Вікторія Юріївна Ангельська
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Вікторія Юріївна Ангельська has a total of 33 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Валентина Володимирівна Чорна
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова
8 shared publications - S. M. Pashkovskyi
Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону
3 shared publications Н. І. Гуменюк
3 shared publications- Nataliia Gumeniuk
National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia, Ukraine
2 shared publications - Шемет В.с.
Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону, Вінниця, Україна
2 shared publications - A. S. Demianiuk
National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 4 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Психологічні студії
- No. 1,p. 65-72
ПРОФЕСІЙНА ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ТА САМОЕФЕКТИВНІСТЬ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ЗДІЙСНЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ
У статті розглянуто теоретичні підходи до трактування понять «життєстійкість» та «самоефективність» як важливих професійно-психологічних характеристик медичних працівників. Проаналізовано їх значення для процесів професійної самоідентифікації, самореалізації та самовизнання у сфері надання медичної допомоги, що характеризується високим рівнем емпатійної залученості иа значними професійними ризиками. Зазначені феномени розглядаються як потенційні маркери погіршення соціальної взаємодії у професійному колективі та предикторів емоційного вигоряння та інших дезадаптивних станів. Емпіричне дослідження проведено серед 180 представників медичного персоналу, що залучені до надання допомоги реабілітаційного характеру військовослужбовцям. За результатами дослідження отримано наступі результати у вибірці: превалюючим рівнем професійної самоефективності серед опитаних медичних працівників є високий рівень, що свідчить про націленість на результативність у діяльності та отримання задоволення від неї при наданні допомоги військовим, поширеним є низький рівень професійної життєстійкості, що свідчить про низьку включеність у професійну діяльність та відсутність контролю над нею, отримані рівні професійної життєстійкості знаходиться в середньому арифметичному значенні у 36,0 балів. Отримані показники професійної ефективності формуватимуть відчуття психологічного благополуччя даної категорії медичних працівників, превентивно впливають на виникнення наслідків професійних ризиків, свідчать про націленість отримання досвіду та успішне виконання професійних обов’язків та становитимуть основу психологічного ресурсу особистості в рамках подальшої професійної діяльності. Перспективи подальших досліджень полягають у визначенні окремих причин, що формують низький рівень професійної самоефективності та життєстійкості серед медичних працівників, з наступним пошуком шляхів їх можливого попередження та усунення.
- 4 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Психологічні студії
- No. 1,p. 65-72
Open AccessПРОФЕСІЙНА ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ТА САМОЕФЕКТИВНІСТЬ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ЗДІЙСНЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ
У статті розглянуто теоретичні підходи до трактування понять «життєстійкість» та «самоефективність» як важливих професійно-психологічних характеристик медичних працівників. Проаналізовано їх значення для процесів професійної самоідентифікації, самореалізації та самовизнання у сфері надання медичної допомоги, що характеризується високим рівнем емпатійної залученості иа значними професійними ризиками. Зазначені феномени розглядаються як потенційні маркери погіршення соціальної взаємодії у професійному колективі та предикторів емоційного вигоряння та інших дезадаптивних станів. Емпіричне дослідження проведено серед 180 представників медичного персоналу, що залучені до надання допомоги реабілітаційного характеру військовослужбовцям. За результатами дослідження отримано наступі результати у вибірці: превалюючим рівнем професійної самоефективності серед опитаних медичних працівників є високий рівень, що свідчить про націленість на результативність у діяльності та отримання задоволення від неї при наданні допомоги військовим, поширеним є низький рівень професійної життєстійкості, що свідчить про низьку включеність у професійну діяльність та відсутність контролю над нею, отримані рівні професійної життєстійкості знаходиться в середньому арифметичному значенні у 36,0 балів. Отримані показники професійної ефективності формуватимуть відчуття психологічного благополуччя даної категорії медичних працівників, превентивно впливають на виникнення наслідків професійних ризиків, свідчать про націленість отримання досвіду та успішне виконання професійних обов’язків та становитимуть основу психологічного ресурсу особистості в рамках подальшої професійної діяльності. Перспективи подальших досліджень полягають у визначенні окремих причин, що формують низький рівень професійної самоефективності та життєстійкості серед медичних працівників, з наступним пошуком шляхів їх можливого попередження та усунення.
- Open Access
- 29 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія
- No. 1,p. 221-228
Потенціал застосування безпілотних літальних апаратів під час воєнних конфліктів як один із головних пріоритетів під час медичної евакуації
Тактична медична допомога на полі бою (Tactical Combat Casualty Care, TCCC) спрямована на максимізацію виживання поранених у бойових умовах шляхом своєчасного надання невідкладної допомоги безпосередньо на місці події та ефективної організації евакуації до наступних рівнів медичного забезпечення. Повномасштабна війна в Україні актуалізувала необхідність упровадити інноваційні технології, зокрема використання безпілотних літальних апаратів (БпЛА), для забезпечення швидкої, безпечної та автономної евакуації поранених із зон підвищеного ризику. Мета. Узагальнити сучасні наукові дані щодо використання БпЛА в тактичній домедичній евакуації в умовах бойових дій, оцінити їх ефективність та сформувати принципи тріажу для інтеграції дронів у систему TCCC. Методи й матеріали дослідження. Пошук наукових джерел здійснювався в базах даних PubMed, Scopus, Google Scholar та вітчизняних ресурсах із використанням ключових слів MEDEVAC, drone, TCCC, military medicine. До аналізу включено 23 публікації за період 2011–2025 рр. Результати дослідження. Свідчать, що впровадження БпЛА в систему тактичної медицини має значний потенціал щодо оптимізації евакуаційних процесів, зниження ризику для медичного персоналу та підвищення загальної ефективності тактичної догоспітальної допомоги. Висновки. Водночас технічні виклики, пов’язані з обмеженою вантажопідйомністю, автономністю енергозабезпечення та вразливістю до засобів радіоелектронної боротьби, потребують подальших інженерних удосконалень і розробки захищених систем управління.
