НКНаталя Колісніченко

Наталя Колісніченко

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Наталя Колісніченко has a total of 14 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:

  • Сєргєй Саханєнко

    доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри публічного управління та регіоналістики Навчально-наукового інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка», Україна

    7 shared publications
  • Марія Холод

    аспірантка кафедри соціально-гуманітарних наук Навчально-наукового інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка», Україна

    4 shared publications
  • Олексій Якубовський

    кандидат історичних наук, професор, професор кафедри публічної служби та права Навчально-наукового інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка», Україна

    2 shared publications
  • Ihor Petrov

    Odesa State Agrarian University

    1 shared publication
  • Odesa Polytechnic National University

    1 shared publication
  • Tamara Kemarska

    Навчально-науковий інститут публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка

    1 shared publication

Latest Publications

  • Open Access

    ПРОЗОРІСТЬ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ПРИНЦИП НАРОДОВЛАДДЯ: ЇЇ РІЗНОВИДИ, ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТА ВПЛИВ НА ПІДЗВІТНІСТЬ, ДОВІРУ ГРОМАДСЬКОСТІ, ПОДОЛАННЯ КОРУПЦІЇ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

    by Наталя Колісніченко

    Стаття присвячена актуальному дослідженню різноманітних видів прозорості у сфері публічного управління, що набуває критичного значення в умовах трансформації сучасних демократичних суспільств. У центрі уваги автора перебуває розкриття ролі прозорості як фундаментального інструменту, що забезпечує високий рівень підзвітності публічних інститутів, оптимізацію їхньої операційної ефективності, а також зміцнення суспільної довіри до діяльності органів влади всіх рівнів. У межах наукової розвідки детально розглянуто як класичні, так і новітні, сучасні форми прозорості. Зокрема, комплексно охарактеризовано фізичну та інформаційну прозорість даних, процесні та результативні аспекти діяльності, часові характеристики у вигляді тимчасової, постійної, негайної та відкладеної прозорості, мотиваційно-правові підходи через добровільну й примусову форми, а також суб'єктно-ідентифікаційні параметри, що охоплюють анонімну та ідентифіковану прозорість. Автором проведено ґрунтовний аналіз ключових характеристик, стратегічних цілей та реальних прикладів впровадження цих форм прозорості як у національній практиці державного управління, так і в передовому міжнародному досвіді. Дослідження демонструє, яким чином різні моделі відкрикості впливають на взаємодію держави і громадянського суспільства. За результатами проведеного аналізу встановлено, що системне розуміння та комплексне застосування видів прозорості є базовою передумовою для формування ефективних та адаптивних управлінських стратегій, забезпечення дієвого громадського контролю за прийняттям державними органами рішень, а також підвищення рівня легітимності й довіри громадян до державних інституцій. Матеріали та висновки статті становлять не лише теоретичну цінність, а й мають важливе прикладне значення для науковців, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, а також профільних фахівців і експертів у сфері публічного управління та адміністрування. Крім того, результати роботи можуть бути використані для розробки новітніх законодавчих ініціатив, спрямованих на подальшу демократизацію та відкритість державного управління в Україні.


  • Open Access

    ПІДГОТОВКА КЕРІВНОГО СКЛАДУ СЛУЖБ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ, ЯКІСТЬ, СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ

    by Андрій Фальковський, Наталя Колісніченко, Володимир Яценко

    Стаття присвячена аналізу підготовки керівного складу служб з надзвичайних ситуацій у зарубіжних країнах з акцентом на професіоналізацію, стандартизацію та сучасні підходи до навчання. Розглянуто австралійський досвід формування кваліфікаційної рамки та Пакету навчання з питань громадської безпеки, що охоплює багаторівневі кваліфікації, компетентнісні стандарти та міжгалузеву інтеграцію освітніх програм. Висвітлено роль міжнародних структур, таких як INSARAG, EU Civil Protection Mechanism та NFPA, у формуванні вимог до професійної підготовки керівників та забезпеченні взаємної сумісності рятувальних служб. Стаття аналізує поєднання формальної та неформальної освіти, симуляційних тренінгів, наставництва та безперервного професійного розвитку, а також підкреслює значення спільнот практиків як ключового елементу організацій, що навчаються. Обґрунтовано, що сучасні технології, оновлені стандарти та міжвідомча координація створюють нові можливості для підготовки керівників, забезпечуючи ефективний обмін знаннями та розвиток лідерських компетентностей у сфері управління надзвичайними ситуаціями. Окрему увагу приділено впровадженню цифрових інструментів та симуляцій віртуальної реальності, які дозволяють моделювати складні сценарії катастроф для відпрацювання навичок прийняття рішень у критичних умовах. Дослідження також виявляє тенденцію до посилення психологічної стійкості управлінців як невід’ємної складової їхньої професійної придатності в умовах високого рівня стресу. Важливим аспектом визначено адаптивність освітніх програм до глобальних викликів, зокрема змін клімату та зростання масштабів техногенних ризиків. Автором підкреслюється, що стратегічна інтеграція передового зарубіжного досвіду у вітчизняну систему підготовки дозволить суттєво підвищити оперативність реагування на надзвичайні ситуації національного рівня. У підсумку наголошується, що трансформація освітнього процесу в бік гнучкості та інноваційності є визначальним фактором формування нової генерації лідерів у сфері цивільного захисту.

