ВСВасиль Миколайович Стратонов

Василь Миколайович Стратонов

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Василь Миколайович Стратонов has a total of 36 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    DEMOKRACJA A AUTORYTARYZM W WALCE Z TERRORYZMEM: ASYMETRYCZNA ANALIZA PORÓWNAWCZA SYSTEMÓW POLSKI I AZERBEJDŻANU

    by Oleksandr Sotula, Vasyl Stratonov

    Niniejszy artykuł przedstawia analizę porównawczą systemów antyterrorystycznych Polski i Azerbejdżanu, badając ich ramy prawne, mechanizmy instytucjonalne, zdolności operacyjne oraz struktury współpracy międzynarodowej. W pracy przyjęto podejście oparte na porównaniu asymetrycznym, zestawiając dwa systemy zakorzenione w zasadniczo odmiennych tradycjach politycznych: z jednej strony państwo będące ugruntowanym członkiem Unii Europejskiej i NATO, z drugiej zaś – autorytarne państwo postsowieckie na Kaukazie Południowym. Analizę przeprowadzono w oparciu o sześć płaszczyzn porównawczych: ustawową definicję i zakres terroryzmu; gwarancje prawne dotyczące inwigilacji i środków przymusu; standardy sądowe w postępowaniach dotyczących terroryzmu; prewencyjny i społeczny wymiar działań antyterrorystycznych; ochronę ofiar terroryzmu oraz architekturę współpracy międzynarodowej. Autorzy stawiają tezę, że skuteczność każdego systemu antyterrorystycznego jest strukturalnie nierozerwalnie związana z jakością demokratycznego zarządzania w sektorze bezpieczeństwa. Polska, mimo krytyki dotyczącej niektórych przepisów ustawy o działaniach antyterrorystycznych z 2016 roku, prezentuje model zasadniczo zgodny z europejskimi standardami demokratycznymi, oparty na nadzorze sądowym, integracji normatywnej w ramach struktur UE i NATO oraz formalnym uwzględnieniu prewencji radykalizacji obok środków represyjnych. Z kolei system Azerbejdżanu charakteryzuje się nadmiernie szeroką ustawową definicją terroryzmu, systemowym brakiem niezależnej kontroli sądowej nad służbami bezpieczeństwa, udokumentowanym wykorzystywaniem przepisów antyterrorystycznych do walki z opozycją polityczną i społeczeństwem obywatelskim oraz praktycznym brakiem wymiaru prewencyjnego. W artykule omówiono również bieżące wyzwania stojące przed oboma systemami – w tym zagrożenia hybrydowe, radykalizację w internecie, powrót zagranicznych bojowników oraz terroryzm cyfrowy – a także wskazano kierunki reform. Perspektywa porównawcza prowadzi do wniosku, że wielostronna integracja w ramach struktur demokratycznych stanowi strukturalny czynnik wzmacniający zdolności antyterrorystyczne, podczas gdy prewencja radykalizacji jest warunkiem koniecznym dla osiągnięcia długofalowej skuteczności, nieosiągalnej dla systemów opartych wyłącznie na represjach.

  • Open Access

    СТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ АДВОКАТУРИ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УСРР (1922–1939 РР.): ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