- 29 April 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія
- No. 1,p. 221-228
Open AccessПотенціал застосування безпілотних літальних апаратів під час воєнних конфліктів як один із головних пріоритетів під час медичної евакуації
Тактична медична допомога на полі бою (Tactical Combat Casualty Care, TCCC) спрямована на максимізацію виживання поранених у бойових умовах шляхом своєчасного надання невідкладної допомоги безпосередньо на місці події та ефективної організації евакуації до наступних рівнів медичного забезпечення. Повномасштабна війна в Україні актуалізувала необхідність упровадити інноваційні технології, зокрема використання безпілотних літальних апаратів (БпЛА), для забезпечення швидкої, безпечної та автономної евакуації поранених із зон підвищеного ризику. Мета. Узагальнити сучасні наукові дані щодо використання БпЛА в тактичній домедичній евакуації в умовах бойових дій, оцінити їх ефективність та сформувати принципи тріажу для інтеграції дронів у систему TCCC. Методи й матеріали дослідження. Пошук наукових джерел здійснювався в базах даних PubMed, Scopus, Google Scholar та вітчизняних ресурсах із використанням ключових слів MEDEVAC, drone, TCCC, military medicine. До аналізу включено 23 публікації за період 2011–2025 рр. Результати дослідження. Свідчать, що впровадження БпЛА в систему тактичної медицини має значний потенціал щодо оптимізації евакуаційних процесів, зниження ризику для медичного персоналу та підвищення загальної ефективності тактичної догоспітальної допомоги. Висновки. Водночас технічні виклики, пов’язані з обмеженою вантажопідйомністю, автономністю енергозабезпечення та вразливістю до засобів радіоелектронної боротьби, потребують подальших інженерних удосконалень і розробки захищених систем управління.
- 23 April 2026
- Published by LLC MORION in Ukrainian Medical Journal
Нейробіологічні та психофізіологічні детермінанти тривожних розладів як мішені медико-психологічної реабілітації військовослужбовців
Повномасштабна війна суттєво змінила психоемоційний фон українського суспільства, з особливим деструктивним впливом на військовослужбовців. Це створює нагальну потребу дослідити формування тривожних розладів на молекулярно-біологічному рівні для розробки ефективних програм відновлення. Головне завдання цього дослідження — здійснити всебічний аналіз нейробіологічних механізмів тривоги як потенційних мішеней для медико-психологічної реабілітації. При цьому особлива увага приділяється теорії алостатичного навантаження, аспектам нейроімунології та свіжим науковим публікаціям за період 2021–2025 рр. Об’єкт і методи дослідження. Проведено комплексний пошук та оцінку релевантних наукових статей, використовуючи ресурси баз даних Scopus, Web of Science, PubMed та каталогів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. До підсумкового огляду увійшло 28 базових публікацій, тематика яких безпосередньо охоплює психіатрію, медичну психологію, механізми психонейроімунології та нейробіологію стресових станів. Результати. Проаналізовано структурно-функціональні зміни головного мозку, зокрема роль амигдалярного комплексу та ядра ложа термінальної смуги (BNST), у генерації «дифузної тривоги». Висвітлено ключове значення дисбалансу гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК)- та глутаматергічної систем, виснаження ендоканабіноїдної регуляції та супресії нейротрофічного фактора головного мозку (BDNF). Акцентовано увагу на ролі нейрозапалення (активації мікроглії та цитокінового шторму) у патогенезі тривоги. Окрему увагу приділено феномену соматизації крізь призму полівагальної теорії та специфіці впливу безперервного бойового стресу на головний мозок військовослужбовців (комбатантів). Висновки. Тривога в умовах війни є складним системним захворюванням, що поєднує порушення нейропластичності та нейроімунні дисфункції. Обґрунтовано ризики епігенетичної трансгенераційної передачі травми. Запропоновано перехід до патогенетично обґрунтованих нейропротекторних стратегій медико-психологічної реабілітації (EMDR, нейромодуляція) з використанням української моделі колективної резильєнтності.
- 23 April 2026
- Published by LLC MORION in Ukrainian Medical Journal
Нейробіологічні та психофізіологічні детермінанти тривожних розладів як мішені медико-психологічної реабілітації військовослужбовців
Повномасштабна війна суттєво змінила психоемоційний фон українського суспільства, з особливим деструктивним впливом на військовослужбовців. Це створює нагальну потребу дослідити формування тривожних розладів на молекулярно-біологічному рівні для розробки ефективних програм відновлення. Головне завдання цього дослідження — здійснити всебічний аналіз нейробіологічних механізмів тривоги як потенційних мішеней для медико-психологічної реабілітації. При цьому особлива увага приділяється теорії алостатичного навантаження, аспектам нейроімунології та свіжим науковим публікаціям за період 2021–2025 рр. Об’єкт і методи дослідження. Проведено комплексний пошук та оцінку релевантних наукових статей, використовуючи ресурси баз даних Scopus, Web of Science, PubMed та каталогів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. До підсумкового огляду увійшло 28 базових публікацій, тематика яких безпосередньо охоплює психіатрію, медичну психологію, механізми психонейроімунології та нейробіологію стресових станів. Результати. Проаналізовано структурно-функціональні зміни головного мозку, зокрема роль амигдалярного комплексу та ядра ложа термінальної смуги (BNST), у генерації «дифузної тривоги». Висвітлено ключове значення дисбалансу гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК)- та глутаматергічної систем, виснаження ендоканабіноїдної регуляції та супресії нейротрофічного фактора головного мозку (BDNF). Акцентовано увагу на ролі нейрозапалення (активації мікроглії та цитокінового шторму) у патогенезі тривоги. Окрему увагу приділено феномену соматизації крізь призму полівагальної теорії та специфіці впливу безперервного бойового стресу на головний мозок військовослужбовців (комбатантів). Висновки. Тривога в умовах війни є складним системним захворюванням, що поєднує порушення нейропластичності та нейроімунні дисфункції. Обґрунтовано ризики епігенетичної трансгенераційної передачі травми. Запропоновано перехід до патогенетично обґрунтованих нейропротекторних стратегій медико-психологічної реабілітації (EMDR, нейромодуляція) з використанням української моделі колективної резильєнтності.