  • Open Access

    ПУБЛІЧНО-АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ: КРИТЕРІЇ, ПІДХОДИ ТА МОДЕЛІ

    by Олексій Якубовський, Наталя Колісніченко

    У статті досліджуються комплексні засади управління та публічно-адміністративного забезпечення дистанційної освіти як багаторівневої системи, що охоплює педагогічні, технологічні та організаційні виміри. Ефективна організація онлайн-навчання базується на створенні міцної інституційної основи, яка включає розробку стратегій, політик академічної доброчесності, стандартів інклюзивності та кібербезпеки. Важливою складовою є стандартизація платформ, що дозволяє уникнути фрагментації та забезпечити стабільний доступ до ресурсів, цифрову підтримку користувачів і технічний супровід. Процес управління якістю дистанційної освіти розглядається через п’ятикратний цикл: від планування програми управління до аналізу змін, спричинених контрольними діями. Для оцінювання курсів пропонується використовувати технічні, педагогічні, організаційні та етичні критерії. Окрему увагу приділено кваліфікації персоналу, що передбачає обов’язкове навчання викладачів онлайн-педагогіці, їх сертифікацію та залучення інструкційних дизайнерів. При цьому якість навчання оцінюється через системні показники: матеріально-технічне забезпечення, якість навчальних матеріалів, індивідуальні освітні досягнення студентів та їхню здатність до самоконтролю.У системі публічного управління виокремлено чотири ключові моделі реалізації дистанційного навчання: державоцентрична (характеризується жорсткою ієрархією та централізованим визначенням стандартів), інституційно-автономна (базується на гнучкості та самостійному виборі закладами освітніх підходів), мережева (орієнтована на партнерство між державою, університетами та ІТ-сектором), сервісно-орієнтована (фокусується на персоналізації та потребах здобувача). В Україні розвиток цих моделей є критично важливим для цифрової трансформації освіти. Підсумовується, що успішна реалізація дистанційного навчання можлива лише за умови гармонізації національних підходів із міжнародними стандартами якості. Це сприятиме повноцінній інтеграції вітчизняної системи освіти до європейського освітнього простору.

  • Open Access

    РЕФОРМИ ТА ІННОВАЦІЇ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: ЕВОЛЮЦІЯ МОДЕЛЕЙ І ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

    by Наталя Колісніченко

    У статті надається аналіз інновацій у сфері публічного управління, зокрема трансформації традиційної моделі адміністрування у сучасні форми управління: Нове публічне управління (NPM), мережеве управління (Network Governance) та Неовеберіанську модель. Розглядаються особливості впровадження інновацій, їх вплив на ефективність державних послуг, а також фактори, що стимулюють або стримують ці зміни. Значну увагу приділено аналізу міжнародного досвіду, ролі політичної волі, адміністративної культури та лідерства у просуванні реформ. Наголошується на необхідності застосування сучасних управлінських інструментів, таких як оцінка ефективності, цифрові технології, партнерства з громадськістю та бізнесом, що дозволяють адаптувати публічне управління до нових викликів. Висвітлено значення якості надання послуг і орієнтації на потреби громадян як ключових елементів модернізації управлінських процесів. Зокрема, підкреслюється, що ефективне надання державних послуг більше не можливе в ізоляції: майбутнє за партнерством між урядом, бізнесом і громадянським суспільством. З огляду на суспільні виклики та розвиток технологій, традиційні управлінські моделі поступаються місцем динамічним і колаборативним підходам, орієнтованим на спільне творення цінностей. Узгодження цифрових стратегій з потребами громадян, впровадження людиноцентричних сервісів та інвестиції в новітні технології, такі як штучний інтелект, мають зміцнити довіру до влади та підвищити якість публічного управління.