    by В. Стратонов, Ю. Смоляр

    У статті здійснено історико-правовий аналіз становлення радянської адвокатури та трансформації кримінально-процесуального законодавства Української Соціалістичної Радянської Республіки у 1922–1939 роках. Досліджено організаційно-правові засади створення колегій захисників після судової реформи 1922 року, особливості правового регулювання адвокатської діяльності відповідно до Положення про адвокатуру УСРР 1922 року, а також еволюцію процесуальних гарантій у КПК УСРР 1922 та 1927 років. Особливу увагу приділено суперечності між декларативним закріпленням права особи на захист та фактичним обмеженням незалежності адвокатури в умовах формування тоталітарної системи. Проаналізовано вплив державного контролю, ідеологізації адвокатського корпусу, ліквідації приватної практики, запровадження колективних форм роботи та адміністративного планування на професійну автономію захисників. Розглянуто особливості кримінального процесу радянського періоду, зокрема посилення обвинувального ухилу у КПК УСРР 1927 року, легалізацію аналогії закону, обмеження адвокатської таємниці у справах про контрреволюційні злочини, а також функціонування надзвичайного судочинства у період масових репресій 1930-х років. Обґрунтовано висновок, що впродовж 1922–1939 років відбулася поступова трансформація адвокатури від формально самоврядного інституту до контрольованого державою елементу радянської системи юстиції. Водночас історичний досвід цього періоду має важливе значення для сучасного розвитку принципів незалежності адвокатури, змагальності кримінального процесу та забезпечення реального права особи на професійну правничу допомогу.

  • Open Access

    НЕРОЗКРИТІ ЗЛОЧИНИ МИНУЛИХ РОКІВ: ПРОБЛЕМИ, ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ РІШЕННЯ

    by Василь Миколайович Стратонов, Андрій Дарійович Дзюрбель

    Актуальність дослідження зумовлена значним масивом нерозкритих злочинів минулих років, їх накопиченням у національній та міжнародній практиці, а також стрімким зростанням воєнних і військових кримінальних правопорушень в Україні та втратою частини матеріалів кримінальних проваджень. Метою роботи є формування комплексної науково обґрунтованої стратегії розслідування таких злочинів із урахуванням сучасних криміналістичних, цифрових та організаційних можливостей. Методологічну основу дослідження становлять системний, формально-логічний, порівняльно-правовий, статистичний та структурно-функціональний методи, а також міждисциплінарний підхід, що інтегрує положення криміналістики, кримінології, судової експертизи й інформаційно-аналітичних технологій. У результаті дослідження встановлено, що ключовим чинником, який ускладнює ефективність розслідування, є не час як категорія, а об’єктивні наслідки його плину, зокрема втрата або деградація доказів, зміна обстановки події, зникнення учасників та зниження достовірності свідчень. Водночас доведено, що фактор часу може мати і позитивний вплив через можливість самовикриття правопорушників та зниження їх обережності. Обґрунтовано, що ефективність розслідування забезпечується інтеграцією цифрових доказів (дані мобільних пристроїв, інтернет-активність, метадані, відеоаналітика), технологій штучного інтелекту, аналізу великих даних та цифрової обробки генетичної інформації. Доведено доцільність запровадження спеціалізованих підрозділів Cold Case Unit, удосконалення нормативно-правового регулювання, розвитку міжвідомчої та міжнародної співпраці, а також модернізації професійної підготовки кадрів. Висновується, що ефективне розслідування нерозкритих злочинів можливе лише за умови комплексного підходу, спрямованого на мінімізацію наслідків плину часу, системний перегляд проваджень та впровадження інноваційних криміналістичних методів і цифрових технологій. Висновки. З урахуванням наукових напрацювань авторів та положень сучасної криміналістики запропоновано удосконалення організаційно-правових механізмів розслідування нерозкритих злочинів, зокрема створення спеціалізованих аналітичних підрозділів, інтеграцію цифрових інструментів у кримінальний процес та розвиток міждисциплінарних підходів до дослідження доказів.

  • Open Access

    ГЕНДЕРНІ ВИМІРИ СТАНОВИЩА ЖІНОК В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ВОЄННОГО СТАНУ: НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ ТА ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