- Open Access
- 17 March 2026
- Published by Zaporizhzhia National University in Journal of Modern Psychology
- No. 1,p. 59-67
ПОРУШЕННЯ СНУ ЯК ТЕРАПЕВТИЧНА ЦІЛЬ У КОМПЛЕКСНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Проблеми зі сном є одним із ключових біопсихосоціальних чинників, що впливають на функціональний стан організму, адаптивні можливості та успішність медико-психологічної реабілітації військових, які зазнали впливу бойового стресу. Тривале перебування в умовах постійної небезпеки, робота в нічний час і травматичний досвід призводять до порушення сну, його фрагментації та розладу циркадних ритмів. Це супроводжується погіршеннями когнітивної активності, проблемами з пам’яттю та концентрацією уваги, нестабільністю емоційного стану, а також порушеннями в роботі нейроендокринної та імунної систем. Окрім того, спостерігається зростання кількості соматичних хвороб та підвищення ризику розвитку чи хронізації посттравматичного стресового розладу, депресії й тривожних розладів. У статті ставиться за мету дослідити взаємозв’язок між характеристиками якості й структурою сну з ефективністю медико-психологічного відновлення та рівнем життя військовослужбовців. Дослідження проведено у форматі наративного огляду із застосуванням бібліометричного аналізу, аналітичних, порівняльних і узагальнювальних методів. Узагальнено сучасні концепції щодо нейробіологічних механізмів регуляції сну, клінічних проявів інсомнії, її коморбідності з психічними та соматичними розладами, а також впливу цих факторів на реабілітаційний процес. Установлено, що розлади сну слід розглядати не лише як симптом, а й як самостійний предиктор, який впливає на ефективність відновлення та сприяє хронізації стрес-асоційованих розладів. Визначено доцільність систематичного скринінгу та моніторингу стану сну, а також наголошено на важливості інтеграції когнітивно-поведінкової терапії інсомнії, сомнологічних, фармакологічних і мультимодальних підходів у реабілітаційні програми із залученням мультидисциплінарної команди фахівців. Корекція сну виступає значущим елементом системного підходу до надання медико-психологічної допомоги, спрямованого на відновлення психофізіологічних ресурсів організму. Її реалізація сприяє підвищенню рівня стійкості до стресових чинників, знижує ризик ускладнень, прискорює процеси реабілітації, сприяє покращенню загальної якості життя та поверненню до оптимального рівня професійної працездатності військовослужбовців. Водночас вона забезпечує зміцнення адаптаційного потенціалу та функціональних можливостей організму.
- 17 March 2026
- Published by Zaporizhzhia National University in Journal of Modern Psychology
- No. 1,p. 59-67
Open AccessПОРУШЕННЯ СНУ ЯК ТЕРАПЕВТИЧНА ЦІЛЬ У КОМПЛЕКСНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Проблеми зі сном є одним із ключових біопсихосоціальних чинників, що впливають на функціональний стан організму, адаптивні можливості та успішність медико-психологічної реабілітації військових, які зазнали впливу бойового стресу. Тривале перебування в умовах постійної небезпеки, робота в нічний час і травматичний досвід призводять до порушення сну, його фрагментації та розладу циркадних ритмів. Це супроводжується погіршеннями когнітивної активності, проблемами з пам’яттю та концентрацією уваги, нестабільністю емоційного стану, а також порушеннями в роботі нейроендокринної та імунної систем. Окрім того, спостерігається зростання кількості соматичних хвороб та підвищення ризику розвитку чи хронізації посттравматичного стресового розладу, депресії й тривожних розладів. У статті ставиться за мету дослідити взаємозв’язок між характеристиками якості й структурою сну з ефективністю медико-психологічного відновлення та рівнем життя військовослужбовців. Дослідження проведено у форматі наративного огляду із застосуванням бібліометричного аналізу, аналітичних, порівняльних і узагальнювальних методів. Узагальнено сучасні концепції щодо нейробіологічних механізмів регуляції сну, клінічних проявів інсомнії, її коморбідності з психічними та соматичними розладами, а також впливу цих факторів на реабілітаційний процес. Установлено, що розлади сну слід розглядати не лише як симптом, а й як самостійний предиктор, який впливає на ефективність відновлення та сприяє хронізації стрес-асоційованих розладів. Визначено доцільність систематичного скринінгу та моніторингу стану сну, а також наголошено на важливості інтеграції когнітивно-поведінкової терапії інсомнії, сомнологічних, фармакологічних і мультимодальних підходів у реабілітаційні програми із залученням мультидисциплінарної команди фахівців. Корекція сну виступає значущим елементом системного підходу до надання медико-психологічної допомоги, спрямованого на відновлення психофізіологічних ресурсів організму. Її реалізація сприяє підвищенню рівня стійкості до стресових чинників, знижує ризик ускладнень, прискорює процеси реабілітації, сприяє покращенню загальної якості життя та поверненню до оптимального рівня професійної працездатності військовослужбовців. Водночас вона забезпечує зміцнення адаптаційного потенціалу та функціональних можливостей організму.