  • Open Access

    ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС: ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ДОБРОЧЕСНОСТІ

    by Марія Холод, Наталя Колісніченко

    Стаття присвячена комплексному аналізу теоретичних засад, історичної еволюції та сучасної архітектури антикорупційної політики Європейського Союзу. У роботі досліджено трансформацію підходів ЄС від реактивних механізмів фінансового контролю до всеосяжної парадигми «публічної доброчесності», що базується на принципах належного врядування. Особливу увагу приділено інституційному дуалізму між адміністративними розслідуваннями OLAF та кримінальним переслідуванням з боку Європейської прокуратури (EPPO). Авторами проаналізовано принципи відкритості, підзвітності та участі як нормативні орієнтири для розбудови довіри громадян до європейських інституцій. Дослідження охоплює історичний шлях розвитку антикорупційної інфраструктури, починаючи від системної кризи Комісії Сантера 1999 року, яка стала каталізатором радикальних реформ. Розглянуто роль теорії «принципал-агент» в обґрунтуванні необхідності наглядових органів для подолання асиметрії інформації в багаторівневому врядуванні. Окремо висвітлено еволюцію механізмів «м’якого права», зокрема перехід Реєстру прозорості від добровільної до фактично обов'язкової моделі лобіювання. Проаналізовано вплив Директиви PIF на гармонізацію кримінального законодавства держав-членів щодо боротьби з шахрайством та корупцією. Значну увагу приділено новітнім ініціативам, таким як Директива про захист викривачів та дискусійний проект створення єдиного Міжінституційного етичного органу ЄС. У контексті євроінтеграції України наголошено на важливості адаптації європейських стандартів не лише через технічну рецепцію норм, а й через формування культури доброчесного лідерства. Стаття підкреслює, що інтеграція України в європейський антикорупційний простір через взаємодію з OLAF та EPPO є ключовим драйвером прозорості повоєнної відбудови. Зроблено висновок, що синергія інституційної стійкості ЄС та реформаторських зусиль України є необхідною умовою для створення єдиного безпекового та правового простору, вільного від системної корупції.

  • Open Access

    АКСІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ ТА УПРАВЛІННЯ: ЦІННОСТІ, ЕТИКА, ПРИНЦИПИ ВРЯДУВАННЯ ТА ПРОЦЕСИ УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ ДЛЯ УКРАЇНИ (англ)

    by Наталя Колісніченко, Сєргєй Саханєнко

    Управління в публічному секторі є не лише технічною чи бюрократичною функцією, а й ціннісно-орієнтованою практикою, що відображає суспільні очікування та норми. Аксіологія, як філософське вчення про цінності, відіграє ключову роль у формуванні державного управління, впливаючи на ухвалення рішень, розробку політики та функціонування інституцій. У країнах, що прагнуть європейської інтеграції, важливу роль відіграє Європейський кодекс належної адміністративної поведінки, який забезпечує відповідність принципам прозорості, підзвітності, неупередженості та ефективності. У статті обґрунтовуються основні аксіологічні детермінанти публічного управління, що поділяються на три групи: етичні й моральні цінності, демократичні й управлінські принципи та операційні й управлінські цінності. Зазначається, що Україна успадкувала бюрократичну централізовану модель управління від радянської системи, однак із 1990-х років впроваджує реформи, спрямовані на посилення прозорості, підзвітності та громадської участі. Розглядаються сучасні виклики для аксіології публічної служби та управління в Україні, які охоплюють пост-воєнне відновлення, боротьбу з корупцією, децентралізацію та інтеграцію європейських стандартів управління. Визначаються перспективні напрями, пов’язані з аксіологією публічної служби та управління, такі, як-от розвиток етичного лідерства, розширення громадської участі у формуванні політики та впровадження цифрових технологій для підвищення ефективності державного управління.


  • Open Access

    ВИКЛИКИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОЮ СФЕРОЮ ПЕРІОДУ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ: ДОСВІД ПРОЕКТНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАЛКАНСЬКИХ КРАЇН

