результати. В огляді проаналізовано точки зору лідерів громадського здоров’я та авторів з різних регіонів світу про історичну спадщину, досвід, внески та переваги NPHI. Систематичний пошук у базах даних Medline OVID та Scopus виявив 5731 запис. Загалом 43 статті відповідали критеріям прийнятності та включали точки зору з понад 20 країн Африки, Європи, Північної та Південної Америки. Отримані дані свідчать про давню міжнародну зацікавленість у залученні національних інститутів для вирішення складних проблем охорони здоров’я. Відсутність методів звітності про дослідження свідчить про необхідність використання надійної методології. Кілька статей рекомендують інвестиції в національні інститути громадського здоров’я як стратегію реагування на кризи та зміцнення систем громадського здоров’я в країнах. Результати показують, що сфери, пов’язані з розбудовою потенціалу громадського здоров’я, переплітаються в літературі NPHI. Однак нестача емпіричних якісних або кількісних досліджень вказує на необхідність більш надійних досліджень NPHI у майбутньому. Висновок. Результати показують явні прогалини в таких питаннях, як наукова незалежність, автономія та фінансові ресурси, які заслуговують на подальшу увагу. Наявні та нові проблеми охорони здоров’я (наприклад, неінфекційні захворювання, зміна клімату, резистентність до антимікробних препаратів та потенційні епідемії в майбутньому) підкреслюють важливість і необхідність інвестицій у дослідження, орієнтовані на NPHI.
- 1 December 2024
- Published by Institute for Public Health of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine in Environment & Health
- No. 4 (113),p. 65-71
Max Joseph von Pettenkofer – the founder of modern scientific experimental hygiene and methods of hygiene diagnostics
The aim of the work. To follow and analyze the life and creative path of Professor Max Joseph von Pettenkofer from a student to the President of the Bavarian Academy of Sciences and the organizer and director of the first Institute of Hygiene in Europe. Materials and methods. Available printed materials were used - textbooks, manuals and electronic resources - biographical articles, Wikipedia materials, search methods, bibliosemantic historical, analytical, descriptive. Results of the study. The creative and life path of Max Pettenkofer is traced with an emphasis on his role in the development of hygienic science. The contribution of Max Pettenkofer's scientific research, covering a wide range of chemical and hygienic problems in the formation of the experimental direction of hygienic research and the development of hygienic diagnostic methods, which brought him worldwide recognition as a scientist as the founder of modern experimental hygiene and preventive medicine, is shown. It was determined that the principles and methods of hygienic diagnostics, founded more than a century and a half ago by Max Pettenkofer as a special system of thinking, synthesis, analysis and actions aimed at studying the factors of the human life environment (biological, chemical, physical and social), the state of human health (at the individual and population level) and establishing the relationship between the influence of factors of this environment on the health of the population, remain relevant and require further implementation in the development of a new «architecture» of the health care system at different levels of management.
- 1 December 2024
- Published by Institute for Public Health of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine in Environment & Health
- No. 4 (113),p. 65-71
Max Joseph von Pettenkofer – the founder of modern scientific experimental hygiene and methods of hygiene diagnostics
The aim of the work. To follow and analyze the life and creative path of Professor Max Joseph von Pettenkofer from a student to the President of the Bavarian Academy of Sciences and the organizer and director of the first Institute of Hygiene in Europe. Materials and methods. Available printed materials were used - textbooks, manuals and electronic resources - biographical articles, Wikipedia materials, search methods, bibliosemantic historical, analytical, descriptive. Results of the study. The creative and life path of Max Pettenkofer is traced with an emphasis on his role in the development of hygienic science. The contribution of Max Pettenkofer's scientific research, covering a wide range of chemical and hygienic problems in the formation of the experimental direction of hygienic research and the development of hygienic diagnostic methods, which brought him worldwide recognition as a scientist as the founder of modern experimental hygiene and preventive medicine, is shown. It was determined that the principles and methods of hygienic diagnostics, founded more than a century and a half ago by Max Pettenkofer as a special system of thinking, synthesis, analysis and actions aimed at studying the factors of the human life environment (biological, chemical, physical and social), the state of human health (at the individual and population level) and establishing the relationship between the influence of factors of this environment on the health of the population, remain relevant and require further implementation in the development of a new «architecture» of the health care system at different levels of management.