- Open Access
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія
- No. 4,p. 173-182
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ РЕІНТЕГРАНТІВ ПІСЛЯ ПОЛОНУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ І ПРАКТИЧНІ ПІДХОДИ
Полон – одна з найтяжчих травматичних подій, яка чинить глибокий вплив на особистість і потребує тривалого психологічного відновлення.Метою дослідження: Визначити особливості копінг-поведінки та рівня суб’єктивного стресу у військовослужбовців, які перебували в полоні, з урахуванням вікових відмінностей і наявності травматичних факторів досвіду полону, а також проаналізувати їхній вплив на адаптаційний потенціал особистості. Матеріали та методи дослідження: Емпіричне дослідження проведено серед 50 військовослужбовців, які перебували у полоні та проходили медико-психологічну реабілітацію у військовому лікувальному закладі. Обробка результатів здійснювалася за допомогою програмного забезпечення Excel 2021. Результат. Домінування проблемно-орієнтованих копінг-стратегій серед військовополонених (M = 54,16; SD = 11,39) свідчить про збережену здатність до конструктивного подолання труднощів, мобілізацію внутрішніх ресурсів і спрямованість на активне вирішення стресових ситуацій попри травматичний досвід полону. Віковий аналіз не виявив статистично значущих відмінностей (p > 0,05) за шкалами CISS і PSS, однак встановлено характерні тенденції: молодші учасники виявляють вищу когнітивну гнучкість і активність у пошуку рішень, тоді як старші – більшу емоційну насиченість реакцій і схильність до уникальних стратегій. Підвищені показники суб’єктивного стресу (M = 28,64 ± 7,60) свідчать про наявність помірно високого рівня напруження, що узгоджується з результатами попередніх досліджень осіб, які пережили ізоляцію або травматичні події, де спостерігається збереження високих рівнів сприйманого стресу навіть після завершення кризової ситуації. Висновки. Отримані результати підкреслюють необхідність цілеспрямованої психологічної реабілітації, спрямованої на розвиток конструктивних копінг-стратегій, підвищення когнітивної гнучкості, зниження емоційного виснаження та відновлення адаптаційного потенціалу військовослужбовців після полону.
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія
- No. 4,p. 173-182
Open AccessОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ РЕІНТЕГРАНТІВ ПІСЛЯ ПОЛОНУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ І ПРАКТИЧНІ ПІДХОДИ
Полон – одна з найтяжчих травматичних подій, яка чинить глибокий вплив на особистість і потребує тривалого психологічного відновлення.Метою дослідження: Визначити особливості копінг-поведінки та рівня суб’єктивного стресу у військовослужбовців, які перебували в полоні, з урахуванням вікових відмінностей і наявності травматичних факторів досвіду полону, а також проаналізувати їхній вплив на адаптаційний потенціал особистості. Матеріали та методи дослідження: Емпіричне дослідження проведено серед 50 військовослужбовців, які перебували у полоні та проходили медико-психологічну реабілітацію у військовому лікувальному закладі. Обробка результатів здійснювалася за допомогою програмного забезпечення Excel 2021. Результат. Домінування проблемно-орієнтованих копінг-стратегій серед військовополонених (M = 54,16; SD = 11,39) свідчить про збережену здатність до конструктивного подолання труднощів, мобілізацію внутрішніх ресурсів і спрямованість на активне вирішення стресових ситуацій попри травматичний досвід полону. Віковий аналіз не виявив статистично значущих відмінностей (p > 0,05) за шкалами CISS і PSS, однак встановлено характерні тенденції: молодші учасники виявляють вищу когнітивну гнучкість і активність у пошуку рішень, тоді як старші – більшу емоційну насиченість реакцій і схильність до уникальних стратегій. Підвищені показники суб’єктивного стресу (M = 28,64 ± 7,60) свідчать про наявність помірно високого рівня напруження, що узгоджується з результатами попередніх досліджень осіб, які пережили ізоляцію або травматичні події, де спостерігається збереження високих рівнів сприйманого стресу навіть після завершення кризової ситуації. Висновки. Отримані результати підкреслюють необхідність цілеспрямованої психологічної реабілітації, спрямованої на розвиток конструктивних копінг-стратегій, підвищення когнітивної гнучкості, зниження емоційного виснаження та відновлення адаптаційного потенціалу військовослужбовців після полону.
- 30 June 2025
- Published by Private Publisher Chaban O.S. in Psychosomatic Medicine and General Practice
- Vol. 10 (2)
Coping strategies and their relationship with the psycho-emotional state of military personnel during medical and psychological rehabilitation
Актуальність. Психологічна реабілітація військовослужбовців, які мали досвід участі у бойових діях, є критично важливим елементом для сприяння їхньому відновленню після пережитих фізичних і психоемоційних травм. Основоположним компонентом у процесі їхньої адаптації до бойових умов, є використання стратегій подолання стресу, відомих у наукових колах як копінг-стратегії. Саме ці стратегії відіграють надзвичайно важливу роль у реабілітаційному процесі, оскільки вони напряму впливають на успішність реалізації програм реабілітації та загальне поліпшення психологічного добробуту військовослужбовців, які брали участь у бойових діях [2]. Враховуючи специфіку військових операцій, для військовослужбовців копінг-механізми стають важливими засобами, які допомагають зменшувати тривогу, депресію та стрес. Це набуває особливої важливості під час реабілітаційного періоду. Мета. Дослідити кореляційний зв'язок копінг-механізм та визначити його вплив на рівень тривоги, депресії та стресу у комбатантів, які перебувають на реабілітації. Матеріали та методи. У вибірці взяли участь 50 військовослужбовців віком від 20 до 45 років, які проходять медико-психологічну реабілітацію в медичному закладі після участі в бойових діях. Для дослідження були використанні наступні психодіагностичні шкали: DASS-21 – для визначення наявності депресії, тривоги та стресу; Методика психологічної діагностики копінг-механізмів (E. Heim)- дозволяє вивчити 26 специфічних варіантів копінгу в різних ситуаціях, або типів поведінки при реагуванні на складні обставини та боротьбі зі стресом. Вони розділені на три основні сфери психічної діяльності: когнітивні, емоційні та поведінкові копінг-механізми. Аналіз кореляційні зв’язки між типами копінгу та психоемоційним станом. Виклад основного матеріалу. Існує цілий спектр стратегій, які люди використовують, щоб ефективно боротися зі стресом, і ці стратегії відрізняються між собою за характером, так і за конкретними цілями, які вони переслідують. Одним з найбільш популярних та широко застосовуваних підходів є модель копінгу, яку розробили відомі дослідники Лазарус і Фолкман. Ця модель зосереджується на способах, якими індивіди змінюють своє ставлення до стресових факторів, адаптуючи своє мислення та поведінку, щоб впоратись з викликами, зменшити внутрішнє напруження та досягти емоційного благополуччя. Лазарус та Фолкман виділяють два головних види стратегій подолання стресу: орієнтовані на емоції та спрямовані на вирішення проблем. Першочергові стратегії спрямовані на зниження емоційного напруження і уникнення обставин, що провокують тривожність, тоді як наступні методи акцентуються на активному вирішенні проблем, що стають джерелом стресу. Інша важлива модель- це концепція копінг-механізмів за Еріком Хеймом, яка висвітлює кілька ключових стратегій для подолання стресу: активне вирішення проблем, ізоляція і уникнення, а також позитивне переосмислення. Хейм також наголошує на важливості соціальної підтримки та механізмів саморегуляції в процесі адаптації до стресу. Ця модель є надзвичайно корисною для військовослужбовців, оскільки допомагає визначити, які саме стратегії виявляються більш ефективними в умовах бойового стресу і як вони сприяють процесу реабілітації. Реабілітація після бойового...