    by Василь Миколайович Стратонов

    Стаття ставить за мету дослідження гендерних вимірів становища жінок в умовах війни та воєнного стану крізь призму науково-теоретичного та політико-правового аналізу. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема системний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-логічний, а також міждисциплінарний підхід, що дозволив комплексно дослідити трансформації гендерних ролей і правового статусу жінок у період збройного конфлікту. Результати: встановлено, що сучасні війни слід розглядати як багатовимірні соціальні явища, які суттєво впливають на систему прав людини та поглиблюють гендерні нерівності. Виявлено, що жінки в умовах війни перебувають у подвійній ролі: як вразлива соціальна група, що зазнає підвищених ризиків гендерно зумовленого насильства, соціально-економічної маргіналізації та порушення прав, і водночас як активні учасниці військових, волонтерських і миротворчих процесів. Проаналізовано ключові виклики, зокрема зростання рівня сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, фемінізацію бідності, обмежений доступ до соціальних і медичних послуг. Встановлено, що існуючі механізми правового регулювання не повною мірою враховують гендерну специфіку воєнних злочинів та потребують удосконалення з урахуванням міжнародних стандартів. Здійснено аналіз впровадження гендерно чутливої політики в контексті виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека». Доведено, що ефективність державної політики залежить від реальної імплементації, належного фінансування та інституційного забезпечення. Висновки. Обґрунтовано, що сучасна гендерна політика у воєнний період має поєднувати захисну та емансипаційну функції, визнаючи жінок повноправними суб’єктами безпекової політики. Інтеграція гендерного підходу у правотворчу та правозастосовну діяльність є необхідною умовою забезпечення прав жінок і досягнення сталого миру.

  • Open Access

    УЧАСТЬ ПЕРЕКЛАДАЧА ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ В УКРАЇНІ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

    by Василь Миколайович Стратонов

    У статті здійснено комплексний аналіз правових і практичних аспектів участі перекладача під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні України. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості кримінальних проваджень, у яких фігурують іноземці, особи без громадянства, а також громадяни України, які не володіють державною мовою на належному рівні, що об’єктивно потребує залучення перекладача на різних стадіях досудового розслідування, зокрема під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Мета. Метою дослідження є аналіз нормативно-правових підстав участі перекладача та визначення ризиків неправомірного перекладу, що впливають на допустимість доказів і реалізацію права на справедливий суд. Методи дослідження: для реалізації та досягнення мети, отримання обґрунтованих висновків в процесі дослідження використано наступні методи: аналіз нормативних актів (КПК України, Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»), контент-аналіз наукових праць, порівняльно-правовий метод, кейс метод в процесі вивчення практики Верховного Суду та ЄСПЛ, систематизація та узагальнення результатів для формування науково обґрунтованих висновків. Результати. Проаналізовано положення Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», міжнародно-правові стандарти у сфері забезпечення права на справедливий суд, зокрема практику Європейського суду з прав людини щодо гарантій мовних прав учасників кримінального провадження. Особливу увагу приділено доктринальним підходам вітчизняних науковців до визначення процесуального статусу перекладача, його прав та обов’язків, а також меж участі під час негласних слідчих (розшукових) дій. Розкрито специфіку залучення перекладача в умовах конфіденційності та негласності таких процесуальних заходів, проаналізовано проблеми фіксації результатів негласних слідчих дій, пов’язані з перекладом аудіо – та відеоінформації, а також питання допустимості доказів, отриманих за участю перекладача. Наведено приклади національної судової практики та рішень ЄСПЛ, у яких розкрито значення перекладача як гарантії реалізації права на захист і справедливий судовий розгляд. Зроблено висновки про необхідність удосконалення кримінального процесуального законодавства України в частині чіткого нормативного врегулювання участі перекладача під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також вироблення єдиних стандартів залучення та оцінки результатів його діяльності.

