В.в. Іонова
В.в. Іонова has a total of 1 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Ruslan Stepaniuk
Kharkiv National University of Internal Affairs
1 shared publication
Latest Publications
- 1 January 1970
- Published by Luhansk State University of Internal Affairs named after E.O. Didorenko in Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка
- Vol. 3 (91) , 307-319
Призначення судової молекулярно-генетичної експертизи на стадії досудового розслідування: проблеми та шляхи їх вирішення
Стаття присвячена аналізу типових проблем, які мають місце в практиці призначення судової молекулярно-генетичної експертизи на стадії досудового розслідування. Автори виділили найбільш поширені помилки і недоліки, які зустрічаються в роботі спеціалістів-криміналістів і слідчих із предметами-носіями слідів біологічного походження й безпосередньо при призначенні експертизи ДНК. Сформульовано рекомендації щодо запобігання таких помилок. Відзначено неприпустимість переоцінки доказового значення висновків молекулярно-генетичної експертизи в кримінальному провадженні. З метою поліпшення якісного рівня практичної діяльності, пов'язаної з призначенням судової молекулярно-генетичної експертизи, рекомендовано вжити заходів щодо системної організації навчання працівників органів правопорядку навичкам поводження зі слідами біологічного походження, знань методичних основ молекулярно-генетичного дослідження, а також щодо поліпшення взаємодії слідчих органів та експертних установ.
- 1 January 1970
- Published by Luhansk State University of Internal Affairs named after E.O. Didorenko in Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка
- Vol. 3 (91) , 307-319
Призначення судової молекулярно-генетичної експертизи на стадії досудового розслідування: проблеми та шляхи їх вирішення
Стаття присвячена аналізу типових проблем, які мають місце в практиці призначення судової молекулярно-генетичної експертизи на стадії досудового розслідування. Автори виділили найбільш поширені помилки і недоліки, які зустрічаються в роботі спеціалістів-криміналістів і слідчих із предметами-носіями слідів біологічного походження й безпосередньо при призначенні експертизи ДНК. Сформульовано рекомендації щодо запобігання таких помилок. Відзначено неприпустимість переоцінки доказового значення висновків молекулярно-генетичної експертизи в кримінальному провадженні. З метою поліпшення якісного рівня практичної діяльності, пов'язаної з призначенням судової молекулярно-генетичної експертизи, рекомендовано вжити заходів щодо системної організації навчання працівників органів правопорядку навичкам поводження зі слідами біологічного походження, знань методичних основ молекулярно-генетичного дослідження, а також щодо поліпшення взаємодії слідчих органів та експертних установ.