- 30 June 2025
- Published by Private Publisher Chaban O.S. in Psychosomatic Medicine and General Practice
- Vol. 10 (2)
Coping strategies and their relationship with the psycho-emotional state of military personnel during medical and psychological rehabilitation
Актуальність. Психологічна реабілітація військовослужбовців, які мали досвід участі у бойових діях, є критично важливим елементом для сприяння їхньому відновленню після пережитих фізичних і психоемоційних травм. Основоположним компонентом у процесі їхньої адаптації до бойових умов, є використання стратегій подолання стресу, відомих у наукових колах як копінг-стратегії. Саме ці стратегії відіграють надзвичайно важливу роль у реабілітаційному процесі, оскільки вони напряму впливають на успішність реалізації програм реабілітації та загальне поліпшення психологічного добробуту військовослужбовців, які брали участь у бойових діях [2]. Враховуючи специфіку військових операцій, для військовослужбовців копінг-механізми стають важливими засобами, які допомагають зменшувати тривогу, депресію та стрес. Це набуває особливої важливості під час реабілітаційного періоду. Мета. Дослідити кореляційний зв'язок копінг-механізм та визначити його вплив на рівень тривоги, депресії та стресу у комбатантів, які перебувають на реабілітації. Матеріали та методи. У вибірці взяли участь 50 військовослужбовців віком від 20 до 45 років, які проходять медико-психологічну реабілітацію в медичному закладі після участі в бойових діях. Для дослідження були використанні наступні психодіагностичні шкали: DASS-21 – для визначення наявності депресії, тривоги та стресу; Методика психологічної діагностики копінг-механізмів (E. Heim)- дозволяє вивчити 26 специфічних варіантів копінгу в різних ситуаціях, або типів поведінки при реагуванні на складні обставини та боротьбі зі стресом. Вони розділені на три основні сфери психічної діяльності: когнітивні, емоційні та поведінкові копінг-механізми. Аналіз кореляційні зв’язки між типами копінгу та психоемоційним станом. Виклад основного матеріалу. Існує цілий спектр стратегій, які люди використовують, щоб ефективно боротися зі стресом, і ці стратегії відрізняються між собою за характером, так і за конкретними цілями, які вони переслідують. Одним з найбільш популярних та широко застосовуваних підходів є модель копінгу, яку розробили відомі дослідники Лазарус і Фолкман. Ця модель зосереджується на способах, якими індивіди змінюють своє ставлення до стресових факторів, адаптуючи своє мислення та поведінку, щоб впоратись з викликами, зменшити внутрішнє напруження та досягти емоційного благополуччя. Лазарус та Фолкман виділяють два головних види стратегій подолання стресу: орієнтовані на емоції та спрямовані на вирішення проблем. Першочергові стратегії спрямовані на зниження емоційного напруження і уникнення обставин, що провокують тривожність, тоді як наступні методи акцентуються на активному вирішенні проблем, що стають джерелом стресу. Інша важлива модель- це концепція копінг-механізмів за Еріком Хеймом, яка висвітлює кілька ключових стратегій для подолання стресу: активне вирішення проблем, ізоляція і уникнення, а також позитивне переосмислення. Хейм також наголошує на важливості соціальної підтримки та механізмів саморегуляції в процесі адаптації до стресу. Ця модель є надзвичайно корисною для військовослужбовців, оскільки допомагає визначити, які саме стратегії виявляються більш ефективними в умовах бойового стресу і як вони сприяють процесу реабілітації. Реабілітація після бойового...
- Open Access
- 31 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ментальне здоров'я
- No. 1,p. 29-34
СИСТЕМА МІЖГАЛУЗЕВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ: МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА, ПРОФЕСІЙНО-СОЦІАЛЬНА НА ВСІХ РІВНЯХ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНЦІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО ТА ПІСЛЯВОЄННОГО ПЕРІОДУ
Мета роботи – вивчити досвід ВООЗ «Комплексний план заходів у сфері психічного здоров’я на 2021–2030 рр.» та «Плану відновлення системи охорони здоров’я України від наслідків війни на 2022–2032 роки», а також оцінення ефективності надання медико-психологічної реабілітаційної допомоги на базі одного з медичних закладів України за 2024 рік у 616 пацієнтів, серед яких 9,09% жінок.Проведення дослідження проводилося за допомогою програмно-апаратного комплексу на базі приладу «ПФІ-2». Для оцінки психологічних показників застосовувались психодіагностичні методики: Depression Anxiety Stress Scales (DASS-21), Subjective assessment of the current mental state (SOPAS-8), State- Trait Anxiety Inventory, STAI. Вирішення проблемних питань та перспектив щодо медико-психологічної, професійно-соціальної реабілітації українців через наслідки повномасштабної війни. У роботі використані методи: бібліосемантичний, контент-аналіз, статистичні. За даними ООН повномасштабна війна негативно вплинула на громадське здоров’я українця через пошкодження й руйнування медичних закладів (86%), а також неймовірно велику кількість жертв серед цивільного населення (90%), так і серед військовослужбовців від нової зброї масового ураження, сучасної вогнепальної, мінно-вибухової зброї (бомби (фосфорні, хімічні), снаряди, ракети, FPV- дрони). Зростання захворюваності, тимчасової втрати працездатності, інвалідизації серед цивільних, військовослужбовців в Україні, що пов’язано з повномасштабною війною, вимагає екстракардинальних рішень та масштабних заходів у дуже стислі терміни.Необхідна розробка ключового набору індикаторів у сфері психічного здоров’я (медико-психологічна, соціальна, професійна реабілітація), надання рекомендацій, технічної підтримки та навчання для створення систем моніторингу та інформаційних систем, які передбачають збирання даних про ключові індикатори психічного здоров’я (медико-психологічна, соціальна, професійна) та допомагають відстежувати здоров’я, а також доповнюють інформацію, що надається Глобальною обсерваторією з питань психічного здоров’я ВООЗ.Описані шляхи / напрями реформування системи охорони психічного здоров’я медико-психологічної, соціальної, професійної реабілітації України потребують подальшої роботи в розробці нових, удосконалених шляхів для покращення психічного здоров’я (фізичного, психологічного) населення України в післявоєнний період.