  • Open Access

    АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ

    by Василь Миколайович Стратонов

    У статті поставлено за мету дослідження нормативно правових актів, які було прийнято та введено в дію під час воєнного стану, а саме в період з 2022 по 2025 рік включно. Необхідність проведення аналізу даних нормативно правових документів пов’язувалась з визначенням їх значення та породженням окремих ризиків та проблем під час правозастосовної діяльності. Дослідження побудовано на комплексному аналізі нормативно-правових актів (КПК України, законодавчі ініціативи 2022–2025 рр.), рішень Конституційного Суду України, офіційних звітів міжнародних інституцій (Рада Європи, ООН, Human Rights Watch, Amnesty International), аналітичних матеріалів українських відомств і громадських організацій, а також на огляді наукової та галузевої літератури. Методи які використовувались комплексно в процесі дослідження дозволили отримати обґрунтовані результати. До вказаних методів ввійшли: формально-юридичний аналіз, порівняльний метод, контент-аналіз офіційних звітів та експертна інтерпретація, а також метод аналізу й синтезу, прогностичний метод. Результати та висновки такої діяльності. У статті здійснено комплексний аналіз проблем кримінального процесуального законодавства України станом на 2024–2025 рр. Розглянуто питання судового контролю за триманням під вартою в умовах воєнного стану, незалежності антикорупційних органів, цифровізації процесу і статусу електронних доказів, умов тримання під вартою та гармонізації національного законодавства з Римським статутом МКС. Запропоновано конкретні законодавчі та інституційні заходи для гармонізації процедур та посилення гарантій прав людини у кримінальному провадженні.

  • Open Access

    ТРАНСКОРДОННА ЗЛОЧИННІСТЬ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА РОЛЬ У ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

    by Василь Миколайович Стратонов

    У статті поставлено за мету дослідження поняття, ознаки та ролі транскордонної злочинності у глобалізації транснаціональної злочинності. Для досягнення поставленої мети та отримання об'єктивних результатів було застосовано комплекс методів наукового дослідження, а саме: формально-логічний метод, системно-структурний метод, порівняльно-правовий метод, метод аналізу й синтезу, прогностичний метод. Результати та висновки такої діяльності. У статті обґрунтовано, що транскордонна злочинність становить складне соціально-правове явище, яке поєднує ознаки організованої злочинної діяльності та водночас виступає базовою платформою для формування транснаціональних кримінальних мереж. Транскордонна злочинність характеризується високим рівнем мобільності, конспіративності, здатністю інтегруватися у легальні економічні структури та активно використовувати сучасні технології, що ускладнює її ідентифікацію й протидію. Наявність чіткої організаційної структури, стабільних каналів взаємодії та використання корупційних механізмів підсилюють її стійкість і вплив на національну та міжнародну безпеку. Доведено, що поширення транскордонної злочинності зумовлене низкою соціально-економічних, політичних та правових факторів, серед яких слід виділити глобалізацію, технологічний розвиток, збройні конфлікти, слабкість міжнародних механізмів протидії та тінізацію економіки. Транскордонна злочинність створює основу для глобалізації транснаціональних злочинних практик, інтегруючи локальні схеми у міждержавні кримінальні мережі, що зумовлює посилення взаємозалежності злочинних угруповань у світі та формує серйозні виклики для держав і міжнародних інституцій. Ефективна протидія цьому явищу потребує вдосконалення національного законодавства, зміцнення інституційної спроможності правоохоронних органів, активної міждержавної координації та використання глобальних механізмів співпраці у сфері безпеки.

  • Open Access

    LEGAL STATUS AND CURRENT CHALLENGES OF INTERPRETERS' PARTICIPATION IN CRIMINAL PROCEEDINGS IN UKRAINE AND POLAND: A COMPARATIVE ASPECT