    by Наталя Колісніченко, Микола Попов

    У статті досліджуються ключові виклики публічного управління туристично-рекреаційною сферою у Балканських країнах у період післявоєнного відновлення, зокрема на прикладі Хорватії та Боснії і Герцеговини. Особливу увагу приділено аналізу проектно-інвестиційної діяльності, спрямованої на відновлення інфраструктури, збереження культурної спадщини та природних ресурсів, а також формуванню нових туристичних наративів, що сприяють позитивному іміджу країн. У статті також досліджуються особливості розвитку туризму в умовах постконфліктного відновлення, аналізуються успіхи та труднощі, з якими зіткнулися країни Балканського регіону на шляху до відновлення туристичної галузі. Розглянуто три типології підходів до післявоєнного розвитку: пам’ятання ландшафту, згасання пам’яті та замінювання пам’яті, що характеризують різні стратегії репрезентації історичної пам’яті у туристичних матеріалах. Аналізується, як публічне управління сприяло поступовій трансформації цих наративів, забезпечуючи одночасно економічне зростання та збереження культурних і природних цінностей. У статті підкреслюється важливість міжнародної підтримки, зокрема участі Європейського Союзу, у фінансуванні інфраструктурних проектів, підвищенні кваліфікації кадрів та розвитку сталого туризму в регіоні. Розглядається проектна діяльність ЄС у цьому регіоні: з розвитку і модернізації туристично-рекреаційної інфраструктури; з розвитку сталого туризму; з регіональній співпраці та ініціативах з розвитку транскордонного туризму; з розвитку людського потенціалу; з брендування туризму та рекреації; з інтеграції туризму в більш широкий економічний та соціальний розвиток. Досвід Балканських країн може бути адаптований до інших постконфліктних територій, включаючи Україну, з метою ефективного управління рекреаційними ресурсами, подолання наслідків конфліктів та сприяння соціально-економічному відновленню.


  • Open Access

    ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я

    by Ігор Куспляк, Наталя Колісніченко, Олексій Якубовський

    Обґрунтовується поняття «відповідальність» у царині етичного та правового поля. Виділяються основні ознаки відповідальності. Розкривається інтегральна сутність відповідальності як властивості особистості, яка виявляється в її усвідомленій, ініціативній, вільній, самостійній поведінці, є механізмом організації життєдіяльності людини, визначає успішність її діяльності. Досліджується відповідальність управлінців-керівників з огляду на специфіку управлінням людьми та організацією їхньої цілеспрямованої спільної діяльності. Надається загальна класифікація видів відповідальності, зокрема розглядаються юридична відповідальність, етична відповідальність, моральна відповідальність, фахова відповідальність, соціальна відповідальність, наглядова відповідальність, фінансова відповідальність. Зазначається, що трактування поняття «професійна відповідальність» в наукових публікаціях є неоднозначним. Переважно воно тлумачиться як усвідомленість прийняття особистістю об’єктивного факту належності до певної професії, відтак – наслідування цілей та цінностей цієї професії. Розглядається структура професійної відповідальності, яка включає кілька рівнів: відповідальність перед професійною спільнотою, відповідальність перед підлеглими, відповідальність перед суспільством, країною, відповідальність перед колегами та клієнтами. Визнається, що категорію «відповідальність» не варто розглядати окремо від категорій «обов’язок» і «право». Підсумовується, що сформованість професійної відповідальності є головним критерієм оцінки рівня професійної зрілості представника сфери публічного управління.

  • Open Access

    СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В КОНТЕКСТІ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА ЇЇ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ: ВРАХУВАННЯ ІНСАЙТІВ НІМЕЧЧИНИ (англ)

    by Наталя Колісніченко

    У статті вивчається досвід Німеччини щодо післявоєнної відбудови у контексті його застосування до процесів відновлення України в рамках формування та реалізації державної політики. Досліджуються такі сфери, як-от: розвиток інфраструктури; комунікація із зацікавленими сторонами; міжнародна допомога. Аналізуються приклади успішної післявоєнної відбудови суспільств після руйнівних конфліктів. Актуалізується значення цього досвіду для України, яка потребує вилучення уроків минулого у своєму майбутньому, щоб досягти успіху. Розглядаються приклади успішної реконструкції міст після війни в Німеччині, де руйнування міст розглядали як своєрідну можливість для впровадження нової, більш прогресивної архітектури. Акцент у новому плануванні робився на покращенні умов для проживання населення, на будівництві неокласичних адміністративно-культурних комплексів тощо. Загалом, післявоєнна відбудова Німеччини (її східної частини) мала такі важливі моменти, як: будівництво палаців, мегаплощ для демонстрацій, разом з тим здійснювалася активна робота з відновлення інфраструктури та житла; активне будівництво та благоустрій муніципального простору. Досвід Німеччини продемонстрував, що те, що відбувається після війни, може бути важливішим за саму війну. Розглядаються позитиви комунікаційної політики, співпраця зі стейкхолдерами. З досвіду Німеччини зроблено висновок, що відновлення країни залежить від: державних інвестицій (в різноманітні сфери з високим рівнем зайнятості, від сільського господарства до малого бізнесу); розвитку і просування «соціальної ринкової економіки», концепції, яка сприяла вільному ринковому капіталізму тощо. На сьогодні державна економіка України періоду воєнного стану надзвичайно залежить від зовнішньої підтримки. Значна частина поточної допомоги, а також майбутні фінансові обіцянки надходять не як гранти, а як позики.