- 31 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ментальне здоров'я
- No. 1,p. 29-34
Open AccessСИСТЕМА МІЖГАЛУЗЕВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ: МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА, ПРОФЕСІЙНО-СОЦІАЛЬНА НА ВСІХ РІВНЯХ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНЦІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО ТА ПІСЛЯВОЄННОГО ПЕРІОДУ
Мета роботи – вивчити досвід ВООЗ «Комплексний план заходів у сфері психічного здоров’я на 2021–2030 рр.» та «Плану відновлення системи охорони здоров’я України від наслідків війни на 2022–2032 роки», а також оцінення ефективності надання медико-психологічної реабілітаційної допомоги на базі одного з медичних закладів України за 2024 рік у 616 пацієнтів, серед яких 9,09% жінок.Проведення дослідження проводилося за допомогою програмно-апаратного комплексу на базі приладу «ПФІ-2». Для оцінки психологічних показників застосовувались психодіагностичні методики: Depression Anxiety Stress Scales (DASS-21), Subjective assessment of the current mental state (SOPAS-8), State- Trait Anxiety Inventory, STAI. Вирішення проблемних питань та перспектив щодо медико-психологічної, професійно-соціальної реабілітації українців через наслідки повномасштабної війни. У роботі використані методи: бібліосемантичний, контент-аналіз, статистичні. За даними ООН повномасштабна війна негативно вплинула на громадське здоров’я українця через пошкодження й руйнування медичних закладів (86%), а також неймовірно велику кількість жертв серед цивільного населення (90%), так і серед військовослужбовців від нової зброї масового ураження, сучасної вогнепальної, мінно-вибухової зброї (бомби (фосфорні, хімічні), снаряди, ракети, FPV- дрони). Зростання захворюваності, тимчасової втрати працездатності, інвалідизації серед цивільних, військовослужбовців в Україні, що пов’язано з повномасштабною війною, вимагає екстракардинальних рішень та масштабних заходів у дуже стислі терміни.Необхідна розробка ключового набору індикаторів у сфері психічного здоров’я (медико-психологічна, соціальна, професійна реабілітація), надання рекомендацій, технічної підтримки та навчання для створення систем моніторингу та інформаційних систем, які передбачають збирання даних про ключові індикатори психічного здоров’я (медико-психологічна, соціальна, професійна) та допомагають відстежувати здоров’я, а також доповнюють інформацію, що надається Глобальною обсерваторією з питань психічного здоров’я ВООЗ.Описані шляхи / напрями реформування системи охорони психічного здоров’я медико-психологічної, соціальної, професійної реабілітації України потребують подальшої роботи в розробці нових, удосконалених шляхів для покращення психічного здоров’я (фізичного, психологічного) населення України в післявоєнний період.
- Open Access
- 28 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Психологічні студії
- No. 1,p. 116-129
КІНОТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ
За даними МОЗ України, ПТСР може виникнути у 20–30 % осіб, які пережили травматичні події, зокрема у військовослужбовців, волонтерів, внутрішньо переміщених осіб та цивільних, які пережили окупацію. Симптоми ПТСР можуть проявлятися у вигляді флешбеків, нав’язливих думок, неконструктивних поведінкових реакцій, гіперзбудження, підвищеної тривожності та депресії, що суттєво погіршують якість життя. Одним з інноваційних і ефективних методів реабілітації в Україні є кінотерапія, яка сприяє відновленню емоційної рівноваги та лікуванню наслідків психічних травм. Метою нашого дослідження є аналіз ролі кінотерапії у подоланні психічних захворювань, а саме ПТСР у військовослужбовців, цивільного населення, які зазнали психологічних травм під час збройних конфліктів; основних механізмів дії кінотерапії та її ефективність у процесі медико-психологічної реабілітації, медико-соціальної адаптації в контексті сучасних викликів, з якими стикаються українські військовослужбовці та цивільні особи, діти, підлітки під час війни. Українські психотерапевти, психологи та соціальні працівники активно впроваджують кінотерапію як інструмент для допомоги різним категоріям постраждалих. Кінотерапія поєднує в собі мистецтво кіно та терапевтичні практики, що дає змогу людям безпечно повертатися до травматичних переживань, проаналізувавши їх, і поступово відновлювати психоемоційне здоров’я. Для подальшого розвитку в Україні потрібні: наукові дослідження ефективності кінотерапії; розробка спеціалізованих програм підготовки фахівців; інтеграція кінотерапії в медичну та реабілітаційну систему. Кінотерапія є одним з інноваційних і ефективних інструментів медико-психологічної допомоги для підвищення громадської обізнаності щодо проблем психічного / ментального здоров’я, що використовується як в індивідуальному, так і в груповому форматі для військовослужбовців, цивільних осіб, дітей та підлітків, волонтерів і внутрішньо переміщених осіб, які стикаються з почуттям ізоляції або мають труднощі в міжособистісній комунікації, зменшення стигматизації.