    by Viktor Brykov, Vasyl Stratonov

    As a participant in criminal proceedings, the interpreter plays an important role in realizing the right of access to court, guaranteed by Article 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. It is the interpreter who is responsible for establishing proper communication between the parties to the criminal proceedings and ensuring fair and effective adversarial proceedings in cases where one or more participants do not speak the language of the proceedings. The article is devoted to a comparative analysis of the role, functions, legal status, and characteristics of the professional activity of translators in criminal procedural legal relations in Ukraine and the Republic of Poland. Given the steady and dynamic processes of globalization in the world, as well as the significant intensification of cooperation and growing integration between the two countries in many areas, this study is particularly relevant and practical. The authors draw attention to the similarities and differences in the legal status of interpreters as participants in criminal proceedings, comparing the procedural legislation of Ukraine and Poland. Thus, it was found that the Ukrainian Criminal Procedure Code describes the procedural legal capacity of interpreters in much greater detail and regulates their rights and obligations more thoroughly. In contrast, Polish legislation on these issues is not limited to the provisions of criminal procedural law, but applies a special law that focuses on the professional activities of translators. The article also compares and analyzes the pros and cons of both government approaches to setting standards, qualifications, and ethical requirements for professional translators who can be involved in criminal proceedings as fully-fledged participants. Based on the comparative analysis, the authors outline a list of urgent problems and current challenges in the field of translation in criminal proceedings. Theoretical and practical recommendations are provided on potential ways to resolve these issues.

  • Open Access

    РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ А. В. КОВАЛЕНКА «КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ВЧЕННЯ ПРО ЗБИРАННЯ, ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ»

    by Василь Миколайович Стратонов

    РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ А. В. КОВАЛЕНКА «КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ВЧЕННЯ ПРО ЗБИРАННЯ, ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ»

  • Open Access

    ГЕНДЕРНИЙ ВИМІР ВІЙСЬКОВИХ ЗЛОЧИНІВ: ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ПОРУШЕНЬ ПРАВ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК У РОСІЙСЬКОМУ ПОЛОНІ

    by В. М. Стратонов, А. О. Гавловська

    У статті здійснено дослідження порушень прав українських жінок у російському полоні в ході російсько-української війни. Зауважено, що у період 2014–2022 рр. військо- вополонені в ході АТО та ООС офіційно визнавалися як особи, утримувані незаконними збройними формуваннями, що ускладнювало застосування міжнародного гуманітарного права, оскільки рф заперечувала свою участь у конфлікті, а притягнення представників НЗФ до відповідальності за воєнні злочини було проблематичним через відсутність міжнародного механізму переслідування, складність ідентифікації винних, надання їм громадянства рф та політичні перешкоди у судових процесах. Підкреслено, що після повномасштабного вторгнення рф 24.02.2022 р. гібридна війна набула статусу міжнародного збройного конфлікту, що дозволило чітко застосовувати норми міжнародного гуманітарного права щодо військовополонених і розпочати процес притягнення до відповідальності за воєнні злочини вчиненні проти них. Визначено, що еволюція міжнародного гуманітарного права в сфері захисту військовополонених пройшла три етапи: початкове формування норм у Гаазьких конвенціях (1899, 1907), закріплення комплексного захисту у Женевських конвенціях (1929, 1949) та їх розширення на неміжнародні конфлікти у 1977 р. Констатовано, що жінки в умовах збройних конфліктів потребують особливого правового захисту через підвищений ризик гендерно обумовленого насильства та спецефічні фізіологічні, медичні й психологічні потреби, що підтверджується низкою міжнародних документів (Статутом ООН, Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про ліквідацію дискримінації щодо жінок, Женевською конвенцією, резолюціями Ради безпеки ООН та ін.). Зазначено, що під час російсько-української війни російські та проросійські сили використовували різні формальні обґрунтування для захоплення жінок, обвинувачуючи їх у військових злочинах, участі у незаконних збройних формуваннях, шпигунстві чи співпраці з українськими структурами в залежності від їхнього статусу (військовослужбовців, учасниць територіальної оборони, цивільних осіб або осіб без чітко визначеного статусу), що мало на меті не лише їх утримання, а й здійснення політичного тиску на Україну. Підсумовано, що утримання жінок у російському полоні порушує міжнародне гуманітарне право, оскільки як військовополонені, так і цивільні страждають від систематичних тортур та примусових заходів, що створюють непридатні умови утримання, кваліфікуються як воєнний злочин та повинні підлягати міжнародному правосуддю.