- 28 March 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Психологічні студії
- No. 1,p. 116-129
Open AccessКІНОТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ
За даними МОЗ України, ПТСР може виникнути у 20–30 % осіб, які пережили травматичні події, зокрема у військовослужбовців, волонтерів, внутрішньо переміщених осіб та цивільних, які пережили окупацію. Симптоми ПТСР можуть проявлятися у вигляді флешбеків, нав’язливих думок, неконструктивних поведінкових реакцій, гіперзбудження, підвищеної тривожності та депресії, що суттєво погіршують якість життя. Одним з інноваційних і ефективних методів реабілітації в Україні є кінотерапія, яка сприяє відновленню емоційної рівноваги та лікуванню наслідків психічних травм. Метою нашого дослідження є аналіз ролі кінотерапії у подоланні психічних захворювань, а саме ПТСР у військовослужбовців, цивільного населення, які зазнали психологічних травм під час збройних конфліктів; основних механізмів дії кінотерапії та її ефективність у процесі медико-психологічної реабілітації, медико-соціальної адаптації в контексті сучасних викликів, з якими стикаються українські військовослужбовці та цивільні особи, діти, підлітки під час війни. Українські психотерапевти, психологи та соціальні працівники активно впроваджують кінотерапію як інструмент для допомоги різним категоріям постраждалих. Кінотерапія поєднує в собі мистецтво кіно та терапевтичні практики, що дає змогу людям безпечно повертатися до травматичних переживань, проаналізувавши їх, і поступово відновлювати психоемоційне здоров’я. Для подальшого розвитку в Україні потрібні: наукові дослідження ефективності кінотерапії; розробка спеціалізованих програм підготовки фахівців; інтеграція кінотерапії в медичну та реабілітаційну систему. Кінотерапія є одним з інноваційних і ефективних інструментів медико-психологічної допомоги для підвищення громадської обізнаності щодо проблем психічного / ментального здоров’я, що використовується як в індивідуальному, так і в груповому форматі для військовослужбовців, цивільних осіб, дітей та підлітків, волонтерів і внутрішньо переміщених осіб, які стикаються з почуттям ізоляції або мають труднощі в міжособистісній комунікації, зменшення стигматизації.
- Open Access
- 11 December 2023
- Published by Publishing House Young Scientist in Young Scientist
- No. 12 (124),p. 28-39
ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
The aim of the study is to analyze scientific research on PTSD in military personnel during military operations, to determine the frequency and duration of PTSD and ways to overcome it. Materials and methods. The methods used in the study are bibliosemantic, content analysis, analysis of legislative and regulatory documents. The research was conducted on the basis of the study of scientific publications of domestic and foreign scientists using PubMed and Google Scholar databases for the period 2013-2023. Results. The National Center for PTSD (2021) notes that the percentage of servicemen suffering from PTSD, regardless of the intensity of hostilities, is 11-According to a study by Ukrainian researchers, the number and severity of stress disorders in servicemen diagnosed with PTSD during the anti-terrorist operation was 27.7%. The development of PTSD may be related to the following reasons: reduced attention/awareness, low motivation and little combat experience. Thus, a low level of awareness is accompanied by more pronounced symptoms of PTSD with significant dysfunctions of various body systems and risky behavior (dominance, carelessness, rigidity). Comorbidity with alcohol dependence in 20.3% of servicepersons with PTSD led to a more severe course of PTSD and longer treatment. In 2013, the American Psychiatric Association revised the diagnostic criteria for PTSD in the DSM-5 (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders). According to the Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-5) and the International Classification of Diseases (ICD-11), which is planned to be implemented in Ukraine, the diagnosis of PTSD is usually based on several symptomatic clusters. Ukraine has approved unified clinical protocols for primary, secondary (specialized) and tertiary (highly specialized) medical care for response to severe stress and adaptation disorders, including post-traumatic stress disorder (Order of the Ministry of Health of Ukraine of 23.02.2016 No. 121), which provides clinical guidelines for the diagnosis and treatment of PTSD at different stages of care, including questionnaires, a clinical pathway for patients, and the sequence of different therapies developed in accordance with international clinical guidelines. It is important to develop new treatments and interventions aimed at preventing and reducing the impact of PTSD. The staff of medical facilities providing care to military personnel should be qualified in this area to identify and treat PTSD symptoms. A generalization of scientific research has shown that PTSD is a significant problem for military personnel that requires a comprehensive approach to prevention, diagnosis and treatment. It is necessary to pay due attention to the mental well-being of military personnel and improve approaches to optimize their support and rehabilitation. Conclusions. Combat operations and extreme conditions faced by military personnel during military conflicts can cause PTSD and other serious mental health consequences. Implementation of effective psychological training programs before military operations, as well as timely diagnosis and treatment of servicemen and women after traumatic events, can reduce the severity of the disease. Studies show that military personnel who have been involved in hostilities are at a high risk of developing PTSD compared to civilians. Мета роботи: провести аналіз наукових досліджень, щодо ПТСР у військовослужбовців під час військових бойових дій, визначити частоту і тривалість ПТСР та шляхи його подолання. Матеріали та методи. У роботі використані методи: бібліосемантичний, контент-аналіз, аналіз законодавчо-нормативних документів. Дослідження проведено на підставі вивчення наукових публікацій вітчизняних та зарубіжних вчених з використанням баз даних PubMed і Google Scholar за період 2013-2023 рр. Результати. «National Center for PTSD» (2021) зазначає, що відсоток військовослужбовців, які страждають на ПТСР незалежно від інтенсивності бойових дій становить – 11-20. За результатами дослідження українських науковців кількість і вираженість стресових розладів у військовослужбовців, яким було діагностовано ПТСР під час проведення антитерористичної операції, становила 27,7%. Розвиток ПТСР може бути пов’язаний з наступними причинами: зниження уваги/усвідомленості, низька мотивація та невеликий бойовий досвід. Так, низький рівень усвідомленості супроводжується більш вираженими симптомами ПТСР зі значними порушеннями функцій різних систем організму та ризикованою поведінкою (домінантність, безтурботність, жорсткість). Коморбідність з алкогольною залежністю у 20,3% військовослужбовців з ПТСР призводило до тяжчого перебігу ПТСР і більш тривалого лікування. Американською психіатричною асоціацією у 2013 р. були переглянуті діагностичні критерії ПТСР у DSM-5...
- 11 December 2023
- Published by Publishing House Young Scientist in Young Scientist
- No. 12 (124),p. 28-39
Open AccessПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
The aim of the study is to analyze scientific research on PTSD in military personnel during military operations, to determine the frequency and duration of PTSD and ways to overcome it. Materials and methods. The methods used in the study are bibliosemantic, content analysis, analysis of legislative and regulatory documents. The research was conducted on the basis of the study of scientific publications of domestic and foreign scientists using PubMed and Google Scholar databases for the period 2013-2023. Results. The National Center for PTSD (2021) notes that the percentage of servicemen suffering from PTSD, regardless of the intensity of hostilities, is 11-According to a study by Ukrainian researchers, the number and severity of stress disorders in servicemen diagnosed with PTSD during the anti-terrorist operation was 27.7%. The development of PTSD may be related to the following reasons: reduced attention/awareness, low motivation and little combat experience. Thus, a low level of awareness is accompanied by more pronounced symptoms of PTSD with significant dysfunctions of various body systems and risky behavior (dominance, carelessness, rigidity). Comorbidity with alcohol dependence in 20.3% of servicepersons with PTSD led to a more severe course of PTSD and longer treatment. In 2013, the American Psychiatric Association revised the diagnostic criteria for PTSD in the DSM-5 (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders). According to the Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-5) and the International Classification of Diseases (ICD-11), which is planned to be implemented in Ukraine, the diagnosis of PTSD is usually based on several symptomatic clusters. Ukraine has approved unified clinical protocols for primary, secondary (specialized) and tertiary (highly specialized) medical care for response to severe stress and adaptation disorders, including post-traumatic stress disorder (Order of the Ministry of Health of Ukraine of 23.02.2016 No. 121), which provides clinical guidelines for the diagnosis and treatment of PTSD at different stages of care, including questionnaires, a clinical pathway for patients, and the sequence of different therapies developed in accordance with international clinical guidelines. It is important to develop new treatments and interventions aimed at preventing and reducing the impact of PTSD. The staff of medical facilities providing care to military personnel should be qualified in this area to identify and treat PTSD symptoms. A generalization of scientific research has shown that PTSD is a significant problem for military personnel that requires a comprehensive approach to prevention, diagnosis and treatment. It is necessary to pay due attention to the mental well-being of military personnel and improve approaches to optimize their support and rehabilitation. Conclusions. Combat operations and extreme conditions faced by military personnel during military conflicts can cause PTSD and other serious mental health consequences. Implementation of effective psychological training programs before military operations, as well as timely diagnosis and treatment of servicemen and women after traumatic events, can reduce the severity of the disease. Studies show that military personnel who have been involved in hostilities are at a high risk of developing PTSD compared to civilians. Мета роботи: провести аналіз наукових досліджень, щодо ПТСР у військовослужбовців під час військових бойових дій, визначити частоту і тривалість ПТСР та шляхи його подолання. Матеріали та методи. У роботі використані методи: бібліосемантичний, контент-аналіз, аналіз законодавчо-нормативних документів. Дослідження проведено на підставі вивчення наукових публікацій вітчизняних та зарубіжних вчених з використанням баз даних PubMed і Google Scholar за період 2013-2023 рр. Результати. «National Center for PTSD» (2021) зазначає, що відсоток військовослужбовців, які страждають на ПТСР незалежно від інтенсивності бойових дій становить – 11-20. За результатами дослідження українських науковців кількість і вираженість стресових розладів у військовослужбовців, яким було діагностовано ПТСР під час проведення антитерористичної операції, становила 27,7%. Розвиток ПТСР може бути пов’язаний з наступними причинами: зниження уваги/усвідомленості, низька мотивація та невеликий бойовий досвід. Так, низький рівень усвідомленості супроводжується більш вираженими симптомами ПТСР зі значними порушеннями функцій різних систем організму та ризикованою поведінкою (домінантність, безтурботність, жорсткість). Коморбідність з алкогольною залежністю у 20,3% військовослужбовців з ПТСР призводило до тяжчого перебігу ПТСР і більш тривалого лікування. Американською психіатричною асоціацією у 2013 р. були переглянуті діагностичні критерії ПТСР у DSM-5...
- Open Access
- 13 December 2020
- Published by Vinnytsia National Pyrogov Memorial Medical University in Reports of Vinnytsia National Medical University
- Vol. 24 (2) , 292-296
Evaluation of the relevance of the application of innovative teaching methods in the context of distance education
Annotation. The purpose of the work is to substantiate the feasibility of implementing innovative technologies, forms, and methods of teaching in the educational process of higher education institutions, as the main factor in the formation of professional skills of future professionals in terms of combined distance learning. The following methods have been using at work: biblio-semantic, historical, and content analysis. The issues of implementation of innovative teaching methods in higher education students in the conditions of distance learning are covered, namely: the creation of "intelligence map" on a given topic and independent work of students in "small group," the efficiency of application of "case technologies" in practical classes and conducting seminars in the format of a problem lecture. The importance of innovative training in the process of forming professional skills of future specialists in the conditions of combined classroom and distance education has been emphasizing.
- 13 December 2020
- Published by Vinnytsia National Pyrogov Memorial Medical University in Reports of Vinnytsia National Medical University
- Vol. 24 (2) , 292-296
Open AccessEvaluation of the relevance of the application of innovative teaching methods in the context of distance education
Annotation. The purpose of the work is to substantiate the feasibility of implementing innovative technologies, forms, and methods of teaching in the educational process of higher education institutions, as the main factor in the formation of professional skills of future professionals in terms of combined distance learning. The following methods have been using at work: biblio-semantic, historical, and content analysis. The issues of implementation of innovative teaching methods in higher education students in the conditions of distance learning are covered, namely: the creation of "intelligence map" on a given topic and independent work of students in "small group," the efficiency of application of "case technologies" in practical classes and conducting seminars in the format of a problem lecture. The importance of innovative training in the process of forming professional skills of future specialists in the conditions of combined classroom and distance education has been emphasizing.